Які наслідки має несвоєчасний розрахунок із працівником

Чим загрожує невиплата компенсації за роботу у відрядженні у вихідні дні

10.10.2016

Часто трапляються випадки, коли відрядження працівника припадає на вихідні дні. Впевнені, що більшість підприємств не звертає особливої уваги на це... До того часу, поки працівник не стане з вами судитись, маючи повне право на компенсацію (і значну)

Про що це ми?

Ми вже писали про досить цікаве судове рішення, в якому працівниця відсудила в свого колишнього роботодавця велику суму коштів (приблизно 271 тис. грн) за те, що він не здійснив оплату роботи у вихідні дні відрядження в подвійному розмірі, не надав інших днів відпочинку. Не було закрите це питання і під час звільнення з роботи, коли із працівницею мав бути здійснений остаточний розрахунок за належними їй виплатами.

Висловлюємо щиру повагу працівниці, озброєній знаннями, і водночас розповімо, як вашому підприємству уникнути таких витрат.

 

Як оплачуються вихідні та святкові дні під час відрядження

Загалом, ст. 71 КЗпП встановлює заборону на роботу у вихідні дні. Проте, коли йдеться про відрядження, то не виключені випадки, коли згідно із наказом працівник має працювати у вихідні дні.

В такому випадку слід діяти за ст. 72 КЗпП: робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін:

· наданням іншого дня відпочинку;

· або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Те саме стосується і роботи у святкові/неробочі дні згідно зі ст. 73 КЗпП.

А ось щодо відбуття/повернення з відрядження у вихідні/святкові/неробочі дні, то, як справедливо зазначило Мінпраці у листі від 19.06.2008 р. №154/13/116-08, такі дні, якщо вони співпадають з вихідними, святковими або неробочими днями, не вважаються такими, у які працівник спеціально відряджений для роботи. Отже, й компенсація за роботу в ці дні не виплачується.

Водночас небюджетне підприємство не зобов’язане надавати за такий день й інший день відпочинку. КЗпП такого обов’язку не містить, а отже інший день відпочинку за ці дні надається виключно за рішенням роботодавця або якщо це передбачено колективним або трудовим договором, положенням про відрядження на підприємстві тощо.

 

Приклад. Працівника відправлено у відрядження з 02.09.2016 р. по 10.09.2016 р. Дні відрядження припадають на такі вихідні дні — 03.09, 04.09 та 10.09. При цьому, 10.09 — це день прибуття з відрядження.

Тож 03.09 і 04.09 обов’язково слід оплатити у подвійному розмірі або надати інший день відпочинку, а за 10.09 можна надати інший день відпочинку.

 

Як ці правила тлумачить Верховний суд (Постанова від 14.09.2016 р. Справа № 6-1437цс16*)

Розглядаючи справу №6-1437цс16, ВСУ зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 2 Закону про оплату праці у структуру заробітної плати входить передбачена заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Відтак, якщо читати цю норму разом з приписами ст. 72 КЗпП, то слід визнати: якщо наказ про відрядження містить саме вихідні дні у періоді відрядження, то такі вихідні слід оплатити у подвійному розмірі або надати працівнику інший день відпочинку.

*Аналогічні висновки наведені й в іншій подібній справі ВСУ (постанова № 6-1442цс16 від 14.09.2016 р.)

 

Які наслідки має несвоєчасний розрахунок із працівником

Через несвоєчасний розрахунок роботодавця із працівницею за роботу під час відрядження у вихідні дні, він тепер має виплатити суму в 100 разів більшу за суму недоплати. І ось чому.

За ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від роботодавця, провадиться в день звільнення. І лише, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Зауважимо, що це стосується лише неоспорюваних сум виплат. Адже в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець повинен виплатити лише неоспорювану ним суму.

Спору на той час не було. Працівниця звернулася до суду після звільнення (це могло бути в будь-який момент - строків давності у праві отримати належну працівнику зарплату немає).

І в результаті цілком законно отримала:

· належну їй недоплату по зарплаті;

· компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати;

· середній заробіток за весь час затримки у виплаті зарплати!

Остання виплата і встановила своєрідний рекорд. Адже згідно зі ст. 117 КЗпП, в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зверніть увагу: розмір недоплати аж ніяк не впливає на розмір середнього заробітку, який виплачуватиметься за затримку у виплаті.

Таким чином, невиплата може становити і копійки. А ось середній заробіток за кілька років буде значно більшим (що ми і бачимо у коментованій постанові ВСУ).