В економіці виділяють два види стагнації, монополістичну і перехідну, різні за походженням, формам прояву і способам подолання.

 

- Перший вид стагнації виникає в результаті панування монополістичних об'єднань усувають конкуренцію, двигун розвитку економіки; проявляється в тенденціях економічного застою, який охоплює насамперед область виробництв, в яких домінують монополії. Стагнація проявляється в депресивному характері виробництва, уповільненням інвестиційних процесів, хронічної недозавантаженням підприємств, масовим безробіттям. Згідно теорії стагнації (представники - американські економісти Дж. Стендл, П. Баран, П. Суізі) стагнацію можна подолати широким впровадженням досягнень науково-технічного прогресу, зниженням витрат виробництва, найбільш повного використання економічного закону максимізації монопольного прибутку. На підставі аналізу механізму накопичення капіталу прихильники теорії стагнації приходять до висновку про необхідність усунення суперечності між бажанням отримати максимальний сукупний дохід і недостатніми можливостями його використання. Основними факторами вирішення цього протиріччя, на їх погляд, є технічний прогрес, вивіз капіталу в інші країни, зростання купівельної спроможності населення.

 

- Інший тип стагнації виникає в процесі переходу від командно-адміністративної до змішаної економіки і є наслідком економічних помилок урядів, ігнорування економічних законів. Зокрема, в економіці пострадянських держав в 90-х XX в. стагнація проявилася в різкому спаді виробництва та інвестиційної діяльності, фізичному руйнуванні продуктивних сил, насамперед у науково-технічному і інтелектуальному потенціалі суспільства, а також знецінюванні мотиваційних стимулів продуктивної праці. Криза охопила сферу фінансів, грошового обігу, особливо гострим був криза неплатежів. Через недостачі конкурентоспроможних товарів пострадянські країни не змогли швидко інтегруватися в систему міжнародного ринку. Одночасно був зруйнований народногосподарський комплекс колишнього СРСР, економічні зв'язки між галузями народного господарства.

 

Питання 2

Аграрному сектору економіки часто притаманні нетрадиційні форми зайнятості: тимчасова, надомна, сезонна, самозайнятість і також поширеними є неформальна та прихована зайнятість через специфічні умови праці в аграрному секторі економіки.

 

Серед гнучких форм зайнятості та режимів робочого часу найбільш поширеними є нестандартні режими робочого часу, які відносяться до режимів, які виходять за межі нормального 8-годинного робочого дня і 40-годинного нормативного робочого тижня.

До нестандартних режимів робочого часу відносяться: неповний робочий час і його різновиди: скорочений робочий тиждень, альтернативний робочий час, розподіл одного робочого місця між двома працівника-ми; гнучкий робочий рік; стиснутий робочий тиждень; режим гнуч-кого робочого часу.

Нестандартні режими робочого часу широко використовуються в зарубіжних країнах світу, за ними на сьогодні працюють близько 35–40% всіх зайнятих.

 

 

Такі дані навела Державна служба статистики України.

 

На 1 квітня 2012 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 531 тис. безробітних (546,6 тис. у лютому і 520,9 тис. в січні), з них 393,8 тис. (414,2 тис. у лютому і 398,4 в січні) отримують допомогу по безробіттю. Середній розмір допомоги на одного безробітного становив 989 грн (934 грн в лютому та 917 грн у січні 2011 року).

 

Рівень безробіття в США у вересні 2012 року знизився до 7,8 відсотка. Про це йдеться в офіційному прес-релізі міністерства праці країни, передає УНН.

 

Нижче восьми відсотків рівень безробіття знизився вперше з січня 2009 року, відзначається в повідомленні. У серпні безробіття в країні становила 8,1 відсоток.

 

У міністерстві зазначили, що швидше за все у вересні зростала зайнятість серед американців у віці від 20 до 24 років. Одночасно число звільнень виявилося мінімальним за весь час збору подібної статистики.

 

За інформацією ЗМІ, у вересні число знов створених робочих місць в США склало 114 000. У міністерстві праці також переглянули в бік підвищення оцінку по новоствореним робочим місцям в липні і серпні.

 

ВВП-розри́в (недоотриманий ВВП) — природний реальний внутрішній валовий продукт мінус фактичний реальний валовий внутрішній продукт.

 

 

Американський вчений А.Оукен відобразив співвідношення між відставанням обсягу сукупного продукту і рівнем безробіття математично, що дістало назву закону Оукена. За цим законом існує негативний ефект зміни обсягу національного продукту у зв'язку із зростанням рівня безробіття: за кожного значення цього рівня на 1 % темп зростання реального ВНП зменшується більш як на 2 %. Оскільки природне безробіття неминуче і має постійний характер, розраховують відставання обсягу національного продукту із врахуванням лише надлишкового безробіття, яке, до речі, сьогодні властиве для більше ринкових країн.

 

Рівень природного безробіття нині оцінюється у 6 % від числа працездатних. Ще 30-35 років тому він визначався у 3 %, що свідчить зростання мобільності робочої сили (це підвищує добровільне безробіття) і прискорення темпів НТП (це збільшує структурне безробіття). Загальний рівень безробіття сьогодні, як правило, вищий від природного, тому частка ВНП ринкових країн безповоротньо втрачається згідно закону Оукена).

 

Закон Оукена водночас показує і зворотний ефект. Він полягає у тому: якщо щорічний приріст національного продукту буде не меншим 2,7 %; безробіття буде на постійному (природному) рівні. Отже, рівень безробіття зростає, якщо не досягається трьохвідсоткового приросту макроекономічних параметрів.