Бюджетний контроль — це порівняння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з плановими (бюджетними) на предмет перевірки їх узгодженості за величиною і термінами, а також аналіз причин відхилень з метою вироблення пропозицій щодо коригування бюджетів чи фінансово-господарської діяльності підприємства. Бюджетний контроль є дійовим інструментом стимулювання підвищення фінансової відповідальності та продуктивності як окремих працівників, центрів прибутковості, структурних підрозділів, так і підприємства в цілому.
Для здійснення контролю за виконанням бюджетів, як правило, використовують дворівневу систему контролю. Нижній рівень — це контроль за виконанням часткових (функціональних) бюджетів структурних підрозділів підприємства, безпосередньо здійснюваний економічними службами цих підрозділів; при цьому контролюються як окремі показники зведеного бюджету, так і його складових, тобто функціональних бюджетів. Верхній рівень — контроль за виконанням бюджетів усіх структурних підрозділів, центрів відповідальності та зведених бюджетів по підприємству в цілому, здійснюваний безпосередньо службами контролінгу. До основних елементів системи контролю належать:
· об’єкти контролю — бюджети структурних підрозділів, часткові (функціональні) та зведені бюджети;
· предмети контролю — окремі показники витрат і доходів, надходжень і видатків (дотримання бюджету ліквідності, оплати праці, витрат сировини і матеріалів тощо);
· суб’єкти контролю — служби контролінгу, що здійснюють контроль за дотриманням бюджетів та підрозділи чи окремі працівники, що відповідальні за виконання бюджетів;
· інструменти контролю бюджетів — методи, процедури, які використовуються в процесі бюджетного контролю (аналіз відхилень, SWОТ-аналіз тощо).
Діяльність контролера в галузі бюджетного контролю передбачає такі заходи:
¨ ідентифікація фактичних даних;
¨ розрахунок відхилень;
¨ визначення причин і факторів відхилень;
¨ розробка (підбір) каталогу заходів щодо коригування планів і діяльності в цілому;
¨ оцінка запропонованих заходів;
¨ ініціювання рішень щодо коригування планів;
¨ контроль виконання скоригованих планів.
Належний бюджетний контроль можливий лише за умови обліку всіх операцій, пов’язаних з грошовими надходженнями і виплатами, доходами та витратами, причому класифікація і способи визначення окремих показників повинні бути стандартизованими як під час планування, так і під час обліку. Ідентифікація фактичних показників і визначення відхилень здійснюється на основі даних управлінського обліку, який є своєрідним продовженням і деталізацією фінансового обліку.
Розрахунок та аналіз відхилень фактичних показників від бюджетних може проводитися як в абсолютних, так і відносних величинах. Він здійснюється як у розрізі окремих періодів, так і кумулятивно, тобто з урахуванням певної сукупності звітних періодів. Виявлені в процесі контролю відхилення сигналізують про необхідність корекції планів чи фінансово-господарської діяльності.
Конкретні рекомендації щодо коригування планів повинні формуватися лише після ретельного факторного аналізу причин відхилень та їх інтерпретації, що є найскладнішим елементом бюджетного контролю. Причини відхилень рекомендується систематизувати в розрізі трьох функціональних рівнів[18]:
1. Рівень планування:
· помилкова оцінка розвитку зовнішнього середовища;
· неправильні прогнози щодо причинно-наслідкових взаємозв’язків між діяльністю підприємства та зовнішніми факторами впливу;
· дефіцити в інформаційному забезпеченні чи обробці інформації, які призвели до нереальних прогнозів.
2. Рівень прийняття рішень:
· акцептування помилкових планових альтернатив, побудованих на заздалегідь неправильних пропозиціях;
· затвердження планових альтернатив, відмінних від тих, які згідно із обґрунтуваннями є найреальнішими до виконання.
