Як втілюється конституційний принцип презумпції невинуватості застосуванні примусових заходів медичного характеру? 1 страница

Дисципліна Кримінальне право

Самостійна робота № 17

Тема 1.22 Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування

Тема самостійної роботи № 17

Проблеми застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування

Мета.

Навчальна. Навчити орієнтуватися в чинному кримінальному законодавстві; застосовувати набуті знання в майбутній професійній діяльності; аналізувати кримінально-правові норми, знати порядок застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування, забезпечити якісну фахову підготовку спеціалістів.

Виховна. Розвивати аналітичні здібності, увагу, пам’ять, спостережливість, акуратність, самостійність суджень і висновків.

 

Питання, винесені на самостійне опрацювання:

Судова практика з питань застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування

Проблеми дослідження практичного застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування

Завдання

Скласти тезисний міні-конспект або опорну схему, особливо акцентуючи увагу на судовій практиці з питань застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування

Охарактеризувати проблему дослідження практичного застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування

 

Методичні рекомендації

Самостійна робота повинна бути виконана в зошиті для аудиторних занять або на

CD- диску.

1.При відповіді на перше питання самостійної роботи студенти повинні акцентувати увагу на такому.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

N 2 від 19.03.82
м.Київ

vd820319 vn2

Про судову практику по застосуванню примусових заходів
медичного характеру

(Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України
N 3 (v0003700-93) від 04.06.93)

Обговоривши матеріали узагальнення судової практики про
застосування примусових заходів медичного характеру, Пленум
Верховного Суду України зазначив, що суди України, розглядаючи
справи цієї категорії, в основному забезпечують правильне
застосування закону. Разом з тим у роботі судів ще трапляються недоліки, які
послаблюють ефективність застосування правових засобів відносно
душевнохворих. (Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму
Верховного Суду України N 3 (v0003700-93) від 04.06.93)

