Залежно від сфери впливу розрізняють внутріцехову і міжце­хову організацію виробництва.

Внутріцехова організація вироб­ництва полягає в поєднанні виробничих процесів, що відбувають­ся на різних робочих місцях, але становлять цілісну систему. З цією метою вирівнюється продуктивність машин на окремих робочих місцях, визначається порядок передачі предмета праці з одного робочого місця на інше, узгоджується початок і кінець роботи на кожному робочому місці.

Метою міжцехової організації виробництва є узгодження пропускної здатності окремих цехів між собою; порядок передачі предмета праці з одного цеху в інший, або з однієї стадії на іншу, за умови забезпечення мінімальних запасів незавершеного вироб­ництва; узгодження роботи окремих цехів у часі тощо.

У вирішенні цих та інших питань організація виробництва по­слуговується певними принципами, яких необхідно дотримува­тися.

Принципи організації — це основні положення, що характери­зують закономірності руху виробничого процесу в просторі й часі, відображають його рівень і ефективність.

До них належать: спе­ціалізація, концентрація, стандартизація, пропорційність, рит­мічність, безперервність, паралельність, прямоточність, гнучкість, механізація і автоматизація, надійність, оптимальність. Розгля­немо основні з них, які найбільш притаманні для лісового та садо­во-паркового господарств (рис.4.2).

 

 

Рис. 4.2. Основні принципи організації виробництва

 

Принцип пропорційності в організації виробничих процесів передбачає відповідність продуктивності за одиницю часу всіх виробничих підрозділів підприємства. Пропорційність необхідно підтримувати не лише між підрозділами основного виробництва, а й між ним і технічним обслуговуванням виробництва, а також між підрозділами технічного обслуговування. Пропорції унемож­ливлюють як нестачу, так і надлишок ресурсів у процесі роботи. Нестача ресурсів призводить до невиконання виробничих завдань, а надлишок — до змертвіння ресурсів унаслідок сповільнення їх обертання. Кожна ділянка виробництва має бути забезпечена ре­сурсами незалежно від того, основна вона чи допоміжна. Якщо пропускна здатність тих або інших підрозділів, у тому числі й окре­мих робочих місць, виявилася недостатньою для виконання по­ставлених завдань, виникають так звані вузькі місця, диспропор­ції, що гальмують роботу всього підприємства. Такі негативні явища необхідно своєчасно усувати.

На практиці пропорції можуть бути задані у вигляді норматив­ної потреби в ресурсах, планових норм виробітку, норм витрат матеріально-сировинних ресурсів, співвідношенням числа основ­них і допоміжних робітників, режиму роботи підприємства і цехів. Пропорційність закладена в технології виробництва. Без дотриман­ня технологічних пропорцій виробництво продукції буде неефек­тивним.

Технологічна пропорційність втілена в системі машин з виго­товлення продукції від першої до завершальної операції включно. На кожній операції має бути стільки обладнання, скільки необхід­но і достатньо для виготовлення продукції згідно з технологічними картами.

У лісогосподарському виробництві пропорційність вимагає дотримання відповідності між породною структурою лісів і струк­турою споживання деревної сировини; у лісозаготівельному — від­повідності сортиментної структури потребам ринку.

Принцип тмічності виявляється у повторюваності вироб­ничого результату через рівні проміжки часу. Іншими словами, виробництво вважається ритмічним, якщо через рівні проміжки часу випускається однакова кількість продукції.

 

У лісозаготівельному виробництві, яке постійно перебуває під впливом природних факторів, під ритмічністю варто розуміти не стільки рівномірність випуску продукції, скільки рівномірність використання засобів праці, предметів праці, робочої сили в певні періоди року.

