Формування духовної культури школярів засобами музичного мистецтва

Для визначення теоретичних засад формування духовності учнів, необхідно розкрити сутність поняття «духовність». Тлумачення цього слова багатозначне і залежить від сфери застосування. Цим словом позначають дві речі, дуже різні, хоча і тісно пов'язані між собою.

Духовність - властивість природи самої людини, це щось унікальне, виключне, найважливіше, що відрізняє людину від інших самих високорозвинених живих істот, це те, що навіть важко визначити словами. Дух - це мислення, і свідомість, і воля людська, що становить особливість людини. Без духовності не можна нести жертви і здійснювати подвиги. Відмінна риса духовної людини - це його врівноваженість і цілісність, щирість, повна гармонія з самим собою і світом, в якому живе така особистість. Духовність відкриває нам доступ до любові, совісті, почуття обов'язку, до правосвідомості та державності, до мистецтва, науки і релігії, вказує, що є в житті головним і найбільш цінним. Духовні знання не лише ведуть до певного виду діяльності. Вони висвітлюють загальну картину світу, загальні закони розвитку природи і суспільства, завдяки чому виробляється науковий підхід до розуміння явищ. Мистецтво і музика допомагають глибше пізнати і зрозуміти життя, розвивають творчу активність. Таким чином, можна коротко дати відповідь - духовність це любов, доброта, краса, творчість, знання і світло, що несе людина, що володіє цією якістю душі.

Музика відкриває людині можливість творчої реалізації та самовизначення у світі, осягнення гармонійної єдності зі світом. Музичне мистецтво містить цінні ідеї і століттями перевірений досвід виховання, які, розвиваючись, збагачують світову педагогічну думку. Вивчення цього досвіду та використання досягнень сучасного музикознавства допоможуть збагатити теоретичні основи і практику виховання.

Особлива роль у роботі з учнями належить дитячий музиці, яка на практиці завжди розглядалася як ядро духовного виховання. Тим більше це відноситься до дитячої національної музики, що має давні традиції. Виразні засоби національної музики сприяють розвитку моральних почуттів, глибокого осмислення духовних уявлень таких як, дружба, співпраця, взаємоповага, взаємозбагачення. Тому звернення до традицій дитячої національної музики сприяє здійсненню плідного духовного виховання учнів. Природна сторона людини розвивається і змінюється протягом всього його життя. Лише в процесі виховання і навчання, громадського життя і діяльності, засвоєння знань і умінь у людини на основі задатків формується духовна культура.

Є чудова думка про те, що в музиці цінне не тільки те, що звучить, але те, які думки вона народжує. Безсумнівно, роздум про мистецтво допомагає глибше зрозуміти не тільки саме мистецтво, а й замислитися над іншими проблемами - філософськими, естетичними, соціально-психологічними.

Музика є лікувальним засобом. Ще в древні знали, що мистецтво має лікувальним ефектом. Найбільш ж сильний вплив робить музика. У Древній Греції Піфагор у своєму університеті в Кротоні починав і закінчував день співом: вранці - щоб очистити розум від сну і порушити активність, ввечері - заспокоїтися і налаштуватися на відпочинок. Звідси випливає, що музика - це древня і природна форма емоційного стану, для того, щоб зняти накопичене психологічна напруга, заспокоїтися, зосередитися.

Формування майбутнього неможливе без аналізу культурно-історичних підстав всієї попередньої культури, з одного боку, породила глобальні проблеми людства, з іншого, що має позитивний досвід виходу з криз різного ступеня загальності. У сучасному розумінні класична музика - це музичні шедеври минулого і сьогодення, твори виняткових художніх достоїнств, які складають золотий фонд світової музичної культури: твори Баха, Бетховена, Глінки, Чайковського, Шостаковича, Рахманінова та багатьох інших видатних композиторів. Це найскладніша область музичного мистецтва, оскільки класична музика звертається до вічних питань Буття. У центрі класичних музичних творів стоять моральні, релігійні та філософські проблеми, тому не тільки сприйняття, але й осмислення музичних шедеврів вимагає спеціальної інтелектуальної підготовленості школярів.

Духовне відродження передбачає ефективне збереження історико-культурної спадщини, значною частиною якого є музичну спадщину. намітився перехід від дослідження та збереження духовної спадщини національних культур до його розвитку Процеси відродження мови, культури в вплинули на вивчення і збереження музичної спадщини. У традиції вокального та інструментального виконавства, як сольного, так і ансамблевого у супроводі народних музичних інструментів, привносяться інновації в області особливостей побудови і виконання епосу, інтонування, композиторської школи. Інноваційні процеси відбилися на розвитку шкільно-пісенного репертуару музичної культури.

Під впливом народної музики складається шкільно-пісенний репертуар. Виникає потреба у збірниках популярних народних пісень.

