Прийоми економічного аналізу

Порівняння із середньогалузевими показниками дає змогу визначити, яке місце займає аналізоване об'єднання чи підприємство в галузі, до якого типу підприємства воно належить за своїми показниками: передового, середнього або відстаючого.

Порівняння з плановими і звітними показниками передового підприємства, а в межах підприємства – з показниками передових цехів, виробничих дільниць з показниками роботи кращих робітників дає змогу виявити приховані резерви показників аналізованого підприємства, запровадити нові досягнень техніки і технології, узагальнити і використати передовий досвід, беручи до уваги особливості кожного з порівнюваних об'єктів.

Різновидами такого порівняння є зіставлення з:

• роботою підприємства такого ж виробничого напряму;

• найдосконалішими підприємствами тієї ж галузі за техніко-виробничими показниками обладнання, матеріалів, палива, електроенергії.

Чим ширше коло порівнюваних підприємств, тим більші можливості виявлення і, відповідно, поширення передового досвіду.

Від програми порівняльного аналізу, визначених у ній завдань залежить збільшення чи зменшення кількості порівнюваних підприємств. Якщо вивчати напрями діяльності, в яких виявляються спільні соціальні, організаційні та правові основи функціонування підприємств, то їх можна порівняти не враховуючи відмінності продукції, масштаби, техніку і технології виробництва на кожному з них. Наприклад, порівняльний аналіз використання робочого часу можна здійснювати на всіх підприємствах з однаковим режимом роботи. Якщо завдання полягає у виявленні резервів, пов'язаних з особливостями виробництва, наприклад, економією матеріалів, то поглиблене вивчення цих резервів обмежується підприємствами, що випускають однакову чи подібну за технологією виготовлення продукцію. Щоб розширити коло порівнюваних підприємств, здійснюють порівняння узагальнених показників по підприємству загалом, а також часткових – за окремими технологічними дільницями й операціями, що можуть бути однакові на підприємствах різного виробничого профілю

Використовуючи прийом порівняння, необхідно забезпечити зіставність вихідних даних, чого досягають дотриманням певних умов, до яких належать єдине оцінювання (окремо визначають вплив зміни оцінювання); ліквідація впливу зміни об'єкта й асортименту і порівнювальних календарних періодів. Будь-яке порівняння залежно від змісту показників, які вивчають, передбачає виконання певної умови для забезпечення зіставності та правильності висновків на основі цього порівняння.

Прийом групування найпоширеніший в економічному аналізі, але варто зауважити, що між використанням цього прийому в статистиці й аналізі є суттєва різниця. У статистиці групування є умовою отримання науково обґрунтованих середніх величин. В аналізі навпаки, групування використовують для розкриття значення цих середніх величин, визначення впливу окремих одиниць на ці величини.

Найбільше теоретичне і практичне значення в аналізі має групування чинників, пов'язаних із:

а) живою працею;

б) засобами праці;

в) предметами праці.

Групують чинники і за іншими ознаками. Наприклад, їх поділяють на зовнішньо- і внутрішньогосподарські; соціальні та індивідуальні; залежні та незалежні від аналізованого об'єкта; головні та другорядні.

Часто використовують групування за розділами плану щодо підвищення ефективності виробництва.

Широко використовують в аналізі також групування за чинниками техніки, технології, організації виробництва і фінансовими результатами.

Особливо часто застосовують прийом групування під час аналізу зведених звітів, оскільки він дає змогу виокремити показники роботи відстаючих підприємств, зосередити на них увагу і таким чином віднайти і мобілізувати невикористані резерви.

В аналізі використовують представлені у звіті групування і проводять додаткові.

Групування допомагає розібратися в суті аналізованих явищ і процесів, систематизувати матеріали аналізу, знайти і ввести в дію резерви підвищення ефективності господарювання.

Виокремлення "вузьких місць" і "провідних ланок" виробництва використовують, щоб з'ясувати, використання яких видів ресурсів перешкоджає підвищенню ефективності господарювання, від яких напрямів діяльності залежить значне поліпшення роботи і яка ланка є провідною в цій роботі. Концентрація уваги на "вузьких місцях" і "провідних ланках" – характерний прийом, який широко використовують на практиці, особливо для регіональної організації роботи з пошуку резервів.

Вивчення в першу чергу "вузьких місць" і "провідних ланок" підвищує оперативність аналізу. Наприклад, якщо серед використовуваних матеріалів є такі, що надаються підприємству в обмеженій кількості, то потрібно, перш за все, виявити можливості найекономнішого їх використання або заміни цих матеріалів (наприклад, кольорових і дорогоцінних металів) на інші. Вивчаючи використання обладнання, необхідно звернути увагу на верстати, що перешкоджають зростанню обсягів виробництва.

Поряд з аналізом "вузьких місць", необхідно вивчити провідні ланки, що визначають зростання ефективності виробництва, наприклад, вчасне введення в експлуатацію нових потужностей, виконання завдання підвищення сортності продукції, дотримання передбаченого плану щодо співвідношення між зростанням обсягів виробництва й, відповідно, збільшення затрат праці й зростанням зарплати виробників тощо.

У системі аналітичних показників виокремлюють узагальнені і часткові (чинникові), які використовують для виявлення впливу деяких чинників на узагальнені показники оцінювання стану об'єкта.

