ДИСЦИПЛІНА ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС
САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ
ТЕМА № 8. Судові витрати. Заходи процесуального примусу.
Мета: дати студентам чітке поняття судових витрат. Студенти повинні знати, що таке судовий збір та витрати, пов’язані з розглядом справи в суді.Студенти повинні орієнтуватися у витратах, пов’язаних з розглядом справи. Студенти повинні знати про розподіл судових витрат.
Форми контролю:
- доповіді;
- обговорення;
- тести.
Питання для самостійного вивчення:
1. Поняття, передумови і призначення цивільної процесуальної відповідальності.
2. Поняття та види заходів процесуального примусу.
3. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.
Рекомендована література до теми:
Нормативно-правові акти
1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%d0%ba/96-%d0 %b2 %d1%80.
2. Цивільний процесуальний кодекс України: Кодекс, Закон України від 18.03.2004 р. №1618-IV.[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1618-15.
3. Цивільний кодекс України: Кодекс, Закон України від 16.01.2003 р.
№ 435-IV. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/435-15.
4. Сімейний кодекс України:Кодекс, Закон України від 10.01.2002 р.
№2947-III. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/ show/ 2947-14.
5. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України 05.07.2012 р.
№5076-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/ show/ 5076-17.
6. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р.
№ 2121-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/2121-14.
7. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06.2011 р.
№3460-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/3460-17.
8. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України від 08.07.2011 р. № 3671-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3671-17.
9. Про виконавче провадження: Закон України, Перелік від 21.04.1999 р. № 606-XIV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/606-14.
10. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22.12.2005 р. № 3262-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/ show/3262-15.
11. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. № 3855-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/ 3855-12.
12. Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/4004-12.
13. Про засади державної мовної політики: Закон України від 03.07.2012 р.№5029-VI. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://zakon5.rada.gov.ua/ laws/show/5029-17.
14. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.04.2000 р. № 1645-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http:// zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1645-14.
15. Про інформацію: Закон України від 02.10.1992 р. № 2657-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.
16. Про міжнародне цивільне право: Закон України від 23.06.2005 р.
№2709-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/ show/ 2709-15.
17. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України, Положення від 24.02.1994 р. № 4002-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon 5.rada. gov.ua/laws/show/4002-12.
18. Про судоустрій та статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р.
№2453-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/2453-17.
19. Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 № 4038-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/ show/ 4038-12.
20. Про судовий збір: Закон України від 08.07.2011 р. № 3674-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/ 3674-17.
21. Про правонаступництво України: Закон України від 12.09.1991 р.
№1543-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1543-12.
22. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 р. № 3773-VI. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/ laws/show/3773-17.
23. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22.02.2000 р. № 1489-III. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/ 1489-14.
24. Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23.12.1997 р. № 776/97-ВР. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80.
25. Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 № 1701-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1701-15.
26. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 р. № 4050-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/ 4050-17.
27. Конвенція з питань цивільного процесу: Гаага, 1954 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4. (11.02.2005). – Стор.379, стаття 264, код акту 31514/2005.
28. Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних [...] [Текст]: Офіційний вісник України. – від 20.08.2004 р., 2004, № 31, стор. 474, стаття 2124, код акту 29712/2004.
Навчальні посібники
29. Васильєв С.В. Цивільний процес України: навч. посіб. /С.В. Васильєв. – Київ: Центр учбової літератури, 2013.– 343 с.
30. Кілічава Т.М. Цивільне процесуальне право: навч. посіб. / Т.М. Кілічава; Мін-во освіти і науки України. – Київ: Центр учбової літератури, 2007. – 351 с.
31. Фурса С. Я. Цивільний процес України. Проблеми і перспективи: наук.-практ. посіб. / С. Фурса, С. Щербак, О. І. Євтушенко; Центр правових досліджень Фурси. – Київ: Видавець С.Я.Фурса: КНТ, 2006. – 446 с.
32. Цивільний процес: навч. посіб. /А.В. Андрушко, Ю.В. Білоусов,
Н.Л. Бондаренко; За ред. Ю.В.Білоусова; М-во освіти і науки України. – Київ: Прецедент, 2005. – 293 с.
33. Цивільний процес України: академічний курс: підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / Світлана Фурса [та ін.]; за ред. С.Я. Фурси; Центр правових досліджень Фурси. – Київ: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2009. – 846 с.
34. Цивільне процесуальне право України: навч. посіб. / І.О. Безлюдько, С.С. Бичкова, В.І. Бобрик; За заг. ред. С.С. Бичкової. – Київ: Атіка, 2006. – 383 с.
35. Цивільне процесуальне право України: навч. посіб. для підготовки до іспитів / укл.: І.В.Тетарчук, Т.Є. Дяків. – Київ: Центр учбової літератури, 2012 – 206 с.