Виховні можливості будь-якого музичного твору, як би не були великі його художні достоїнства, виявляться нереалізованими, якщо у дитини не вихована емоційна чуйність на красу сприймають музики. Якщо школяреві подобається мелодія пісні, якщо він із задоволенням бере участь у створенні ритмічного акомпанементу до пісні, якщо він розуміє виражальні можливості тембрів різних музичних інструментів, регістрів, тобто емоційно відгукується на музику, то це означає, що він з більшою глибиною спіткає і то моральний зміст, яке міститься у цій музиці. Пісні про Батьківщину, про матір, про рідну природу пробудять у школяра патріотичні та інтернаціональні почуття тільки в тому випадку, якщо він зможе активно співпереживати зміст слухають і виконуваних пісень, тобто буде емоційно чуйним.

Вчитель музики має у своєму розпорядженні багато засобів і прийомів, за допомогою яких він може розвивати в своїх вихованців емоційну чуйність на музику. Перш за все, він повинен розвивати у них спостережливість за самими різними життєвими явищами, які їх оточують. Вчити співвідносити їх зі звуками музики. Як звучать крапельки дощу по калюжах, як шумить вода в гірському струмку, як співають птахи у весняному лісі - всі ці та багато інших спостереження можуть стати джерелами, з яких педагог може черпати матеріал для розвитку емоційної чуйності своїх вихованців. Велике значення в цьому випадку буде, очевидно, відноситься наслідуванню дітей у співі або грі на інструментах звуків навколишньої дійсності. Особистий досвід спостереження за дійсністю, відображення цього досвіду в найпростіших самостійних музичних імпровізаціях дає дуже багато, як підказує наш педагогічний досвід, для сприйняття і розуміння дитячої музики. У сучасній музиці знаходять вираження, насамперед гарні почуття. Але при першому знайомстві з новим твором ми часом не відразу вловлюємо їх, бо не відразу сприймаємо незвичні звучання.

Педагогічний зміст роботи по духовно - моральному становленню особистості школяра полягає в тому, щоб допомагати, йому просуватися від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, де потрібно самостійність ухвалення рішення і моральний вибір.

Слідом за розвитком музичної і життєвої спостережливості на формування духовної культури школярів впливає ступінь розвиненості у них сенсорних здібностей, тобто вміння правильно розрізняти різні за висотою звуки, тембри, темпи. Висока чутливість до змін цих окремих засобів музичної виразності, як показує наша педагогічна практика, позитивно впливає на емоційну чуйність дітей, на музику. Закликаючи учнів вслухатися в звучання інструментів народного та симфонічного оркестру, знаходячи між ними спільне і відмінне, виконуючи те тихі, то гучні твори на різних регістрах і в різних темпах - тихі і гучні - вчитель музики тренує здатність чути своїх вихованців, розвиває їх музичні здібності і разом з цим їх емоційну чуйність.

На формуванні духовної чуйності великий вплив мають різні ігри. У сучасній музичній педагогіці розрізняють сюжетно-рольові та дидактичні ігри.

Сюжетно-рольові ігри найчастіше використовують в музичному вихованні у вигляді театралізації виконуваної пісні. Театралізація виконуваної пісні, як показали наші педагогічні досліди, значною мірою сприяють тому, щоб морально-естетичний вплив пісні справила на школярів найбільший вплив.

У початкових класах робота з музичного виховання може проводитися не тільки на уроках музики, але і на інших (уроки образотворчого мистецтва, природознавство, фізкультури). Проте найбільшими можливостями, як показує практика, для цього мають у своєму розпорядженні уроки рідної мови. Якщо вчитель початкових класів добре знає зміст репертуару дитячих пісень, які входять до програми музичного виховання, він може органічно включати пісні відповідного змісту в інші уроки. У свою чергу на уроках музики в 1-3 класах, а також на позакласних заняттях можна використати пісні, віршовані тексти яких вивчаються на уроках рідної мови. Вивчення на уроках рідної мови віршів, які використовуються на уроках музики як текстів відповідної пісні, дає можливість вчителю музики більше часу приділяти засвоєнню виразних особливостей музичної мови. У свою чергу збагачення вірші виразними можливостями музики, в першу чергу ритмом і інтонаціями, сприяє тому, що діти після розучування вірші у вигляді пісні на уроці музики більш виразно й захоплено читають цей вірш на уроці рідної мови.

Для розвитку емоційної чуйності велике значення має також показ школярам одного і того ж життєвого змісту в відображенні за допомогою різних видів мистецтв, залучення школярів в активний процес співпереживання сприймають музики. Добре зарекомендував досвід підбору ритмічного акомпанементу, які учні повинні були виконати у вигляді або ударів в долоні, або ударами долонь по колінах. Оскільки сприйняття ритму і його переживання завжди викликає ту чи іншу рухову реакцію, а той чи інший рух завжди так чи інакше пов'язане з певним емоційним станом людини, то, залучаючи учнів до виконання різних рух під музику, ми тим самим розвиваємо у них емоційну чуйність.

