Трансмісія автомобіля – це сукупність агрегатів та механізмів, які передають крутний момент від двигуна до ведучих коліс автомобіля, змінюючи його за величиною та напрямком.
Загальна будова трансмісії
Трансмісія автомобілівУРАЛ- 4320 і ЗИЛ-131 – механічні складаються:
-зчеплення;
-коробка передач;
-роздавальна коробка;
-карданна передача (4 вали);
-головна передача (3 шт.);
-диференціал (3шт.);
-півосі (6 шт.).
Компонувальна схема трансмісії:
1 – зчеплення; 2 – коробка передач; 3 – роздавальна коробка; 4 – карданна передача (сукупність карданних валів); 5 – головна передача й
міжколісний диференціал; 6 – півосі; 7 – міжосьовий диференціал; 8 – шарніри рівних кутових швидкостей;
2.Призначення, технічна характеристика,будова та принцип дії
зчеплення автомобіля ЗИЛ -131.
Зчеплення - механізм який за рахунок дії сил тертя передає крутний момент від двигуна на трансмісію автомобіля.
Призначення зчеплення:
- для короткочасного роз’єднання двигуна з коробкою передач під час перемикання передач та різкому гальмуванні;
- для плавного з’єднання їх при рушанні з місця, запобігання двигуна й трансмісії від перевантажень; для передачі крутного моменту від двигуна на трансмісію.
Технічна характеристика:
На автомобілі ЗИЛ-131 встановлено сухе, однодискове зчеплення, фрикційного типу з циліндричними натискними пружинами. Ведені диски з демпферним пристроєм, фрикційні накладки із азбестової композиції. Привод зчеплення – механічний.
Зчеплення складається:
механізм зчеплення; привід керування зчепленням.
Механізм зчеплення:
Ведучі деталі:
маховик;середній ведучий диск;натискний диск; кожух зчеплення.
Ведені деталі:
ведений диск з фрикційними накладками й гасником крутильних коливань (демпфером) Натискний пристрій:
натискні пружини (16 шт.);теплоізоляційні шайби (під пружини);
Механізм вимикання:
чотири важеля вимикання;муфта з наитискним підшипником; вилка вимикання з валом; дві пружини зворотньої дії
Привід керування:
підвісна педаль з чеплення;
вал педалі зчеплення;
тяга вимикання зчеплення;
важіль педалі зчеплення;
важіль вилки вимикання зчеплення
Принцип дії: Передача крутного моменту від кожуха зчеплення на ведомий диск здійснюється через натискний диск з чотирома парами ружних пластин. Пластини створюють жорсткий зв'язок натискного диска з кожухом зчеплення в кільцевому і радіальному напрямах, одгочасно забезпечуючи можливість переміщення натискного диску відноосно кожуха в осьовому напрямі за рахунок своєї гнучкості, що необхідно для вмикання і вимикання зчеплення.
II - ВАРІАНТ
1.Призначення, технічна характеристика, будова та принцип дії коробки передач автомобіля ЗИЛ -131.
Коробка передач – агрегат трансмісії, який змінює крутний момент двигуна за величиною та напрямком, роз’єднує двигун від агрегатів трансмісії при тривалій роботі у режимі холостого ходу, а також забезпечує рух автомобіля заднім ходом. Коробка передач автомобіля ЗИЛ-131 механічного типу,трьохходова, має пять передач для руху вперед і одну для руху назад;пята передача –пряма. КПП ЗИЛ-131 має два синхронізатори інерційного типу для вмикання 2,3,4 і 5 передач.
Коробка передач складається з:
- картера;
- кришки з важелем і механізмом перемикання передач;
- веденого валу з шестернею;
- синхронізаторів;
- проміжного валу;
- блоку шестерень заднього ходу;
- ведучих і ведомих шестерень.
Принцип дії: Передачі вмикаються важелем вмикання який в залежності від вмикаємої передачі переміщує вилку з відповідною шестернею яка входить в зачеплення або із шестернею першої передачі(рух автомобіля вперед), або з блоком шестерень заднього ходу (рух автомобіля назад).
В процесі експлуатації обслуговування полягає у перевірці рівня мастила і його замін у встановлені терміни.
2.Призначення,технічна харектеристимка і загальна будова роздавальної коробки автомобіля ЗИЛ -131.
Роздавальна коробка призначена для розподілу крутного моменту між ведучими, збільшення сили тяги на ведучих колесах і розширює діапазон передач трансмісії до восьми передач вперед і двох назад.
