Показники економічного розвитку Південної Кореї

	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.прогноз
ВВП на душу населення (тис. дол)	14,4	17,6	20,4	22,1	-
Реальні зміни ВВП (% до попереднього року)	3,1	4,6	4,0	5,5	4,7
Рівень безробіття (% ек. Активного населення)	3,6	3,7	3,7	3,5	3,3
Інфляція (%, в середньому за рік)	3,6	3,6	2,7	2,5	3,0

За даними таблиці 1 в I кварталі 2006 р. в порівнянні з IV кварталом попереднього року ВВП Південної Кореї збільшився на 1,2%. У цілому за рік уряд країни прогнозує зростання цього показника приблизно на 5%. На думку аналітиків Центрального банку Південної Кореї, в другій половині 2006 р. темпи економічного зростання сповільняться, а в цілому за минулий рік приріст ВВП склав близько 4,5%.

За інформацією «Notenbank», в I кварталі 2006 р. інфляція в країні була на 0,6% вище, ніж у IV кварталі 2005 р., І це може негативно позначитися на обсягах внутрішнього споживання. Зростання споживчих цін у червні 2006 р. в порівнянні з червнем 2005 р. склав у середньому 2,6% проти 2,4% у травні.

Хоча за рівнем безробіття (3,5%) Південна Корея формально продовжує займати одне з останніх місць в ОЕСР (у середньому по організації він становить 7,1%), за ступенем зайнятості населення вона також не належить до числа лідерів. Подібне невідповідність пов'язана з недообліком числа безробітних.

Південна Корея продовжує перебувати на одному з провідних місць в ОЕСР за рівнем використання технологій. Наприклад, вона є лідером по наявності в сім'ях ПЕОМ (їх мають 77% домогосподарств). За ступенем використання інформаційних технологій Південна Корея займає 3-е місце, по експорту наукомісткої продукції - 5-е місце, інвестування в освіту і НДДКР - 7-е місце.

3. Галузева структура економіки в 2005 р. (Частка у ВВП,%)

Сфера послуг	50,1
Переробна промисловість	25,3
Будівництво	8,2
Сільське, лісове господарство, рибальство	3,0
Енергетика	2,1
Гірничодобувна промисловість	0,3
Інші галузі	11,0

Інвестиції у Південно-Корейську економіку

Рік	Всього	США	Японія	Гонконг	Німеччина	Великобританія	Франція	Інші
	143,1	70,6	42,5	0,5	8,6	2,3	18,6
	532,2	364.3	59,9	13,4	11,3	12,3	5,1	65,9
	802,6	317,5	235,9		62,3	44,8	22,4	116,6
	1 947,2	644,9	418,3	58, 0	44,6	86,7	35,2	659,5
	6 970,9	3 189,6	265,7	84,6	398,1	258,6	410,7	2363,6
	15 216,7	2 922	2 448,0	123,0	1&599,0	84,0	607,0	7 433,6
	9 101,0	4 500,0	1 403,0	234,0	284,0	115,0	111,0	2 454,0
	6 468,0	1 240,0	541,0	55,0	370,0	871,0	150,0
	12 787,6	4 717,6	2 258,1	90,1	487,0	642,0	180,0	4 899,8
	11 563,5	2 689,8	1 787,8	819,7	704,8	2 307,8	85,2	3 168,4

Бюджет страны

Бюджет страны разрабатывается министерством планирования и бюджета и утверждается парламентом страны. В 2006 году бюджет предполагает рост номинального ВВП на 7,5 %. Уровень расходов увеличился на 5,9 % по сравнению с бюджетом 2005 года до 220 трлн вон (около 230 млрд долларов). Внешний долг предполагается удерживать на уровне около 30 % ВВП, однако уже в 2007 годупланируется начать его снижение в процентном отношении. Налоговая нагрузка предполагается на уровне 20 %. В недавнее время этот показатель увеличился ввиду сокращения доходов. В течение периода 2005—2009 планируется удерживать этот показатель на том же уровне.

Акцент в расходной части бюджета сделан на сектора экономики, которые более остро нуждаются в поддержке правительства. Планируется вложить больше денег в научно-исследовательские и опытно-конструкторские работы и образование. Увеличены также расходы на оборону.

Ниже дана детализация расходной части бюджета по ключевым отраслям в 2005 году, в 2006 году и в 2009 году. Все данные приведены в триллионах вон ^].

