Значення фізичної культури для розвитку м’язової системи дітей.

Роль м’язової активності у розвитку організму дитини.

1.Розвиток моторики у дітей.

Розвиток моторики у дітей відбувається поступово, але не рівномірно, стрибкоподібне. За період дошкільного віку діти опановують різні рухи-дії. Вони дуже люблять гру з м’ячем, яка вимагає певної координації рухів. Ця якість розвивається з віком у зв’язку з вправами: чим рухливіша дитина, тим енергійніше розвивається її мускулатура, тим досконалішою стає координація рухів.

У три роки дитина може вже самостійно їсти, застібати і розстібати ґудзики і з невеликою допомогою дорослих одягатись і роздягатись.

У 5 років дитина вже може ходити на лижах, розвиваючи при цьому витривалість, спритність і уміння зберігати. рівновагу під час руху. Дуже захоплюються діти катанням на санчатах, особливо з невисоких гір. Нарешті, як правило, з 7-річного віку можливе катання на ковзанах.

Між 5—7 роками, завдяки ускладненню центральної нервової системи і розвитку дрібної мускулатури, в дітей удосконалюються м’язові рухи (вони можуть ліпити, плести, малювати).

У б—7 років діти вже вільно володіють своїми м’язами, але точні рухи ще потребують великих зусиль. Коли примушувати дитину до точних рухів, вона швидко стомлюється. Недосконалість рухів у дітей цього віку пояснюється недостатнім розвитком координаційних механізмів у центральній нервовій системі;

Координація рухів, яка виявляється в їх точності й спритності, стає досконалішою в дітей 8—12 років. При цьому збільшується рухливість дітей, і їх рухи стають різноманітними. Але через те, що великі м’язи руки молодших школярів розвинені порівняно сильніше, ніж дрібні м’язи кисті, то діти, особливо першокласники, легше виконують сильні, розмашисті рухи і важче — точні дрібні рухи. Це треба враховувати при навчанні дітей письма, малювання і ручної праці. Діти молодшого і частково середнього шкільного віку все ще нездатні до тривалої продуктивної праці, до тривалого м’язового напруження. Це слід враховувати при організації занять з фізичної культури і трудової діяльності дітей.

У дітей 10—12 років уже спостерігається деяка гармонія рухів. Але в період статевого дозрівання ця гармонія порушується, бо в цей час у підлітка перебудовується руховий апарат, що зв’язано з особливостями розвитку в цьому періоді нервової системи. Зовнішньо у підлітка це виявляється у великій кількості рухів, деякій незграбності їх, недостатності їх.координації і в порушенні гальмування. Наприкінці періоду статевого дозрівання ці недоліки моторики підлітка зникають, і розвиток рухового апарата в основному закінчується.

Дослідження показали, що вже з перших років життя рухи дитини відіграють значну роль у функціонуванні мови. Доведено, що формування мови у взаємодії з руховим аналізатором йде особливо успішно.

Значення фізичної культури для розвитку м’язової системи дітей.

Фізичне виховання, що складається у зміцненні здоров'я і фізичному вдосконаленні дітей, істотно відбивається і на розвитку мислення, уваги і пам'яті. У цьому полягає не просто біологічний сенс: відбувається розширення можливостей людини в сприйнятті, переробці та використанні інформації, засвоєнні знань, різнобічному вивченні навколишньої природи і самого себе.

Фізичні вправи вдосконалюють м'язову систему і вегетативні функції (дихання, кровообіг та ін.), Без яких неможливе виконання м'язової роботи. Крім того, вправи стимулюють функції центральної нервової системи.

Однак фізичні вправи є провідним, але не єдиним фактором, що впливає на організм в ході фізичного виховання. Дуже важливо пам'ятати про загальну оптимізацію режиму, правильної організації харчування і сну. Велике значення має загартовування.

3.Витривалість м’язів. Спостереження показують, що діти 7-11 років мають невисокий показник витривалості до динамічної роботи, однак з 11-12 років хлопчики і дівчатка стають більш витривалими. До 14 років м'язова витривалість становить 50-70%, а до 16 років - близько 80% витривалості дорослої людини.

Досить цікаво, що між витривалістю до статичних навантажень і м'язовою силою взаємозв'язку немає. Разом з тим рівень витривалості залежить, наприклад, від ступеня статевого дозрівання. Досвід показує, що хорошим засобом розвитку витривалості є ходьба, повільний біг, пересування на лижах.

Часом, коли за допомогою засобів фізичного виховання можна підняти рівень рухових якостей, є підлітковий період. Однак слід пам'ятати, що цей період співпадає з біологічними перебудовами організму, пов'язаними із статевим дозріванням. Тому від педагога вимагається виняткову увагу до правильному плануванню фізичних навантажень.

Планування фізичного навантаження.

У 7-11 років відбувається інтенсивний розвиток швидкості рухів (частоти, швидкості рухів, часу реакції і У 7-10 років прискореними темпами розвивається спритність рухів. У цьому віці у дітей ще недостатньо досконалий механізм регуляції рухів, тим не менше вони успішно оволодівають основними елементами таких складних дій, як плавання, катання на ковзанах, їзда на велосипеді та ін. При цьому діти-дошкільнята та молодші школярі важче набувають навички, пов'язані з точністю рухів рук, відтворенням заданих зусиль. Ці параметри досягають порівняно високого рівня розвитку до підліткового віку.

До 12-14 років підвищується влучність кидків, метання в ціль, точності стрибків. У той же час, за деякими даними, спостерігається погіршення координації рухів у підлітків, пов'язане з морфофункціональними змінами в період статевого дозрівання.