Політичні партії як юридичні особи

 

Політичні партії є специфічними суб’єктами цивільного права, які

характеризуються найбільшою ступінню публічності діяльності. Це

пов’язано з тим, що саме вони приймають безпосередню участь в

політичному житті держави, формуванні вищих і місцевих представницьких

органів, є виразниками політичних поглядів та переконань громадян

держави. Тому засновниками політичних партій та її членами можуть бути

тільки громадяни України. Але разом з тим, щоб здійснювати ці

повноваження, вони повинні мати певне правове оформлення, що давало б

змогу приймати участь у цивільно-правових та публічно-правових

відносинах в якості єдиного цілого. Таким механізмом стало наділення

політичних партій становищем юридичної особи.

 

Як вже зазначалося, особливістю функціонування політичних партій є те,

що вони створюються та діють із всеукраїнським статусом. Будучи типовим

прикладом багатоланкових об'єднань громадян, вони повинні створити

розгалужену систему своїх структурних утворень, що пояснюється

необхідністю ведення передвиборчої агітації на якомога більшій

території.

 

Але наявність великої кількості структурних утворень зумовлює проблеми

із визначенням суб’єктного складу політичних партій, які, варто визнати,

характерні всім без виключення багатоланковим об'єднанням громадян. Так,

при визнанні самих політичних партій юридичними особами, у їх статутах

містяться положення, котрі передбачають можливість надання їх

структурним підрозділам становища юридичної особи. Така можливість

ґрунтується на змісті ч.6 ст.11 ЗУ „Про політичні партії в Україні”, у

якій сказано, що після реєстрації обласних, міських та районних

організацій політичних партій вони можуть набувати статусу юридичної

особи, якщо це передбачено статутом партії.

 

Для забезпечення участі політичної партії в цивільних правовідносинах,

цілком достатнім може стати визнання за нею становища юридичної особи як

цілісної, неподільної організації, без надання такого правового

становища її структурним утворенням. Підтвердженням цьому слугують як

теоретичні положення про юридичну особу, так і практична необхідність,

яка пояснюється перш за все специфікою діяльності партії.

 

З теоретичної точки зору недоцільність визнання за територіальними

організаціями партій становища юридичних осіб пояснюється цілісністю та

цільовим призначенням майна всієї партії. Відповідно, володіючи

становищем юридичної особи, а відповідно і відокремленим майном,

діяльність структурної ланки може розцінюватися як переслідування

власних, відмінних від політичної партії цілей. Не на користь надання

місцевим та регіональним відділенням політичних партій становища

юридичної особи свідчить мета створення юридичних осіб, так як вона

також допускає втрату цілісності та організаційної єдності всієї партії.