3. Рівень реалізації:
· дефіцити в якісному та кількісному забезпеченні матеріальними, фінансовими та трудовими ресурсами, які призвели до зриву виконання планових показників;
· дефіцити у виробничому процесі;
· слабкі місця в організації виробничо-господарської діяльності;
· недостатня мотивація до виконання планових показників.
За загальним правилом у процесі аналізу відхилень показники інтерпретуються в контексті їх впливу на фінансові результати та ліквідність (платоспроможність) підприємства. Здебільшого на практиці проводиться факторний аналіз відхилень фактичних фінансових результатів від бюджетних. Метою аналізу є визначення та оцінка всіх факторів, що зумовили відхилення та вироблення на цій основі висновків і пропозицій щодо подолання виявлених негативних факторів і слабких місць, використання можливих резервів і відповідної корекції планів. Особлива увага при цьому звертається на аналіз прибутків від операційної діяльності та затрат, що може здійснюватися в розрізі окремих структурних підрозділів, видів продукції, центрів затрат тощо.
Аналіз відхилень фактичного прибутку від бюджетних показників здійснюється, як правило, за такими факторами:
· вплив зміни обсягів реалізації;
· вплив зміни цін;
· вплив зміни асортименту реалізованої продукції;
· вплив зміни величини затрат.
Вплив останнього фактору в процесі аналізу «розщеплюють» на окремі компоненти (групи чи статті затрат): постійні/змінні затрати, затрати на сировину та матеріали, затрати на персонал тощо.
Аналіз відхилень фактичних показників від бюджетних вважається основним інструментом оцінки діяльності центрів відповідальності чи затрат (прибутковості). Однак він характеризується двома основними недоліками:
1. Враховуються лише внутрішні співвідношення між плановими і фактичними показниками, оскільки базою для порівняння є результати діяльності одного підприємства; відсутність порівняння з показниками діяльності інших підприємств зумовлює небезпеку суб’єктивного трактування результатів аналізу та помилкових висновків.
2. Незбіг періоду, в якому виникли відхилення, з періодами, в яких проводиться аналіз та здійснюється відповідна реакція на відхилення.
Враховуючи вказані недоліки на провідних підприємствах, аналіз відхилень здійснюють за такими основними напрямами:
· факт — план аналізованого підприємства;
· звітний — попередній період;
· факт звітного періоду — факт аналогічного звітного періоду попереднього року;
· оцінні — бюджетні показники наступного періоду;
· порівняно із середньогалузевими показниками та показниками підприємств, що є найкращими в галузі.
Результати бюджетного контролю доцільно оформляти у вигляді звіту (рапорту) про виконання бюджетів. Аналіз відхилень при цьому візуалізується у формі діаграм, графіків, рисунків. У звітах поряд з фіксацією відхилень пояснюються їх причини та формулюються пропозиції щодо коригування бюджетів чи вдосконалення фінансово-господарської діяльності. Звітні аналітичні матеріали з виконання зведеного і функціональних бю-
джетів представляють керівництву підприємства для оперативної корекції зведених бюджетів підприємства та бюджетів структурних підрозділів чи центрів відповідальності. Результати аналізу виконання бюджетів, відносних показників і коефіцієнтів можуть зумовити необхідність розробки нового варіанта бюджету, який повинен починатися з вибору заданих значень.
На крупних підприємствах, як правило, функціонують комплексні автоматизовані системи бюджетного планування та контролю. Це дозволяє максимально оперативно (щоденно, щодекадно, щомісячно) одержувати інформацію про виконання бюджетів і, відповідно, вносити необхідні корективи в них з метою підвищення ефективності оперативного управління фінансами підприємства. Основне значення в плануванні за допомогою автоматизованої системи полягає, по-перше, в змозі моделювати різні сценарії побудови зведеного бюджету за різних його параметрів, по-друге, застосувати інтерактивні засоби аналізу відхилень, які дають можливість «розшифрувати» окремі показники і дійти висновків щодо факторів, які на них впливають.