Бюджет країни

Отрасль	Объём ассигнований (2005)	Объём ассигнований (2006)	Объём ассигнований (2009), план
НИОКР	7,8	8,9	11,1
Образование	27,6	28,7	36,3
Здравоохранение, социальные программы	49,6		70,5
Сельское хозяйство, рыболовство	14,1	15,1	15,8
Промышленность, малый и средний бизнес	11,9	12,4	13,4
Охрана окружающей среды	3,6	3,8	4,9
Национальная оборона	46,6		н/д
Внешние сношения, расходы на объединение		2,6	2,7
Культура, туризм	2,6	2,9	3,3
Внутренняя безопасность	9,4	10,2	11,7

6.Обсяги експорту та імпорту між Південною Кореєю і Китаєм, Південною Кореєю і Японією у млрд. доларів США [5]:

Напрямок
Південна Корея - Китай	1,0	18,19	49,76
Китай - Південна Корея	2,18	12,54	27,82
Південна Корея - Японія	12,36	16,51	21,70
Японія - Південна Корея	20,09	25,29	44,25

Основні предмет південнокорейського ескпорта в країни Східної Азії - це продукція машинобудівної галузі, автомобілі, електроніка, текстиль, продукція металургійної та нафтохімічної галузі. Ці напрями складають три чверті всього експорту Південної Кореї до країн Сходу. Особливо активно розвивається торгівля з Китаєм, тому що в цій країні інтенсивно розвивається важка і хімічна промисловість.

З 1988 року обсяг двосторонньої торгівлі між двома корейськими державами збільшився в кілька разів (у 1989 році він становив $ 18,8 млрд, а в 2002 - вже $ 647 млн). У 2006 році ця цифра дещо знизилася зважаючи на погіршення відносин між країнами. У 2002 році Південна Корея імпортувала продукції на суму $ 271 570 000 з Північної Кореї, в основному продукцію сільського господарства та металургії, а експортувала товарів на суму $ 371 550 000, в основному це була гуманітарна допомога, включаючи мінеральні добрива та одяг. Південна Корея зараз є третім за обсягом товарообігу торговим партнером Північної Кореї після Китаю і Японії.

 

7.Індекс залученості Південної Кореї у світову економіку (2004 р.)

«Економічна інтеграція»	«Персональні контакти»	«Технології»	«Політична залученість»
1. Сінгапур 2. Ірландія 3. Панама 4. Малайзія 5. Нідерланди 6. Угорщина 7. Хорватія 9. Швейцарія 10. Австрія 44.Південна Корея 46. Росія 62 Японія	1. Швейцарія 2. Ірландія 3. Сінгапур 4. Чехія 5. Австрія 6. Хорватія 7. Данія 8. Канада 9. Ізраїль 10. Швеція 42.Південна Корея 53. Росія 62. Іран	1. США 2. Канада 3. Нова Зеландія 4. Австралія 5. Данія 6. Фінляндія 7. Швейцарія 8. Нідерланди 9. Швеція 10. Великобританія 20. Південна Корея 42. Росія 62. Бангладеш	1. Португалія 2. Австрія 3. Франція 4. Нідерланди 5.Велікобрітанія 6. Італія 8. Німеччина 9. Греція 10. Канада 36. Росія 41.Південна Корея 62. Тайвань

 

 

Криза 2008—2009 років показав, що урок 90 -х був вивчений на відмінно. До 2008-го корейські компанії і банки підійшли в гарній фінансовій формі: коефіцієнт зобов'язання до власного капіталу становив у компаній менше 100 %, частка поганих боргів у банківському секторі була невелика — 0,6 % (у 10 разів менше, ніж у 1997 -му). У результаті період глобальної рецесії країна примудрилася пройти без втрат: у 2009 -му ВВП виріс на 0,2 % — істотне досягнення, враховуючи, що інші розвинені економіки показали негативну динаміку.

Якщо на розчищення азіатської кризи державі довелося витратити 18 % ВВП (за рахунок погашення зобов'язань збанкрутілих банків і компаній, а також викупу «поганих» активів), то криза 2008 -го обійшовся всього в 0,7 % ВВП. Знижений курс вони швидко відновився, а промислові гіганти уникли спокуси масових звільнень і не прогадали — глобальний попит на корейські товари вже до 2010 року перекрив докризові максимуми

Сільське господарство, рибальство і лісове господарство поступово втрачають колишнє значення: їх питома вага в ВВП поменшала з 45 % в 1963 до 8 % в 1991. Навпаки, аналогічний показник для гірничодобувної і обробної промисловості піднявся за цей час з 12 до 28 %. Частка інвестицій по відношенню до сукупної продукції підвищилася з 15 % на початку 1960-х років до 40 % на початку 1990-х рр., що було наслідком зростання накопичень в самій країні і притоку фінансів з-за кордону.