З метою правильного і однакового застосування законодавства
про примусові заходи медичного характеру та усунення недоліків у
судовій практиці, Пленум Верховного Суду України
П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Звернути увагу судів на необхідність суворого додержання
законодавства, що регулює застосування примусових заходів
медичного характеру, підвищення рівня судового розгляду у справах
цієї категорії, забезпечення всебічного, повного і об'єктивного
дослідження всіх обставин справи. 2. Зобов'язати суди підвищити вимогливість до органів
попереднього слідства по додержанню ними
кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні справ
про діяння неосудних осіб. Якщо внаслідок однобічності і неповноти проведеного слідства
не були з'ясовані всі обставини, що мають істотне значення для
правильного вирішення справи, і ці прогалини не можуть бути
усунені в судовому засіданні, - суд зобов'язаний повернути її на
додаткове попереднє слідство. 3. Розглядаючи справи про застосування примусових заходів
медичного характеру, суди повинні ураховувати, що такі заходи у
вигляді поміщення в психіатричну лікарню з звичайним, посиленим
або з суворим наглядом, передбачені ст.13 КК України (2001-05),
можуть застосовуватися відносно осіб, які вчинили суспільно
небезпечні діяння в стані неосудності або вчинили такі діяння в
стані осудності, але захворіли до винесення вироку на душевну
хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії або
керувати ними. Порядок провадження у цих справах установлений
главою 34 КПК України (1003-05). Питання, пов'язані із
застосуванням примусових заходів медичного характеру відносно
осіб, які захворіли на хронічну душевну хворобу під час відбуття
покарання, вирішуються у відповідності з вимогами ст.411 КПК
України (1003-05). (Абзац перший пункту 3 в редакції Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 3 (v0003700-93) від 04.06.93) Судам необхідно мати на увазі, що тимчасовий розлад душевної
діяльності особи, який позбавляє її можливості усвідомлювати свої
дії або керувати ними, що настав після вчинення злочину, але до
винесення судом вироку, не усуває можливості застосування до неї
примусового заходу медичного характеру. Разом з тим тимчасовий розлад душевної діяльності особи, який
настав після винесення вироку або під час відбуття покарання, не є
підставою для застосування судом примусового заходу медичного
характеру. 4. Внесення в судове засідання справи, яка надійшла до суду
від прокурора в порядку, передбаченому ст.418 КПК України, повинно
оформлятися відповідною постановою судді, якщо він погодиться з
постановою слідчого. При цьому особи, щодо яких ставиться питання
про застосування примусових заходів медичного характеру, відданню
до суду не підлягають. Постановою про внесення справи в судове засідання суддя
зобов'язаний вирішити такі питання, пов'язані з підготовкою її до
розгляду: - про день і місце слухання справи в судовому засіданні; - про виклик у судове засідання прокурора і захисника; - про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання; - про витребування додаткових доказів; - про можливість участі в судовому засіданні особи, відносно
якої розглядається справа; - про необхідність виклику в судове засідання експерта; - всі інші питання, які стосуються підготовчих досудового розгляду дій.
5. Під час судового розгляду справ про застосування,
скасування або зміну примусових заходів медичного характеру з
урахуванням особливостей кожної з них суд повинен додержуватись
вимог закону, що містяться в главах 25, 26 та 34 КПК України
(1003-05), не допускаючи спрощення, виконувати процесуальні дії
підготовчої частини судового засідання, а також у повному обсязі
досліджувати всі докази. Судам належить суворо додержуватись вимог ст.419 КПК України
(1003-05) про обов'язкову участь прокурора і захисника в
судовому засіданні у справі про застосування примусових заходів
медичного характеру. 6. Роз'яснити судам, що кримінальна справа щодо особи, яка
притягується до кримінальної відповідальності, і про застосування
примусових заходів медичного характеру відносно неосудного, які
разом вчинили суспільно небезпечне діяння, може бути розглянута в
одному судовому засіданні з додержанням вимог норм закону,
передбачених главами 25, 26, 27, 28 і 34 КПК України (1003-05). Після закінчення по такій справі судового слідства,
заслухавши думку прокурора і захисника з питань, зазначених у
ст.420 КПК України, суд виконує дії, передбачені статтями 318, 319
КПК України (1003-05), і йде до нарадчої кімнати для
постановлення вироку щодо підсудного та ухвали (постанови) щодо
неосудного. (Абзац другий пункту 6 із змінами, внесеними згідно
з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3 (v0003700-93)
від 04.06.93) В цьому ж порядку можуть розглядатися справи, в яких окремі
співучасники групових злочинів захворіли душевною хворобою після
вчинення злочину. 7. Примусові заходи медичного характеру судами мають
застосовуватися лише за наявності у справі обгрунтованого висновку
судово-психіатричних експертів про неосудність особи і потреби її
в цих заходах. Звернути увагу судів на необхідність пред'явлення
вимогливості до висновку судово-психіатричних експертів, з тим
щоб він був науково обгрунтованим, конкретним, повним і
мотивованим. Коли експертиза неповна чи недостатньо зрозуміла або виникає
необхідність поставити експерту додаткові питання, суд повинен
викликати в судове засідання експерта-психіатра, а за умов,вказаних в ч.6 ст.75 КПК України (1001-05), призначити повторну
судово-психіатричну експертизу. 8. Судам належить мати на увазі, що ухвала (постанова) в
справі про застосування примусових заходів медичного характеру
повинна відповідати вимогам, що випливають з
кримінально-процесуального закону, і, крім вирішення питань,
передбачених ст.420 КПК України, містити в собі формулювання
суспільно-небезпечного діяння, визнаного судом установленим,
перевірені в судовому засіданні докази, покладені в обгрунтування
висновків суду, а також мотиви прийнятого рішення по суті. (Пункт
8 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного
Суду України N 3 (v0003700-93) від 04.06.93) 9. Визначаючи тип психіатричної лікарні, в яку необхідно
помістити неосудного, суд повинен виходити не тільки з його
психічного стану, а й з характеру вчиненого ним діяння. Рекомендації експертів щодо цього для суду не обов'язкові,
оскільки вони встановлюють тип психіатричної лікарні, виходячи
лише з психічного стану хворого, без урахування характеру
вчиненого діяння, що не належить до їх компетенції. Застосовуючи до неосудного примусові заходи медичного
характеру, суд не має права зазначати в ухвалі (постанові) назву
конкретної психіатричної лікарні, в якій має провадитися примусове
лікування, і його строк. (Абзац третій пункту 9 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
(v0003700-93) від 04.06.93) Призначаючи примусове лікування, суду одночасно необхідно
винести ухвалу (постанову) про скасування з часу доставки
неосудного до лікарні запобіжного заходу, якщо останній був до
нього застосований. (Абзац четвертий пункту 9 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
(v0003700-93) від 04.06.93) 10. Справи про діяння неосудних осіб за наявності обставин,
передбачених ст.6 КПК України (1001-05), а також у разі
недоведеності їх участі у вчиненні суспільно небезпечного діяння
або якщо суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи
медичного характеру, підлягають закриттю. Не можуть застосовуватися примусові заходи медичного
характеру, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в
стані неосудності або захворіла на душевну хворобу після вчинення
злочину, до винесення ухвали видужала чи її психічний стан
змінився настільки, що вона перестала бути суспільно небезпечною. У разі закриття справи щодо неосудного суду необхідно
повідомити про це органам охорони здоров'я для здійснення
необхідного лікарського нагляду. Справу, закриту у зв'язку з недоведеністю вчинення неосудним
суспільно небезпечного діяння, суд після того, як ухвала набрала
законної сили, повинен надіслати прокуророві для вжиття заходів по
встановленню особи, яка вчинила це діяння. 11. Роз'яснити судам, що заходи адміністративного стягнення
або громадського впливу щодо неосудних застосовуватися не можуть,
а помилково застосовані юридичного значення не мають. У зв'язку з цим вчинене неосудним діяння, яке відповіднодо закону може бути визнано суспільно небезпечним лише за умови
застосування до нього раніше за такі ж дії заходів
адміністративного стягнення або громадського впливу, не може бути
визнано суспільно небезпечним, якщо при застосуванні таких же
заходів він також знаходився у стані неосудності. При встановленні таких обставин суду належить справу закрити,
не застосовуючи до неосудного примусових заходів медичного