Технічна характеристика:
РК механічна, Передаточні числа: перша понижуюча іІ - 2,08 друга підвищуюча іІІ - 1,0.
Управління роздавальною коробкою – дистанційне з електропневматичним приводом перемикання передач.
Роздавальна коробка складається:
1) Картер, первинний вал;
2) Проміжний вал;
3) Вал приводу переднього моста;
4) Вал приводу середнього моста;
5) Вал приводу заднього моста;
Принцип дії: перемикання передач в розавальній коробці здійснюється за допомогю важеля який має три положення: переміщення важеля вперед –увімкнена 1 (понижаюча) передача,припереміщенні важеля назад –увімкнена 2(пряма)передача, середнє положення важеля- нейтральна. Для попередження від перенавантажень трансмісії в складних умовах автомобіль має електропневматичне керування для вмикання переднього мосту при увімкнутій першій передачі в роздавальній коробці передач. Таким чином при вмиканні 1
передачі (пониженої) в роздавальній коробці, автоматично вмикається передній міст.
III - ВАРІАНТ
1.Призначення, технічна характеристика та будова ведучого моста автомобіля ЗИЛ-131
Ведучий міст призначений для збільшення Мкр і передачі його на півосі, які розташовані під кутом 900 до повздовжньої осі автомобіля. Ведучий міст дозволяє також обертатися колесам з різною кутовою швидкістю.На автомобілі ЗИЛ-131 є три ведучих моста.
Технічна характеристика ведучих мостів.
Мости: передній, задній і проміжний – ведучі. Проміжний міст – прохідного типу.
Головна передача – центральна, подвійна з косозубими шестернями- і гп = 8,173.
Диференціал – конічний з 4-ма сатилітами, на задньому і середньому мостах з примусовою блокировкою і пневмоприладом.
Напівісі – повністю розвантажені; напівосі переднього моста мають шарніри рівних кутових швидкостей.
Будова заднього і проміжного мостів.
Задній і проміжний мости по конструкції схожі між собою. Вони об’єднані балансирною підвіскою. Відрізняються вони один від одного картером моста, валом ведучої конічної шестерні головної передачі та деталями приводу заднього моста (ЗМ). Розглянемо задній міст. Складові частини ЗМ картера, головна передача, диференціал, дві напівосі. Маточини коліс встановлена на двох роликових конічних підшипниках. Підшипники затягуються гайкою, що стопориться сектерною шайбою.
До маточини колеса шпильками кріпиться фланець напівосі. У внутрішню полость ступиці запресовані чотири гумові манжети, які забезпечують герметичність з’єднання центральної системи регулювання тиску повітря в шинах.На картері розташовані пробка зливна і пробка зливу масла, вона магнітна.
2.Призначення, технічна характеристика, головної передачі та будова міжколісного диференціалу.
Головна передача (ГП) – це механізм трансмісії автомобіля, призначений для збільшення Мкр і передачі його через диференціал на півосі.
ГП – подвійна пара конічних шестерен з круговими зубами і пари циліндричних косозубих шестерен і гп = 8,173.
Будова головної передачі.
ГП складається із картера (корпусу) яка болтами кріпиться до картера ведучого моста.
В картері розташовані:
Ведуча конічна шестерна з валом;
Ведена конічна шестерна з валом;
Ведуча циліндрична шестерня;
Ведена циліндрична шестерна з диференціалом.
Вал ведучий встановлений на двох конічних роликових підшипниках і одному роликовому циліндричному;
Вал ведений конічної пари встановлений так само як і ведучий на трьох підшипниках.
Призначення, будова міжколісного диференціалу
Міжколісний диференціал порівну розподілює крутний момент (Мкр)між колесами мосту, а на поворотах і під час руху автомобіля по нерівностям дороги – забезпечує їх обертання з різними швидкостями
Будова диференціалу:
Корпус диференціалу (складається із двох чашок, що болтами кріпляться до веденої шестерні циліндричного ряду головної пердачі);
Хрестовина з 4 сателітами, дві напівосьві шестерні, ведуча циліндрична шестерня.