Згідно з даними Національного бюро статистики Республіки Корея, станом на 2000 рік робоча сила становила майже 22 млн осіб (21 069 тис. зайнятих і 889 тис. безробітних), рівень безробіття — 4,1 %. Причому зайняті у сфері послуг становили 69 %, у промисловості — 20 %, у сільському господарстві — 11 %

Зростання південнокорейського ВВП у першому кварталі 2010 року склав 7,8%, у порівнянні з тим же періодом 2009 року, номінальний ВВП за звітний період склав 272,3 млрд. дол. США. За даними Банку Кореї, зростання даного показника склало в порівнянні з попереднім кварталом 1,8%. З огляду на курс національної валюти і інші фактори, номінальний ВВП виріс на 9,1% в порівнянні з аналогічним періодом 2009 року, і рівно на 1% перевищив показник минулого кварталу.

Валютні резерви РК збільшились у квітні 2010 р. на 6,5 млрд. дол. США, що склало 278,8 млрд. дол. США. За інформацією Банку Кореї, резерви зросли незважаючи на деякі знецінення в доларовому вираженні цієї частини, яка зберігається в ієнах і євро. Зростання відбулося за рахунок прибутку, отриманого Банком Кореї від вкладення резервів у цінні папери.

 

Збільшення запасів іноземної валюти фіксується другий місяць поспіль. За валютними резервами РК займає шосте місце в світі, поступаючись лише Китаю, Японії, Росії, Тайваню та Індії. 86% південнокорейських золотовалютних резервів є цінними паперами, 12% - банківські вклади. На частку золота припадає лише 0,03%.

 

РК відстає від інших країн за обсягом свого золотого запасу. Станом на кінець 2009 року, південнокорейський золотий запас становив 14,4 тонни. За даним показником РК займала лише 57 місце серед 113 країн, включених до списку, складеного Всесвітньої золотої ради. Тверде лідерство за обсягом золотого запасу утримує США, на другому місці Німеччина, потім Міжнародний валютний фонд, Італія, Франція, Китай, Швейцарія і Японія. У середньому в країнах, що ввійшли в рейтинг Всесвітньої золотої ради, золотий запас становив 10% від загального обсягу золотовалютних резервів.

 

У березні 2010 р. індекс споживчих цін склав 117,2%, з початку року – 116,0% (торік – 114,3%), індекс експортних цін склав 104,0%, з початку року – 103,5% (торік 107,3%), а індекс імпортних цін склав 139,2%, з початку року – 136,9% (торік 136,8%).

У період з січня по квітень 2010 р. експортні ціни в РК знизилися вперше за останні три роки, що пов'язано з зростанням курсу національної валюти по відношенню до американського долара. Індекс експортних цін у перерахунку на південнокорейську вону за перші чотири місяці поточного року склав 103,98 пункту, що на 9% нижче, ніж за той же період минулого року. У останній раз зниження індексу спостерігалося в січні-квітні 2007 року, коли він опустився до 88,71 пункту. Падіння індексу відбувається у зв'язку зі зміцненням вони в умовах зростання експорту і відновлення економіки. Це знижує прибутковість роботи експортерів. У січні-квітні курс вони по відношенню до долара був у середньому на 23% вище, ніж за той же період 2009 року.

Ціни (тарифи) на житло у березні п.р. становили 102,1%, з початку року – 101,6% (торік 100,7%).

Індекс цін виробників підвищується шостий місяць поспіль. З січня по березень поточного року індекс цін виробників показував зростання в 0,7, 0,3 і 0,6 відсотка. Банк Кореї повідомив, що хоча індекс цін на овочі та зернові знизився, ціни виробників щодо морепродуктів зросли. Відзначається, що це пов'язано із зростанням індексу щодо промислових товарів, нафтопродуктів і золотих виробів.