характеру. 12. Якщо в судовому засіданні під час розгляду кримінальної
справи буде встановлено, що підсудний суспільно небезпечне діяння
вчинив у стані неосудності або після цього захворів на душевну
хворобу, яка позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії або
керувати ними, суд у відповідності зі ст.316 КПК України
(1003-05) повинен винести про це мотивовану ухвалу, а потім
продовжити розгляд справи з додержанням вимог норм закону, що
містяться в главі 34 КПК України (1003-05). 13. Примусові заходи медичного характеру підлягають
скасуванню в зв'язку з видужанням особи чи зміною психічного стану
настільки, що воно виключає її суспільну небезпечність. За наявності сумніву в правильності висновків медичної
комісії про видужання особи або такій зміні її психічного стану,
коли відпадає необхідність у дальшому застосуванні примусових
заходів медичного характеру, суд може викликати в судове засідання
члена цієї комісії і самого неосудного. Суди повинні мати на
увазі, що в справах про скасування або зміну примусових заходів
медичного характеру повідомлення представника адміністрації
психіатричної лікарні або особи, яка порушила таке клопотання, про
час їх розгляду є обов'язковим. 14. Одночасно із скасуванням примусових заходів медичного
характеру щодо видужалої особи, яка захворіла на душевну хворобу
після вчиненого злочину, суд має вирішити питання про відновлення
кримінальної справи. При цьому, у випадках спливу строку давності
притягнення до кримінальної відповідальності, скасування
кримінального закону, наявності акта про амністію та інших
підстав, передбачених законом, за згодою особи, щодо якої
розглядається справа, коли така згода необхідна, кримінальну
справу необхідно закрити. Якщо підстав для закриття справи немає, кримінальну справу
відносно особи, неосудність якої була встановлена в судовому
засіданні, необхідно надіслати відповідному суду першої інстанції
для розгляду по суті, а в усіх інших випадках - прокуророві для
проведення попереднього слідства. 15. Звернути увагу судів на необхідність у встановленому
законом порядку вживати заходів до виявлення та усунення причин і
умов, які сприяли вчиненню суспільно небезпечних діянь, а також
реагувати на недоліки в діяльності відповідних організацій і
окремих осіб, зобов'язаних здійснювати нагляд за душевнохворими. 16. Судовій колегії в кримінальних справах Верховного Суду
України, іншим судам касаційної та наглядної інстанцій необхідно
посилити нагляд за розглядом судами справ про застосування
примусових заходів медичного характеру, систематично узагальнювати
судову практику в справах цієї категорії. (Пункт 16 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 3
(v0003700-93) від 04.06.93)
2.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Н А К А З N 397 від 08.10.2001 Про затвердження положень та інструкцій щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади З метою приведення положень та інструкцій щодо застосуванняпримусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають напсихічні розлади, у відповідність до Закону України "Пропсихіатричну допомогу" (1489-14) та у зв'язку з новою редакцієюКримінального кодексу України (2341-14), Н А К А З У Ю: 1. Затвердити: 1.1. Положення про психіатричну лікарню з суворим наглядомМОЗ України (додається). 1.2. Положення про відділення (палату) для застосуванняпримусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом(додається). 1.3. Положення про відділення для здійснення стаціонарноїсудово-психіатричної експертизи для осіб, які утримуються підвартою (додається). 1.4. Інструкцію про проведення судово-психіатричноїекспертизи в Україні (додається). 1.5. Інструкцію про порядок застосування примусових заходівмедичного характеру до осіб з психічними розладами, які скоїлисуспільно небезпечні діяння (додається). 1.6. Інструкцію про порядок перевезення хворих на психічнірозлади, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру(додається). 2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим,начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольськоїта Головного управління охорони здоров'я Київської міськихдержавних адміністрацій, ректорам вищих навчальних медичнихзакладів та директорам науково-дослідних установ: 2.1. Зобов'язати керівників закладів охорони здоров'я, якінадають психіатричну допомогу, дотримуватись вимог вищевказанихдокументів та ознайомити з ними медичних працівників та іншихфахівців, які допущені до роботи з особами, що страждають напсихічні розлади. 3. Вважати такими, що не застосовуються на території України,"Временное положение о психиатрической больнице со строгимнаблюдением" (додаток 3) та "Временное положение об отделении сусиленным наблюдением психиатрической больницы" (додаток 4) донаказу МОЗ СРСР від 21 березня 1988 року N 225 "О мерах подальнейшему совершенствованию психиатрической помощи". 4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступникаМіністра Картиша А.П. Міністр В.Ф. Москаленко ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 08.10.2001 р. N 397 Положення про психіатричну лікарню з суворим наглядом МОЗ України I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Психіатрична лікарня з суворим наглядом (надалі - лікарняз суворим наглядом) є закладом охорони здоров'я, призначеним длязастосування за ухвалою суду чи постановою судді примусовихзаходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічнірозлади і за своїм психічним станом і характером вчиненогосуспільно небезпечного діяння становлять особливу небезпеку длясуспільства і потребують утримання та лікування в лікарні зсуворим наглядом. 2. Лікарня з суворим наглядом знаходиться в безпосередньомупідпорядкуванні Міністерства охорони здоров'я України. Рішення прореорганізацію чи ліквідацію приймає Міністерство охорони здоров'яУкраїни за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України таМіністерством юстиції України. 3. Діяльність лікарні з суворим наглядом регламентуєтьсяКонституцією України, чинним законодавством, статутом лікарні,наказами МОЗ та цим Положенням. 4. Штати лікарні з суворим наглядом затверджуються вустановленому порядку Міністерством охорони здоров'я. 5. Лікарня з суворим наглядом є самостійною установою охорониздоров'я, користується правами юридичної особи, має гербовупечатку та штамп з повним найменуванням лікарні. 6. У розпорядженні лікарні знаходяться виділені увстановленому порядку фонд основних засобів (будинки, обладнання,інвентар), бюджетні засоби на утримання лікарні і фонд спеціальнихзасобів на утримання лікувально-виробничих майстерень. 7. Утримання лікарні здійснюється в порядку цільовогофінансування з бюджету Міністерства охорони здоров'я України.Планування діяльності, розрахунок штату, оснащення медичноюапаратурою, інструментарієм, медикаментами, господарськимінвентарем та обладнанням, облік і звітність забезпечуються вустановленому МОЗ порядку. 8. Керівництво лікарнею з суворим наглядом здійснює напідставі єдиноначальності головний лікар, якого призначають тазвільняють в установленому МОЗ порядку. 9. Науково-методичне керівництво забезпечує Український НДІсоціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України. 10. Права та обов'язки головного лікаря, його заступників,завідувачів відділень, лікарів, психологів, середнього медичногоперсоналу та інших працівників лікарні з суворим наглядомрегламентуються діючими положеннями про відповідні службовіпосади. 11. Територію лікарні з суворим наглядом, її будинки,приміщення, технічне обладнання планують і організовуютьвідповідно до діючих Правил про влаштування і експлуатаціюпсихіатричних лікарень, вимог санітарного законодавства ізабезпечують необхідними умовами для суворого нагляду за хворими. 12. Нагляд за дотриманням законності у психіатричній лікарніз суворим наглядом здійснює Генеральний прокурор України іпідпорядковані йому прокурори відповідно до Закону України "Пропрокуратуру України" (1789-12). II. ГОСПІТАЛІЗАЦІЯ ОСІБ, ДО ЯКИХ ЗАСТОСОВАНІ ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ 13. Підставою для госпіталізації особи є ухвала суду чипостанова судді про застосування до неї відповідних примусовихзаходів медичного характеру. 14. Відповідно до кримінального законодавства допсихіатричної лікарні з суворим наглядом госпіталізуються особи,які становлять особливу суспільну небезпеку: - особи, що вчинили суспільно небезпечні дії у станінеосудності; - особи, що захворіли після скоєння злочину (але до винесеннявироку) на психічну хворобу, яка позбавляє їх можливостіусвідомлювати свої дії чи керувати ними, або з тимчасовим розладомпсихічної діяльності, який перешкоджає визначенню психічного станупід час скоєння суспільно небезпечного діяння; - особи, що захворіли під час відбування покарання нахронічну психічну хворобу, яка перешкоджає подальшому йоговідбуванню. З метою усунення особливої небезпеки цих осіб їх забезпечуютьу лікарні необхідними лікувальними та реабілітаційними заходами. 