36. Цивільне процесуальне право України: підручник /С.Бичкова,
І. Бірюков, В. Бобрик та ін.; за заг. ред. С.С. Бичкової; М-во освіти і науки України. – Київ: Атіка, 2009. – 759 с.
37. Чорнооченко С. І. Цивільний процес: навч. посіб. / С. Чорнооченко;
М-во внутрішніх справ України, Нац. акад. внутрішніх справ України. – 3-е вид., перероб. і доп. – Київ: Центр учбової літератури, 2014.– 415 с.
38. Штефан О. О. Цивільне процесуальне право України: навч. посіб.
/ О. Штефан; М-во освіти і науки України. – Київ: Юрінком Інтер, 2009. – 358 с.
Інформаційні ресурси.
1. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.
2. Національна парламентська бібліотека України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.nplu.org.
3. Электронная юридическая библиотека Ilex [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://lexlibrary.org.
4. Электронные библиотеки Украины [Электронный ресурс]: (краткий кат.). – 5. Режим доступа: http://iesu.nau.edu.ua/ukr/info/student/library.htm.
5. Юридическая научная библиотека издательства “Спарк” [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://lawlibrary.ru.
6. Конспект лекцій.
7. Джерела Internet.
8. Wikipedia.org
9. portal.rada.gov.ua.
10.static.rada.gov.u
11.golos.com.ua.
Зупинення, поновлення, продовження та закінчення процесуальних строків.
Методичні рекомендації при вивченні теми
При вивченні першого питання (Поняття, передумови і призначення цивільної процесуальної відповідальності.) студентам слід звернути увагу на те, що
Згідно ЦПК України
| Стаття 90. Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу |
| 1. Заходами процесуального примусу є встановлені цим Кодексом процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства. 2. Заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 90 Цивільного процесуального кодексу України 1. Заходи процесуального примусу є формою цивільної процесуальної відповідальності учасників процесу за невиконання процесуальних обов'язків. Суб'єктом відповідальності може бути будь-яка особа, незалежно від її процесуального статусу, а також особи, які не беруть участь у справі (глядачі, журналісти, охоронці, помічники тощо). Метою застосування заходів процесуального примусу є припинення правопорушення та стимулювання правопорушника до належного виконання процесуальних обов'язків. 2. Підставою застосування заходів процесуального примусу є порушення встановлених в суді правил, в тому числі і тих, які встановлюються безпосередньо судом, або протиправне перешкоджання здійсненню цивільного судочинства. Встановленими в суді правилами є закони та підзаконні нормативні акти загального характеру, що регулюють діяльність суду та державних установ загалом, правила розпорядку конкретного суду, правила, що визначають пропускний режим, інші локальні нормативні акти, затверджені головою суду чи зборами суддів відповідного суду. До правил суду належать також і ті, які встановлені головуючим для конкретної справи чи судового засідання. Наприклад, порядок дослідження доказів, черговість допиту свідків, правила користування засобами зв'язку та технічними засобами, місце для розташування телевізійних камер тощо. Протиправне перешкоджання здійсненню цивільного судочинства полягає у вчиненні умисних дій, внаслідок яких судочинство не може відбутися взагалі або істотно ускладнюється. Такими, зокрема, є хуліганські дії в приміщенні суду, образа судді чи інших учасників процесу, псування обладнання та меблів, пошкодження електричних мереж суду, неправдиві повідомлення про наявність вибухових чи отруйних речовин, порушення санітарного чи протиепідемічного законодавства тощо. Ці дії теж порушують встановлені в суді правила, але У кожному випадку, коли буде встановлено, що особа вчинила умисні дії, які свідчать про неповагу до суду, необхідно вирішувати питання про притягнення винних до відповідальності за статтею 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Неповага до суду може виражатись у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача, у непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого, порушенні порядку під час судового засідання, а також у вчиненні будь-ким інших дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил (п. 16 постанови Пленуму ВС України від 13.06.2007 р. N 8 "Про незалежність судової влади"). 3. В ухвалі про застосування заходу процесуального примусу, крім реквізитів, передбачених ч. 1 ст. 210 ЦПК України, має бути зазначено особу, до якої застосовано захід процесуального примусу, суть правопорушення і конкретний захід процесуального примусу. Захід процесуального примусу застосовується судом негайно, тобто відразу після вчинення порушення. Цим заходи процесуального примусу відрізняються від санкцій, передбачених адміністративним, кримінальним законодавством. 4. Від заходів процесуального примусу слід відрізняти заходи відповідальності, які передбачені адміністративним та кримінальним законодавством. Так, відповідно до ст. 1853 КпАП України неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил, - тягнуть за собою накладення штрафу від шести до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб. Відповідно до ст. 382 КК України умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. |
Цивільна процесуальна відповідальність - це застосування судом мір процесуального примусу та інших санкцій до учасників цивільного судочинства на умовах і в порядку, передбачених ЦПК.