У першому кварталі 2010 року рівень доходів і витрат домашніх господарств РК показав помітне зростання. Однак через збільшення витратної частини рівень профіциту помітно впав. За інформацією Національного статистичного управління РК, в першому кварталі середні доходи одного південнокорейського домогосподарства склали 3,73 млн. вон, або близько 3,3 тис. дол. США на місяць, це на 7,3% більше, ніж за той же період минулого року. Одночасно зросли споживчі витрати які у першому кварталі склали в середньому 2,34 млн. вон, або приблизно 2,1 тис. дол. США на місяць, що на 9,5% більше, ніж у 2009 році. Відзначається, що підвищення цін на паливо викликало збільшенням середньомісячних транспортних витрат на 17%, у порівнянні з першим кварталом 2009 року, або приблизно на 25 дол. США. Витрати, пов'язані із закупівлями споживчих товарів і використанням різних споживчих послуг, зросли на 17,8%.

Станом на кінець березня 2010 року 0,2% землі в Південній Кореї перебувало у власності іноземних громадян. Загальна площа землі, що перебуває у власності іноземців в країні склала 202,3 км2. Це на 0,9% більше, ніж наприкінці 2009 року. Вартість придбаної іноземцями землі сягнула 31 трлн. вон, що на 126 млрд. вон перевищує показник кінця 2009 року. Більша частина цієї землі куплена етнічними корейцями, які проживають за кордоном, або спільними підприємствами для ділових та інвестиційних цілей.

Профіцит торгового балансу РК склав у квітні 2010 р. 4,41 млрд. дол. США, що на 2,59 млрд. дол. США більше, ніж у попередньому місяці. Крім того, квітневий профіцит торгового балансу на 1,14 млрд. дол. США перевищив відповідний показник всього першого кварталу в цілому. Зростанню профіциту сприяло зростання експорту продукції електронної та суднобудівної промисловості. Обсяг експорту в квітні склав 39,9 млн. дол. США, що на 31,5% більше, ніж у квітні минулого року, а імпорт – 35,5 млрд. дол. США, що на 42,6% перевищує відповідний показник квітня 2009 року.

Протягом перших двох місяців після набрання чинності в січні 2010 року Угоди про всеосяжне економічне партнерство між РК і Індією, обсяг двостороннього товарообігу збільшився майже вдвічі, його сума за лютий-березень склала 2,5 млрд. дол. США, що на 96% перевищує відповідний показник того ж періоду 2009 року. Обсяг південнокорейського експорту до Індії зріс на 66%, склавши 1,6 млрд. дол. США. Обсягу імпорту з Індії склав 993 млн. дол. США, збільшившись на 176%.

Рівень зареєстрованого безробіття на 1 квітня 2010 р. становив 4,1%, на початку року – 5,0% (торік 3,4%) від кількості населення працездатного віку. На кінець першого кварталу 2010 року зареєстровано 23 млн. 920 тис. жителів країни, які мали роботу. В квітні чисельність безробітних становила 3,8%.

Рівень безробіття серед молоді у віці 15-29 років, склав у квітні 8,4%, що на 0,4% менше, ніж у березні. Загальна чисельність безробітних склала у квітні 934 тис. чоловік.

Обсяги виробленої промислової продукції за I квартал 2010 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року збільшилось на 23,2%.

Випуск промислової продукції на підприємствах переробної промисловості зріс на 6,6%.

За березень 2010 р. порівняно з лютим 2010 р. загальний обсяг випуску промислової продукції зросло на 19,0%.

 

За підсумками першого кварталу РК стала світовим лідером в галузі суднобудування, випередивши Китай по загальному тоннажу замовлених судів. За повідомленням Міністерства економіки РК і Корейської асоціації суднобудівників, корейські компанії отримали в першому кварталі замовлення на судна загальним тоннажем 1 млн. 540 тис. тонн, що майже вдвічі перевищує обсяг замовлень, отриманих у першому кварталі 2009 року. Частка південнокорейських суднобудівників склала 51,5% загальносвітового обсягу замовлень.

 

Чотири найбільші в РК суднобудівні компанії - Hanjin Shipping, Hyundai Merchant Marine, STX Pan Ocean і Korealines - завершили перший квартал 2010 року з операційним прибутком. Hyundai Merchant Marine оголосила, що в першому кварталі 2010 р. її операційний прибуток склав 11,6 млрд. вон. Компанія Hanjin Shipping, за прогнозами фондових аналітиків також завершила квартал з операційним прибутком. Що стосується компанії STX Pan Ocean, то вона вже в четвертому кварталі 2009 року, перестала нести збитки і досягла операційного прибутку в розмірі 23,6 млрд. вон. У першому кварталі 2010 року компанія без зусиль повторила цей успіх.