ТЕСТИ І ЗАДАЧІ
Тести
Тест 1. До основних характерних ознак бюджетування належать…
1) короткостроковість;
2) середньостроковість;
3) високий рівень конкретизації;
4) низький рівень конкретизації;
5) тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень.
Тест 2. Які з наведених характеристик можна віднести до нуль-базис-бюджетування?
1. Метод може використовуватись при визначенні потреби в капіталі у разі заснування нового підприємства.
2. В основі бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів.
3. Цей спосіб, як правило, використовується за відносно стабільних обсягів виробництва та реалізації продукції.
4. Інструментом бюджетування є фінансовий план.
5. Бюджетні показники за цим способом розраховуються на основі нового обрахунку потреби в капіталі.
Тест 3. До типових часткових бюджетів можна віднести:
1) плановий баланс;
2) бюджет фонду оплати праці та нарахувань на неї;
3) бюджет прибутків і збитків;
4) бюджет матеріальних витрат;
5) бюджет ліквідності.
Тест 4. До основних інструментів планування ліквідності належать:
1) план прибутків і збитків;
2) бюджет виробництва та реалізації продукції;
3) нуль-базис-бюджетування;
4) оперативний фінансовий план;
5) бюджет робочого капіталу.
Тест 5. Основою для визначення потреби в капіталі в плановому періоді є…
1) показники балансу звітного періоду;
2) показники звіту про рух грошових коштів у звітному періоді;
3) бюджет виробництва в плановому періоді;
4) прибуток звітного періоду;
5) обсяг власного капіталу підприємства.
Тест 6. На обсяги потреби підприємства в капіталі для фінансування інвестицій впливають такі фактори:
1) форми розрахунків за готову продукцію;
2) вартість модернізації існуючих основних засобів;
3) вартість сировини та матеріалів;
4) продуктивність обладнання;
5) вартість монтажу обладнання.
Тест 7. Потреба підприємства в капіталі для фінансування оборотних активів дорівнює…
1) величині витрат на виробництво та реалізацію продукції в плановому періоді;
2) добутку середньоденних витрат на тривалість операційного циклу;
3) сумі запасів на дату складання балансу;
4) сумі запасів і дебіторської заборгованості на дату складання балансу;
5) сумі оборотних активів на дату складання балансу.
Тест 8. Потреба в капіталі для фінансування виробничих запасів визначається такими чинниками:
1) первісною вартістю запасів сировини, матеріалів тощо;
2) вартістю зберігання сировини та матеріалів на складі;
3) кількістю днів зберігання запасів на складі;
4) строками оплати сировини та матеріалів;
5) строками оплати готової продукції.
Тест 9. Золоте правило балансу вимагає…
1) паралельності строків фінансування та інвестування;
2) дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів;
3) щоб основні засоби фінансувалися за рахунок власного капіталу та довгострокових позичок;
4) дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасиву;
5) щоб довгострокові пасиви використовувалися не тільки для
фінансування основних фондів, а й для довгострокових оборотних
активів.
Тест 10. Правило фінансування, яке вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції, називається…
1) золотим правилом фінансування;
2) золотим банківським правилом;
3) правилом вертикальної структури балансу;
4) правилом узгодженості строків;
5) золотим правилом балансу.
Тест 11. До правил, які характеризують горизонтальну структуру капіталу, належать:
1) золоте правило фінансування;
2) золоте банківське правило;
3) правило вертикальної структури балансу;
4) правило узгодженості строків;
5) золоте правилом балансу.
Тест 12. Правило вертикальної структури балансу вимагає…
1) щоб відношення власного капіталу до позичкового дорівнювало 1: 1;
2) щоб коефіцієнт заборгованості не перевищував 100 %;
3) щоб структура капіталу та структура активів були узгоджені між собою;
4) дотримання певного співвідношення між власним та позичковим капіталом підприємства, що залежить від галузевих та інших умов діяльності останнього;
5) розрахунку двох показників: коефіцієнта фінансової незалежності та коефіцієнта заборгованості.