Для дотримання ритмічності тут систематично скла­дають місячно-добові графіки вивезення деревини, в яких перед­бачені сезонні особливості виробництва. У гірських умовах Карпат, наприклад, незручним періодом для лісозаготівель є зима, коли через великі снігові замети ускладнюється вивезення деревини. У зв'язку з цим обсяги вивезення деревини в зимові місяці тут зменшуються; відповідно зменшуються добові планові завдання. У літній період, коли гори є доступними, місячні обсяги вивезення деревини, навпаки, значно зростають; відповідно збільшуються і добові обсяги. Але виробництво вважається ритмічним, якщо виконуються місячно-добові графіки вивезення деревини, де пе­редбачені сезонні коливання обсягів виробництва. Отже, ритміч­ність у загальноприйнятому розумінні — це співпадання за кіль­кістю і часом фактичного випуску продукції з плановим на основі пнробничого ритму.

Ритмічність є однією з основних умов раціонального використання всіх виробничих підрозділів. Аритмія призводить до пору­шення нормального функціонування виробництва, нераціонального використання всіх видів ресурсів, збільшення обігових кош­ми, підвищення собівартості продукції, порушення планових обсягів виробництва тощо. Тому в держлісгоспах, що мають великі лісооировинні ресурси і виконують значні обсяги вивезення

деревини, утворені диспетчерські служби, які стежать за рухом лісовозного транспорту і дотриманням водіями місячно-добових графіків вивезення деревини. У випадку виникнення "вузьких місць" диспетчери, орієнтуючись у ситуації, оперативно включа­ються у вирішення проблем, що виникли, і в ході виробництва ліквідують вузькі місця. На лісосіці відповідальним за виконання добового графіка є бригадир, на дільниці — майстер, на лісопунк­ті — начальник лісопункту.

Принцип безперервності передбачає скорочення або усунення будь-яких перебоїв у процесі виготовлення продукції з метою до­сягнення безупинного проходження предметів праці по техноло­гічних операціях; забезпечення сталої роботи обладнання і робіт­ників. Цей принцип охоплює безперервність використання пред­метів праці; безперервність завантаження обладнання (наприклад, у правильно підібраній системі машин) і раціональність вико­ристання балансу робочого часу.

Безперервність полягає у такій організації процесу виробниц­тва, яка забезпечує мінімальні витрати часу на виконання кожної операції, а весь процес здійснюється або без перерв, зумовлених технологічними причинами, або з мінімальними перервами, що є неминучими при сучасному технічному рівні виробництва. Безпе­рервність забезпечує мінімальну тривалість виробничого циклу. При безперервному процесі виробництва і наявності інших рівних умов менше часу витрачається на виготовлення продукції, нижча її трудомісткість, вища продуктивність праці,, повніше викори­стовується обладнання, зменшується незавершене виробництво, покращуються економічні показники виробничо-господарської діяльності.

Розрізняють безперервність рівномірну і нерівномірну. За рів­номірної безперервності здійснюється поточне виробництво, що характеризується однаковим випуском продукції в кожний про­міжок часу. Це досягається синхронізацією операцій, тобто забез­печенням однакового часу їх виконання. Наприклад, поточним виробництвом можна вважати виготовлення сортиментів на авто­матичних лініях нижніх складів держлісгоспів.

У лісозаготівельному виробництві найбільш розповсюджена нерівномірна безперервність, за якої продукція випускається в неоднакових обсягах за кожну одиницю часу. Не кожна година в лісозаготівельному виробництві завершується випуском продук­ції. Тому на лісозаготівлях найбільш доцільним періодом для ха­рактеристики безперервності виробництва вважається доба, інко­ли — тиждень або декада. Дещо по-іншому виглядає нерівномірна безперервність у лісовому господарстві, де в умовах нерівномірності росту насаджень щорічно відпускається в рубку стиглий ліс. Отже, лісокористування є безперервним (постійним), однак нерівно­мірним.