Цивільна процесуальна відповідальність є одним з різновидів правової відповідальності, а тому підпадає під її загальне поняття і має всі ознаки останньої, що не виключає наявності деяких особливостей.
Передумовами цивільної процесуальної відповідальності є:
1) норми цивільного процесуального права, які є встановленими державою правилами поведінки, що регулюють порядок здійснення правосуддя у цивільних справах. Норми цивільного процесуального права виступають як найбільш загальна передумова цивільної процесуальної відповідальності, мають всі ознаки правової норми і можуть застосовуватися судом;
2) цивільна процесуальна правосуб'єктність, тобто цивільна процесуальна відповідальність застосовується лише до дієздатних осіб. До цивільної процесуальної відповідальності можуть бути притягнуті тільки учасники процесу: особи, що беруть участь у справі; особи, що сприяють правосуддю, а також громадяни, які присутні у залі судових засідань;
3) цивільне процесуальне правопорушення. Цивільне процесуальне правопорушення, за здійснення якого передбачена процесуальна відповідальність, існує у формі невиконання цивільного процесуального обов'язку або зловживання суб'єктивними цивільними процесуальними правами. У більшості випадків цивільні процесуальні правопорушення відбуваються у формі бездіяльності. Провина правопорушника в цих випадках виявляється через оцінку причин нездійснення процесуальної дії. Поважними причинами визнаються об'єктивні, тобто не залежні від осіб, обставин, які перешкодили своєчасному виконанню цивільних процесуальних обов'язків або своєчасному здійсненню суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Призначення цивільної процесуальної відповідальності зводиться до трьох положень:
1) припинення неправомірного поводження того або іншого учасника судочинства, а в деяких випадках - покладання на нього додаткових обов'язків;
2) відновлення порушеного правопорядку в цивільному процесі, компенсування витрат і втрат конкретної особи;
3) запобіжно-виховний вплив як на правопорушника, так і на інших суб'єктів, у тому числі громадян, які присутні у судовому засіданні. Іншими словами, цивільній процесуальній відповідальності притаманні превентивні функції, які полягають не лише в утриманні особи від вчинення повторних правопорушень, але і в запобіганні порушень норм цивільного процесуального права з боку інших суб'єктів.
При вивченні другого питання (Поняття та види заходів процесуального примусу.) студентам слід звернути увагу на те, що
Згідно ЦПК України
| Стаття 91. Види заходів процесуального примусу |
| 1. Заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід. 2. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме правопорушення. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 91 Цивільного процесуального кодексу України 1. Коментована стаття містить вичерпний перелік заходів, які можуть застосовуватись судом до осіб, які порушують встановлені в суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню цивільного судочинства: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід. 2. Дана норма відтворює конституційне положення (ст. 61 Конституції України) про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. |
При вивченні тпетього питання (Підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу.) студентам слід звернути увагу на те, що
Згідно ЦПК України
| Стаття 92. Попередження і видалення із залу судового засідання |
| 1. До учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в судовому засіданні, за порушення порядку під час судового засідання або невиконання ними розпоряджень головуючого застосовується попередження, а у разі повторного вчинення зазначених дій - видалення із зали судового засідання. 2. У разі повторного вчинення дій, зазначених у частині першій цієї статті, перекладачем суд оголошує перерву і надає час для його заміни. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 92 Цивільного процесуального кодексу України 1. За порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого до учасників цивільного процесу та інших осіб, присутніх в судовому засіданні, застосовується попередження. Порушенням порядку під час судового засідання вважається, зокрема, перебування в залі у нетверезому стані, паління, лайка, бійка та інші хуліганські дії, вчинення дій, які істотно відволікають увагу суду та учасників процесу, користування мобільними телефонами, псування майна суду, вживання їжі під час засідання тощо. Попередження - це усне зауваження суду, яким він попереджає особу, винну у порушенні порядку під час судового засідання, про неприпустимість таких дій в майбутньому, необхідність дотримуватися встановленого порядку та виконувати розпорядження головуючого. Попередження не застосовується, якщо порушення мали місце не в судовому засіданні, а поза ним. Суб'єктом попередження може бути будь-який учасник цивільного процесу, а також будь-яка особа, яка присутня в судовому засіданні, незалежно від її процесуального статусу. Суд може застосувати кілька заходів у вигляді попередження за різні правопорушення. 