Тест 13. Які з наведених висловлювань правильні?
1. З приростом заборгованості зростає рентабельність власного капіталу, якщо проценти за кредит менші за рентабельність сукупного капіталу.
2. Якщо рентабельність активів дорівнює процентам за кредит, то останні дорівнюють рентабельності власного капіталу.
3. Рентабельність власного капіталу зростає разом з приростом коефіцієнта заборгованості, якщо проценти за кредит перевищують рентабельність власного капіталу.
4. У разі негативного значення показника рентабельності активів, рентабельність власного капіталу буде завжди негативною.
5. У разі позитивного значення показника рентабельності активів рентабельність власного капіталу буде завжди позитивною.
Тест 14. До показників, які характеризують структуру капіталу підприємства, належать:
1) відношення Cash-flow до позичкового капіталу;
2) коефіцієнт заборгованості;
3) коефіцієнт фінансової незалежності;
4) коефіцієнт покриття;
5) робочий капітал.
Тест 15. До основних розділів фінансового плану (бюджету ліквідності) належать:
1) грошові надходження;
2) чистий прибуток;
3) грошові видатки;
4) собівартість реалізованої продукції;
5) залишок (дефіцит) грошових коштів на кінець планового періоду.
Задачі
Задача 1
Необоротні активи підприємства становлять 600 тис. грн.
Короткострокові активи — 700 тис. грн.
Власний капітал — 400 тис. грн.
Довгострокові зобов’язання — 350 тис. грн.
Поточні зобов’язання — 550 тис. грн.
Перевірити рівень виконання підприємством умов золотого правила фінансування. Розрахувати робочий капітал підприємства та зробити висновки.
Задача 2
Визначити планову потребу в капіталі нановостворюваного підприємства, якщо прогнозні розрахунки дають таку інформацію:
1. Затрати, пов’язані із заснуванням підприємства, — 5 тис. грн.
2. Первісна вартість необхідної для виробництва планового обсягу продукції виробничої споруди — 1 млн грн.
3. Придбання машин та обладнання — 500 тис. грн.
4. Щоденні виплати на закупку сировини та матеріалів — 6 тис. грн.
5. Середньоденні затрати на утримання персоналу — 10 тис. грн.
6. Середньоденні затрати за іншими видами елементів затрат — 3 тис. грн.
7. Середній період з моменту оплати вартості сировини та матеріалів до запуску їх у виробництво — 7 днів.
8. Тривалість виробничого циклу — 3 дні.
9. Середній термін зберігання готової продукції на складі — 5 днів.
10. Збут готової продукції здійснюється з відстрочкою платежу у 10 днів.
Задача 3
Затрати на виробництво та реалізацію продукції в плановому кварталі становлять 8 млн грн, в т. ч.:
· затрати на сировину і матеріали — 45 % усіх затрат;
· затрати на заробітну плату та нарахування на неї — 35 % усіх затрат;
· інші затрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції, — 20 %.
Оплату сировини та матеріалів планується здійснювати на другий робочий день з дня оприбуткування їх на складі. Середній термін перебування виробничих запасів на складі — 2 дні. Тривалість виробництва продукції — 3 дні. Середній термін складування готової продукції — 5 днів. Підприємство планує відвантажувати готову продукцію з наданням відстрочок в її оплаті на 10 днів.
Фінансові служби підприємства повинні розрахувати плановий обсяг потреби підприємства в капіталі для фінансування оборотних активів у цілому та у розрізі окремих елементів затрат.
Задача 4
Розрахувати основні показники, що характеризують структуру капіталу підприємства, за таких даних (станом на кінець звітного періоду), тис. грн:
1. Статутний капітал — 500.
2. Додатковий капітал — 100.
3. Чистий прибуток — 200.
4. Нерозподілений прибуток — 150.
5. Валюта балансу — 2000.
