Домашня робота студентів при підготовці до заняття. І. Запитання для контролю початкового рівня знань

І. Запитання для контролю початкового рівня знань

1. Поняття етичної поведінки.

2. Основи етичної поведінки в колективі, у спілкуванні з клієнтами аптеки та партнерами по бізнесу.

3. Елементи професійності моральності.

4. Характеристика понять моральної свідомості.

5. Ділове спілкування з партнерами по бізнесу.

ІІ. Запитання для самоконтролю

1. Сутність спілкування, структура спілкування, функції спілкування.

2. Основні типи, принципи та суперечності спілкування.

3. Спілкування як основа життєдіяльності людей та їхньої взаємодії. Соціально–психологічний клімат як результат та умава ефективності спільної діяльності. Моральна культура спілкування.

4. Відмінності безпосереднього та опосередкованого типів спілкування.

5. Творчий потенціал феномену процесуальності у спілкуванні.

6. Основні принципи етики ненасильства.

7. Спілкування - джерело виховання і самовиховання.

8. Моральна цінність феномену дружби.

9. Моральний зміст понять «повага прав людини» та «повага людини».

Традиційно початковою "клітинкою", "атомом" етичної поведінки вважається вчинок. Що ж він з себе представляє? Перш за все, вчинком є дія, яка має позитивну етичну значущість. Дію, яка має негативну етичну значущість (провина) можна вважати одиницею аморальної поведінки. Проте вчинком може бути і стриманість від дії (відповідно і провиною).

Найчастіше при оцінці дій враховують, чи приносять вони користь або шкоду іншим людям, чи відповідають вони загальноприйнятим нормам. Дуже важливо мати на увазі і в ім`я чого скоюється та або інша дія. Словом, при аналізі поведінки необхідно враховувати багато чинників. Виділимо їх.

1. Перш за все, треба виходити з мотиву того або іншого вчинку. Звичайно, та або інша дія звичайно викликана не одним мотивом. Тому важливо виділити провідний мотив.

2. Також важливо враховувати наслідки тих або інших вчинків. Чи стверджують вони чесноти, чи приносять благо навколишнім людям. Адже трапляється ж: хотів як краще, а вийшло....

3. Необхідно враховувати і умови, в яких скоюється вчинок. Наприклад, можна подати матеріальну підтримку людині, маючи солідний рахунок в банку, а можна зробити той же вчинок, володіючи вельми скромним достатком.

4. У полі зору повинні бути і засоби, що використовуються для досягнення мети. Так, іноді допомагають близьким за рахунок держави; порядок в державі, в якомусь колективі наводять за допомогою жорстокості, знехтування гідності окремої особи і т.д.

У реальному повсякденному житті ми можемо зустріти різноманітні рівні втілення етичних цінностей, різні рівні моральності, від святості до низовини, цинізму. Але головний чинник етичної поведінки - моральні переконання особи, рівень її етичної культури, її вольовий настрій.

Етична поведінка - це завжди вибір, це творчість. Але останнє неможливе без свободи, зокрема свободи вибору. Без свободи немає особи, немає моральності.

Розглянемо дві крайності в розумінні свободи. З одного боку - фаталізм вважаючий, що всі вчинки, все життя людини вже приречені якимись вищими силами.

З другого боку - волюнтаризм вважає, що воля людини повинна бути нічим не обмежена. Людина діє згідно свого капризу, сама вибирає свою мораль, сама творить своє єство.

Професійна етика і професійна етична свідомість для свого функціонування повинні мати специфічні поняття. Початковим поняттям професійної етики є поняття професійного обов`язку, в якому фіксуються достатньо детально службові обов`язки вчителя, лікаря, провізора, адвоката, військовослужбовця і т.д. Саме усвідомлення свого службового обов’язку спонукає представників цілого ряду професій відноситися до своєї справи з найбільшою відповідальністю, враховувати багато конкретних нюансів взаємовідношення особи і суспільства, особи і колективу. Професійний обов`язок стимулює самовіддачу лікаря і педагога, саме в ньому знаходить конкретний вираз обов’язку Людини. Ми можемо привести приклади, коли лікарі в ім`я порятунку хворих жертвували не тільки своїм часом, але і навіть життям, ставили на собі попередні експерименти, випробовували різні ліки.