2. Видалення із залу судового засідання - це окремий захід процесуального примусу, який застосовується у разі повторного порушення порядку під час судового засідання або невиконання розпоряджень головуючого. На нашу думку, порушення слід вважати повторним, якщо за таке саме порушення до особи раніше застосовано попередження. Повторність має місце і тоді, коли вчинене інше порушення порядку, ніж те, за яке було застосовано попередження. На нашу думку, видалення не доцільно застосовувати до сторони, оскільки матиме місце порушення принципу змагальності. Особа, яка видалена з залу судового засідання, видаляється до кінця цього засідання. В інших засіданнях особа може брати участь на загальних засадах. 3. Якщо перекладач повторно порушує порядок під час судового засідання або не виконує розпорядження головуючого, суд не має права його видалити, оскільки буде порушено право особи, яка користується послугами перекладача. В такому випадку суд оголошує перерву і надає час для заміни перекладача. | |
| Згідно ЦПК України Стаття 93. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом |
| 1. У разі неподання без поважних причин письмових чи речових доказів, що витребувані судом, та неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом. 2. В ухвалі про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом зазначаються: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 93 Цивільного процесуального кодексу України 1. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання ухвали (ч. 1, ч. 4 ст. 137 ЦПК України). У разі невиконання цих вимог суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів для дослідження судом, яка є способом забезпечення виконання обов'язку надати докази. Таким чином, передумовою тимчасового вилучення доказів є невиконана без поважних причин ухвала суду про їх витребування. Якщо суду повідомлені причини, з яких доказ не може бути поданий, і суд погодився з їх поважністю, то підстав для тимчасового вилучення доказів не має. Поважною причиною неподання доказів суду є встановлені законом обмеження або спеціальний порядок їх надання. Це стосується нотаріальної, адвокатської, банківської таємниці. В цих випадках суд повинен керуватися не лише процесуальним законодавством, але й нормами спеціальних нормативних актів. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" витребування документів з реєстраційних справ здійснюється на підставі судового рішення. Державний реєстратор зобов'язаний зробити копії документів, що вилучаються з реєстраційної справи, пронумерувати, прошити та завірити їх власною печаткою. До реєстраційної справи долучаються судове рішення про витребування документів, супровідний лист або документ, яким суд уповноважив особу на їх одержання, а також копія опису документів, які вилучені. Оригінали документів, які вилучені з реєстраційної справи, надсилаються рекомендованим листом з описом вкладення до суду або передаються безпосередньо особі, уповноваженій судом на їх одержання. Вилучати докази можна як у осіб, які беруть участь у справі, так і в інших осіб, у яких знаходиться доказ, наприклад, на підставі договору зберігання. 2. Тимчасове вилучення доказів полягає у вилученні зазначених в ухвалі письмових або речових доказів з місця їх знаходження в осіб, які ними володіють, та передачі їх суду для дослідження в судовому засіданні. 3. Про тимчасове вилучення доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала оформляється як окремий документ в нарадчій кімнаті і оскарженню не підлягає. Коментована стаття встановлює додаткові вимоги до ухвали про тимчасове вилучення доказів. В ній повинно бути зазначено: ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться доказ, її місце проживання (перебування) або місцезнаходження, назва або опис письмового чи речового доказу, підстави проведення його тимчасового вилучення. Доцільно також встановлювати строк та порядок виконання ухвали та визначати кому доручається її виконання. Ухвала виконується державним виконавцем, тому повинна відповідати також вимогам, які передбачені для виконавчого документа у ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження". 4. Порядок виконання ухвали суду про тимчасове вилучення доказів Кодексом не визначено. Вважаємо, що слід застосовувати правила для виконання рішень, ухвал суду, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.99 р. Однак, на майбутнє доцільно було б запровадити проведення тимчасового вилучення доказів судовим розпорядником за аналогією з проведенням обшуку та виїмки, які здійснюються за правилами кримінально-процесуального законодавства. 5. До виконання ухвали суду про тимчасове вилучення доказів розгляд справи не може бути завершено, оскільки матиме місце неповнота судового слідства. Якщо суд вирішив дослідити докази, щодо яких постановлена ухвала про тимчасове вилучення, то, очевидно, що суд вважає ці докази важливими для справи. Водночас, якщо сторона, яка заявляла про витребовування доказів, наполягає на вирішенні справи без них, суд може вирішувати справу. Принцип змагальності та диспозитивності діє і тут. Якщо ухвала не виконана державним виконавцем і виконавче провадження закінчене, суд вирішує справу за наявними доказами. Якщо відпала необхідність у вилученні доказів, наприклад, докази надала сторона, суд може відкликати з виконання ухвалу про тимчасове вилучення доказів. |