 

Вартість будівельних замовлень, отриманих південнокорейськими компаніями в першому кварталі 2010 року з країн Близького Сходу та інших регіонів, досягла половини запланованого обсягу замовлень на цей рік. За даними Міністерства сухопутних і морських територій РК, вартість будівельних замовлень з-за кордону на 1 квітня 2010 року перевищила минулорічний показник за цей же період на 230%, склавши 27,94 млрд. дол. США, це 47% від поставленої Урядом РК мети на 2010 рік, що становить 60 млрд. дол. США, і 38% від прогнозу Міжнародної будівельної асоціації Кореї. Це пояснюється високою активністю південнокорейських будівельних компаній за кордоном, а також тим, що підписаний в кінці минулого року контракт на будівництво АЕС в Об'єднаних Арабських Еміратах на суму 18,6 млрд. дол. США, увійшов в статистику першого кварталу 2010 року. У минулому кварталі 174 південнокорейські компанії працювали над 105 проектами у 45 країнах.

 

Група компаній Samsung має намір до 2020 року інвестувати понад 23 трлн. вон, або близько 20 млрд. дол. США, в п'ять нових для себе галузей, включаючи сфери, пов'язані з охороною навколишнього середовища та охороною здоров'я. Гроші будуть виділені, зокрема, на розробку сонячних батарей, акумуляторів для електромобілів і світлодіодних пристроїв. Капіталовкладення очікуються також у фармацевтичну галузь і у виробництво медичного устаткування. У Samsung очікують, що плановані інвестиції дадуть у результаті щорічний обсяг продаж у 50 трлн. вон і призведуть до створення 45 тисяч робочих місць.

 

Корейська корпорація залізничного будівництва візьме участь у тендері на будівництво швидкісної залізниці в Бразилії. Як заявив президент Корейської корпорації залізничного будівництва, отримання замовлення в Бразилії відкриє південнокорейським будівельними технологіям шлях у багато країн світу. Як повідомляють бразильські ЗМІ, заявки на участь у тендері подали також японські та китайські компанії. Швидкісна дорога протяжністю 511 км має з'єднати міста Ріо-де-Жанейро і Кампінас. Будівництво повинне завершитися до 2016 року, бразильська влада виділяє на цей проект 20 млрд. дол. США.

 

Південнокорейська компанія LG Electronics уперше у своїй історії увійшла до першої десятки в рейтингу 50 найбільш інноваційних компаній світу за 2010 рік. Цей рейтинг складають американський економічний тижневик BusinessWeek і компанія Boston Consulting Group. LG Electronics вдалося зробити помітний ривок, піднявшись відразу на 20 сходинок у рейтингу, порівняно з 2009 роком, і зайняти 7-е місце. Це перший випадок, коли південнокорейська компанія опинилася в першій десятці списку. Ще двом компаніям з Південної Кореї - Samsung Electronics і Hyundai Motor - теж вдалося увійти в рейтинг найбільш інноваційних компаній світу. Вони зайняли відповідно 11-е і 22-е місця.

 

Найбільша в РК металургійна компанія POSCO направила попередню заявку на придбання контрольного пакета акцій четвертого за величиною металургійного заводу України «Запоріжсталь». У числі інших потенційних покупців підприємства - транснаціональна група Arcelor Mittal та російська компанія «Северсталь».

 

В кінці березня у провінції Чхунчхон-Намдо відбулася церемонія завершення будівництва заводу з повним металургійним циклом профільної компанії Hyundai Steel, який є другим за величиною в РК. У будівництво заводу було вкладено 6,2 трлн. вон, а його виробнича потужність становить 4 млн. тонн сталі на рік. У листопаді нинішнього року компанія Hyundai Steel введе в експлуатацію другу шахтну піч на побудованому заводі з повним металургійним циклом, що дозволить подвоїти виробничу потужність.

 

Послевоенное состояние (1945—1961)

Ко Второй мировой войне Корея подошла в качестве одной из беднейших стран мира с преимущественно аграрной экономикой[2]. Послевоенная разруха и Корейская война не способствовали устойчивому развитию экономики страны. Народное хозяйство страны находилось в упадке, доходы населения были очень низки.

