III. Вокально-хоровий аналіз

 

Тип хору: мішаний.

Вид хору: чотириголосий.(С, А, Т, Б)

Діапазон хорових партій:

Загальний діапазон:

Теситурні умови зручні для всіх хорових партій.

Характер звуковедення: звуковедення плавне, мяке, на legato. Характер звука - світлий, м'який, ніжний, прозорий, зібраний, прикритий, акуратний, що передає відчуття нічного спокою і тиші, але в 16-19 тактах більш насичений, яскравий, світлий, що веде до кульмінації. Атака звуку м'яка, проте чітка.

Характер співочого дихання - спокійний, легкий, ціпкий. Дихання вільне завдяки невеликим фразам в партіях та наявності великої кількості пауз.

Стрій. Стрій - це чистота інтонування інтервалів і акордів в хорі. Він буває мелодичним(горизонтальний) і гармонічним(вертикальний). Звуки, що йдуть послідовно один за одним, складають мелодичні інтервали. Вони утворюють звукову горизонталь музики. В мелодичному строї партії С переважає позиційна нерівність при виконанні висхідних і низхідних мелодичних стрибках. Зустрічаються стрибки на ч.4, ч.5, які необхідно інтонувати стійко.

Всім хоровим партіям необхідно вірно інтонувати секунди. Інтервал м2 потребує особливої уваги, під час співу м2^ простежується тенденція верхнього звука до підвищення, що викликає підвищення строю, тому верхній звук висхідної м2 слід подавати як умога ближче, вузько.

Під час співу м2v спостерігається тенденція до пониження строю. Тож, нижній звук слід інтонувати як умога вище, гостро.

Велика секунда в мелодійної формі - основний інтервал плавного мелодичного руху в діатоніку. З цієї причини інтонування великий секунди відбувається часто не по лінії її власної виразності, а на основі "руху за гамою": секунда представляється початком мажорній або мінорній гами. Велика секунда виступає не як пасивний інтервал у гамі, а як самостійний виразний інтервал і прослуховується особливо чітко. Мала і велика секунди, взаємодіючи, зіставляючи один з іншого, дають різноманітні можливості трансформації мелодичного образу і модулювання; разом з тим це зіставлення є яскравим мелодійним орієнтиром для слуху.

Наприклад:

В мелодичному русі голосів поширеним є інтервал терції. Терція дає відчуття ладу. Гармонійна терція завдяки своїм особливостям має право бути зарахованою до найбільш яскравим консонансу. Слід зазначити, що III щабель ладу несе в собі всі властивості тонічної терції, хоча б тоніка була відокремлена від неї гармонійно або мелодично (по вертикалі або горизонталі).

Емоційна сила терцового тону, яка пов'язана з мажором і мінором, велика і використовується часто для фіксування або концентрації важливих моментів мелодії.

У найбільш яскравій формі велика терція (як інтервал або як терцового тону) виявляє мажорність в зіставленні з малою терцією, яка в свою чергу особливо яскраво виявляє свій мінорний характер.

Наприклад:

Мелодичний стрій

Гармонічний стрій

В хорових партіях зустрічаються стрибки на інтервали ч4, ч5. Ці інтервали інтонуються чітко, стійко. Гармонічна квінта в залежності від стилю може здаватися "порожнім" інтервалом, якщо акордова система висловлювання викликає потребу заповнення інтервалу хоча б в іншому регістрі. Очікуваний звук надає акорду той чи інший модальний відтінок, як терцового тон акорду, що підсилює очікування і підкреслює порожнечу. Квінта в мелодійній формі так само своєрідно проявляється в російській народній пісні і в російській класичній музиці. Загальна виразність цієї квінти характеризується відкритістю, основним значенням інтервалу для мелодійного розспіву.Наприклад:

Аналізуючи партитуру твору, слід відмітити, що стрибків на широкі інтервали (секста, септима) не спостерігається.

Для того, щоб не допустити підвищення чи пониження строю, диригенту необхідно вірно будувати розучування твору:

 

1. Диригент не повинен допускати ні найменшої фальші в співі хору. Будь-яка неточність в ладі негайно має бути зазначена, роз'яснена і виправлена, так як фальшиве спів руйнує хорову звучність.