15. Порядок доставки осіб до психіатричної лікарні з суворимнаглядом визначається Міністерством охорони здоров'я України запогодженням з Міністерством внутрішніх справ України. 16. Прийом осіб до психіатричної лікарні з суворим наглядомпроводиться черговим помічником головного лікаря (черговимлікарем) і черговим помічником начальника відділу охорони лікарні: а) черговий помічник головного лікаря (черговий лікар)перевіряє медичну документацію (копію акта судово-психіатричноїекспертизи); б) черговий помічник начальника відділу охорони лікарніперевіряє наявність ухвали суду чи постанови судді та документів,які засвідчують особу (паспорт, довідка, що засвідчує особу,довідка про звільнення з місць позбавлення волі та слідчихізоляторів); в) паспорт та інші документи прилучаються до особової справихворого і здаються у спеціальну частину відділу охоронипсихіатричної лікарні з суворим наглядом; г) речі, гроші і цінності хворого приймаються на зберігання,про що складається акт з описом вилученого та їх індивідуальнихознак, копія акта зберігається в історії хвороби і видаються йомупісля виписки з лікарні. 17. Особи, яких госпіталізують до лікарні, проходять огляд учергового лікаря, санітарну обробку і переодягаються у лікарнянубілизну та одяг. При огляді не допускаються дії, які принижуютьгідність особи або небезпечні для її здоров'я. Речі хворого оглядаються, піддаються дезінфекції, доводятьсядо чистого вигляду, латаються і здаються у речовий склад. 18. Під час огляду хворого черговий лікар досліджуєпсихічний, неврологічний і соматичний стан, збирає необхідніанамнестичні відомості і заносить відповідні дані до журналуобліку прийому хворих та відмовлень у госпіталізації і в медичнукартку стаціонарного хворого. 19. Коли у хворого виявляють ознаки отруєння або тілесніушкодження, черговий помічник головного лікаря (черговий лікар)негайно повідомляє про це у місцевий орган внутрішніх справ. III. ОБСТЕЖЕННЯ, НАГЛЯД, ЛІКУВАННЯ, УТРИМАННЯ І РЕЖИМ 20. Хворих, яких госпіталізовано до лікарні, розміщують увідділеннях і палатах згідно з їх психічним станом та статтю.Залежно від стану хворого за ним встановлюють адекватний нагляд іпризначають відповідне лікування. 21. Хворий не пізніше першої доби з часу перебування увідділенні підлягає огляду лікуючим лікарем і завідувачемвідділення, а у випадку госпіталізації у вихідні та святкові дні -черговим лікарем. 22. Хворих забезпечують необхідним дослідженням психічного,неврологічного і соматичного станів та сучасними засобамилікування і соціально-трудової реабілітації. 23. Результати дослідження психічного, неврологічного тасоматичного станів хворого, анамнестичні (катамнестичні) дані,попередній діагноз, результати нагляду, діагностичні і лікувальніпризначення фіксуються в історії хвороби. Клінічний діагноз в історії хвороби встановлюється лікуючимлікарем після проведення усіх необхідних досліджень і отриманняданих об'єктивного анамнезу. Формулювання діагнозу проводитьсязгідно з діючою міжнародною класифікацією хвороб, травм і причинсмерті. Термін встановлення клінічного діагнозу не повиненперевищувати 10 діб з часу госпіталізації. Усі записи, які зроблені лікарем в історії хвороби,засвідчуються його особистим підписом. 24. До хворих, які перебувають на лікуванні у лікарні зсуворим наглядом, застосовуються тільки дозволені Міністерствомохорони здоров'я України методи діагностики, лікування,профілактики та реабілітації. 25. Умови у лікарні з суворим наглядом, лікарняний режим інагляд за хворими повинні бути найбільш сприятливими для лікуванняі суспільно-трудової реабілітації пацієнтів, не утискувати їхособистої гідності і корисної ініціативи. 26. Тривалість нічного сну хворих повинна становити не менше8 годин, а після обіднього відпочинку - за клінічними ознаками.Щоденна прогулянка є обов'язковою для всіх хворих, крім тих, якізнаходяться на постільному режимі. 27. Харчування хворих складається із загальних та дієтичнихстолів. Приймання їжі має бути не менш 3 разів на добу. Розрив міжсніданком і обідом, обідом та вечерею не повинен перевищувати 4години, а між вечерею і сніданком - 13 годин. 28. Хворі не рідше одного разу на тиждень отримуютьгігієнічну ванну (або миються у бані) з наступною зміноюпостільної і натільної білизни. Заміна білизни у фізично слабкиххворих проводиться частіше (за потребою). 29. Хворі, які знаходяться у лікарні з суворим наглядом,користуються правом листування, одержання передач, бандеролей,грошових переказів і побачень. Тимчасова заборона побачень (крімвстановлених карантином) накладається лише комісією у складізаступника головного лікаря з медичних питань, лікуючого лікаря тазавідувача відділення у випадках, коли вони продиктовані станомхворого та інтересами його лікування. Побачення відбуваються у присутності медичного персоналу іконтролера відділу охорони лікарні в спеціально обладнаному дляцього приміщенні. Листування адміністрації лікарні із установами і родичамихворого з приводу його психічного стану і громадсько-побутовихпитань зберігається в історії хвороби. Години відвідування хворих родичами, їх законнимипредставниками і прийому передач регламентуються правиламивнутрішнього розпорядку, затвердженими головним лікарем. 30. Скарги хворих на неправильне ставлення до них персоналупсихіатричної лікарні негайно перевіряються завідуючим відділенняі надалі головним лікарем або його заступником. 31. Усні, письмові заяви та скарги хворих, їх родичів абозаконних представників реєструються і розглядаються увстановленому порядку, передбаченого Законом України "Прозвернення громадян" (393/96-ВР). 32. Участь хворих у трудовому процесі, спортивних заходах,залучення їх до культтерапії (перегляд кінофільмів, телевізійнихпередач, вечори самодіяльності тощо) організовуються медичнимперсоналом. Спостереження і нагляд за поведінкою хворих увідділенні під час працетерапії, культтерапії, прогулянок,побачень покладаються на медичний персонал, а також на контролеріввідділу охорони лікарні. 33. Виходити хворим за межі лікарні з суворим наглядом недозволяється. Відпустка хворим із лікарні не надається. Длязапобігання виходу хворих за межі психіатричної лікарні, а такожпроникнення на її територію сторонніх осіб запроваджуєтьсяконтрольно-пропускна система та охорона силами відділу охоронилікарні. 34. У разі втечі хворого з лікарні з суворим наглядомвідділом охорони лікарні вживаються заходи щодо його повернення. Оформляти виписку хворого у такому випадку не дозволяється. Про кожен випадок втечі адміністрація лікарні повідомляє впсихоневрологічний диспансер за місцем знаходження лікарні та замісцем проживання хворого, суд, який призначив примусові заходимедичного характеру, та органи внутрішніх справ за місцемрозміщення лікарні. 35. Про надзвичайні події у лікарні адміністрація доповідаєоргану охорони здоров'я або посадовій особі за підлеглістю,прокурору, органу внутрішніх справ. 36. Адміністрація лікарні з суворим наглядом видає довідки тавиписки з історії хвороби на письмову вимогу прокуратури, слідчихорганів і суду, за запитом закладів охорони здоров'я тасоціального захисту. Запит повинен бути підписаний керівникомлікарні і завірений печаткою. 37. Адміністрація лікарні з суворим наглядом надає хворим абоїх законним представникам інформацію стосовно рішень щодо наданняїм психіатричної допомоги. Обсяг інформації вирішує лікуючий лікар(комісія лікарів-психіатрів), залежно від психічного стану хворогоз метою не завдати цією інформацією шкоди його здоров'ю або непризвести до безпосередньої небезпеки для інших осіб. 38. Довідки про перебування у лікарні видаються хворим або їхзаконним представникам на руки. 39. Адміністрація лікарні з суворим наглядом має правоуповноважувати лікуючих лікарів бути в суді представникамипсихічно хворих, яким застосовані судом примусові заходи медичногохарактеру. 40. Особи, яким застосовані судом примусові заходи медичногохарактеру в лікарні з суворим наглядом, користуються правом напенсійне забезпечення в порядку, передбаченому чиннимзаконодавством. 41. Доступ на територію і в лікувальні відділення лікарні, завинятком приміщень для побачень, дозволяється тільки персоналулікарні і прокурору. Інші посадові особи допускаються з дозволуголовного лікаря лікарні чи його заступника з медичних питань. IV. ЗМІНА, СКАСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, ПЕРЕВЕДЕННЯ В ІНШІ ЛІКУВАЛЬНІ ЗАКЛАДИ, ВИПИСКА ХВОРИХ, КОНСТАТАЦІЯ СМЕРТІ. 42. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичногохарактеру, підлягають не рідше одного разу на 6 місяців оглядукомісією лікарів-психіатрів, склад якої за поданням головноголікаря затверджується наказом Міністерства охорони здоров'яУкраїни. Висновки огляду хворих лікарською комісією оформляютьсяактами психіатричного огляду. 