Самостійна робота № 6
ТЕМА: «Бюджетний процес в Україні»
Мета: дослідження питань, пов’язаних з поняттям та сутністю бюджетного процесу в Україні, а також поглиблення теоретичних і практичних знань з бюджетної системи України, вироблення умінь застосовувати їх при вирішенні конкретних практичних завдань.Після вивчення теми студенти повинні:
Вміти: працювати з Бюджетним кодексом України.
Знати: етапи бюджетного процесу, бюджетний регламент, принципи побудови бюджетної системи, методи, форми та процедуру бюджетного планування.
Кількість годин – 6
ПЛАН
1. Бюджетне планування в Україні.
Організація виконання бюджету.
Організація контролю за виконанням бюджету.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ:
1. Бюджетне планування в Україні
Організація бюджетного процесу в Україні здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та їх виконавчих органів у межах чинного законодавства.
Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів, їх виконання і контроль за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів, що належать до бюджетної системи України.
У бюджетному процесі України бере участь велика кількість наукових установ, державних органів усіх рівнів, політичних партій та громадських організацій. Учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом України, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність.
Основними етапами бюджетного процесу є:
1) складання проекту бюджету;
2) розгляд бюджету;
3) затвердження бюджету;
4) виконання бюджету;
5) складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету;
6) контроль за виконанням бюджету.
Увесь бюджетний процес повинен регламентуватися відповідним документом, що має назву бюджетний регламент.
Бюджетний регламент — це документ, у якому визначено порядок і строки складання, розгляду, затвердження бюджету, а також організація його виконання.
Бюджетний регламент виконує такі функції:
1) визначає чітке розмежування функцій між органами державної влади і державного управління;
2) встановлює необхідну документацію, яка використовується у бюджетному процесі;
3) визначає особливий порядок виконання бюджету у випадку його несвоєчасного затвердження;
4) визначає відповідальність органів за порушення бюджетного регламенту, а саме:
— органів виконавчої влади — за неякісний проект бюджету та несвоєчасне подання проекту бюджету;
— органів законодавчої влади — за порушення встановлених строків розгляду і затвердження бюджету;
— Міністерства фінансів України — за нецільове використання бюджетних коштів.
У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне планування, до якого належать включає перші три стадії бюджетного процесу, а саме порядок складання проекту бюджету, розгляду та його затвердження, оскільки від правильності визначення планових показників бюджету залежить якість його виконання.
У процесі бюджетного планування забезпечуються необхідні фінансові пропорції відповідно до плану економічного і соціального розвитку, визначається обсяг доходів бюджету, обсяг видатків бюджету, створюється належна фінансова база соціального захисту населення, розподіляються доходи і видатки між окремими ланками бюджетної системи, утворюються державні матеріальні та бюджетні резерви.
Відповідно до цього, бюджетне планування виконує такі завдання:
1) визначає обсяг валового внутрішнього продукту та національного доходу на плановий рік;
2) відповідно до функцій, які бере на себе держава, визначає співвідношення між обсягами ресурсів, що залишатимуться у розпорядженні юридичних і фізичних осіб та централізуються державою;
3) встановивши обсяг фінансових ресурсів, що необхідний державі для виконання своїх функцій, визначає частину, яку передбачається мобілізувати податковим методом, а яку неподатковим;
4) визначає обсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення;
5) визначає видатки бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації та загальний обсяг видатків з урахуванням економного, ефективного і раціонального використання бюджетних коштів;
6) раціонально розподіляє доходи і видатки бюджету між окремими ланками бюджетної системи та збалансовує всі бюджети нижчого рівня;
7) утворює державні матеріальні та бюджетні резерви.
Бюджетне планування має базуватися на відповідних принципах і методах. Так, принципи бюджетного планування здебільшого визначаються принципами побудови бюджетної системи, основними серед яких можна визначити такі:
1) принцип політичного підходу до бюджетного планування, який означає, що бюджетне планування необхідно розглядати як інструмент реалізації економічної політики держави, основні напрями якої розробляються і визначаються Верховною Радою України;
2) принцип взаємозв'язку бюджетного планування з прогнозуванням соціально-економічного розвитку та комплексного підходу до основних прогнозних показників;
3) принцип забезпечення провідної ролі бюджетного планування у системі фінансового планування, який полягає у визначенні джерел доходів, оптимального розподілу та використання бюджетних коштів з мстою першочергового забезпечення фінансовими ресурсами пріоритетних напрямів розвитку економіки та соціальної сфери через наявну систему фінансових планів в Україні;
4) принцип єдності у використанні показників, методики законодавчої та нормативної бази, бюджетної класифікації та бюджетної документації за бюджетного планування;
5) принцип стабільності, який означає, що всі показники бюджету мають бути стабільними і незмінними протягом року;
6) принцип директивності, котрий означає, що після затвердження бюджет набуває сили Закону України, а його показники стають обов'язковими для виконання всіма суб'єктами бюджетних відносин;
7) принцип безперервності, що має забезпечуватися, з одного боку, використанням показників бюджету та аналітичних показників базового року для визначення доходів і видатків бюджету планового року, а з іншого — єдністю перспективного, поточного та оперативного бюджетного планування;
8) принцип повного бюджету, який полягає у тому, що до складу доходів і видатків бюджетів належать усі доходи держави, органів місцевого самоврядування від будь-яких джерел надходжень, а також будь-які бюджетні витрати на потреби держави або територіальних громад;
9) принцип періодичності складання і затвердження бюджетів, який означає, що бюджети всіх рівнів мають складатися і затверджуватися з певною періодичністю;
10) принцип реальності показників бюджетів, який передбачає наукове обґрунтування і реальність розрахунків, їх економічне обґрунтування;
11) принцип збалансованості дохідної і видаткової частин усіх бюджетів, котрий забезпечується дотриманням балансу показників дохідної і видаткової частин бюджетів;
12) принцип гласності у процесі складання та затвердження бюджетів, який означає, що показники бюджетів мають оприлюднюватися у засобах масової інформації;
13) принцип формування резервів, що забезпечується утворенням резервів у кожному бюджеті за рахунок бюджетних джерел.