После разделения Кореи на две части — КНДР и Южную Корею — разрушились давние связи между аграрным Югом и промышленным Севером. Южная Корея лишилась таких отраслей промышленности, как металлургическая, химическая, цементная. На юге были сосредоточены в основном предприятия лёгкой и пищевой промышленности.[3]

Корейская война окончательно подорвала экономику страны. После окончания войны союзниками Юга при содействии правительства был разработан план содействия южнокорейской экономике. США предоставили в 1954—1959 годах около 1,5 миллиарда долларов в виде субсидий и «займов развития» (займы составляли 12,4 миллиона долларов). Эти деньги в основном ушли на закупку американских продовольственных и потребительских товаров, лишь небольшая часть пошла на восстановление производственной инфраструктуры промышленности и сельского хозяйства. Среднегодовые темпы прироста валового национального продукта составили в 1954—1958 годах 5,2 %, а обрабатывающая промышленность за эти годы удвоила своё производство.[4]

К началу 1958 года число безработных и полубезработных составляло около 4,3 миллиона человек (36,6 % всего трудоспособного населения Южной Кореи).[4]

Начало бурного роста (1962—1970)

С начала 60-х годов XX века корейская экономика бурно развивалась. За три десятилетия (с 1962 по 1989 год) валовый национальный продукт увеличивался в среднем на 8 % в год, поднявшись с 2,3 миллиардов долларов в 1962 году до 204 миллиардов в 1989 году. Средний годовой доход населения вырос с $87 на человека в 1962 году до $4 830 в 1989 году. Доля промышленного сектора в 1962 году составляла 14,3 % от ВНП, а в 1987 году — 30,3 %. Объём торговли товарами народного потребления вырос с $480 млн в 1962 до $127,9 млрд в 1990.

Наиболее значимым фактором в ускорении развитии экономики страны стала экономическая политика нового президента Пак Чон Хи, который направил усилия правительства на привлечение иностранных инвестиций, увеличение объёма экспорта и индустриализацию экономики. Государство стало играть более заметную роль в экономической жизни общества. Стали внедряться элементы плановой экономики — пятилетние экономические планы.

В период развития лёгкой промышленности с 1962 по 1971 года иностранные инвестиции составили 2,6 миллиарда долларов, в основном в виде займов, предоставленных правительству и частному сектору.[4]

Сделав ставку на промышленный сектор экономики и ориентированную на экспорт стратегию развития страны, правительство страны искусственно увеличило разрыв между промышленным и аграрным направлениями в экономике, что стало серьёзной проблемой к началу 1970-х годов.

Период стабилизации (1970—1997)

Темпы роста ВВП Кореи с 1911 по 2008 г.

К началу 1970-х годов, однако, промышленный сектор страны столкнулся с проблемами. До этого национальная промышленность производила дешёвые продукты используя дешёвую рабочую силу, что увеличивало конкурентоспособность южнокорейских товаров и стимулировало проведение политики протекционизма со стороны других развивающихся стран. Правительство ответило на это увеличением финансирования тяжёлой и химической промышленности и направлением инвестиций в капиталоёмкие и высокотехнологичные отрасли экономики, что вызвало всплеск инфляции.[5]

Структурный переход к капиталоёмкой промышленности был сложным. Ситуацию осложняло то, что в конце 1970-х годов случился мировой энергетический кризис, приведший к увеличению цен на нефть и ограничивший объёмы южнокорейского экспорта. В 1980 году южнокорейская экономика пережила временный кризис: впервые с 1962 года национальная экономика показала отрицательный рост, увеличилась инфляция.

В начале 1980-х годов правительство страны начало широкомасштабные экономические реформы. С целью обуздания инфляции были снижены госрасходы и приняты жёсткие фискальные меры. Рост денежной массы был ограничен с 30 % в 1970-х годах до 15 %. Бюджет ненадолго был заморожен. Была проведена обширная либерализация, снижены расходы, вмешательство правительства в экономику сильно уменьшилось. Для иностранных инвесторов были созданы более свободные условия. Для того, чтобы сократить разрыв между городом и деревней, правительство увеличило объём инвестиций в такие проекты, как дорожное строительство, создание сетей коммуникаций и механизация деревенского труда.[6]

Эти меры, наряду с общим оздоровлением мировой экономики, помогли южнокорейской экономике выйти на прежний уровень роста уже во второй половине 80-х годов. В период с 1982 по 1987 годы экономика росла в среднем на 9,2 % в год, а в период с 1986 по 1988 годы — на 12,5 %. Инфляция, которая в 70-х годах в процентном выражении составляла двузначное число, была снижена благодаря уменьшению стимулирования со стороны центрального банка и ограничения внешних займов. Цены на товары народного потребления увеличивались в среднем на 4,7 % в год. Сеул добился существенного прибавления платёжного баланса в 1986 году, а сальдо платёжного баланса в 1987 и 1988 годах составило соответственно $7,7 млрд и $11,4 млрд. Такое бурное развитие помогло Южной Корее сократить свой внешний долг.