43. У разі, коли дані стаціонарних клінічних спостереженьвикликають сумнів у наявності психічного розладу і обгрунтованостівизнання особи неосудною, відповідний висновок комісіїлікарів-психіатрів адміністрацією лікарні направляється допрокуратури за місцем знаходження суду, який виніс постанову пропризначення примусового лікування. 44. Продовження, скасування чи зміна виду примусових заходівмедичного характеру особам, які знаходяться в лікарні з суворимнаглядом, проводиться судом у порядку, встановленомузаконодавством, за заявою лікаря-психіатра на підставіаргументованого висновку комісії лікарів-психіатрів. 45. Рішення суду про необхідність продовження примусовихзаходів медичного характеру в лікарні з суворим наглядом може бутиоскаржено хворим, його родичами чи законними представниками досуду вищої інстанції. 46. Після отримання адміністрацією психіатричної лікарні зсуворим наглядом постанови суду про зміну чи скасування примусовихзаходів медичного характеру хворі переводяться в інші лікарні абовиписуються в порядку, встановленому МОЗ України. 47. Особи, які скоїли суспільно небезпечні дії у станіосудності, але захворіли на тимчасовий розлад психічної діяльностідо винесення вироку і яким застосовані примусові заходи медичногохарактеру в лікарні з суворим наглядом, після скасуванняпримусових заходів медичного характеру направляються урозпорядження особи чи органу, в чинності яких знаходиться справа,силами і на кошти органів внутрішніх справ. 48. Хворі, виписані під опіку і нагляд родичів, передаютьсяїм безпосередньо психіатричною лікарнею або, у разі відсутності чинеможливості родичів приїхати за хворим, останній направляється замісцем проживання родичів у супроводі медичних працівниківпсихіатричної лікарні або самостійно. Хворим, виписаним із лікарні з суворим наглядом, вартістьпроїзду до місця проживання оплачується за рахунок лікарні, а приписьмовій згоді родичів - за їх рахунок. Проїзні документи видаються хворим на руки, якщо вонипрямують до місця проживання самостійно. 49. Особам, виписаним із лікарні з суворим наглядом, видаютьдовідки про час перебування на лікуванні. Особам, що скоїли суспільно небезпечні дії у станінеосудності, термін перебування у лікарні вказується у довідці здня винесення постанови суду про застосування примусових заходівмедичного характеру у психіатричній лікарні з суворим наглядом.Крім того, цим особам видаються довідки встановленої форми про часперебування під вартою з моменту затримання, з дня винесенняпостанови суду про застосування примусових заходів медичногохарактеру. Другий примірник довідки додається до особової справи. При виписуванні хворих під опіку і лікарський нагляддокументи, гроші, цінності та речі хворого передаються підрозписку законному представнику або опікуну, а при переведенні дляпродовження лікування в іншу психіатричну лікарню - адміністраціїлікарні. 50. Після виписування хворого з лікарні його історія хворобиздається у статистичний відділ. Копія епікризу після виписки утриденний термін направляється районному психіатру за місцемпроживання хворого, а у разі переведення хворого за рішенням судудо іншої психіатричної лікарні - передається до неї з іншимидокументами. 51. У разі смерті хворого факт смерті засвідчує лікуючийлікар, а при його відсутності - черговий лікар. Про смерть хворогоадміністрація лікарні сповіщає прокурора, який здійснює нагляд залікарнею, а стосовно хворих, на яких справи припинені до одужання- органу, в чинності якого знаходиться припинена справа. Просмерть хворого адміністрація лікарні сповіщає його законнихпредставників. 52. Трупи померлих підлягають обов'язковомупатологоанатомічному дослідженню. При розтині складаєтьсядокладний протокол. 53. У разі, коли законні представники померлого виявилибажання взяти труп для поховання, вони повинні сповістити про цеадміністрацію лікарні протягом 24 годин з часу вручення їмповідомлення про смерть. Якщо вказані особи не сповістили улікарню про своє бажання забрати труп померлого, лікарня через 48годин після вручення повідомлення про смерть має право йогопоховати. Труп померлого не видають законним представникам у разісмерті, яка настала внаслідок особливо небезпечних інфекційнихзахворювань. 54. У разі насильницької смерті хворого адміністраціяпсихіатричної лікарні негайно повідомляє про це прокуратуру замісцем знаходження лікарні. V. СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ДЛЯ ПРАЦЮЮЧИХ 55. Права і законні інтереси працівників лікарні з суворимнаглядом, що обумовлені специфікою виконуваної роботи,гарантуються державою і забезпечуються чинним законодавством. Начальник Головного управління організації медичної допомоги населенню Н.Г.Гойда ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 08.10.2001 р. N 397 ПОЛОЖЕННЯ ПРО ВІДДІЛЕННЯ (ПАЛАТУ) ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ З ПОСИЛЕНИМ НАГЛЯДОМ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Відділення (палата) для застосування за рішенням суду дохворих на психічні розлади (надалі - хворі) примусових заходівмедичного характеру з посиленим наглядом (надалі - відділення) єструктурним підрозділом психіатричної лікарні. 2. Реорганізація відділення проводиться управлінням охорониздоров'я, якому підпорядкована ця лікарня, за умови отриманнядозволу Міністерства охорони здоров'я України. 3. Штати відділення, оснащення медичною апаратурою,інструментарієм, медикаментами, господарським інвентарем таобладнанням, облік та звітність затверджуються в установленомупорядку Міністерством охорони здоров'я України. 4. Права та обов'язки завідуючого, лікарів, середнього імолодшого медичного та іншого персоналу відділення регламентуютьсяЗаконом України "Про психіатричну допомогу" (1489-14) і чиннимзаконодавством. 5. Територію відділення, його приміщення, технічне обладнанняпланують та організовують у встановленому порядку і забезпечуютьзасобами охоронної та протипожежної сигналізації з урахуваннямумов, які необхідні для забезпечення посиленого нагляду захворими, і утримують відповідно до вимог санітарногозаконодавства. 6. Охорона відділення здійснюється згідно з чиннимзаконодавством. 7. Контроль за діяльністю відділення здійснює адміністраціяпсихіатричної лікарні та управління охорони здоров'я, якому вонапідпорядкована. 8. Нагляд за додержанням чинного законодавства при виконанніпостанов суду про продовження, зміну або припинення застосуванняпримусових заходів медичного характеру здійснює Генеральнийпрокурор України та підпорядковані йому прокурори відповідно доЗакону України "Про прокуратуру" (1789-12). II. ПРИЙОМ ХВОРИХ ДО ВІДДІЛЕННЯ 9. Підставою для прийому та лікування хворих у відділенні єухвала суду про застосування відносно нього примусових заходівмедичного характеру з посиленим наглядом. 10. Прийом хворих у відділення здійснюється черговим лікаремпсихіатричної лікарні при наявності постанови суду, копій актасудово-психіатричної експертизи, паспорта або документа, якийзасвідчує особу хворого. На хворих, які до винесення постановисуду утримувались під вартою, додається довідка про термінперебування під вартою. 11. Огляд хворих, їх санітарна обробка, прийом речей,документів, грошей і цінностей, а також оформлення медичноїдокументації проводяться в установленому порядку. III. ОБСТЕЖЕННЯ, ЛІКУВАННЯ ТА РЕЖИМ 12. Порядок обстеження, лікування, режиму хворих у відділенніздійснюють в установленому порядку. 13. При перебуванні хворих у відділенні обов'язковим є: - щоденні прогулянки хворих, за винятком хворих, якізнаходяться на постільному режимі; - місця для прогулянок хворих повинні бути ізольовані відінших відділень, технічно зміцнені та обладнані засобами охоронноїсигналізації; - побачення проводяться у спеціально обладнаному приміщенні,яке повинно виключити можливість втечі хворого і в присутностімедичного персоналу; - час побачення хворих та прийом передач регламентуєтьсяправилами внутрішнього розпорядку, який затверджує керівникпсихіатричної лікарні; - доступ у відділення, за винятком приміщення для побачень,дозволяється тільки обслуговуючому це відділення персоналу,адміністрації психіатричної лікарні та черговому лікарю; - інші особи допускаються у відділення тільки з дозволуадміністрації лікарні, а в їх відсутність з дозволу черговоголікаря; - вихід хворих за межі відділення і з майданчика дляпрогулянок дозволяється тільки для проведеннялікувально-реабілітаційних та діагностичних заходів і в супроводімедичного персоналу; - лікувальні відпустки хворим зазначеного відділення ненадаються. 14. Реабілітаційні заходи та участь хворих у трудовихпроцесах організовуються медичним персоналом відділення. 