Деталізацію показників за місцем і часом виконання господарських операцій здійснюють шляхом розкладання узагальнених показників на часткові. Узагальнені показники звітності підприємств не характеризують якість роботи окремих його підрозділів і виконавців. У них можуть нейтралізуватися позитивні й негативні результати, отримані на різних ділянках роботи й у різний період часу.

Деталізуючи показники за підрозділами підприємств, можемо визначити вплив кожного з них на використання ресурсів і виконання плану, виявити передові й відстаючі підрозділи. Велике значення також має деталізація показників за часом, тобто за хронологічним принципом. Наприклад, за рік підприємство отримало прибуток, але деякі місяці воно працювало як збиткове. Необхідно дослідити, коли і з яких причин підприємство зазнало збитків, щоб уникнути їх у майбутньому. Узагальнення результатів аналізу – останній етап вивчення господарської діяльності. Узагальнення не виключає висновків, що містять оцінку діяльності, підрахунок і рекомендації щодо їх використання. При узагальненні розкривають зв'язок між підсумками діяльності окремих учасників виробничого процесу і виконавців, визначають ступінь їх впливу на загальні результати роботи об'єкта загалом.

Весь процес аналізу можна зобразити у вигляді піраміди показників, на вершині якої знаходяться відповідні директивні показники господарської діяльності, а нижче – у ширшій частині з детальнішим описом – система аналітичних показників.

На першому етапі аналізу, поступово рухаючись від вершини піраміди до її основи, з'ясовують, які саме чинники і якою мірою визначили досягнутий рівень директивного узагальненого показника. На другому етапі відбувається сходження від основи до вершини – синтез, під час якого аналізують результати.

Введення нових директивних показників оцінювання діяльності потребує внесення відповідних змін і до піраміди аналітичних показників.

Ланцюгові підстановки і заснований на їх математичному перетворенні спосіб різниць абсолютних та відносних величин є найпоширенішими прийомами кількісного визначення впливу окремих чинників на результат їх взаємодії.

При цьому суть ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базового показника, що входить у розрахункову формулу, на досліджуваний узагальнений показник.

Послідовна підстановка не є довільною, а базується на попередньому якісному аналізі взаємозв'язку і взаємозалежності, досліджуваних чинників у процесі їх спільної дії. У випадках, коли характер зв'язку з'ясований, можна визначити правильну послідовність підстановок.

Правильному вирішенню питання про послідовність підстановок сприяє розподіл часткових показників на показники кількості (структури) та якості.

До першої групи показників належать, наприклад, обсяг товарної та валової продукції, кількість робітників, устаткування тощо. До другої зараховують собівартість одиниці виробу, середню продуктивність праці одного робітника, його середню зарплату тощо.

У всіх випадках використання прийому ланцюгових підстановок спочатку замість базових величин підставляють фактичні за аналізований період, що виражають кількісні й структурні зміни, а потім проводять підстановку якісних показників. При цьому оцінювання впливу відхилень кількісних показників від плану здійснюють порівнюючи їх із базовими за часткою, оскільки самі по собі кількісні зміни можуть не зумовлювати зміни якісних показників. Наприклад, збільшення або зменшення кількості робітників за інших незмінних умов не впливає на середній виробіток одного робітника.

Щоб розрахувати вплив якісних показників на загальний результат виконання завдання, ці показники порівнюють за часткою, що характеризує фактичну структуру. Так, середній виробіток одного робітника залежить від фактичного складу робітників і рівня їх кваліфікації, від виконання норм виробітку кожним із них та інших чинників.

Раніше, при перемноженні кількох співмножників, з яких один – це числа чи дані у натуральному вираженні, а інші – дані у грошовому вираженні, робили підстановку спочатку натуральних показників, а тоді – вартісних.

Проте нерідко доводиться визначати вплив не одного, а одразу кількох показників кількості та якості. У цих випадках для визначення послідовності підстановки попередньо з'ясовують, який показник є основним, незалежним від інших, а який – залежним.

Наприклад, потрібно визначити вплив на обсяг продукції зміни кількості робітників, відпрацьованих людино-годин і людино-днів (кількісні показники) і середньогодинного виробітку на одного робітника (якісний показник). Чисельність робітників у цьому випадку є основним кількісним показником, кількість відпрацьованих людино-днів – добутком кількості робітників, виходів на роботу і тривалості робочого дня кожного робітника. Тобто другий показник залежний від першого, а третій – від першого і другого. Перш за все потрібно виключити вплив на перемножені показники вже врахованих їх співмножників. У цьому випадку способом ділення кількості відпрацьованих людино-днів на кількість робітників необхідно визначити середню кількість днів, які відпрацював один робітник, а розділивши кількість відпрацьованих людино-годин на кількість людино-днів – середню кількість робочих годин протягом одного робочого дня. Потім ці показники підставляють у розрахункову формулу, враховуючи їх залежність.

Окремі чинники впливають на результат їх взаємодії, збільшуючи або зменшуючи його. Тому їх вплив має виражатися алгебраїчною величиною, тобто абсолютною величиною зі знаком "+" чи

Прийом ланцюгових підстановок застосовують для вимірювання відхилень від плану фактичних показників. Виконання плану щодо узагальненого показника можна проілюструвати на прикладі розрахунку впливу трудових чинників на виконання плану щодо обсягу товарної продукції.

Зв'язок між показниками відображений у такій формулі:

де r – середня кількість робітників;

D – середня кількість робочих днів;

t – середня тривалість робочого дня;

W – середній виробіток на одного робітника;

Q – товарна продукція.