Показники токсиметрии і критерії шкідливих речовин – це кількісні показники токсичності і небезпеки шкідливих речовин. Токсичний ефект при дії різних доз і концентрацій отрут може виявитися функціональними і структурними змінами або загибеллю організму. У першому випадку токсичність прийнято виражати у вигляді порогових і недіючих доз, що діють, і концентрацій, в другому – у вигляді смертельних концентрацій.
Смертельна доза (DL) при введенні в організм або смертельні концентрації (CL) можуть викликати одиничні випадки загибелі (мінімальні смертельні) або загибель всіх організмів (абсолютно смертельні). Як показники токсичності користуються среднесмертельн ыми дозами і концентраціями: DL50 і CL50 – це показники абсолютної токсичності. Среднесмертельная концентрація (CL50) – це концентрація речовини, що викликає загибель 50% піддослідних тварин при 2-4 годинній інгаляційній дії (мг/м3). Среднесмертельная доза (DL50) – при введенні в шлунок (міліграм/кг). DLк50 – среднесмертельная доза при нанесенні на шкіру. Про небезпеку отрут також судять за значенням порогів вреднго дії і порогу специфічної дії.
Поріг шкідливої дії (одноразового або хронічного) – це мінімальна (порогова) концентрація (доза) речовини, при дії якої в організмі виникають зміни біологічних показників на організменому рівні, що виходять за межі пристосовних реакцій, або прихована паталогия. Поріг одноразової дії позначається Limac, поріг хронічного – Limch, поріг специфічного – Limsp.
Ступінь небезпеки речовини визначається як відношення одиниці до среднесмертельной дози (1/DL50).
Небезпека речовини – це вірогідність виникнення несприятливих для здоров'я ефектів в реальних умовах виробництва або застосуванні хімічних сполук.
Можливість гострого отруєння оцінюється коефіцієнтом небезпеки раптового гострого інгаляційного отруєння (КОВОЇО)
,
де С20 - насичена концентрація при температурі 20о З; 
- коефіцієнт розподілу газу між кров'ю і повітрям.
Чим менше КОВОЇО, тим менше небезпека отруєння.
Якщо неможливо визначити, то обчислюють коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння (КВІО)
КВІО = С20/cl50.
Існують отруєння гострі і хронічні. Гострі – частіше бувають груповими і відбуваються в результаті аварій, поломок устаткування і грубих порушень вимог безпеки праці. Хронічні – виникають поступово, при тривалому надходженні отрути в повітря робочої зони.
При повторній дії однієї і тієї ж отрути в субтоксичній дозі може змінитися перебіг отруєння і окрім явища кумуляції розвинутися сенсибілізація і толерантність.
Сенсибілізація – стан організму, при якому повторну дію речовини викликає більший ефект, чим попереднє (навіть якщо концентрація шкідливої речовини менше початковою)
Толерантність – можливий розвиток підвищеної стійкості до одних речовин після дії інших.
Класифікація речовини по характеру дії регламентується Гостами. Речовини підрозділяються на:
- токсичні, такі, що викликають отруєння всього організму або вражаючі окремі системи;
- дратівливі, такі, що викликають роздратування слизистих оболонок і шкірних покривів;
- мутагенні, такі, що приводять до зміни генетичного коду і спадкової інформації (радіоактивні речовини, свинець, марганець);
- сенсибилизирующие, діють як алерген (лаки, розчинники)
- канцерогенні, такі, що викликають злоякісні новоутворення (ароматичні вуглеводні, азбест, бенз-а-пирен);
- речовини, що впливають на репродуктивну функцію (радіоактивні речовини, ртуть, свинець, стирол).
