Підготовка соціальних педагогів і спеціалістів у сфері дозвілля у Швейцарії

У Швейцарії існує градація між соціальними працівниками і соціальними педагогами, а також спеціалістами у сфері дозвілля, аніматорами. Школи із підготовки даних спеціалістів об’єднуються в асоціації. Таким чином, у Швейцарії створена Асоціація шкіл соціальної педагогіки, яка об’єднує 14 шкіл, Асоціація шкіл соціальної роботи - 10 шкіл, Асоціація шкіл соціокультурної анімації - 4 школи Поза рамками асоціації існує університет з підготовки соціальних педагогів.

Специфіку підготовки соціальних працівників у Швейцарії обумовлює той факт, що зміст, форми і методи соціальної роботи здебільшого обумовлюються недержавними ініціативами на місцевому рівні та на рівні кантонів. Власне тому і швейцарські школи соціальної роботи у більшості випадків створюються на рівні кантонів, а інколи і на рівні кількох кантонів. Жодна із шкіл соціальної роботи не є федеральною, і жодна з них не є державною школою.

У Швейцарії на 25 кантонів припадає лише 10 шкіл соціальної роботи. Всі вони дають освіту на рівні коледжу. Як уже зазначалося, соціальних працівників готує один університет, проте він працює за програмою соціальних наук в цілому і не входить у Швейцарську Асоціацію шкіл соціальної роботи. Членом цієї організації може стати будь-яка школа, яка визнає вимоги Асоціації щодо рівня і якості підготовки соціальних працівників.

Деякі кантони (чи групи кантонів) створюють школи, які готують спеціалістів для трьох основних сфер - соціальної роботи, соціальної педагогіки і соціальної анімації. Такі школи можуть бути членами усіх трьох асоціацій: Асоціації шкіл соціальної роботи, Асоціації шкіл соціальної педагогіки та Асоціації соціокультурної анімації. Останнім часом у Швейцарії спостерігається тенденція до об’єднання цих асоціацій. Кожна школа підпорядковується перш за все уряду кантону і організаціям, які мають статус фондів чи асоціацій.

Характерною рисою Швейцарії є те, що студентами шкіл соціальної роботи стають люди старшого віку. Так дослідження студентів шкіл соціальної роботи у німецькомовній частині Швейцарії свідчить, що близько 60% усіх студентів старші 30-ти років; близько 17% - старші 40 років. Лише 10% серед них мають вік від 21 до 25 років. Що стосується співвідношення статей, то за даними Асоціації шкіл соціальної роботи вони знаходяться приблизно у пропорції 1:1.

У 1983 році Асоціація шкіл соціальної роботи Швейцарії опублікувала вимоги до вступу у відповідні школи. По-перше, студенти не повинні бути молодшими 27 років (для вечірнього відділення не молодшими 22 років).

Вони повинні мати завершений 12-річний курс навчання у школі, добре знати одну іноземну мову, володіти вміннями, необхідними для роботи в офісі (особливо вмінням друкувати) та мати хоча б один рік стажу роботи у близькій до соціальної роботи галузі.

Деякі школи ставлять додаткові вимоги, наприклад, пройти курси з основ соціальної роботи, мати практичний стаж у галузі соціальної роботи, або підходити під більш високий віковий ценз. Тенденція підвищення різноманітних вимог до вступників у значній мірі пов’язана із зростанням престижу професії.

Незважаючи на те, що Асоціацією шкіл соціальної роботи Швейцарії не передбачена спеціальна процедура відбору, як правило, кожна школа пропонує свою систему відбору. Здебільшого питання підходить чи не підходить кандидат за своїми особистими якостями для роботи у соціальній сфері вирішується у ході співбесіди. Додатково використовуються психологічні та мовні тести, які визначають навички роботи у групі та ін. Швейцарська система відбору досить жорстка і складна. Вступ на навчання до школи соціальної роботи аж ніяк не можна назвати вільним. Існує велика кількість «статей» і «пунктів», за якими людина може не пройти систему відбору. У країні переважає думка, що відбір повинен проводитись «до», а не у процесі підготовки, і аж ніяк не після її завершення. Така позиція, на нашу точку зору, є цілком виправданною.

Таким чином, студенти шкіл соціальної роботи Швейцарії є, як правило, зрілими і змотивованими до навчання людьми.

Згідно до вимог Асоціації шкіл соціальної роботи, підготовка соціальних працівників у більшості шкіл організовується на базі трирічного циклу (не беручи до уваги вечірніх відділень, де тривалість навчання 4 роки). Проте, протягом останніх років спостерігається тенденція переходу на 4-річний термін навчання.

У вимогах Асоціації говориться і про структуру змісту підготовки соціальних працівників. Сюди входять: розуміння і аналіз соціальних проблем, організація системи соціальної служби і роль у ній соціальної роботи, методи і технології практики соціальної роботи, зв’язок із спорідненими професіями, соціальна робота і її соціально-політичні функції, професійна підготовка, підвищення кваліфікації соціальних працівників, написання рефератів. У школах соціальної роботи значна увага приділяється вивченню таких предметів як педагогіка, психологія, соціологія, право, антропологія, економіка, соціальна політика, соціальні проблеми, філософія, етика, теологія, аспекти медицини, психіатрії, соціальна робота з окремими клієнтами, сім’єю, групою, проекти у соціальній роботі, суспільні взаємовідносини у соціальній роботі та інші.

Школи мають достатньо свободи для оцінки діяльності студентів. Ця оцінка може проводитись систематично, або в кінці певних періодів навчання.

Заняття, як правило, проводяться у групах чисельністю 15-25 чоловік. Сформована на початку навчання група залишається незмінною на протязі всього періоду навчання. Це у певній мірі дає підстави зробити припущення про відсутність мобільності у студентській діяльності.

Навчання студентів у «стабільних» групах має як переваги так і недоліки. З цього приводу можна сказати наступне: навчання у стабільній групі протягом довгого періоду часу або значно підвищує якість навчання, або перешкоджає постійному навчанню; навчання у такій групі дає можливість при потребі зробити її об’єктом вивчення (в аспекті внутрігрупового спілкування, конфліктів чи т.п.); проте організація професійної підготовки у стабільних групах не дає можливості у повній мірі використовувати інтереси, нахили і потреби студентів, що негативно позначається на мотивації учіння.

Основна мета шкіл соціальної роботи - здійснити підготовку студентів до практичної соціальної роботи. Після завершення школи можна отримати спеціалізацію і кожен студент може включитися у будь-яку діяльність у галузі соціальної роботи. Важливим місцем, де він може “випробувати” себе і свій рівень готовності до практичної роботи є практика, а також, підготовка реферату, у процесі роботи над яким студент обирає найбільш привабливу для себе сферу.