Професійна етика і професійна етична свідомість для свого функціонування повинні мати специфічні поняття. Початковим поняттям професійної етики є поняття професійного обов`язку, в якому фіксуються достатньо детально службові обов`язки вчителя, лікаря, провізора, адвоката, військовослужбовця і т.д. Саме усвідомлення свого службового обов’язку спонукає представників цілого ряду професій відноситися до своєї справи з найбільшою відповідальністю, враховувати багато конкретних нюансів взаємовідношення особи і суспільства, особи і колективу. Професійний обов`язок стимулює самовіддачу лікаря і педагога, саме в ньому знаходить конкретний вираз обов’язку Людини. Ми можемо привести приклади, коли лікарі в ім`я порятунку хворих жертвували не тільки своїм часом, але і навіть життям, ставили на собі попередні експерименти, випробовували різні ліки.

Слід виділити і такі поняття, як професійна честь і професійна гідність. В понятті професійна честь виражається оцінка значущості тієї або іншої професії в житті суспільства. Усвідомлення цієї значущості дуже важливе для представників дуже багатьох професій і складає основу професійної гідності, самооцінку своєї діяльності. Професійна честь і професійна гідність взаємно доповнюючи одна одну, до помагають підтримувати певний, достатньо високий рівень моральності, в конкретних умовах тієї або іншої професії.

Для цілого ряду професій (вчителя, лікаря, провізора, юриста, керівника і ін.) професійна моральність включає і поняття професійної справедливості. Справедливість важлива у відносинах з колегами, хворими. Подвійні, потрійні стандарти в оцінках "своїх" і "чужих", зручних і незручних руйнують і моральну свідомість самого фахівця, і морально-психологічний клімат колективу.

Потреба в спілкуванні - одна з найважливіших для людини. Проте добре відомо, що контакти з одними людьми приносять нам задоволення, а з іншими - залишають гнітюче враження. Чому це залежить? Від багатьох причин, у тому числі і від тактовності людини, тобто від його уміння загальні принципи моралі реалізувати в конкретних умовах. Тактовність дуже важлива для професій, об`єктом діяльності яких є людина. Словом, можна з повною упевненістю говорити про таке поняття професійної моральності як професійний такт.

Варто, на наш погляд, виділити і деякі принципи професійної моралі.

Перш за все для будь-якої професійної етики початковим є принцип гуманізму, тобто поважного відношення до кожної людський особі, розуміння її неповторності, самодостатньої цінності. Принцип гуманізму протистоїть чисто утилітарному відношенню до особистості, розгляду її, головним чином, як засобу досягнення якихось інших хай і достатньо важливих, цілей.

З принципом гуманізму перетинається принцип (професійного) оптимізму. Без віри в людину навряд можливо успішне лікування хворих Ця віра прославляє лікаря і фармацевта, допомагає розвинути, посилити добре начало в людині.

Будь-яка діяльність, особливо та, яка безпосередньо направлена на людину, повинна бути осяяна, натхненна високою ідеєю. Тому професійна етика повинна включати принцип патріотизму.

Основні поняття і принципи професійної моральності утворюють її каркас, який наповнюється "плоттю і кров`ю" в різних життєвих ситуаціях.

Професійна етика, крім того, це прикладна соціально-фі­лософська дисципліна, яка вивчає походження, сутність, спе­цифіку, суспільні функції морально-професійних норм і сто­сунків, закономірності їх розвитку на різних історичних етапах. Із цього визначення випливає, що об'єктом вивчення професійної етики є специфічні, морально-професійні норми, стосунки, а також норми, принципи, заповіді пануючої у су­спільстві моралі, трансформовані до особливостей того чи ін­шого виду професійної діяльності, що регулюють поведінку професіоналів при виконанні ними функціональних обов'яз­ків, санкціонованих громадською думою і особистими пере­конаннями професіоналів.

Морально-професійні кодекси, що стали частковим еквіва­лентом суспільної моралі, виковують такі соціальні функції:

— пізнавальну, яка. реалізується у відображенні об'єк­тивних процесів суспільно-професійного розподілу праці за конкретних історичних умов;

— регулятивну (забезпечується взаємозв'язок спеціаліс­тів з суспільством, набір специфічних прийомів праці);

— ціннісно-орієнтаційну (даються уявлення про мо­ральний ідеал професіонала, професійні обов'язок, честь, со­вість, справедливість тощо).

Професійна етика покликана дати теоретичне обгрунту­вання сутності трансформації загальних норм і принципів мо­ралі до специфічних умов професійної діяльності людей відпо­відно до уявлень про професійний обов'язок, благо, добро і зло, справедливість, совість, честь та інші моральні цінності.

Слід підкреслити, що професійна етика розвивається на перетині теоретичного, нормативного і прикладного складни­ків (компонентів) етики. її зміст визначається специфічними завданнями конкретного виду професійної діяльності. На тео­ретичному рівні розглядаютьсясутність, специфіка морально-професійних відносин, 'їх місце і роль у житті суспільства, су­часний стан і тенденції розвитку.