Для виховання духовної культури вчителю необхідно виховувати у своїх вихованців не тільки спостережливість за зовнішніми явищами дійсності, а й прислухатися і придивлятися до власного і емоційного внутрішнього світу. Вчителю необхідно частіше нагадувати своїм учням, що «Музика - це душа людини!». Пропонуючи дітям для сприйняття різні за настроєм пісні - веселі або сумні, спокійні або збуджено-тривожні, вчитель повинен пояснити за допомогою яких музичних засобів мелодії темпу, ритму, ладу, тембру композитор передає цей настрій і одночасно з цим може попросити своїх учнів згадати ті випадки зі свого життя, коли вони відчували такий же настрій.Для розвитку емоційної чуйності велике значення має освоєння школярами одного і того ж життєвого змісту, вираженого за допомогою різних видів мистецтв.

Щоб музика сподобалася дітям, педагог повинен дуже ретельно продумати питання якості звучання та використання пропонованої для прослуховування музики. Навіть сама гарна музика не викличе в серцях дітей потрібного відгуку, якщо вчитель її погано виконує. Як тільки виникають, якісь неполадки в звучанні прослуховується музики, діти вмить відволікаються і всі самі благі задуми педагога виявляються зім'ятими і нереалізованими. Тому ретельне розучування педагогом дитячого репертуару, уміння його співати і виконувати на високому художньому рівні, не менш ретельна перевірка та підготовка технічних засобів відіграє важливе значення для виконання завдань формування емоційної чуйності школярів на музику. Учитель повинен також працювати над виразністю своєї мови, міміки та похідних рухів, з тим, щоб бути естетично виразним. Спостерігаючи за тим, як сам учитель уважно слухає музику, які експресивні руху він робить в такт звучала музики, як музика відбивається на його обличчі, діти, наслідуючи свого вчителя, точно також намагаються уважно вслухатися в звуки музики і повторювати ті ж самі експресивні руху, які зробив їх вчитель. Оціночні дії педагога в процесі сприйняття і виконання музики (похвала або осуд) також посувають дітей до більш уважного ставлення до музики. У молодших класах для встановлення теплих дружніх відносин між колективом класу і педагогом повинні переважати оцінки заохочує і позитивного характеру, звернені як до всього класу в цілому, так і до окремих учням («Молодці, добре слухаєте!» Або «Мені подобається, як ти співаєш»і т.д.). Правильно дана оцінка дією учнів стимулює прояви більш уважного ставлення до музики і отже сприяє формуванню емоційної чуйності, необхідної для реалізації виховних можливостей музики.

Таким чином. факторами, що сприяють формуванню цієї чуйності, є:

Звернення вчителем уваги дітей на різноманітні явища дійсності, які їх оточують, спонукання їх до того, щоб вони подумали про те, як ці явища можуть втілитися в музиці;

Залучення школярів у процесі активного співпереживання та співтворчості у процесі сприйняття і виконання музики;

Тісний зв'язок уроків музики з іншими навчальними предметами і перш за все з уроками рідної мови;

Використання в музичному вихованні школярів сюжетно-рольових і дидактичних ігор;

Високохудожнє виконання педагогом пропонованої дітям музики. Відсутність сторонніх звуків і шумів у момент відтворення музики;

Встановлення вчителем теплих та дружніх відносин з учнями, віра в їх можливості і в позитивні якості особистості.

Дитячі пісні українських композиторів, написані в кращих традиціях народної музики, володіють великими педагогічними можливостями, які, будучи правильно використані на уроках музики в початковій школі, виступають як важливий засіб музично-естетичного виховання молодших школярів;Перше з них має бути пов'язане із збагаченням молодших школярів музичними уміннями, знаннями і навичками, які допомагають їм у сприйнятті і виконанні різних музичних творів. Інший напрямок включає в себе виховання в учнів здатності глибоко відчувати ідейно-моральний зміст цих творів, які повинні формувати в учнів правильні, з точки зору загальнолюдської моралі, ставлення до своєї Батьківщини, до інших людей, до праці, до рідної природи і її тваринного світу; вміння бачити красу в цих відносинах.

Композиторам, що працюють в області створення музики для дітей, потрібно ще багато зробити для розширення її педагогічних можливостей з метою вирішення навчальних та виховних завдань.

У піснях, адресованих дітям, необхідно ширше відображати теми, пов'язані зі сприйняттям морально-естетичних якостей, таких, як теми дружби, взаєморозуміння, взаємоповагу, взаємодопомоги. Зокрема, необхідно більш широке відображення в дитячих піснях теми праці на загальне благо і різних інших моральних якостей.

Композиторам треба сміливіше вводити в дитячі пісні форми і метроритмическом структури, які мають багаті традиції використання в народній музиці і не обмежуватися найбільш простими формами і структурами.