IV - ВАРІАНТ
1.Призначення технічна характеристика та будова карданної передачі автомобіля ЗИЛ-131
Ведучі мости вантажного автомобіля встановлюються на рамі за рахунок пружних елементів підвіски і під час руху мости змінюють своє положення відносно місць кріплення. Щоб передати Мкр. (обертальний момент) в таких умовах від коробки передач до механізмів ведучого моста застосовують карданні передачі. Ресори дають можливість кожному ведучому мосту, а отже і головній передачі, різко і значно переміщуватися відносно рами при зміні величин навантаження і при поштовхах під час руху автомобіля по нерівній дорозі. При цьому ресори, вирівнюючись, подовжуються і відводять ведучий міст від коробки передач, завдяки чому відстань між коробкою і ведучими мостами під час руху автомобіля також змінюється. Щоб жорстко з’єднати коробку передач і забезпечити безперервне передавання зусилля, застосовують карданну передачу з ковзним шліцьовим з’єднанням, яка і забезпечує передавання зусилля від коробки передач і роздавальної коробки до ведучих мостів під кутом 20˚ на будь якій відстані.
Склад карданної передачі.
Карданна передача ЗИЛ-131 складається з чотирьох карданних валів, які з’єднують коробку передач з роздавальною коробкою та з ведучими мостами:
основний карданний вал;
вал приводу переднього ВМ;
вал приводу середнього ВМ;
вал приводу заднього ВМ.
Усі карданні вали, крім основного (розташованого між коробкою передач і роздавальною коробкою), однакові по конструкції і відрізняються один від одного тільки розмірами труб та посадочними місцями у деталях, що спрягаються.
Карданний вал складається з двох шарнірів неоднакових кутових швидкостей, сполучених між
собою.
2. Призначення,технічна характеристика та будова зчеплення автомобіля УРАЛ-4320
На автомобілі УРАЛ-4320 встановлено фрикційне, сухе дохдискове зчеплення з переферійним розташуванням натискних пружин і автоматичним відведеням натискного диску. Особливостями механізму зчеплення УРАЛ-4320 є: наявність пристрою для автоматичного встановлення середнього ведучого диску в середнє положення при вимкнутому зчепленні,термостійка накладка ведомого диску із великим терміном служби, визначена форма кожуха яка забезпечує фіксацію натискних пружин.
Зчеплення автомобіля УРАЛ-4320 складається: з механізму зчеплення і його приводу.
Механізм зчеплення:
- ведомий диск;
-середній ведучий диск;
-натискний диск;
- важілі вимикання (4шт.);
- вижимний підшипник з муфтою вимикання;
- упорне кільце;
- вал з вилкою вимикання;
- натискні пружини;
- кожух зчеплення; картер зчеплення і маховик. Привід зчеплення: педаль зчеплення, головний циліндр,пневмогідропідсилювач,трубопроводи і зєднувальні шланги.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Статути Збройних Сил України. – Львів: Львівський військовий інститут, 2004. – 506 с.
2.Накази Міністра оборони України з організації експлуатації військової автомобільної техніки (1993–2007 рр.).
3.Настанова з автомобільної служби Збройних сил України (проект). – К.: ГЛАВТУ Озброєння МОУ, 2000. – 184 с.
4.ДСТУ 2860-94. Надійність техніки. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1994. – 64 с.
5.ДСТУ 3437-96. Нафтопродукти. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1997. – 28 с.
6.ДСТУ 3868-99. Паливо дизельне: Технічні умови. – К.: Держстандарт України, 1999. – 12 с.
7.ДСТУ В 3576-97. Експлуатація та ремонт військової техніки. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України, 1997. – 60 с.
8.Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту. – К.: 1988. – 16 с.
9.Методичні рекомендації командиру військової частини з планування і організації робіт щодо постановки ОВТ на зберігання, переведення її на режим сезонної експлуатації та проведення паркового дня. – К.: «Віпол», 1998. – 156 с.
10. Хитрик В.О. Основи проектування та обладнання парків і механізованих частин. – К.: «Віпол», 1997. – 270 с.
11. Утримання та обслуговування акумуляторних батарей, обладнання акумуляторних військових частин. Рекомендації. – К.: Варта, 1996. – 96 с.
12. Посібник інспектору військової інспекції безпеки дорожнього руху МО України. – К.: Логос, 2000. –128 с.
13. Методичний посібник з організації внутрішнього порядку та служби у парках військових частин ЗС України. – К.: Варта, 2000. – 100 с.
14. Говорущенко Н.Я. Техническая эксплуатация автомобилей: Учебник для ВУЗов. – Харьков: Высшая школа, 1984. – 312 с.
15. Техническая эксплуатация автомобилей: Учебник для ВУЗов /под ред. Г.В. Крамаренко) – 2-ое изд., перераб. и допол. – М.: Транспорт, 1983. – 488 с.
16. Несвитский Я.И. Техническая эксплуатация автомобилей: Учебник для ВУЗов – 2-ое изд., перераб и допол. – К.: Высшая школа, 1971. – 400 с.