Принцип паралельності полягає в одночасності (паралель­ності) виконання окремих операцій або частин виробничого про­цесу, що призводить до скорочення тривалості виробничого циклу. Цей принцип має велике значення для виробництва меблів, що складаються з багатьох деталей, вузлів, послідовне виготовлення яких значно збільшило би виробничий цикл. Паралельність дося­гається завдяки раціональному розчленуванню виробничого про­цесу на складові частини, суміщенню часу виконання різних операцій, а також одночасному виконанню різних виробів або робіт. Паралельно можуть виконуватися і комплекси робіт. Напри­клад, комплекс лісосічних робіт здійснюється паралельно з комп­лексом транспортно-переміщувальних і нижньоскладських робіт. Одночасно в межах кожного комплексу операції можуть викону­ватися послідовно, паралельно або послідовно-паралельно.

Важливою умовою безперервності виробництва є дотримання принципу прямотечійності в організації виробничого процесу, що означає забезпечення найкоротшого шляху (прямолінійності) просування предметів праці від початку і до кінця процесу виго­товлення продукції. їхнє переміщення в процесі виробництва має бути без зворотних і зустрічних рухів. Цей принцип вимагає роз­ташування цехів, дільниць, робочих місць, технологічного облад­нання та обслуговуючих пристроїв відповідно до послідовності виконання операцій виробничого процесу. Внаслідок цього скоро­чується термін оброблення виробів, упорядковуються вантажопо­токи, зменшується вантажообіг. І хоча це створює для підприємств додаткову потребу у виробничих площах, але істотно скорочується протяжність транспортних і передавальних комунікацій, скоро­чуються перевантажувальні операції й трудовитрати, спрощуєть­ся технологічний процес. Дотримання принципу прямотечійності має суттєве значення для ремонтних підприємств, цехів із перероб­лення деревини і нижніх складів, де в процесі виробництва значна кількість предметів праці передається з однієї дільниці (цеху або робочого місця) на іншу.

 

Принцип гнучкості означає здатність виробничого процесу швидко перебудовуватися і пристосовуватися до випуску продук­ції, виконання послуг і робіт, що користуються попитом на ринку. Цей період характеризується частою зміною об'єктів виробництва, зрушеннями в технології виробництва, якості продукції тощо. При цьому основні виробничі фонди промислових підприємств оновлю­ються значно повільніше, ніж вироби, що виготовляються за до­помогою цих фондів. За таких умов виробничий процес має бути гнучким, тобто здатним без істотних змін техніки, технології й орга­нізації виробництва забезпечити освоєння нових виробів у найко- ротші терміни, з мінімальними витратами трудових і матеріальних ресурсів, незалежно від конструктивних і технологічних характе­ристик виробів. Надто важливого значення набуває дотримання принципу гнучкості у меблевому і деревообробному виробництвах, на продукцію яких суттєво впливають мода, стиль і дизайн, що постійно змінюються. В ринкових умовах дотримання цього прин­ципу ускладнюється відсутністю обладнання, пристосованого до динаміки виробничого процесу. Робота на такому обладнанні ви­магає частого його переналагодження і додаткових трудовитрат, що, безперечно, гальмує застосування цього принципу.

 

 

Принцип механізації й автоматизації вимагає максимально можливої механізації праці, комплексної механізації і автомати­зації виробничих процесів. Це один із принципів, що суттєво впли- пає на зростання продуктивності праці у більшості галузей націо­нальної економіки. На жаль, у лісовому і садово-парковому госпо­дарствах він не реалізується належним чином унаслідок суттєвого нмливу природно-кліматичних чинників.

Значного підвищення рівня механізації вимагають такі відпові­дальні роботи, як збирання насіння, вирощування сіянців і саджан­ці и у лісових розсадниках, догляд за лісом у молодниках, прове­дення лісозахисних робіт. Менш-більш стабільно розвивається механізація в лісозаготівельному виробництві, де на основних оінфиціях рівень механізації становить 100 %. Лише на обрізуванні

 

гілок і на сортуванні круглих лісоматеріалів цей показник є дещо нижчим. Щодо автоматизації, яка вивільняз людей від безпо­середньої участі у виробничому процесі, вона має місце лише в де­яких деревообробних і меблевих виробництвах.

