За ринкових умов господарювання дуже важливого значення набуває економічна безпека всіх суб’єктів підприємницької та інших видів діяльності.
Економічна безпека фірми (підприємства, організації) — це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технологій, техніки та устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливом.
Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникати можливих загроз і ліквідовувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.
Виділяють наступні джерела негативних впливів на економічну безпеку:
1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);
2) збіг об’єктивних обставин: стан фінансової кон’юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки,тощо.
Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування і високий потенціал розвитку у майбутньому.
Основні функціональні цілі економічної безпеки:
• забезпечення високої фінансової ефективності роботи і фінансової стійкості та незалежності підприємства;
• забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкурентоспроможності технічного потенціалу;
• досягнення високої ефективності менеджменту оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством;
• досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу належної ефективності корпоративних НДДКР;
• мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища;
• якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;
• забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства;
• ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу, майна, а також комерційних інтересів.
Головна мета та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки. Процес організації економічної безпеки містить наступні дії:
1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технологій та устаткування);
2) загальностратегічне прогнозування та планування економічної безпеки за функціональними складовими;
3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;
4) загальнотактичне планування економічної безпеки за функціональними складовими;
5) тактичне планування фінансово-господарської діяльністю підприємства;
6) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства;
7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;
8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.
До основних напрямів організації економічної безпеки підприємства належать:
1) фінансова складова (досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів);
2) інтелектуальна й кадрова складова (збереження та розвиток інтелектуального потенціалу підприємства);
3) техніко-технологічна складова (ступінь відповідності технологій, що застосовують на підприємстві, сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів);
4) політико-правова складова (всебічне правове забезпечення діяльності підприємства, дотримання чинного законодавства);
5) інформаційна складова (ефективне інформаційно-аналітичне забезпечення господарської діяльності підприємства);
6) екологічна складова(дотримання чинних екологічних норм, мінімізація втрат від забруднення довкілля);
7) силова складова (забезпечення фізичної безпеки працівників фірми, передовсім керівників, та збереження її майна).
На всіх великих і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців. Такі служби охорони звичайно створюються при місцевих органах внутрішніх справ або державній службі безпеки. Пріоритетним принципом організації та функціонування системи безпеки фірми треба вважати її комплексність.
Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є:
1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації);
2) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;
3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які складають комерційну таємницю;
4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;
5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;
6) організація режиму безпеки щодо здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;
7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;
8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми;
9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.
Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим.
Отже, тільки при здійсненні в необхідному обсязі зазначених дій можна досягти належного рівня економічної безпеки підприємства, знизити ступінь господарського ризику та запобігти окремим кризовим ситуаціям