Задача 5
Визначити оптимальну структуру фінансування інвестицій з метою максимізації рентабельності власного капіталу, за таких даних, тис. грн:
1. Загальний обсяг інвестицій — 100.
2. Базова рентабельність інвестицій — 25 % (за базового рівня процентів за кредит 20 %).
3. Можливі варіанти структури джерел фінансування (частка власного капіталу): 80 %; 70 %; 60 %; 50 %; 40 %; 30 %.
4. Починаючи з позначки 70 % (включно) зростання позичкових джерел фінансування в загальній структурі капіталу на 10 % веде до збільшення процентів за користування позичками на 1 %.
Задача 6
Капітал АТ «Х» становить 1 млн грн. Коефіцієнт заборгованості — 0,25. Вартість залучення позичкового капіталу — 5 %; вартість обслуговування власного капіталу (рентабельність власного капіталу) = 15 %. В рамках існуючої стратегії розвитку підприємство планує здійснити додаткові інвестиції. З метою зменшення вартості капіталу підприємства фінансовим контролінгом була внесена пропозиція щодо збільшення частки позичок у структурі капіталу до 50 % шляхом залучення додаткових кредитних ресурсів. Оцінити доцільність фінансування інвестицій за рахунок додаткових позичок та підвищення ризику структури капіталу з погляду зменшення середньозваженої вартості капіталу підприємства, якщо ставка податку на прибуток підприємства дорівнює 25 %.
[1] Villa F. Elementi di Amministratione e Contabilita. 3. Aufl. — Pavia, 1857. — S. 67.
[2] Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. — М.: Финансы и статистика, 2001. — С. 195.
[3] Див: Horvath P. Controlling. 4., überarb. Aufl. — München: Vahlen, 1991. — S. 447; Zuend A. Treasurer und Controler — Umrisse zweier moderner Berufsbilder im Finanz- und Rechnungswesen grösserer Unternehmungen. — Büro und Verkauf, 1973. — S. 99—73.
[4] Olfert O. Finanzierung. Kompendium der praktischen Betriebswirtschaft. — S. 111.
[5] Дайле А. Практика контроллинга: Пер. с нем. — М.: Финансы и статистика, 2001. — С. 182.
[6] Способи бюджетування не слід плутати з методами прогнозування (див. розд. 11).
[7] Olfert O. Finanzierung. Kompendium der praktischen Betriebswirtschaft. — S. 68—69.
[8] Для детальнішого ознайомлення з порядком визначення потреби в оборотному капіталі див.: Фінанси підприємств: Підручник / За наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогіна.
3-тє вид. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 157—190.
[9] Olfert O. Finanzierung. Kompendium der praktischen Betriebswirtschaft. — S. 79.
[10] За відсутності по окремих видах продукції розроблених норм витрат потреба в матеріальних ресурсах у плановому періоді розраховується з даних про фактичні витрати матеріалів (сировини тощо) у попередньому періоді і зниження їх у плановому періоді.
[11] Див.: Фінанси підприємств. — С. 171—172.
[12] Haerle D. Finanzierungsregeln und Liquiditätsbeurteilung: Finanzierungshandbuch / Von H. Janberg, 2. Aufl. — Wiesbaden, 1970. — S. 94.
[13] Deutsche Bundesbank, Monatsbericht, März, 2000. — S. 50—53.
[14] Volkart R. Strategische Finanzpolitik. — S. 70.
[15] За: Wöhe G., Bilstein J. Grundzüge der Unternehmensfinanzierung.
[16] Boemle M. Unetrnehmensfinanzierung. — S. 120.
[17] Lanz R. Controlling in kleinen und mittleren Unternehmen. — Bern-Stuttgart, 1990. — S. 68.
[18] Eilenberg G. Betriebliche Finanzwirtschaft: Einfuehrung in Investition und Finanzierung, Finanzpolitik und Finanzmanagement von Unternehmungen. 6. Aufl. — München; Wien: Oldenburg, 1997. — S. 315—316.
