Поетичний світ ШИ ЦЗИН
Ши цзін — пам'ятка китайської літератури XII–VI століть до н. е., яка містить 305 поетичних. Будова творів та їх зміст відображають різноманітні явища духовного і соціального життя Китаю, являючи собою своєрідну енциклопедію китайської давнини. У більшості «пісень» «Ши Цзін» вірші складаються з 4-х слів з римою в кінці вірша. Зміст пісень має прихований сенс, створюється свій підтекст з переносними значеннями, прихованими порівняннями. Прийоми зіставлення, метафори і народна символіка, широко застосовуються в піснях і одах, але не завжди легкі для розуміння і правильного тлумачення. Позначилися тут і національна своєрідність, етнографічна специфіка, самобутність звичаїв і звичаїв стародавнього народу. У поетичних текстах існують порівняння — прямі і непрямі, а також гіперболи. Скл. з 4-х розділів: «Го фен» («Звичаї царств»), «Сяо я» («Малі оди»), «Та я» («Великі оди»), «Сун» («Гімни»). «Го фен», -160 ліричних народних пісень. увійшли ліричні, любовні пісні; трудові пісні. Кожна пісня цілеспрямована, має закінчений сюжет, відрізняється цілісністю, єдиністю внутрішньої теми — людина та її ставлення до явищ природи, навколишнього світу, людей. «Сяо я» 80 ліричних творів, створ. придворними поетами.— форма ліричної поезії для вираження захоплення з приводу якого-небудь урочистого випадку, для схвалення заслуг і чеснот, оспівування подвигів древніх правителів, полководців, героїв. «Да я», 31 ода, є книгою поетичних творів племені Чжоу. В них оспівуються служіння государю, вірнопіддані почуття його наближених, містяться славослів'я царської династії. «Гімни» («Сун») — 40 древніх урочистих і хвалебних храмових співів і культових гімнів у честь духів, предків і мудрих царів китайської давнини. До них входить перечислення чудесних подвигів і доброчесних вчинків стародавніх правителів, царствених ванів.
І ЦЗІН». ДІАЛЕКТІЧНІСТЬ СВІТУ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ВЗАЄМОДІЇ ЯН ТА ІНЬ.
«І-Цзин» - китайська класична книга змін. Фу Сі приписують винахід так званих БА ГУА - 8 гадательних триграм, згодом розвинених в гексаграмми. Прийнято вважати, що нижня триграмма відноситься до внутрішнього життя, до наступаючого і творить, а верхня - до зовнішнього світу, до руйнується і відступаючому. Також з давніх часів існує погляд на гексаграмми як на комбінацію з трьох пар рис, кожна з яких символізує космічну потенцію: верхня - небо, середня - людини, нижня - землю. У сучасній філософії Ян і Інь - вищі архетипи: Ян - біле, чоловіче, зовнішнє, небесне, добре; Інь - чорне, жіноче, внутрішнє, земне, зле.У «Книзі змін» («І цзин») ян і інь служили для вираження світлого і темного, твердого та м'якого, чоловічого і жіночого начал в природі. Концепція про взаємодію полярних сил інь-ян, які розглядаються як основні космічні сили руху, як першопричини постійної мінливості в природі, становить головний зміст більшості діалектичних схем китайських філософів.
Конфуціанський канон - включає 13 давньоіндійських класичних книг.