15. Адміністрація лікарні у випадку втечі хворого звідділення негайно організовує пошук, з'ясовує її обставини,повідомляє органи прокуратури та внутрішніх справ іпсихоневрологічний диспансер (надалі - ПНД) за місцем проживанняхворого, а також суд, який прийняв рішення про застосуванняпримусових заходів медичного характеру. Не дозволяється оформлятивиписку такого хворого. IV. ПРОДОВЖЕННЯ, ЗМІНА АБО ПРИПИНЕННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, ПЕРЕВЕДЕННЯ ХВОРИХ ДО ІНШИХ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я, ВИПИСКА ХВОРИХ, КОНСТАТАЦІЯ СМЕРТІ 16. Продовження, зміна або припинення застосування примусовихзаходів медичного характеру хворим здійснюються тільки судом напідставі заяви представника лікарні, яка мотивована висновкамикомісії лікарів-психіатрів (надалі - комісія). 17. Склад комісії затверджується управлінням охорони здоров'яза поданням керівника психіатричного закладу. 18. До обов'язків комісії для обстеження хворих входитьвизначення його психічного статусу з метою постановки питанняперед судом про продовження, зміну або припинення примусовихзаходів медичного характеру. 19. Комісія шість місяців проводить огляд хворих, якимзастосовані примусові заходи медичного характеру, і складаєвисновок, який викладається в акті психіатричного огляду танаправляється керівником лікарні до суду, який виносив стосовноних відповідну ухвалу. У випадках значного покращання психічного стану, одужання абоколи дані психіатричного огляду викликають сумніви в наявностіпсихічного розладу відповідний висновок комісії направляєтьсядостроково (до закінчення шестимісячного терміну). Продовженняшестимісячного терміну між оглядами забороняється. 20. У складних та суперечних випадках питання пропродовження, зміну або припинення примусових заходів медичногохарактеру може бути розглянуто комісією, до складу якоїзапрошується фахівці Українського НДІ соціальної і судовоїпсихіатрії та наркології МОЗ України згідно з чиннимзаконодавством на підставі клопотання управління охорони здоров'я,якому підпорядкована психіатрична лікарня. 21. Особи, які скоїли суспільно небезпечні дії в станіосудності, але захворіли до винесення вироку на тимчасовийпсихічний розлад і яким було застосовано примусові заходимедичного характеру з посиленим наглядом, після його відмінинаправляються у розпорядження судово-слідчих органів, впровадженні яких знаходиться кримінальна справа, силами і зарахунок органів внутрішніх справ. 22. Особи, яким припинено застосування примусових заходівмедичного характеру, передаються законному представникубезпосередньо у відділенні, при неможливості приїхати за ними,останні направляються за їх місцем проживання у супроводі медичнихпрацівників психіатричної лікарні, якщо дозволяє їх психічнийстан, самостійно. 23. Особам, які були виписані з відділення, після припиненняпримусових заходів медичного характеру видається довідка протермін перебування в лікарні. 24. Психіатрична лікарня за 10 днів до виписки хворого післяприпинення примусових заходів медичного характеру письмовоінформує (у необхідних випадках підтверджує телефонограмою) про цепсихоневрологічний диспансер (ПНД) та орган внутрішніх справ замісцем проживання хворого, а також його законних представників. 25. Адміністрація лікарні про смерть хворого повідомляє: суд,який призначив примусові заходи медичного характеру; прокурора,який здійснює нагляд за відділенням; його законних представників.Про померлих хворих, на яких кримінальні справи призупинені,інформують юридичний орган, в провадженні якого перебуває цясправа. 26. Адміністрація лікарні при підозрі про насильницьку смертьхворого повідомляє про це правоохоронні органи. 27. Констатація смерті хворого, патологоанатомічнедослідження трупа померлого та поховання здійснюються вустановленому порядку. Начальник Головного управління організації медичної допомоги населенню Н.Г.Гойда ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 08.10.2001 р. N 397 ПОЛОЖЕННЯ про відділення для здійснення стаціонарної судово-психіатричної експертизи для осіб, які утримуються під вартою I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Відділення для здійснення стаціонарноїсудово-психіатричної експертизи (включаючи наркологічну) для осіб,які утримуються під вартою (надалі - відділення), організовуютьуправління охорони здоров'я у складі психіатричної лікарні (надалі- лікарні) як одне з її структурних підрозділів; Центрусудово-психіатричної експертизи (далі Центр СПЕ), який є юридичноюособою. 2. У відділенні знаходяться особи, які перебувають під вартоюі направлені на судово-психіатричну експертизу (надалі - особи)органами дізнання, слідства, прокуратури або суду. 3. Залежно від регіональних умов відділення може бутирозташоване як на території лікарні або Центру СПЕ, так і поза їхмежами. 4. Відділення бажано розміщувати в окремих будівлях, у разінеможливості такого розташування, вони повинні бути повністюізольовані від інших приміщень лікувального закладу і обладнанівідповідними засобами для забезпечення належного режиму утриманняі створення безпечних умов роботи медичного персоналу і підрозділуміліції. 5. Фінансування відділення здійснюється органами охорониздоров'я з державного і місцевих бюджетів. Проведеннясудово-психіатричних експертиз у відділеннях науково-досліднихустанов фінансується за рахунок замовника. 6. Штати відділення встановлюються управлінням охорониздоров'я за поданням керівників лікарні, Центру СПЕ згідно знормативами Міністерства охорони здоров'я України. 7. Відділення очолює завідувач відділення, призначенийкерівниками лікарні, Центру СПЕ і діє згідно з відповіднимположенням. 8. Медичний персонал відділення призначається керівникамилікарні, Центру СПЕ. Обов'язки персоналу щодо нагляду за особамивстановлюються цим Положенням, правилами внутрішнього розпорядкулікарні, Центру СПЕ та Інструкцією про порядок організації охорониприміщень і територій відділень судово-психіатричної експертизи тарежиму тримання осіб, які перебувають під вартою і направлені насудово-психіатричну експертизу, затвердженою спільним наказом МВСУкраїни та МОЗ України від 04.11.96 N 751/338 (z0684-96). 9. Охорона приміщень, територій відділення, режим триманняосіб, які перебувають у відділенні, забезпечуються Міністерствомвнутрішніх справ України відповідно до Інструкції про порядокорганізації охорони приміщень і територій відділеньсудово-психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, якіперебувають під вартою і направлені на судово-психіатричнуекспертизу, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗУкраїни від 04.11.96 N 751/338 (z0684-96), за рахунок коштів, щовиділяються йому на цю мету з державного бюджету. 10. Відділення проводить стаціонарну судово-психологічну,комплексну психолого-психіатричну експертизи і можевикористовуватися як база для проведення науково-дослідної роботивідповідними науковими установами згідно з спеціально укладеноюугодою. II. ПРИЙОМ ДО ВІДДІЛЕННЯ ОСІБ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД ВАРТОЮ І НАПРАВЛЕНІ НА СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНУ ЕКСПЕРТИЗУ 11. Прийом до відділення осіб, які перебувають під вартою інаправлені на судово-психіатричну експертизу (надалі - особи),здійснюється черговим лікарем приймального відділення лікарні,Центру СПЕ або безпосередньо у відділенні при наявності постановищодо обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,санкціонованої судом; постанови судді або ухвали суду пропризначення відповідної експертизи; медичної документації;кримінальної справи; документів, що засвідчують особу і наявностіу відділенні вільних місць. Відсутність будь-яких з указаних документів може бутипричиною відмови в проведенні експертизи. У зазначеному випадкускладається мотивований висновок, який надсилається органу, що їїпризначив. 12. Лікар, який приймає особу до відділення, заповнює медичнукарту і вказує підстави для її госпіталізації, психічний,соматичний та неврологічний стани, епідеміологічний анамнез тавідмітку про санітарну обробку, перелічує надані документи згідноз пунктом 11. 13. Завідуючий відділенням доручає проведення експертизиодному або кільком експертам, якщо інше не зазначено в постанові,та разом з призначеним експертом здійснює первинний огляд особи.Перевіряються підстави для госпіталізації, наявність необхіднихдля проведення експертизи документів, досліджуються психічний,соматичний та неврологічний стани, складається план дослідження,призначається вид медичного нагляду та, при наявності показань,відповідне лікування. 14. Подальше дослідження особи здійснюється призначенимекспертом, який несе повну відповідальність за своєчасність іякість цієї роботи. III. ТРИМАННЯ ОСІБ У ВІДДІЛЕННІ 15. Термін перебування особи у відділенні становить до 30діб. Експертне дослідження може бути подовжене експертною комісієюу разі неможливості прийняти остаточне рішення. Про це складаєтьсяписьмовий висновок, копія якого надсилається органу, якийпризначив експертизу. 