З практичної точки зору висунуте твердження аргументується тим, що на

виборах як загальнодержавного, так і місцевого рівнів політична партія

представлена як цілісна організація, розпорошеність структури якої не

лише ускладнює управління нею, але й може викликати суперечки між

нює управління нею, але й може викликати суперечки міжскладовими ланками при розподілі коштів, отриманих в порядку державногофінансування політичних партій. Створення політичних партій. Створення політичних партій відбувається внормативно-явочному порядку, за яким створюється більшість видівюридичних осіб. Проте цей порядок має свої особливості. У ст. 10 ЗУ „Прополітичні партії в Україні” говориться, що рішення про створенняполітичної партії приймається на її установчому з'їзді, яке повинно бутипідтримано підписами не менше десяти тисяч громадян, які відповідно доКонституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш яку двох третинах районів не менш як двох третин областей України, містКиєва та Севастополя та не менш як у двох третинах районів АР Крим. Ініціаторами створення цієї організації можуть бути виключно громадяниУкраїни, які досягли 18-річного віку, не обмежені судом у дієздатності іне перебувають в місцях позбавлення волі. На установчому з'їздіодночасно приймається і статут партії. У ньому окрім обов’язкових длявсіх юридичних осіб положень, ст. 8 ЗУ „Про політичні партії в Україні”вимагає наявності відомостей про назву партії, перелік її статутнихорганів, їх повноваження та спосіб формування, порядок вступу та участів партії, права та обов’язки її членів, створення, структуру,повноваження територіальних організацій, джерела матеріальних надходженьпартії і порядок їх витрати. Реєстратором політичних партій виступає Міністерство юстиції України,куди на розгляд подаються всі необхідні для реєстрації документи. Напідставі заяви, підписаної не менш ніж як трьома співзасновникамипартії, реєстратору подаються: статут і програма партії; протоколустановчого з'їзду із зазначенням дати і місця його проведення; зібраніна підтримку рішення про створення політичної партії підписи громадянУкраїни, засвідчені особами, які збирали підписи; відомості про складкерівних органів партії; платіжний документ, що підтверджує сплатуреєстраційного збору; інші документи, визначені ст. 11 ЗУ „Про політичніпартії в Україні”. Якщо засновниками були подані всі необхіднідокументи, Міністерство юстиції у 30-денний термін, який може бутипродовжений до 15 днів, приймає рішення про реєстрацію політичної партії(підтвердженням чого слугує внесення політичної партії в Єдинийдержавний реєстр об'єднань громадян і благодійних організацій), змоменту якої вона набуває становища юридичної особи. Опісля можутьздійснюватися інші дії, необхідні для початку функціонування партії(відкриття рахунків, постановка на статистичний та податковий облік,отримання печаток, ін.). Але у відповідності з ч.5 ст.11 ЗУ „Про політичні партії в Україні” длянабуття статусу загальнодержавної, політична партія зобов’язана протягомшести місяців з дня її реєстрації забезпечити створення своїхтериторіальних організацій в більшості областей України. Недотриманняцієї вимоги може слугувати підставою для прийняття Міністерством юстиціїрішення про скасування реєстрації політичної партії і припиненні їїання реєстрації політичної партії і припиненні їїдіяльності. Т?Створення територіальних (обласних, міських, районних) організаційпартії відбувається в наступному порядку. На установчих зборахпредставників майбутньої територіальної організації приймається рішенняпро її створення. В ЗУ „Про політичні партії в Україні” не зазначено пронеобхідність отримання згоди чи попереднього повідомлення головноїорганізації партії про створення її територіальних утворень. Протевважаємо, що потрібна згода вищестоящої організації партії чи її власнаініціатива, адже територіальне утворення може бути заснованим без відомата згоди партії, що не допускається законодавством, і в той же час діятивід її імені. Крім цього, для його діяльності необхідне майно, якеповинно обліковуватися на балансі партії. Після прийняття рішення про створення територіальної організації партії,у відповідний орган Міністерства юстиції подається письмова заяваініціаторів створення організації, завірена керівним органом політичноїпартії. Разом з заявою реєстратору подається копія статуту політичноїпартії і протокол установчих зборів або конференції, на яких булоутворено відповідну організацію чи інше структурне утворення. Удесятиденний термін повинні бути розглянуті представлені документи іприйнято рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації територіальноїорганізації. Правоздатність політичних партій. Лише після остаточної легалізації,політична партія має право здійснювати свою безпосередню статутнудіяльність, а саме – приймати участь в виборах Президента України, доВерховної Ради України, до інших органів державної влади, місцевогосамоврядування; підтримувати міжнародні зв’язки з політичним партіями,громадськими організаціями інших держав, міждержавними і міжурядовимиорганізаціями; ідейно, організаційно та матеріально підтримуватимолодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, надавати допомогу у їхстворенні; здійснювати інші права, передбачені ст. 12 ЗУ „Про політичніпартії в Україні”. Вказані правомочності можуть бути реалізованими тільки в випадкустворення належної матеріальної бази. Для цього партії наділяютьсяоб’ємом загальних правомочностей, властивих всім юридичним особам. Слідвідзначити, що їх права щодо отримання коштів є значно звуженими впорівнянні з іншими видами об'єднань громадян. Вони зводяться доможливості заняття господарською діяльністю і до повної заборониздійснення підприємницької (за виключенням створених ними юридичних осібу формі засобів масової інформації). В перспективі передбачаєтьсяподальше звуження їх цивільної право- дієздатності щодо самостійногоотримання коштів і зведення джерел набуття права власності додомінування державного фінансування. Припинення діяльності. Політична партія припинити свою діяльність можедвома способами – шляхом ліквідації або реорганізації (у добровільномучи примусовому порядку). При добровільному способі вищим керівниморганом передбаченою у статуті кількістю голосів членів приймаєтьсярішення про припинення діяльності партії. Далі здійснюються ті ж дії, щоня про припинення діяльності партії. Далі здійснюються ті ж дії, щопри ліквідації інших юридичних осіб (створюється ліквідаційний баланс,подається оголошення в ЗМІ для повідомлення кредиторів, ін.), але задеякими виключеннями. На відміну від господарських товариств, майнопартії, що залишилося після розрахунків з кредиторами, не може бутирозподілено між її членами, оскільки частина 2 ст.23 ЗУ „Про політичніпартії в Україні” встановлює вимогу про використання майна та коштівпартії на статутні чи благодійні цілі. Такі ж наслідки настають при примусовій ліквідації політичної партії. Цеможе статися за умови заборони політичної партії, підставою для чого єпорушення нею Конституції та законів України. Окремо варто зазначити, що як стосовно політичних партій, так і відносноінших видів об’єднань громадян, для яких підприємницька діяльність не єосновною, не може застосовуватися процедура банкротства, як один ізвидів примусової ліквідації. Це пояснюється тим, що у відповідності зст. 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкротом” боржником може бути тільки суб’єкт підприємницькоїдіяльності, нездатний виконати свої грошові зобов’язання передкредиторами. Що стосується реорганізації політичних партій, то вони можуть бутиреорганізовані будь яким із способів (приєднання, виділ, поділ,виділення), за виключенням перетворення (зміни організаційно-правовоїформи) в суб’єкта, основною метою діяльності якого є отримання прибутку.Це диктується необхідністю використання майна партії при її ліквідаціїчи реорганізації для досягнення статутних чи благодійних цілей.