В конце 1980-х годов внутренний рынок стал основой экономического роста. Рост спроса на автомобили и другие дорогостоящие товары сильно увеличился вследствие общего роста платёжеспособности населения. Вследствие этого экономическая политика правительства, прежде направленная на экспорт корейских товаров, изменилась в сторону самообеспечения, что привело к уменьшению зависимости от других государств. Особенно в те годы бурно развивался сектор услуг.

90-е годы ознаменовались тесной интеграцией Южной Кореи в мировую экономику (в середине 90-х годов она стала членом нескольких международных экономических организаций) и бурным ростом доходов населения. Однако, к 1990 году стало ясно, что высокие темпы роста 80-х годов замедлятся. Рост экономики в 1989 году составил всего 6,5 %. В первой половине 90-х годов темпы снижаться не стали, напротив, было небольшое оживление — с увеличением инвестиций и экспорта экономический рост увеличился с 3 % в 1992 году до 8,6 % в 1994 и 8,9 % в 1995. Валовый национальный продукт на душу населения вырос до $10 000 в 1995, а в 1996 году безработица достигла беспрецедентного уровня в 2 %. Инфляция оставалась относительно стабильной — 4 % в год.[7]

Экономический кризис (1997)

Стабильное экономическое развитие южнокорейской экономики было прервано в 1997 году вместе с глобальным экономическим кризисом. В октябре 1997 года началось резкое снижение курса воны по отношению к доллару. К 21 ноября золотовалютные резервы страны были практически полностью истощены, и для того, чтобы предотвратить полный крах экономики, правительство было вынуждено сделать крупные займы у Международного валютного фонда.

Серия мер, предпринятая правительством, включая ряд экономических реформ, позволили Южной Корее довольно скоро выйти из кризиса. Уже в 1999 году экономический рост составил 10 %, а в 2000 году — 9 %.

Текущее состояние

Замедление роста мировой экономики и падение объёмов экспорта в 2001 году сказались на южнокорейской экономике: в 2001 году рост составил всего 3,3 %. Однако уже в следующем, 2002 году экономика вышла на уровень роста 6 %. Реструктуризация больших компаний (чеболей), приватизация банков и общая либерализация экономики являются основными направлениями работы правительства страны. В 2004 году перспективы развития экономики выглядели не так хорошо, как за несколько лет до этого. Активная торговля с Китаем, однако, является хорошим фактором для развития Южной Кореи.

На данный момент южнокорейская экономика основывается прежде всего на производстве товаров народного потребления, таких как электроника, текстиль, автомобили, а также на сектор тяжёлой промышленности: кораблестроение, производство стали. Продукция этих отраслей производства является основным предметом экспорта. Несмотря на то, что рынок импорта в последние годы стал более свободным, сектор сельского хозяйства до сих пор находится под политикой протекционизма из-за серьёзного несоответствия уровня цен на сельскохозяйственную продукцию, например на рис, внутри страны и в мире. На 2005 год цена риса в Южной Корее была в пять раз больше, чем на международном рынке.[9] В конце 2004 года, однако, со Всемирной торговой организацией была достигнута договорённость о постепенном повышении доли импорта на рынке риса в стране — к 2014 году импортированный рис должен составить 8 % всего потребляемого количества. Помимо этого, до 30 % импортированного риса должно поступать к конечным потребителям (до этого импортированный рис использовался в основном для производства различных продуктов питания и напитков, таких как соджу). К 2014 году рынок риса в Южной Корее должен стать полностью открытым.

Экономический кризис 2008-2010 годов сильно сказался на экономике Южной Кореи. В 2008 году сокращение промышленного производства в стране составило 26 %,[10] выросла безработица, существенно понизился курс воны к доллару. В течение 2009 года экономика страны постепенно восстанавливалась, чему способствовала правительственная программа по борьбе с кризисом и понижение курса воны в 2008 году, что создало благоприятные условия для корейских экспортёров. Рост ускорился в 2010 году, после начала восстановления мировых рынков, являющихся потребителями южнокорейских товаров, в частности в первом квартале 2010 года прогноз годового прироста ВВП составил 5.2 %, а безработица снизилась с 4,4 % до 3,8 %.[11]

Роль правительства

Экономическая политика Пак Чонхи[править | править вики-текст]

В 1961 году генерал Пак Чонхи сверг режим премьер-министра страны Чан Мёна. Главным направлением его действий в экономической сфере было превращение страны из отсталой аграрной в современную индустриальную. Начиная с его правления экономика Южной Кореи переживала бурный рост.