Розглянуті нами принципи раціональної організації виробни­чого процесу тісно пов'язані між собою, взаємно доповнюють один одного, по-різному реалізуються в діючих нині способах і методах організації виробництва. їх застосування забезпечує різнобічний і ефективний розвиток підприємства. В недалекому майбутньому, при подальшому впровадженні ринкових відносин і розвитку ком­плексної автоматизації виробничих процесів, створенні та засто­суванні гнучких автоматизованих виробництв, на першому плані мають бути принципи автоматизації й гнучкості. Що повніше бу­дуть реалізовані ці принципи, то вищим буде рівень досконалості організації виробничого процесу та його ефективність.

4.4. Виробничий цикл і його структура

Виробничий цикл — це календарний час перебування предме­та праці у виробничому процесі від початку першої до кінця за­вершальної операції виготовлення готової продукції. Тривалість циклу вимірюється в одиницях календарного часу — хвилинах, го­динах, добах, тижнях, місяцях і навіть роках. Вона залежить від особливостей галузі або виробництва. Так, у лісозаготівельному про­цесі, наприклад, тривалість виробничого циклу становить кілька днів. Це період від звалювання дерев до сортування сортиментів на нижньому складі. У деревообробному виробництві — це час від навантаження сировини до укладання готової продукції на складі. Найбільшу тривалість виробничого циклу має лісовирощування.

Виробничий цикл характеризується структурою й тривалістю. Структуру виробничого циклу, тобто склад і співвідношення його елементів у лісовому та садово-парковому господарствах, зображе­но на рис. 4.3.

Рис. 4.3. Структура виробничого циклу

 

Тривалість усіх основних і допоміжних операцій утворює робо­чий період циклу, тобто час, упродовж якого здійснюється процес праці. В безперервних виробництвах (целюлозно-паперовому, хімічному та ін.) робочий період майже збігається зі загальною тривалістю циклу. В інших галузях лісового комплексу і СПГ він набагато коротший від усього циклу. Так, у лісогосподарському виробництві на частку робочого періоду припадає лише 0,15—0,2 % часу виробництва. Весь інший час припадає на процес природного росту і розвитку насаджень, що відбувається без участі людини. ІІа лісозаготівлях робочий час становить приблизно 20—25 % від календарного часу циклу.

Тривалість виробничого циклу істотно впливає на величину незавершеного виробництва, потребу в обігових коштах та інші економічні показники діяльності підприємства. Величина неза­вершеного виробництва прямо пропорційна тривалості виробничо­го циклу. Так, у переробних виробництвах з найкоротшим циклом незавершене виробництво відсутнє, а на лісозаготівлях воно трап­ляється у вигляді запасу хлистів на лісосіках, верхніх і нижніх складах. Тому для лісозаготівель необхідні додаткові обігові кош­ти для фінансування незавершеного виробництва.

У лісовому господарстві в процесі виробництва знаходяться лісові культури до переводу їх на покриту лісом площу, а також насадження різних класів віку. Але зростаючий ліс не може бути незавершеним виробництвом, тому що на кожній стадії росту має споживчі властивості. Він виконує різноманітні функції, що не поступаються за своєю значущістю готовій продукції.

 

Скорочення тривалості виробничого циклу, передусім, має здійс­нюватися завдяки зменшенню часу перерв, усуненню часу внутріш­ніх простоїв, а також суміщенню основних і допоміжних операцій. Значний вплив на тривалість циклу має місце виконання операцій. Якщо вони відбуваються просто неба, то їхня тривалість більша, а у виробничих приміщеннях — менша через незначний вплив природних чинників. Отже, для підвищення ефективності вироб­ництва необхідно скорочувати тривалість виробничого циклу. Найбільш ефективними є виробництва, в яких тривалість робочо­го часу циклу наближається до тривалості робочої зміни або тижня.