17. Эксплуатация армейских машин: Учебник. – М.: Воениздат, 1978. – 430 с.
18. Подчинок В.М. Эксплуатация военной автомобильной техники. – Рязань: ОАО «РДП», 1997. – 654 с.
19. Инструкция по обкатке автомобилей, гусеничных тягачей, транспортеров и тракторов. – М.: Воениздат, 1985. – 16 с.
20. Организация технического обслуживания автотранспортной техники в воинских частях: Методическое пособие. – М.: Воениздат, 1975. – 172 с.
21. Руководство по единым типовым требованиям к паркам воинских частей Вооруженных Сил РФ. – М.: Воениздат, 1992. – 296 с.
22. Свинцовые стартерные аккумуляторные батареи: Руководство. – М.: Воениздат, 1983. – 184 с.
23. Сборник технической документации ПТОР. – М.: Воениздат, 1986. – (1 кн – 280 с., 2 кн – 176 с., 3 кн – 128 с., 4 кн – 232 с., 5 кн – 208 с.) Т. 1–5.
24. Мастерские технического обслуживания МТО-АТ-М1, МТО-АТГ-М1 и
МТО-4ОС-М1: Руководство. – М.: Воениздат, 1986. – 296 с.
25. Автомобиль ЗИЛ-131 и его модификации. РТО: Временная инструкция. – М.: Воениздат, 1984. – 90 с.
26. Инструкция по обкатке автомобилей, гусеничных тягачей, транспортеров и тракторов. – М.: Воениздат, 1979. – 256 с.
27. Подвижная автомобильная ремонтная мастерская ПАРМ-1М (ПАРМ-1М 4ОС): Руководство. – М.: Воениздат, 1980. – 144 с.
28. Подвижная автомобильная ремонтная мастерская ПАРМ-3М1: Руководство. – М.: Воениздат, 1986. – 200 с.
29. Керівництво по парках військових частин ЗС України.
30. Образцы схем генеральных парков воинских частей. – М.: Воениздат, 1992.
31. Каталог типовых проектов зданий и сооружений парков воинских частей. – М.: Воениздат, 1992.
32. Иларионов В.А. и др. Правила дорожного движения и основы безопасного управления автомобилем: Учебник. – М.: Транспорт, 1989. – 416 с.
33. Мишурин В.М., Романов А.Н. Надежность водителя и безопасность движения. – М.: Транспорт, 1990. – 167 с.
34. Правила дорожнього руху. – К.: А.С.К., 1998. – 80 с.
35. Учебно-методическое пособие для инструкторов практического вождения автомобильной техники. – М.: Воениздат, 1985. – 100 с.
36. Эксплуатация армейских машин: Учебник / Под общ. ред. А.Т. Смирнова. – М.: Воениздат, – 1978. – С. 318–339.
37. Автомобильная техника. Автомобильные войска. Автомобильная служба. Под общ. ред. И.В. Балабая. – М.: Военное издательство, 1982. – 296 с.
38. История автомобильной службы и автомобильных войск Советской Армии. Учебное пособие. Под ред. М.А. Кузнецова. – Л.: ВТА, 1953.
39. Укомплектование войск Красной армии автомобилями и работа органов снабжения в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг. – М.: ГАВТУ Управления снабжения, 1945.
40. Лопаткин Е.А., Силаев В.Г. Армейские подвижные мастерские по техническому обслуживанию АТC // Автомобильная промышленность. – 2000. - №1. – С. 33–36.
41. Автомобильный транспорт в Великой отечественной войне, перспективы его развития и использование в современной войне. Под ред. А.Л. Матвиевского. – Л.: ВАТТ, 1960.
42. Военно-исторический очерк о работе автомобильной службы в Великой Отечественной войне 1941–1945 гг. Т. 1. – М.: Штаб тыла ВС СССР, 1948.
АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК
ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
| Прим. № _____ | 
“____” ______________________ 2012 року
|
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
Для проведення лекції
з навчальної дисципліни «Автомобільна підготовка».
| ТЕМА №1: | Військова автомобільна техніка ЗСУ. |
| Заняття 1: | Військова автомобільна техніка ЗСУ. |
Час: 2 години
| Мета заняття: | 10. Вивчити загальну будову військової автомобільної техніки, класифікацію, вимоги, що пред’являються до неї та порядок використання. 11. Сконцентрувати увагу на найбільш складних і вузлових питаннях навчального матеріалу. 12. Виховувати у студентів відчуття відповідальності за повноту і якість вивчення навчального матеріалу. |