"І Цзин" - це джерело мудрості, описаний у вигляді передбачень-гексаграмм. Книга Змін - це найстаріша система ворожіння. «Ши цзин» або «Канон пісень і гімнів» Найперша поетична збірк. Складається з 305 творів, з 3 частин - «Звичаї царств», «Оди», «Гімни». «Шу цзин» або «Канон історії». Збірник записів переказів, сказань, міфів, їх історізованних версій, історичних подій, урядових звернень, повчань чиновникам і т. д. «Лі цзи» або «Записки про ритуали». Тут окреслена ідеальна конфуціанська модель соціального механізму - від основ політичної адміністрації, церемоніальних норм до норм взаємин у сім'ї і ритуалів. «Чунь цю» або «Весни і осені». Погодична хроніка древньокитайского царства Лу. «Чжоу Чи» або «Ритуали династії Чжоу». Після смерті У-вана Чжоу-гун нібито вперше створив регулярну адміністрацію. Рубрикація і зміст пов'язані з давніми космогон. і календарними уявленнями, відповідно до яких пропонувалося впорядковувати життя суспільства. «І лі» або «Зразкові церемонії і ритуали». Один з 3-х канонічних текстів конфуціанства, тлумачачий стародавні ритуали, обряди і правила етикету. «Гун'ян чжуань» або «Весни і осені» з коментарями Гун'яна. Його коментар акцентує увагу на «сокровенних висловах» і «великих принципах», прихованих в лапідарному викладі історичних подій в «Чунь цю». «Гулян чжуань» або «Весни і осені» з коментарями Гуляна. Його коментар побудований у формі запитань і відповідей, в яких акцент робиться на пояснення «принципового сенсу» тексту. «Сяо цзин» або «Канон синівської шанобливості». Вважається записом повчань Конфуція, даних ним своєму учневі Цзен-цзи. «Лунь юй» або «Бесіди і судження». Збірка висловлювань Конфуція, складений його учнями. «Ер я» або «Наближення до класики». Перший в Китаї тлумачний словник. «Цзо чжуань» або «Весни і осені» з коментарями Цзо. Текст складений у вигляді літопису, що охоплює події з 722 по 468 рр. до н. е
«Бесіди і судження» — головна книга конфуціанства. Написана давньокитайською мовоюучнями Конфуція з коротких нотаток, які фіксують висловлювання, вчинки вчителя, а також діалоги з його участю. Складається з 20 частин. Упорядковувалася після смерті Конфуція біля 230 років. Гномічний характер більшості з висловлювань спричинив розвиток багатої коментаторської традиції.
Китай. Дао Де Цзин. Дао як закон світобудови. Дао дэ цзин («Книга пути и достоинства») — основополагающий источник учения. Основная идея этого произведения — понятие дао — трактуется как естественный порядок вещей, не допускающий постороннего вмешательства, «небесная воля» или «чистое небытие». В центре доктрины — учение о великом Дао, всеобщем Законе и Абсолюте. Дао господствует везде и во всем, всегда и безгранично. Его никто не создал, но все происходит от него. Даже великое Небо следует Дао. Познать Дао, следовать ему, слиться с ним — в этом смысл, цель и счастье жизни. Проявляется же Дао через свою эманацию — через дэ, и если Дао все порождает, то дэ все вскармливает. Трактат настаивает на неизреченности Дао, которое есть начало всех вещей. «Дао». Для даосів дао - всеосяжне світоглядне поняття. Це першооснова, першооснова та завершення усього існуючого і того, що відбувається не тільки у Піднебесній, але і у всьому світі. Але дао - не тільки першооснова і першооснова, але і загальний закон світобудови. Думка про те, що все суще знаходить в дао не тільки своє джерело, але й остаточне завершення, свій кінець, також виражена в багатьох формулюваннях. Рідше виражена в трактаті думка про те, що дао - основа речей, те, що лежить в їх основі як їх сутність завжди, будучи їх вічним, а не тільки генетичним початком - початком в часі. У трактаті прослизає думка про вічність, несотворенності і настирливості дао. У трактаті проводиться матеріалістична думка про те, що «дао» первинне по відношенню навіть до бога, якби такий міг існувати. Як би відповідаючи на питання, хто створив дао, в трактаті говориться: «Я не знаю, чиє воно породження, [я лише знаю, що] воно передує небесному владиці».
БАГАТОПЛАНОВІСТЬ ДІАЛОГІВ «Чжуан-цзи».
Чжуан-цзи - Філософ епохи Змагання Царств, автор однойменного даоського трактату "Чжуан-Цзи". Стрижнем ціх філософських поглядів є вчення про Великий Шлях-Дао. Дао є всеохопне: воно прісутнє всюди. Світ постає у вигляді плавельної печі, де все нескінченно и постійно перетікає Одне в Одне, (взаємо) трансформується - це світ, в якому кожна людина в будь-який момент може стати печінкою міші або полярноюх зіркою. Чжуан-цзи вказує на те, що "істина" в кожного своя, через що вона не може буті істіною, тобто в кожного "істина" своя. Недіяння (у вей) – дуже послідовний висновок із філософії Чжуан-цзи й даосизму взагалі, адже оскільки все є Єдиним і немає фактично різниці, якими будуть нюанси в цій єдності, людина вже є необхідно природною, навіть якщо вона сповідуватиме діяльність (ю вей) – це, по суті, ніяк не відіб’ється на Всесвіті-Космосі. Дао разом з Де зробили людину вільною, через що жодним чином не можна обмежувати її будь-якими ціннісними системами. Також присутня критика людини, яка забуває свою природність і все глибше втягує себе в багно штучного відходу від природи.