16. Під час перебування особи у відділенні експерт повинендослідити його психічний, соматичний та неврологічний стани,зібрати суб'єктивний анамнез, призначити при необхідностідодаткові дослідження та консультації лікарів. За представленимиматеріалами дослідити об'єктивний анамнез та психічний стан особив різні відрізки часу, підготувати виявлені відомості для доповідікомісії експертів. 17. Результати дослідження, щоденного нагляду за особою, датипроміжних та остаточного її оглядів заносяться до медичної карти.Вказуються склад комісії експертів та їх рішення. Додається Актекспертизи та листування щодо дослідження особи. 18. Тримання та розміщення по палатах осіб, які знаходяться увідділенні, здійснюються відповідно до їх психічного стану,ступеня суспільної небезпечності. Особи, які виявляють ознакитяжкого психічного розладу, утримуються окремо від таких, які єпсихічно здоровими або виявляють незначні розлади психіки. 19. Нагляд за психічним станом осіб, виконанням нимимедичного режиму, лікувальних та необхідних діагностичних заходівпокладається на медичний персонал відділення. 20. Дотримання санітарно-гігієнічного режиму здійснюєтьсязгідно з санітарним законодавством. 21. Особам залежно від їх психічного стану забезпечуютьщоденні прогулянки у спеціально обладнаних місцях, що виключаютьможливість втечі. 22. Особам, які перебувають у відділенні, застосовуютьзалежно від стану їх здоров'я тільки дозволені МОЗ України методидіагностики, лікування та реабілітації. 23. Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, щостановлять підвищений ризик для здоров'я особи, якій проводитьсясудово-психіатрична експертиза, застосовують за призначенням і підконтролем комісії психіатрів-експертів: за усвідомленою згодоюособи; щодо неповнолітнього віком до 15 років - за згодою йогобатьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної увстановленому законом порядку недієздатною, - за згодою їїопікуна. 24. Особи, які перебувають у відділенні, користуються правом: - на побачення з родичами і листування при наявності дозволувідповідного судового чи слідчого органу, в провадженні якогознаходиться справа даної особи, які відбуваються у спеціальнообладнаних місцях, що виключають можливість втечі, у часи,передбачені розпорядком роботи відділення; - подавати скарги та звертатися із заявами і клопотаннями доадміністрації психіатричного закладу, органів охорони здоров'я,прокурора, органу, який призначив експертизу; - клопотати про зустріч із прокурором, захисником,представником церкви; - мати при собі особисті речі та предмети особистої гігієни,окрім тих, що можуть бути застосовані для заподіяння фізичноїшкоди собі або оточуючим; - користуватися письмовим приладдям; - отримувати інформацію через пресу та радіо; - одержувати харчові передачі та перевіряти відповідністьдоданому переліку продуктів. 25. На час перебування особи у відділенні слідчі дії з нею поможливості припиняються. 26. Експертна, медична документація, кримінальні справи,архівні матеріали зберігаються в спеціальних сейфах таприміщеннях, що виключають доступ до них сторонніх осіб,викрадання документів. Листування з питань судово-психіатричноїекспертизи виділяється в окреме діловодство. 27. Особи, що не працюють у відділені судово-психіатричноїекспертизи, допускаються у відділення тільки з дозволу керівниківлікарні, Центру СПЕ або уповноваженої ними особи. IV. ВИПИСКА ОСІБ З ВІДДІЛЕННЯ 28. Особи, у яких закінчився передбачений законом термінтримання під вартою, виписуються з відділення незалежно від того,чи закінчено експертне дослідження, після повідомлення органу,який призначив експертизу. 29. Особи, яким завершено стаціонарну судово-психіатричнуекспертизу після остаточного огляду експертною комісією,повертаються до тієї установи, звідки вони направлені наекспертизу. 30. Особа, у якої остаточний огляд експертною комісією збігсяіз звільненням з-під варти, відповідним рішенням прокурора абосудді залежно від її психічного стану може бути виписана звідділення самостійно або в супроводі, законних представників,опікуна. Особа, яка за психічним станом не може усвідомлювати своїдії, свідомо керувати ними і становить безпосередню небезпеку длясебе або оточуючих, може бути переведена до психіатричної лікарніза місцем розташування органу, який проводить розслідування укримінальній справі або суду, який розглядає справу, де ізнаходиться до рішення суду. Начальник Головного управління організації медичної допомоги населенню Н.Г.Гойда ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства охорони здоров'я України 08.10.2001 р. N 397 Інструкція ПРО ПРОВЕДЕННЯ СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ В УКРАЇНІ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1. Судово-психіатрична експертиза (надалі - експертиза)призначається органами дізнання, слідства, суду та прокуратури іпроводиться за їх відповідною постановою або ухвалою з метоювідповіді на питання, що виникають під час провадження вадміністративних, кримінальних та цивільних справах з приводупсихічного стану особи. 2. Експертиза з адміністративних, кримінальних і цивільнихсправ призначається і проводиться на підставах і в порядку,передбачених чинним законодавством та прийнятими відповідно донього нормативно-правовими актами, в тому числі і цієюІнструкцією. 3. Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб,яким її призначено, у конкретні проміжки часу і відносно певнихобставин, що мають юридичне значення і цікавлять слідство та суд. 4. Об'єктами експертизи є: - підозрювані, відносно яких в органів дізнання та слідствавиникли сумніви щодо їх психічної повноцінності; - обвинувачені та підсудні, відносно яких в органів слідствата суду виникли сумніви щодо їх осудності та процесуальноїдієздатності; - свідки і потерпілі, відносно яких в органів слідства тасуду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності; - потерпілі, відносно яких вирішується питання провзаємозв'язок змін у їх психічному стані із скоєними відносно нихпротиправними діями (безпорадний стан та заподіяння шкодиздоров'ю); - позивачі, відповідачі та інші особи, відносно якихвирішується питання про їх дієздатність; - позивачі, відносно яких вирішується питання про їхпсихічний стан у певні проміжки часу, про обгрунтованістьвстановленого раніше психіатричного діагнозу та прийнятих відносноних медичних заходів; - матеріали кримінальної або цивільної справи, медичнадокументація, аудіовізуальні матеріали та інші процесуальніджерела інформації про психічний стан підекспертного. 5. Мета судово-психіатричного дослідження є визначити: - психічний стан підозрюваних осіб для вирішення питання проможливість проведения з ними слідчих дій; - наявність психічних розладів у підозрюваних таобвинувачених осіб, що заважають їм самостійно здійснювати свійзахист; - психічний стан обвинувачених, підсудних осіб та їхздатність усвідомлювати свої дії і керувати ними у період часу, доякого відносяться інкриміновані їм діяння, та в інші проміжкичасу, які цікавлять слідство і суд; - наявність і ступінь суспільної небезпечності осіб напідставі їх психічного стану та можливість застосування до нихпримусових заходів медичного характеру, передбачених чиннимзаконодавством; - психічний стан осіб, що мають бути визнані осудними, алезахворіли на психічний розлад після вчинення злочину і не можутьбрати участь у слідчих діях чи судовому процесі, та медичніпідстави для застосування до них примусових заходів медичногохарактеру, передбачених чинним законодавством; - психічний стан свідків і потерпілих та їх здатністьправильно сприймати, запам'ятовувати, відтворювати обставини, щомають значення у справі; - психічний стан потерпілих та їх здатність правильносприймати, запам'ятовувати, відтворювати обставини скоєних протиних протиправних дій та чинити опір, коли слідство і суд цікавитьнаявність у них безпорадного стану; - ступінь важкості психічних розладів у потерпілих та їхпричинного зв'язку з певними обставинами кримінального характеру,коли слідство і суд має визначити заподіяну ним шкоду здоров'ю; - психічний стан позивачів, відповідачів, інших осіб уцивільному процесі та їх здатність розуміти значення своїх дій ікерувати ними у проміжок часу, що цікавить суд; - психічний стан осіб, відносно яких вирішується питання проосудність або дієздатність; - відповідність експертного висновку з даними, які містятьсяу кримінальній, цивільній справах, медичній документації,аудіовізуальних матеріалах та інших процесуальних джерелахінформації; - відповідність даних про психічний стан особи, які містятьсяв представлених матеріалах, із даними, отриманими при їїбезпосередньому обстеженні експертом, у тому числі з даними науки. 