Тривалість виробничого циклу в практичній діяльності лісово­го та садово-паркового господарств скорочують завдяки зменшен­ню часу робочого періоду та марних перерв у роботі. Скорочення тривалості циклу досягається впровадженням нової техніки і най­більш раціональних технологічних процесів, що відповідають природно-економічним умовам виробництва; скороченням часу допоміжних процесів; механізацією і автоматизацією; впроваджен­ням системи планово-попереджувального ремонту та інших захо­дів, що забезпечують надійність основного процесу; скороченням міжопераційних і міжзмінних перерв.

Скорочення тривалості виробничого циклу має велике економіч­не значення, оскільки прискорює обертання обігових коштів за рахунок зниження обсягу незавершеного виробництва, поліпшен­ня використання обладнання і знижує собівартість продукції. При скороченні виробничого циклу підприємства можуть виробляти, за інших рівних умов, більше продукції, робіт і послуг за одиницю часу.

 

 

4.5. Види поєднання операцій у виробничому циклі

Істотний вплив на тривалість виробничого циклу має поєднан­ня виробничих операцій, тобто порядок переміщення виробів з кожної попередньої операції на наступну. Існує три види поєд­нання: послідовне, паралельне і паралельно-послідовне.

Суть послідовного руху партії предметів праці (деталей, хлистів, виробів) у технологічному процесі полягає в тому, що кожна на­ступна операція починається лише після закінчення обробітку всієї партії предметів праці на попередній операції На кожній операції обробляють лише один виріб, але на наступну операцію передають усю партію. Під виробничою партією розуміють пред­мети праці одного найменування або типорозміру, що запускаєть­ся на оброблення впродовж певного інтервалу часу. Наприклад, партія хлистів, сортиментів, деталей, виробів тощо.

При послідовному поєднанні тривалість процесу пропорційна величині партії (кількості хлистів, виробів, деталей) і витратам часу на окремі операції. Це найпростіший вид переміщення пред­метів праці у технологічному процесі. Він використовується зазви­чай при виготовленні виробів невеликими партіями, тобто в оди­ничному або дрібносерійному виробництвах. Недоліком цього виду поєднання операцій є найбільша, порівняно з іншими, три­валість виробничого циклу. Це зумовлено тим, що на кожній опе­рації додатково витрачається час на очікування обробітку всієї партії виробів.

 

При паралельному поєднанні операцій кожен предмет праці після виконання першої операції відразу передається на другу, не очікуючи оброблення всієї партії, що дає змогу скороти­ти час його переміщення по всіх операціях. При цьому передача виробів (предметів праці) на наступну операцію здійснюється по­штучно або невеликими групами негайно після закінчення попе­редньої операції. Таким чином, кожен виріб (або група) незалежно від усієї партії рухається від однієї технологічної операції до на­ступної.

Визначальний вплив на тривалість виробничого циклу при па­ралельному поєднанні операцій має час, необхідний для виконан­ня найбільш трудомісткої, тобто найтривалішої операції. Тому не випадково при побудові графіка виробничого циклу перше місце посідає найбільш тривала за часом операція.

 

і

Паралельне поєднання операцій у технологічному процесі є найбільш ефективним, тому що, по-перше, тривалість виробничо­го циклу є найкоротшою, по-друге, обсяг незавершеного виробниц­тва є найменшим, а швидкість обертання обігових коштів — най­більшою. Застосування паралельного поєднання можливо лише тоді, коли різниця в часі між суміжними операціями невелика або операції мають кратну тривалість. Але якщо тривалість окремих операцій є різною, то обладнання завантажене безперервно лише на найбільш тривалій за часом операції. На решті операцій воно періодично простоює, тобто безперервності на робочих місцях не досягається.

Застосування паралельного виду поєднання операцій економіч­но вигідне за наявності великої кількості однойменних деталей з однаковою або кратною тривалістю операцій. Неефективним є поєднання операцій з різною тривалістю виконання. В такому випадку варто змінити технологію з метою вирівнювання трива­лості операцій або використовувати паралельно-послідовний вид поєднання операцій, менш ущільнений у часі.