2. При роботі над твором з точки зору ладу, керівні співаки хорових партій за вказівкою диригента відзначають в нотах важкі і "небезпечні" по строю місця. За цим відмітками співаки повинні будуть з особливою ретельністю і чуйністю поставитися до виконання зазначених диригентом місць.

3. Важкі й небезпечні по строю місця зустрічаються у кожної хорової партії. Крім зроблених в нотах позначень, диригенту необхідно в цих місцях допомагати співакам жестами: якщо потрібна напруга до підвищення - таким жестом буде повільний рух пензля витягнутої руки знизу вгору; при напрузі до пониження потрібно те ж рух руки, але зверху вниз. Рухи ці повинні бути повільні і напружені. Але диригент не може все ж з повною точністю вказати, наскільки саме треба підвищити чи понизити звук. Змінюючи висоту звуку, співаки повинні привчатися строго контролювати цю зміну, прислухаючись до загального акорду. Свої вказівки диригент повинен пристосовувати до сильних частинам такту, до логічних ударениям слова.

4. Бажано, щоб співаки мали саме широке теоретичне знання інтервалів, безпомилково впізнавали їх зміст і вміли виконувати їх відповідним цього змісту способом.

5. Диригенту необхідно грунтовне знайомство з побудовою та поєднанням уживаних акордів, щоб при роботі з хором вміти користуватися повідомленими тут вказівками по вертикально-гармонійному строю.

Для співаків бажано знайомство з будовою і способами виконання тризвуки, його обернень, а також домінантсептакорду і його обернень.

Ансамбль - одна з найбільш цікавих, складних і вищих категорій всякого, а тим більше колективного, хорового виконавського мистецтва.

Ансамбль у хоровому мистецтві означає врівноважене звучання всього хору, хорових партій і голосів окремих співаків, повний технічний і творчий контакт і єдність між ідейно-художнім змістом партитури і диригентсько-творчою виконавською експозицією.

Ансамбль вимагає від співака хору вміння знаходити правильну відповідність у звучності за силою і тембром з виконавцями своєї партії. Співаки партії повинні знайти "своє місце" в звучності всього хору, знайти правильну відповідність в ансамблі всього колективу, диригенту необхідно регулювати силу звуку як окремих співаків, так і цілих партій. Результатом цього буде злитість, єдність у звучанні всього колективу.

Ансамбль хору в широкому сенсі слова є сукупністю приватних ансамблів, куди входять ансамбль інтонаційний, тембровий, динамічний, метроритмичний, агогічний, дикційний, теситурний.

Загальний ансамбль всього хору - природній.

Метроритмической ансамбль грунтується на єдиному відчутті темпу, метру і ритму усіма співаками, на синхронному збігу голосів по вертикалі, одночасному взятті дихання, вимові слів.

Артикуляційний ансамбль означає повну єдність дикції (вимови) і штрихів при ритмічній дисципліні. Для його досягнення важливі: єдина манера вимови голосних і приголосних звуків, початку і закінчення фраз, початку і зняття витриманих звуків. Особливої уваги вимагають приголосні. Виконання таких поєднань ускладнюється, якщо вони розташовуються перед паузою - зняття повинно бути гранично точним, можливе перенесення закінчень на початок наступної частки.

Між партіями і групами часто застосовується диференційований артикуляційний ансамбль. Наприклад, в жіночому хорі - один текст, у чоловічому - інший, у кожній партії свій поетичний текст.

Динамічний ансамбль пов'язаний з врівноваженням звучання голосів у окремих пертіях за силою звучання в загальному ансамблі. Необхідно звернути увагу на посилення і затихання звуку при виконанні кожного мотиву, виконуючи загальне посилення звуку в кульмінаційній зоні кожної фрази.

Наприклад:

Дикційні труднощі: у розкритті образу важливу роль грає дикція. Текст слід вимовляти м'яко, співучо. Звернути увагу на приголосну "т" ("тихо, тени, таинственній" і ін), в 15-19 тактах швидке вимовляння тексту, чітка артикуляція звуків. Приголосні переносяться до наступного складу: "зве_здны_йпо_кро_вра_ссти_лая".

