Філософія як поняття і наука. Специфіка предмету філософії

Тема 1

ВСТУП ДО ФІЛОСОФІЇ. ФІЛОСОФІЯ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Мета: виробити у студентів розуміння специфіки і предметного поля філософської дисципліни; формувати інтерес до вивчення філософії.

План

1. Філософія як поняття і наука. Історичний характер предмету філософії.

2. Філософія як теоретична форма світогляду. Види та історичні типи світогляду.

3. Основне питання філософії та проблема походження філософії.

4. Функції і завдання філософії.

5. Зв'язок філософії з іншими формами суспільної свідомості (наукою, релігією, міфом, мистецтвом …)

6. Значення філософії для сучасної людини і сучасного розвитку людства.

Література

Основна

1. Вандишев. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 20006. – 474 с.

2. Історія філософії у її зв’язку з освітою: Підручник. За ред. Г.І Волинки. – К.: Каравелла, 2006 – 480 с.

3. Історія філософії. підручник / Бичко А.К., Бичко І.В., Табачковський В.Г. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.

4. Петрушенко В.Л. Філософія. – Львів: Магнолія, 2008. – 505с.

5. Практикум з філософії / Петрушенко В.Л. – Львів: Новий світ, 2005. – 250 с.

6. Сморж Л.О. Філософія: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 416 с.

7. Філософія / Надольний І.Ф. – К.: Вікар, 2003. – 620 с.

8. Філософія / Причепій Є.М. – К.: Академвидав, 2003. – 574 с.

9. Філософія: Навчальний посібник / За ред. Т.О.Сілаєваї. – Тернопіль: Астон, 2008. -360 с.

10. Філософія: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни. Вид. 2-е, пер. і доп. / В.Х.Арутюнов, М.М. Демченко, С.Л. Йосипенко та ін. – К.: КНЕУ, 2001. – 224 с.

11. Яцук Н. Є. Даниляк Р. П. Філософія. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни // Н. Є. Яцук, Р. П Даниляк. – Івано-Франківськ: ІМЕ «Галицька академія», 2007. – 221 с.

Додаткова

1. Присухін С.І. Філософія: Навчальний посібник.- У 2 ч. – Ч.І. Історія світової та української філософії у визначеннях, поясненнях, схемах, таблицях. – К.:КНЕУ, 20006. – 208 с.

2. Щокін Г. Цикли Всесвіту та людства / Г. Щокін. – К.: МАУП, 2005. – 56 с.

Словники

1. Історія філософії. Словник / за заг. ред. В. І. Ярошовця. – 2-ге вид., перероб. – К.: Знання України, 2012 – 187 с.

2. Москаленко Ю. М. Філософія: персоналії, терміни, поняття. Навчально-методичний посібник / Ю. М. Москаленко. – Івано-Франківськ: Плай, 2004. – 243 с.

3. Петрушенко В. Тлумачний словник основних філософських термінів / В. Петрушенко – Львів: Вид-во Національного у-ту «Львівська політтехніка, 209. – 264 с.

4. Філософський енциклопедичний словник / наук. ред. Л. В. Озадровська, Н. П. Поліщук. – К.: Абрис, 2002. – 742 с.

5. Філософія: ідеї, ідеології, персоналії: Ілюстративний енциклопедичний довідник / укладач Ю. В. Омельченко. – К.: Ракша М. О., 2009. – 294 с

6. Філософія. Словник-довідник: Навчальний посібник. – К.: Дельта, 2006. – 160 с.

 

Питання для самоконтролю

1. Що в буквальному розумінні означає слово “філософія”?

2. Які знаєте визначення філософії як специфічної науки?

3. Чому предмет філософії постійно змінювався?

4. Що стояло у центрі античної філософії? А середньовічної? А ренесансної?

5. Що таке «вузлики на пам’ять людству»?

6. Що впливає на змінність предмету філософії?

7. Що в буквальному розумінні означає слово ”світогляд”?

8. Які знаєте історичні типи світогляду?

9. Які функції виконує філософія впродовж усієї своєї історії?

10. Які знаєте підходи щодо походження філософії? Хто сформулював “основне питання філософії? У чому його суть?

САМОСТІЙНА РОБОТА

Завдання 1.Філософська термінологія

МОДУЛЬ 1. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві: «основне питання філософії», дуалізм, ідеалізм, матеріалізм, парадигма, рефлексія, світогляд, міф як тип світогляду, релігія як тип світогляду, філософія як теоретична форма світогляду.

Завдання 2. Домашні завдання

1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві:

1.1. Першоджерела.

Конспект праці: Хома О. Філософія на межі /О. Хома // Філософська думка. – 2015. – №6. – С. 6-23.

1.2. Доповіді:

- Співвідношення філософії з наукою, релігією, мистецтвом. Іншими формами суспільної свідомості;

- Роль філософії у житті суспільства та людини.

Лекція1. Філософія, її призначення, зміст і функції в суспільстві

Філософія як поняття і наука. Специфіка предмету філософії

У своєму буквальному розумінні слово філософія означає любов до мудрості (з грецької «філо» – любов, прихильність; «софія» – мудрість). Вперше воно було вжите великим стародавнім грецьким мислителем Піфагором, який вважав, що сама мудрість належить виключно богам, а людина здатна тільки наблизитися до неї, але не опанувати, засвоїти. Про філософію після Піфагора заговорив Платон, також старогрецький мислитель. Він стверджував, що мудрість притаманна і людині, вона – результат людського досвіду.