Використання вказаних принципів дає можливість бюджетному плануванню надати відповідний зміст, визначити його параметри, сформувати механізм впливу на соціально-економічні процеси у державі відповідно до економічної ситуації та стану розвитку суспільства.
До методів бюджетного планування належать:
1) метод прямого розрахунку, який передбачає обчислення показників бюджету, ґрунтуючись на реальних потребах у розрізі окремих статей доходів і видатків по кожному підприємству, організації, установі чи фізичній особі;
2) нормативний метод, сутність якого полягає у тому, що за основу беруться нормативи, що регламентують види надходжень і видатків (при цьому враховується економічний стан підприємств, установ, галузей народного господарства, фізичних осіб), і він дає можливість повністю виявити бюджетні резерви та сприяє їх економії;
3) балансовий метод, за допомогою якого вдається досягти узгодженості між джерелами доходів і видатків за видами та регіонами;
4) аналітичний метод, що передбачає обчислення планових показників на основі визначення впливу на них різноманітних факторів і базується на моделюванні бюджетних показників;
5) предметно-цільовий метод, який використовується за фінансування окремих державних програм економічного і соціального розвитку.
Бюджетне планування може здійснюватися трьома формами:
1. Зведене бюджетне планування активно використовується у процесі складання проектів бюджетів з метою забезпечення їх збалансованості на всіх рівнях. Зведені бюджети складаються на державному рівні і на кожному рівні регіонального управління. Показники зведеного бюджету розраховуються на основі макроекономічних показників держави, нормативів бюджетного забезпечення, збільшених норм і спеціальних розрахунків та використовуються з метою визначення обсягів регулюючих доходів і бюджетних трансфертів до бюджетів нижчого рівня.
2. Територіальне бюджетне планування здійснюється органами законодавчої та представницької влади самостійно. Вони складають, розглядають і затверджують свої бюджети, які с їх безпосередньою фінансовою базою.
3. Адресне бюджетне планування тісно пов'язане з територіальним, мета якого полягає у встановленні конкретних зв'язків показників бюджетів із показниками фінансових планів усіх суб'єктів господарювання, що беруть участь у бюджетному процесі. Така адресність забезпечується, з одного боку, централізацією бюджетного планування, а з іншого — тісним зв'язком та узгодженістю показників бюджету з показниками фінансових планів головних розпорядників коштів.
Кожен етап бюджетного процесу має свої особливості, які характеризуються переліком органів, залучених до нього, та їх функціями. Складанню проекту бюджету держави передує підготовча робота, яка включає:
1) розроблення основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий рік;
2) розроблення і затвердження Постанови Верховної Ради України "Про основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний рік" (бюджетної резолюції);
3) аналіз виконання бюджету за минулий рік і очікування виконання бюджету в поточному році;
4) підготовлення інструктивних листів про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний рік.
До основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України належать:
— обсяг валового внутрішнього продукту і національного доходу;
— показники зведеного балансу фінансових ресурсів;
— показники балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану;
— індекси змін оптових і роздрібних цін порівняно з попереднім роком;
— обсяг прибутку в цілому та у розрізі адміністративно-територіальних утворень;
— показники за фондом оплати праці;
— обсяг геологорозвідувальних і топографо-геодезичних робіт та надходжень коштів до бюджету в порядку відшкодування витрат на геологорозвідувальні роботи;
— потреби у бюджетних асигнуваннях, пов'язаних зі здійсненням державного регулювання цін на товари і послуги.
Кінцевий строк прийняття Закону "Про Державний бюджет України" — 31 грудня поточного року.
Закон України "Про Державний бюджет України" приймається щорічно і діє протягом бюджетного року. У ньому, зокрема, відображено:
— граничний розмір дефіциту державного бюджету та джерела його покриття;
— доходи державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;
— видатки державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;
— доходи і видатки цільових загальнодержавних фондів, включених до складу державного бюджету;
— суми субсидій, дотацій і субвенцій та розміри відрахувань від регулівних доходів до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
— розмір обігової касової готівки державного бюджету;
— суми вилучених коштів з місцевих бюджетів на користь державного бюджету;
— рішення щодо бюджетних позик;
— зміни, які відбулися у податковому законодавстві.
Організація складання проектів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів чинним законодавством покладена на уряд Автономної Республіки Крим, Київську і Севастопольську, міські, обласні та районні державні адміністрації й виконавчі комітети міських рад.
Процедура бюджетного планування місцевих бюджетів базового рівня, а саме районів, міст і районів у містах є аналогічною до процедури бюджетного планування місцевих бюджетів централізованого рівня за винятком строку затвердження цих бюджетів. Вони мають бути прийнятими до 25 грудня поточного року. Якщо місцеві бюджети не приймаються вчасно, то набувають чинності їх показники на попередній строк.
