Горючі матеріали в суміші з окислювачами під впливом теплового імпульсу здатні запалюватися. Небезпечні границі запалення - нижня й верхня концентраційна межа запалення, меті визначення яких і присвячена дана практична робота.
Запропонована робота дозволяє навчити науково-технічний персонал у будь-якій галузі промисловості методам експертного аналізу пожежо-вибухонебезпечних властивостей будь-якого горючого матеріалу за даними теоретичних умов і практичних досліджень.
У результаті проведеної комплексної роботи можна кваліфіковано визначити категорію виробничого приміщення залежно від вивчених властивостей матеріалу.
У відповідності із властивостями й кількістю горючих речовин, що можуть утворювати вибухонебезпечну суміш, промислові підприємства підрозділяються на наступні категорії: А, Б, В, Г, Д, Е.
Категорія виробництва по пожежній небезпеці в значній мірі визначає вимоги до промислових будинків, їхній конструкції й плануванню, організації пожежної охорони і її технічної оснащеності. По категорії пожежної небезпеки можна визначити, наприклад, припустиму ступінь вогнестійкості будинків, їхня поверховість, розриви між будинками. По категорії пожежної небезпеки, ступеня вогнестійкості й кубатурі будинків можна правильно визначити необхідна кількість води для зовнішнього й внутрішнього гасіння пожеж, вибрати необхідні системи опалення, вентиляції й кондиціювання повітря, водопостачання, висвітлення й засобів для гасіння пожеж. Крім того, може бути визначена відстань до евакуаційного виходу від найбільш вилученого робочого місця, ширина проходів і площа поверху між протилежними стінами.
Особливе значення в попередженні вибухів приділяється вибору електроустаткування. У вибухонебезпечних приміщеннях застосовують тільки вибухозахисне встаткування, що не викликає вибухів у робочих приміщеннях завдяки спеціальному пристрою.
Нижче наведена характеристика категорій приміщень промислових підприємств.
Категорія А (вибухопожежонебезпечні)
До цієї категорії ставляться виробництва, на яких утворяться горючі гази з нижнім боковим вівтарем запалення менш 10% і рідини з температурою спалаху до 28°С включно за умови, що зазначені гази або рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в обсязі, що перевищує 5% обсягу приміщення, а також речовини, здатні самозайматися й горіти при взаємодії з водою, киснем повітря й один з одним.
Категорія Б (вибухопожежні)
До цієї категорії ставляться виробництва, на яких утворяться горючі гази, нижня межа запалення яких вище 10%, а також рідини з температурою спалаху від 28 до 61°С включно або нагріті до температури спалахи й вище горючі пили або волокна, нижня концентраційна межа запалення яких більше 65 г/м3, речовини, здатні тільки горіти, але не вибухати при контакті з повітрям, водою або один з одним, а також тверді спаленні речовини й матеріали.
Категорія В (пожежонебезпечні)
До цієї категорії ставляться виробництва, на яких звертаються рідини з температурою спалаху вище 61°С и горючі пили, нижній концентраційні межа запалення яких більше 65 г/м3, речовини, здатні тільки горіти, але не вибухати при контакті з повітрям, водою або один з одним, а також тверді спаленні речовини й матеріали.
Категорія Г (пожежобезпечні)
До цієї категорії ставляться виробництва, на яких звертаються негорючі речовини й матеріали в гарячому, розпеченому виді, а також речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.
Категорія Д (пожежобезпечні)
До цієї категорії ставляться виробництва, на яких звертаються негорючі речовини й матеріали в холодному стані.
Категорія Е (вибухонебезпечні)
До цієї категорії ставляться виробництва, на яких звертаються вибухонебезпечні речовини в таких кількостях, при яких можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші в обсязі, що перевищує 5% обсягу приміщення, але не можуть створюватися пожежонебезпечні умови.
Одним із критеріїв оцінки вибухових властивостей пароповітряних сумішей є концентраційні межі вибухаємості: нижній і верхній. Нижньою концентраційною межею вибухаємості (НМВ) називається мінімальний зміст горючих пар (газів) у повітрі, при якому ще можливий вибух. Верхньою концентраційною межею вибухаємості (ВМВ) називається максимальний зміст горючих пар (газів), вище якого вибух неможливий. Концентраційні межі вибухаємості для газів і пар виражають звичайно в % об'ємн.
У виробничих приміщеннях утворення вибухонебезпечних пароповітряних сумішей можливо в тих випадках, коли є умови випару горючих рідин у повітряне середовище приміщень (відкриті резервуари, ємкості, ванни й т.д.) або при розливі рідин.