Администрация Пак Чонхи решила, что в экономическом развитии ключевую роль должно играть централизованное управление. Сложившаяся в результате мер правительства структура экономики включала элементы как интервенционизма, так и свободной торговли. Именно во время правления генерала Пака в стране появились чеболи — крупные частные конгломераты, занимающиеся различной деятельностью. Так, правительство сохранило за собой железные дороги, источники электроэнергии, водоснабжение, автодороги и порты.[4]

Была проведена масштабная национализация. Вся банковская система перешла под контроль государства. Был проведен ряд мероприятий, призванных улучшить положение в аграрном секторе (в 1961 году крестьянство составляло 58 % населения). Так, правящая группировка освободила крестьян от выплат долгов по ростовщическим процентам, приняла программу стабилизации цен на сельскохозяйственную продукцию, увеличила процент выплат по банковским вкладам, что так же стимулировало приток в банки свободных средств и облегчило получение кредитов, были приняты и другие подобные меры.[4]

Главными экономическими целями правительства Пак Чонхи было усиление ключевых отраслей промышленности, уменьшение безработицы и разработка более эффективных управленческих методик. Были направлены меры на увеличение уровня экспорта, что означало усиление конкурентоспособности южнокорейских товаров и производительности труда. Ключевыми отраслями промышленности были признаны электроника, кораблестроение и автомобильная промышленность. Правительство всячески поощряло открытие новых производств в этих отраслях.

В результате этих мер рост промышленного производства составлял 25 % в год, причём в середине 70-х годов темпы увеличились до 45 % в год.

Политика в области производства

Главной проблемой, с которой столкнулось правительство Пак Чонхи в начале 1960-х годов, была повсеместная бедность населения. Необходимо было также увеличивать государственные резервы для того, чтобы стимулировать промышленный рост. Внутренние сбережения государства были весьма невелики. В результате правительство стало активно занимать деньги у других государств, а также создавать налоговые льготы для привлечения иностранного капитала в страну. Из всех быстроразвивающихся стран Азиатско-Тихоокеанского региона — Тайваня, Гонконга, Сингапура и Южной Кореи — только последняя финансировала свою экономику в основном при помощи внешних заимствований. В 1985 году внешний долг страны составил $46,8 млрд. Иностранные инвестиции шли главным образом из Японии и США.

Правительство смогло мобилизовать внутренний капитал страны с помощью гибкой системы поощрения капиталовложений, отличающейся для различных отраслей промышленности и их экспортного потенциала. Правительство также смогло реструктурировать многие отрасли промышленности, такие как военно-промышленный комплекс и строительство, часто стимулируя или ослабляя конкурентную борьбу.[12]

Предприятия и компании

После формального окончания Корейской войны помощь иностранных государств стала самым значимым источником ресурсов для восстановления экономики. Большая часть того, что осталось от построенных японцами во время колониального правления заводов к середине 1950-х годов было либо разрушено войной, либо сильно устарело. Остальное перешло в частные руки. Именно в тот период в Южной Корее стали складываться большие промышленные конгломераты, позднее получившие название чеболей. Эти группы компаний, занимающихся торговлей, производством, оказанием услуг, и сейчас доминируют в южнокорейской экономике.

Возникновение чеболей благоприятно сказалось на увеличении объёмов экспорта из страны. В 1987 году[12] доходы четырёх крупнейших чеболей составили $80,7 млрд, что составляло две трети валового национального продукта. В том же году группа компаний Samsung получила доходов на сумму $24 млрд, Hyundai — $22,7 млрд, Daewoo — $16 млрд, а Lucky-Goldstar (ныне известная как LG) — $18 млрд. Доходы следующего по величине чеболя — Sunkyong — составили $7,3 млрд. На долю десяти крупнейших чеболей в том году пришлось 40 % всех банковских кредитов, 30 % всей промышленной добавочной стоимости страны и 66 % всего южнокорейского экспорта. В пяти крупнейших чеболях работало 8,5 % всех трудовых ресурсов страны, и создавалось 22,3 % всего промышленного производства.