Для одержання більш повних знань про досліджуваний об’єкт необхідно мати більший обсяг інформації, яка часто має якісний характер і не піддається кількісним вимірюванням.
Тому при прогнозуванні, розробці проектів і виборі програми напряму розвитку системи, оцінки якості продукції, роботи підприємства і організації та інших завдань все ширше застосовуються методи експертних оцінювань (експертні методи), які допомагають формалізувати процедури збирання і аналізу думок спеціалістів і перетворити одержану інформацію у форму, найбільш зручну для підготовки обґрунтованих рішень.
Спеціалісти, які готують інформацію для прийняття управлінських рішень, повинні надати її у вигляді цілісної картини, яка відображає об’єкт управління у зручному для сприйняття ракурсі, містить пропозиції варіантів альтернативної поведінки і можливих наслідків, дає можливість сприймати об’єкт у його динаміці.
Основними етапами цього процесу є:
− побудова інформаційної моделі досліджуваного об’єкта;
− розробка системи якісного аналізу інформації;
− розробка інформаційної моделі розвитку об’єкта;
− визначення тенденцій і перспектив розвитку досліджуваного об’єкта.
Експертні оцінки використовуються на всіх етапах інформаційного забезпечення управління – від локальних до глобальних. Наприклад, інформаційні потреби організації визначаються на основі думок окремих спеціалістів і тих специфічних завдань, що стоять перед ними. На основі узгодження інтересів різних підрозділів організації виробляється консенсус відносно їх інформаційних потреб.
Експертні оцінки – це судження кваліфікованих фахівців-професіоналів, висловлені у виді змістовної, якісної або кількісної оцінки об’єкта, призначені для використання при прийнятті рішень.
Для одержання якісної експертної інформації необхідно додержання таких умов:
− наявність експертної комісії, яка складається з спеціалістів, що професійно знайомі з об’єктом експертизи і мають досвід роботи експерта;
− наявність аналітичної групи, яка професійно володіє технологією організації і проведення експертиз, методами одержання і аналізу експертної інформації;
− одержання достовірної експертної інформації;
− коректна обробка і аналіз експертної інформації.
При застосуванні експертних технологій виникають такі проблеми:
1. Формування експертної комісії. Однією з основних проблем є визначення якості експерта.
2. Організація і проведення експертиз.
3. Одержання експертної інформації.
4. Визначення остаточних експертних оцінок.
5. Багатокритеріальні оцінки.
6. Аналіз результатів експертизи.
Типовими помилками при застосуванні експертних технологій є:
− перебільшення можливостей експертних оцінок;
− залучення некомпетентних експертів;
− недостатня поінформованість експертів про об’єкт експертизи;
− недостатньо чітка постановка задачі перед експертами;
− обмеження експертизи межами однієї експертної процедури;
− надлишкове захоплення кількісними оцінками;
− порушення правил теорії вимірювань;
− необхідність організації інформаційної взаємодії між експертами;
− конформізм експертів;
− неврахування фактора кон’юнктурності;
− невірне розуміння точності експертних оцінок;
− неправильна обробка результатів експертизи;
− некоректна інтерпретація результатів.
Одним з головних завдань інформаційного менеджера є комплексне інформаційне забезпечення користувачів найбільш повною і достовірною фактографічною і концептуальною інформацією, особливо порівняльного і прогнозного характеру щодо стану, тенденцій і перспектив розвитку певної предметної галузі.
В умовах існування значної кількості різноманітних інформаційних джерел і масивів інформації, перед спеціалістом виникає завдання визначення відносної цінності різних джерел інформації з точки зору їх використання у діючих системах інформаційного забезпечення.
Виступаючи як експерт у відповідній галузі, інформаційний менеджер для виконання ряду професійних завдань залучає до співпраці експертів у інших галузях, зокрема, проводить експертні опитування при визначенні інформаційних потреб користувачів, при розробці і реалізації проекту впровадження комп’ютерної інформаційної системи підприємства з метою визначення вимог користувачів до інформаційної системи, експертне опитування постачальників апаратного і програмного забезпечення комп’ютерних систем та для вирішення широкого спектру інших завдань управління інформаційною діяльністю.