Завдання професійної етики в тому, щоб вивчити склад­ний процес віддзеркалення професійних стосунків у мораль­ній свідомості, у морально-професійних нормах, провести чіт­ку межу між морально-професійними явищами і явищами професійної майстерності, вивчити суспільні завдання, цілі професії і їх значущість у соціальному прогресі, саме цим сприяючи їх успішному виконанню.

Нормативний рівень концентрує в собі вивчення та об­грунтування практичних рекомендацій, конкретних мораль­них норм. При цьому важливо підкреслити, що професійна етика не створює норм, особливих нормативів для спеціаліс­тів тієї чи іншої професії. У такому разі вона перестає бути наукою, перетворюється на моралізаторство.

Завдання професійної етики щодо свого об'єкта — мо­рально-професійних стосунків на прикладному рівні полягає у сприянні й втіленні гуманістичних імперативів у специфічні умови професійної діяльності, встановленні меж бажаного, дозволеного і неприпустимого, обгрунтуванні морально-про­фесійного ідеалу та певного зразку, еталону, взірця поведінки, нормативного ідеалу в конкретній сфері професійної діяль­ності.

Професійна етика далека від дріб'язкової регламентації поведінки людей. Вона своїми рекомендаціями виробляє у працівників здатність до максимальної моральної орієнтації, до встановлення моральних кордонів застосування творчих прийомів, тим самим визначаючи лише основні моральні нор­ми і принципи професійної поведінки. Спосіб же поведінки у кожному окремому випадку визначається самою особистістю, стає справою її морального досвіду, професійного такту.

У професійній етиці можна простежити зв'язок тих чи ін­ших видів діяльності й морально-психологічних якостей, по­єднання суспільних інтересів із спрямованістю, інтересами і покликанням окремої особистості. Потреби практики визна­чають ціль тієї чи іншої професії і вимагають від працівників відповідного профілю необхідної кваліфікації (професіоналіз­му, компетенції), з одного боку, її етичної підготовки, що пе­редбачає теоретичне освоєння норм і принципів моралі для застосування їх у професійній практиці, — з іншого. Кожна людина в силу обставин життя постійно тією чи іншою мірою втягується у рольове спілкування з різними професіоналами, наприклад, з лікарем, юристом, педагогом тощо. При цьому вона очікує від них не тільки кваліфікованого виконання їх обов'язків щодо задоволення її потреб, інтересів, а й уважно­го, увічливого до неї ставлення. Тому професійна етика покли­кана дати рекомендації професіоналам, посадовим особам, у тому числі й керівникам, щодо моральної складової у вико­нанні професійних функцій.

Внаслідок цього моральна характеристика працівника не може обмежуватися його широкими соціальними позиціями, а за необхідності має поширюватися на його суто професійні властивості, розглядатися завжди під кутом зору стосунків, що формуються у рамках даної професії, її місця і ролі у житті суспільства.

Призначення професійної етики полягає не тільки в тому, щоб розкрити об'єктивні причини виникнення, закономір­ності й тенденції розвитку морально-професійних відносин, не тільки конкретизувати зв'язки моральних норм, принципів та оціночних суджень сучасної моралі, уявлень про добро, справедливість відповідно до особливостей професійної діяль­ності, а й показати сам характер впливу цих загальнолюдських моральних норм і принципів на практику професійних сто­сунків, розкрити те, як вони відбиваються у свідомості пред­ставника тієї чи іншої професії та втілюються в його поведін­ці, ставленні до людини як споживача професійних послуг.

Професійну етику не меншою мірою цікавлять і «антино­мії професійних вчинків», які виявляються у конфліктних формах поведінки, і в зв'язку з цим — розкриття засобів роз­в'язання конфліктів у рамках конкретної професії. На підста­ві цього вона пропонує практичні рекомендації з урахуванням конкретних історичних умов і суспільних завдань. Професійна етика покликана також дати рекомендації щодо розкриття причин деформації морально-професійної свідомості, і шля­хів, методів її викорінення.

Підсумовуючи сказане, зазначимо, що сенс і призначення професійної етики пов'язані з гуманізацією суспільної праці. Закладені в традиційних морально-професійних кодексах, ко­дексах честі лікаря, юриста, педагога, журналіста та ін., гума­ністичні імперативи мають загальнолюдське значення. У наш час, завдяки технічній могутності та ефективності, людина ви­являється здатною скоїти (через неуважність, некомпетент­ність, безвідповідальність) багато зла, внаслідок чого гинуть люди, матеріальні й духовні цінності. Зростає диспропорція між скоєним людиною і її здатністю нести моральну відпові­дальність. Це стає однією з передумов виникнення морально-професійних чи етичних кодексів широкого кола сучасних професій.