При паралельно-послідовному поєднанні руху партії виробів у технологічному процесі оброблення партії на кожній наступній операції починається раніше, ніж закінчується оброблення всієї партії на попередній операції. При цьому наступна опера­ція може розпочатися відразу після того, як перший виріб буде оброблений на попередній операції, або після накопичення виробів для наступної операції. Це необхідно для того, щоб уникнути пе­рерв у роботі. Суміжні операції перекриваються в часі, оскільки впродовж певного періоду виконуються паралельно. Таким чином частково скорочується час очікування виробом оброблення на опе­рації й підвищується безперервність у роботі обладнання.

У процесі планування і розрахунку виробничого циклу необхід­но оцінювати тривалість кожної операції. Якщо вона розміщена між двома більш короткими операціями, то їх варто віднести до тривалих, а якщо між більш тривалими — то до коротких. Для оцінки першої й останньої операції умовно приймають, що попе­редня для першої та наступна для останньої дорівнюють нулеві.

При побудові графіка паралельно-послідовного поєднання опе­рацій руху виробів варто пам'ятати, що за умови передачі виробів з відносно короткої на більш тривалу операцію використовують принцип паралельного поєднання операцій. Якщо ж виріб пере­дається на більш коротку операцію, то застосовують принцип послідовного поєднання операцій. Прикладом паралельно-послі- довного виду руху предметів праці може слугувати процес розроб­ки лісосіки. З операції "рубання лісу" на операцію "навантаження деревини" предмети праці передаються не після завершення осво­єння всієї ділянки, а періодично транспортними партіями (пачка­ми) з допомогою трелювальних тракторів.

Оцінюючи три види поєднання операцій, можна зробити певні висновки. Так, послідовний вид вирізняється простотою організа­ції й плануванням завантаження робочих місць. Він вимагає най­більшого часу для завершення технологічних операцій над усіма предметами праці, але забезпечує безперервне завантаження об­ладнання і працівників на кожній операції. Йото доцільно вико­ристовувати при обробленні невеликих партій предметів праці.

Цей вид поєднання операцій застосовується зазвичай у лісогоспо­дарському і частково в лісозаготівельному виробництвах.

Паралельний вид поєднання має найменшу тривалість вироб­ничого циклу, але внаслідок різної тривалості суміжних операцій неминуче призводить до простоїв обладнання і робітників на де­яких з них, нерівномірному завантаженню робітників і неповному використанню обладнання. Застосовується цей вид поєднання операцій на півавтоматичних і автоматичних потокових лініях в умовах однакової (або близької) тривалості виконання всіх опе­рацій на потоці.

Паралельно-послідовний вид руху виробничих операцій за три­валістю циклу є проміжним, але він забезпечує безперервне і рів­номірне завантаження робітників й обладнання. Цей вид поєднан­ня широко застосовується на підприємствах лісового комплексу, передусім на лісосічних роботах, і вимагає ретельних розрахунків, чіткого оперативного планування та регулювання виробництва.

Менеджери підприємств мають повсякчас вишуковувати спо­соби скорочення тривалості виробничого циклу. Найважливішими з них у лісогосподарському виробництві є: використання досягнень селекції, скорочення періоду лісовирощування, правильний вибір головних деревних порід, дотримання агротехніки вирощування насаджень і правил рубок догляду за лісом. У лісопромисловому виробництві цього можна досягти завдяки впровадженню гнучкої технології, багатоопераційних машин, агрегатного методу ремон­ту техніки, змінного графіку роботи машин, доставки робітників до місця роботи та ін.

У садово-парковому господарстві скорочення терміну створення і формування об'єкта озеленення відбувається внаслідок приско­рення виготовлення проектної документації, висаджування пере- школених дерев 7—10-літнього віку з комом, упровадження пере­дової агротехніки вирощування і дбайливого догляду за насаджен­нями, в тому числі й їх підживлення.