 

Тембри голосів і нескінченна різноманітність їх нюансів залежать від характеру вимови тексту, його образно-смислового втілення в співі. Це ансамблеве завдання є одним з найбільш важливих у колі виконавських засобів, що характеризують хор як єдиний у своєму роді.

Синтез музики і літературної мови є надає перевагу хоровому жанру над іншими музичними жанрами з точки зору емоційного впливу на слухача.

Основним контрольним засобом визначення ансамблю у всіх елементах хорової звучності є перш за все музичний слух і художній смак диригента-хормейстера, а також уміння учасників хору з'єднувати, зливати звучання свого голосу з хоровою партією, а партію врівноважувати у звучанні з усім хором. Тому диригент хору повинен виховувати в співаків почуття ансамблю, пам'ятаючи, що це один з найважливіших елементів хорової звучності.

 

IV. Виконавський аналіз

В хоровій партитурі зустрічаються динамічні позначки, які направлені на розкриття художнього образу твору. Динаміка музичного твору "Ночь" рухома.

Динамічний план:

Тихо ночь наступает порой, звездный покров расстилая,

тихо гаснут лучи за горой в синеве исчезая.

Тени ночные скользят по земле, сумрак таинственный стелется всюду,

волной ветерок пролетит в полутьме, листвой зашумит сад зеленый повсюду,

и тихо кругом, тихо в небе и в сердце моем.

Тихо звезды сияют во мгле, меркнет луна убегая, тихо ночь пролетит по земле, мирный сон навевая.

Стаи волнистых летят облаков, точно бегут от волненья и бури,

и быстро мелькнет средь небесных миров падучая звездочка темной лазури,

и тихо кругом, тихо в небе, и в сердце моем.

Кожна музична фраза має свою змістовну вершину - кульмінацію, яка збігається з наголошеним складом найважливішого за змістом слова, речення, логічного наголосу. Цей момент виконується найбільш звучно, підкреслено. Звуки після кульмінації, які являють собою закінчення фрази, виконуються тихіше, спокійніше.Кульмінація другого речення, зокрема друга фраза стає загальною кульмінацією і перевершує своєю напругою образ першого речення. Мелодична кульмінація досягається плавним гамоподібним рухом, кількома висхідними мелодичними хвилями. Загальне розкриття образу, настрою відбувається в 23-24 тактах.Наявність цезур на які вказують паузи та ритмічний малюнок допомагають сприймати музику, відчути образ.Диригентські труднощі полягають в тому, що необхідно передати за допомогою невеликого і м'якого жесту на legato образ нічної природи, її краси, спокою і тиші. У диригентському жесті повинні відбиватися всі відтінки виконання твору. Основні диригентські труднощі: маленька амплітуда жесту, витримані звуки на 1долю, показ пауз. Необхідно провести вступ басової партії в 2 такті та 8 такті. В 16-19 тактах збільшення амплітуди жесту, зміна динаміки при підході до кульмінації. Закінчення на "р",зменшення жесту, м'якість. Зняття та ауфтакти м'які з затримкою, віддача легка, плавна. Твір виконується a cappella, тому диригент повинен добре настроїти хор. При заданні тону повинен подати звук вступу чітко, впевнено, спокійно, без поспіху, щоб хор вступив вчасно, чітко і вірно. Показ правильного дихання є основою успіху при виконанні твору "Ночь". Диригентський показ початку виконання повинен бути активним. Дихання дається в тому ж темпі, динаміці і характера, яким є початок твору. Це допомагає виконавцям почати твір звуком потрібної сили і у відповідному характері.

У цьому хоровому творі музика гармонійно поєднується з літературним текстом. Як слова, так і звуки передають красу нічної природи, її умиротворення і спокій. Дуже добре поєднується текст і динамічні відтінки. Переходячи від p до f композитор зображує нічний спокій та швидкоплинны моменти нычного пейзажу.Розучуючи і виконуючи даний твір хор дістає дуже важливі якості: акуратний зібраний звук, м'яке і плавне звуковедення, вміння змінювати динаміку з p на f, голосові навички - спів на високих і низьких звуках. Диригент так само набуває важливі якості: вміння тримати хор на p, вміння показати жестом зміну динаміки, вступ різних партій, набуває м'якість, легкість, плавність жесту, за допомогою чого має розкрити образ даного твору.