Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв'язок. субрахунки та їх використання

Синтетичні рахунки призначено для отримання узагальненої (об'єднаної") інформації. А тому облік, побудований на основі цих рахунків, називається синтетичним. Синтетичний облік дає можливість накопичувати зведені дані про активи, власний капітал, зобов'язання і господарську діяльність підприємства. Синтетичний облік ведеться на рахунках першого порядку, коли на кожний вид активів і пасивів відкривається окремий рахунок.

План рахунків, затверджений наказом Мінфіну України ЗО листопада 1999 р. №291, налічує 90 синтетичних рахунків (рахунків першого порядку), з яких 12 залишено поки що безіменними, і 232 субрахунки (рахунки другого порядку). Дані синтетичного обліку в узагальненому вигляді відображуються у відповідних регістрах. Синтетичні рахунки містять значно меншу кількість розрахунків або вказівок на конкретні види матеріальних цінностей проти рахунків аналітичних. Особливими ознаками синтетичних рахунків є те, що:

усі синтетичні рахунки мають двоцифровий код;

на синтетичних рахунках інформація узагальнюється за економічно однорідними видами майна чи джерел його утворення;

поточний облік на синтетичних рахунках та узагальнення даних в кінці місяця здійснюються тільки в грошовому вимірнику;

для синтетичного обліку відводиться обмежене коло облікових регістрів — журнал реєстрації господарських операцій, окремі журнали-ордери, книга «Журнал-Головна», оборотний і сальдовий баланс тощо;

стан активів і пасивів, що випливає з більшості синтетичних рахунків, показується в бухгалтерському балансі за однойменними статтями.

Однак для управління діяльністю підприємства самої тільки узагальненої інформації ще недостатньо. Відтак ті дані, що зафіксовані на синтетичних рахунках (особливо щодо виробничих запасів, незавершеного виробництва), у поточному управлінні використовуються обмежено. Про що може говорити, наприклад, загальний показник витрат на сировину, матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, інші оборотні активи, коли для управління виробництвом треба мати конкретну інформацію — що саме і скільки є в наявності, за якими цінами купувалося і т. ін. У зв'язку з цим більшість синтетичних рахунків має необхідну кількість субрахунків, які запроваджуються для посилення аналітичного характеру і дійовості обліку, його контрольних функцій. А тому види активів і пасивів поділяють на певні підгрупи, що об'єднуються відповідними субрахунками. Кількість субрахунків хоч і регламентовано планом рахунків, але підприємства залежно від галузевих особливостей самі можуть відкривати в разі потреби додаткові субрахунки. Кількість аналітичних рахунків не обмежується. Майже кожний субрахунок має свої аналітичні рахунки для обліку конкретних найменувань товарно-матеріальних цінностей, кожного боржника чи кредитора, різних видів зобов'язань.

На основі аналітичних рахунків будується аналітичний облік, в якому сконцентровано до дрібниць виважену інформацію про наявність та рух необоротних і оборотних активів, власного капіталу і зобов'язань за їхніми видами. Прикладом може бути оборотна відомість до субрахунка № 203 «Паливо» синтетичного рахунка № 20 «Виробничі запаси» (табл. 4.5).

Між синтетичними і аналітичними рахунками існує постійний взаємозв'язок, який забезпечує достовірність, доступність і зрозумілість облікової інформації кожному користувачеві. Те, що відображене на синтетичних рахунках, має бути відображене й на аналітичних. Отже, тут фіксується прямий зв'язок між синтетичним і аналітичним обліком, а відтак сума аналітичних рахунків до відповідного синтетичного рахунка має дорівнювати сумі синтетичного рахунка.

Субрахунки в обліку існують не випадково. Вони допомагають згрупувати аналітичні рахунки за підгрупами, що дає можливість отримати потрібну узагальнену інформацію, яку можна значно ефективніше використати в управлінні підприємством. Наприклад, аналітичні рахунки до синтетичного рахунка № 15 «Капітальні інвестиції» групують за такими субрахунками: 151 «Капітальне будівництво»; 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів»; 153 «Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів»; 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів»; 155 «Формування основного стада».

Ознаками аналітичного обліку є:

трицифровий код субрахунків, які за підгрупами об'єднують потрібну кількість аналітичних рахунків, призначених для обліку конкретних найменувань майна, розрахунків, зобов'язань, власного капіталу;

використання типових та спеціальних регістрів;

ведення обліку в натуральному та грошовому вимірниках;

відображення стану активів і пасивів балансу у формі однойменних та комплексних статей, що випливають з синтетичного обліку.