6. Заклади охорони здоров'я, які виконують експертизу (надалі- судово-експертна установа), - це самостійні державні установиабо підрозділи державних установ, підпорядковані органам охорониздоров'я. 7. Керівник судово-експертної установи (підрозділу)забезпечує: - окреме діловодство з питань експертизи; - умови збереження об'єктів експертизи, які виключають їхпошкодження або втрату; - умови для осіб, які виключають доступ до них сторонніх осібта розголошення конфіденційних відомостей щодо стану їх психічногоздоров'я; умови утримання осіб, які знаходяться (не знаходяться)під вартою; - умови роботи експертів для надання психіатричної допомогиособам, які страждають на психічні розлади, з метою запобіганнянебезпечним діям з їх боку. 8. Судово-психіатричним експертом (надалі - експерт) можебути тільки лікар-психіатр, який має відповідну підготовку вгалузі судової психіатрії, атестований зі спеціальності"судово-психіатрична експертиза". Перевага надається фахівцям, яківнесені до Реєстру судових експертів державних і недержавнихструктур. 9. Експертами не можуть бути особи, визнані у встановленомузаконом порядку недієздатними, а також ті, які мають судимість. 10. Склад експертів кількісний (одноособовий або комісійний)та персональний по конкретній справі встановлюється органом, якийпризначив експертизу. Якщо це не зазначено, встановлює керівникекспертної установи (підрозділу), фахівцям якої дорученопроведення експертизи. При цьому враховуються форма проведенняекспертизи, її вид та складність. При проведенні комісійної експертизи бажано призначатиголовуючим експерта, який має найвищий кваліфікаційний клас. Всіексперти, які беруть участь у зазначеній експертизі, несутьособисту відповідальність за свої висновки та зміст актаекспертизи. 11. Правовою основою діяльності експертів є відповідні статтіКримінального (2341-14) Кримінально-процесуального (1001-05,1002-05, 1003-05), Цивільного (1540-06) іЦивільно-процесуального кодексів України (1501-06, 1502-06,1503-06), Кодексу України про адміністративні правопорушення,(80731-10, 80732-10) законів України "Про судову експертизу"(4038-12) та "Про психіатричну допомогу" (1489-14), нормативніта методичні документи, затверджені Міністерством охорони здоров'яУкраїни. 12. Експерти попереджаються про дисциплінарну, матеріальну,адміністративну, кримінальну відповідальність. 13. В експертизі відсутня інстанційність. При повторнійекспертизі, а також при розходженні думок між експертами однієїкомісії жоден із висновків не має для слідства і суду заздалегідьвстановленої сили, і незгода з ними повинна бути мотивована. 14. Висновок експертизи є одним із доказів в справі, щооцінюється судом, прокурором, слідчим і особою, яка проводитьдізнання, і повинен бути обгрунтованим. 15. Контроль за експертизою здійснюється Міністерствомохорони здоров'я України, МОЗ Автономної Республіки Крим,управліннями охорони здоров'я обласних, Київської таСевастопольської міських державних адміністрацій. Науково-методичне керівництво експертизою забезпечуєтьсяМіністерством охорони здоров'я через Український науково-досліднийінститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ. II. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ЕКСПЕРТА 16. Права і обов'язки експерта, на якого покладено виконанняекспертизи, незалежно від виду судочинства передбачаються Законом"Про судову експертизу" (4038-14) (ст.ст. 12, 13) тапроцесуальним законодавством. 17. Експерт виконує конкретне судово-психіатричнедослідження, що виключає правову оцінку та прийняття рішення прозастосування до осіб юридичних заходів, а обмежуєтьсярекомендацією застосування певних заходів медичного характеру. 18. Експерт, на якого покладено виконання експертизи,зобов'язаний:
- з'явитися за викликом органу, який призначає експертизу; - особисто досліджувати надані йому об'єкти і даватиоб'єктивний висновок на поставлені перед ним питання; - заявити самовідвід при наявності підстав, передбаченихзаконодавством, які виключають його участь у справі; - повідомити в письмовому вигляді про неможливість дативисновок, якщо йому не надані об'єкти експертизи; представленіматеріали недостатні для об'єктивного висновку; питання,поставлені перед ним, виходять за межі його компетенції. 19. Експерт при виконанні експертизи має право: - досліджувати всі матеріали справи, медичну документацію,які містять інформацію, необхідну для проведення експертизи; - клопотати перед органом, який призначив експертизу, пронадання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; - бути присутнім з дозволу слідчого, прокурора, суду припроведенні слідчих (судових) дій і ставити допитуваним питання,які стосуються предмета експертизи; - визначити форму проведення експертизи за даною справою(амбулаторна чи стаціонарна); - заперечувати проти присутності осіб, які не передбаченічинним законодавством при проведенні експертизи; - радитися при комісійній експертизі з членами комісії, вразі незгоди з ними, скласти окремий висновок; - викласти у висновку експертизи обставини, які маютьзначення у справі і з'ясування яких входить до компетенціїексперта, у випадку, коли із зазначених обставин орган, якийпризначив експертизу, не поставив питання; - оскаржити дії особи, у провадженні якої перебуває справа,якщо ці дії порушують права експерта; - отримати відшкодування витрат за відрядження у зв'язку зпроведенням експертизи та оплату за її виконання згідно ззатвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня1996 року N 710 (710-96-п) Інструкцією про порядок і розміривідшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаютьсядо органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду абодо органів, у провадженні яких перебувають справи проадміністративні правопорушення, та виплати державнимнауково-дослідним установам судової експертизи за виконання їхпрацівниками функцій експертів і спеціалістів; у випадку угоди міжустановою, яка проводить експертизу, і органом, який її призначив,згідно з угодою. III. ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ 20. Експертиза призначається і проводиться за наявностівідповідних юридичних та фактичних підстав. Юридичними підставами для призначення експертизи є відповідністатті КПК України (1001-05, 1002-05, 1003-05), що передбачаютьданий вид експертизи. Фактичними підставами для призначення експертизи є конкретнідокументовані дані про психічний стан особи, що викликають сумнівиу його психічній повноцінності або осудності. Зазначені матеріали є об'єктами експертного дослідження іобов'язково надаються експерту органом, який призначив експертизу.У разі їх відсутності або поставлені питання виходять за межіспеціальних знань експерта, він письмово сповіщає вищезазначенийорган, про неможливість зробити висновки, докладно мотивуючи своїрішення. 21. Експертиза може бути первинна, повторна і додаткова. Первинною є експертиза вперше призначена за даною справою. Повторною є експертиза, призначена у випадку, коли висновокпервинної експертизи суперечить матеріалам справи, викликаєсумніви в його правильності і визнаний судом необгрунтованим.Призначення повторної експертизи повинно бути мотивоване, а їїпроведення доручаєтся іншому складу експертів. Додатковою є експертиза, призначена у випадку, коли попередняекспертиза визнана недостатньою і проведення її доручаєтьсяекспертам у тому самому або іншому складі. 22. Керівник судово-експертної установи, отримавши постанову(ухвалу) про призначення повторної експертизи, доручає їїпроведення по можливості експертам з кваліфікаційним класом ненижче за експертів, які провели первинну експертизу. 23. Амбулаторна експертиза може проводитись у кабінетіслідчого, суді, слідчому ізоляторі, психіатричному закладі(диспансер, лікарня тощо). Виклик експерта на вимогу слідчих абосудових органів здійснюється згідно з вимогами чинногозаконодавства. 24. Термін проведення амбулаторної експертизи становить до 20діб з моменту отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно відступеня складності експертизи і обсягу її об'єктів, поданих надослідження, цей термін може бути подовжений на підставімотивованого рішення експерта, надісланого органу, який призначивекспертизу. 25. При проведенні експертизи у суді експерт оголошуєвисновок (акт) у судовому засіданні і дає роз'яснення з питань,які виникли в учасників процесу. 26. Експерт (комісія експертів), який проводить амбулаторнуекспертизу, у випадку неможливості відповісти на всі питання,поставлені перед ним, обгрунтовує висновок про необхідністьпроведення стаціонарної експертизи. 27. Стаціонарна експертиза обвинуваченому проводиться всудово-експертній установі (підрозділі) при наявності постановищодо обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,санкціонованої судом; постанови судді або ухвали суду пропризначення відповідної експертизи. Стаціонарна експертиза потерпілому, свідку, позивачу тавідповідачу у кримінальних і цивільних справах призначається судомтільки за їх згодою. 28. Стаціонарна експертиза проводиться у судово-експертнійустанові (Центр судово-психіатричної експертизи, відділеннясу