Румунія в ІІ половині ХХ – початку ХХІ ст.

Ліквідація монархії та встановлення комуністичного режиму після війни

- Румунія була союзницею Німеччини під час Другої світової війни.

- 20 серпня 1944 р. Розпочався широкий наступ радянських військ у Румунії внаслідок Яссько-Кишинівської насту­пальної операції.

- 23 серпня 1944 р. Просування радянських військ углиб країни забезпечило успіх збройного народного повстання. В ході антифашистського повстання диктатура Й. Антонеску була повалена, до влади в Румунії прийшов Національ­но-демократичний блок.

- 25 серпня 1944 р. Румунія оголосила війну Німеччині.

- 12 вересня 1944 р. Підписала перемир'я з СРСР та країнами антигітлерівської коаліції.

- 12 жовтня 1944 р. Оформився Національно-демократичний фронт (НДФ), куди ввійшли комуністи, соціал-демокра­ти, єдині профспілки, націонал-ліберали, "Фронт земле­робів" та ін.

Було сформовано коаліційний уряд, який на третину скла­дався з представників НДФ.

Розгортається боротьба за владу в умовах політичної та економічної нестабільності, інфляції, великих нестатків.

- 24 лютого 1945 р. Комуністи ініціювали багатотисячну де­монстрацію протесту в Бухаресті..

- 6 березня 1945 р. Король Мігай І доручив лідерові "Фронту землеробів" Петру Гроза сформувати уряд. Комуністи в ньому очолили провідні міністерства — внутрішніх справ, юстиції, транспорту, зв'язку та пропаганди.

У країні почалися демократичні перетворення:

1. Від фашистських елементів очищено державний апарат.

2. Дозволено діяльність політичних партій та організацій, заборонених у роки фашизму.

3. Скасовано законодавство часів фашистської диктатури.

4.Введено загальне виборче право.

5. Конфісковано велику земельну власність (понад 50 га) і передано на правах приватної власності безземельним і малоземельним селянам. Землю отримали 913 тис. осіб.

6. Почалася націоналізація майна колишніх фашистів та тих, хто їх підтримував.

7. Встановлено державний контроль над промисловістю, банками, транспортом, зовнішньою і внутрішньою тор­гівлею.

Ці перетворення викликали опір в країні.

1946 р. Парламентські вибори, на яких Блок демократичних партій отримав 80% голосів. Уряд знову очолив П. Гроза.

Насадження тоталітаризму

1. 1947 р. Групу діячів демократичних сил звинувачено у змові проти держави, усунено з уряду, значну частину їх було за­суджено, а самі демократичні партії припинили існування.

2. ЗО грудня 1947 р. Король Міхай І був змушений підписати акт про своє зречення. Парламент проголосив Румунію Народною Республікою.

3. У лютому 1948 р. було створено Румунську робітничу партію (РРП) на основі об'єднання комуністичної та соціал-демократичної робітничої партій. Генеральним секре­тарем РРП було обрано лідера румунських комуністів Г. Георгіу-Деж.

4. З червня 1948 р. почалася націоналізація промислових під­приємств, шахт, банків тощо.

5. Було організовано планове ведення народного господар­ства країни.

6. Розпочалося кооперування села.

7. Стосовно селян здійснювалася репресивна політика.

8. Відбувалася форсована індустріалізація країни.

9.У квітні 1948 р. було прийнято конституцію країни, після чого швидкими темпами йшло будівництво соціалізму ра­дянського зразка.

Висновок

У Румунії встановлюються авторитарні методи керів­ництва, монополія однієї партії на владу — РРП, всі інші ліквідовуються або саморозпускаються, ведеться переслі­дування інакомислячих, політичні репресії стають звичай­ним явищем у житті суспільства.

Правління Н. Чаушеску

1965 р. Першим секретарем ЦК правлячої Румунської робіт­ничої партії (РРП) було обрано Ніколає Чаушеску, ко­лишнього лідера румунського комсомолу, який з 1969 р. став Генеральним секретарем партії, з 1967 р. — головою Держради, а з 1974 р. — Президентом Соціалістичної Рес­публіки Румунії.

1. Було взято курс на будівництво "національного комунізму".

2. РРП перейменовано на Румунську комуністичну партію. | 3. У країні почалося зміцнення тоталітарної системи, згор­тання демократичних прав і свобод громадян. 4. Запроваджено особисту владу Н. Чаушеску, фактично встановилася його диктатура.

4. Створено розгалужену систему служби безпеки "Секурі-тате", яка вела репресії проти інакомислячих. її чисель­ність у кілька разів перевищувала чисельність армії.

5. Намагався проводити незалежний від СРСР курс розвитку.

6. У 1968 р. Чаушеску засудив радянську інтервенцію в Чехо-Словаччині.

Проводилася насильницька асиміляція національних меншин, особливо угорського населення, що проживало в Трансільванії.

7.Західні держави надали Румунії значні кредити і допусти­ли її товари (насамперед продукти нафтопереробки) на світові ринки.

У 70 - 80-х рр. Румунія зазнала значної економічної кризи:

• на 30 - 49% були недовантажені виробничі потужності в промисловості;

• не вистачало електроенергії (дозволялося вмикати теле­візор у будні дні лише на 2-3 год, взимку заборонялося користуватися холодильником тощо);

• нестача продуктів харчування (щорічно від голоду, не­доїдання вмирало майже 15 тис. осіб, а в цей час продо­вольство вивозилось за кордон);

• запроваджено карткову систему розподілу продуктів харчування;

• жорсткий режим економії (температура в приміщеннях взимку не повинна була перевищувати 14 °С);

• зростав зовнішній борг, який наприкінці 80-х рр. стано­вив 14 млрд доларів;

• уряд проводив політику "затягування поясів";

• щоб народ не дізнався правди про життя в Західній Європі, повністю було заборонено туризм, припинено ділові виїзди громадян за кордон.

Висновок

25-річне правління Н. Чаушеску — це період постійного страху, бідності, відсутності прав і свобод громадян.