На сьогодні поняття філософія має широку палітру значень. Ним позначають окремі вчення відомих мислителів: філософія Платона, філософія Піфагора. Під ним розуміють різного роду узагальнений теоретичний досвід: філософія ділової людини, філософія бізнесу. З поняттям філософії пов’язують рівень обізнаності і вченості окремої людини (філософськи озброєний), толерантності (філософська позиція), способу мислення (філософувати) тощо.

Слово філософія вживається також і в значенні окремої науки, що співіснує з іншими науками – математикою, історією, лінгвістикою і т. д. На сьогодні немає єдиного уніфікованого тлумачення філософії як науки. Можна зустріти такі підходи щодо розуміння філософії як науки. Філософія – це наука про:

- найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людини (людського мислення);

- відношення «людина-світ»;

- ідеї (як математика про цифри, числа, мова про звуки, букви і т. д.), при цьому під ідеями розуміють спосіб дієвого відношення людини до світу з метою його вдосконалення, перетворення на краще).

Цими визначеннями розуміння філософії як науки далеко не вичерпується. Причини зазначеного різноманіття у самій природі філософії. Перша з причин та, що філософія є історично першою наукою. Вона виникла тоді, коли ніяких наук ще взагалі не було. Тому всяке знання, на відміну від релігії чи буденної практики, автоматично вважалося філософським. Не випадково ще один відомий старогрецький філософ Арістотель назвав філософію «наукою наук».

Інша причина різноманітності, невизначеності філософської науки пов’язана з сучасними поняттями предмета і об’єкта науки:

- об’єкт науки – це та частина реальності, що вивчається конкретною наукою як цифри математикою, фонеми мовою….

- предмет науки – це теоретична рефлексія об’єкта, те під яким кутом зору він вивчається, свого роду «окуляри», в яких учений споглядає світ (якщо візьмемо такий об’єкт реальності як дерево, то різні вчені будуть вивчати його по-різному: біолог – з точки зору які процеси у ньому відбуваються, тобто через призму понять («окуляр») фотосинтез, клітина…; мистецтвознавець – через такі інструменти як пропорція, перспектива…; бізнесмен – через поняття товар, вигода…)

Сьогодні, коли виникає нова наука, йде важкий процес боротьби за своє не стільки об’єктне (бо, як показано вище, у різних наук може бути один і той же об’єкт), скільки за предметне поле, тобто за свою власну специфіку. Якщо наука не має свого предмета, то насправді вона не наука, а сателіт, плагіат якоїсь іншої науки.

Коли з’явилася філософія, ніякої іншої науки не було. Тому вона потратила у статус всепредметності і всеоб’єктності (як Робінзон на безлюдному острові). Весь світ загалом і все окремо взяте у ньому було її об’єктом, а будь-який погляд на нього – її предметом. Втім все відразу одна наука вивчати не може, мусить бути якась послідовність, логіка, відбір. Це завжди, з самого початку, змушувало філософію у першу чергу бралася за найважливіше для людини у кожну конкретну епоху історії. В результаті сформувалися такі історичні типи філософії.

Стародавня філософія як наука про Космос (з IV ст. до н. е. до ІІ ст. н. е.). Цей статус за філософією закріпив Арістотель, назвавши її «наукою про перші роди сущого» (інакше кажучи, про те, як постав, виник світ, Космос) і, як уже згадувалось, «наукою наук».

Середньовічна філософія як наука про Бога (IІ-ХV ст.). Цей статус за філософією закріпив Тома Аквінський, проголосивши, що дізнавшись про Бога як Творця Космосу, ми будемо знати все про сам Космос. Тому справжній філософ завжди Богонатхненний, справжня філософія – це теологія (від грецьких слів «тео» – Бог і «логос» – наука, вчення), а знання, що ігнорує Бога, – язичництво і воно мусить бути виключеним з предмета філософії.

Ренесансна філософія зароджується як вчення про людину, власне на що вона здатна сама по собі, без Бога (ХІV-ХVІ ст.). Цю лінію підхоплює так звана філософія Нового часу (ХVІІ ст.), обґрунтувавши за собою статус науки про людський розум і його пізнавальні можливості. У цих координатах формується потужний тип філософії під загальною назвою класична європейська філософія. В рамках даного історичного типу німецький мислитель Гегель розробив філософію як науку про процес (не те що є, сталося, а те, що стається, виникає).

Сучасна філософія (ХІХ-ХХІ ст.) формується як своєрідна деконструкція сформованої раніше класичної філософії. Її предмет все ще перебуває у стадії становлення. Те, що ми вже однозначно можемо збагнути, – це націленість філософії на проблеми людської цивілізації, людства як окремого надприродного утворення. Ключова її проблема – здобутки і втрати від сходження людства до вершин цивілізації. Філософія переформатовується, зближуючись з комп’ютерними науками, кібернетикою, вченнями про процеси самоорганізації і управління у складних системах, розглядаючи цивілізацію однією з таких тощо.

Дуже легко зрозуміти питання історичних типів філософії через поняття парадигми. Його запровадив американський мислитель ІІ пол. ХХ ст. Т. Кун, проголосивши парадигмою замкнуте саме на себе знання. У межах парадигми філософія сама прокладає собі об’єкт (Космос, Бог, Людина…) предмет, сама визначає як буде їх досліджувати тощо. І все це заради того, щоб у кожен конкретний час наповнити людське життя певним сенсом і наукою, що допоможе привести індивідуальне людське життя у відповідність з цим сенсом. Коли парадигма вичерпує цей потенціал, розпочинається складний виснажливий процес формування нової парадигми і переходу до неї.