Алгоритм розрахунку оптимального залишку за моделлю Baumol-Allais-Tobin

1. Для визначення оптимальної стратегії необхідно знати наступне:

Q – початкове сальдо, тобто кількість грошей на рахунку підприємства на початок періоду.

c – фіксовані витрати від продажу цінних паперів/переведення коштів з депозитного рахунка для поповнення поточного.

V – загальна кількість нових грошових коштів необхідних для трансакційних потреб протягом поточного планового періоду.

r – відсоткова ставка за ліквідними цінними паперами, депозитним вкладом.

2. Загальні витрати невикористаних можливостей становитимуть:

де ВНМ – витрати невикористаних можливостей;

Q – початкове сальдо, тобто кількість грошей на рахунку підприємства на початок періоду;

r – відсоткова ставка за ліквідними цінними паперами, депозитним вкладом.

3. Оптимальне початкове сальдо, при якому загальні витрати будуть мінімальними обчислюється по формулі:

,

де – оптимальне початкове сальдо;

V – загальна кількість нових грошових коштів необхідних для трансакційних потреб протягом поточного планового періоду;

c – фіксовані витрати від продажу цінних паперів/переведення коштів з депозитного рахунка для поповнення грошових коштів;

r – відсоткова ставка за банківським депозитом.

4. Загальна кількість угод по конвертації цінних паперів або переводу депозитного вкладу у кошти (k) розраховується за формулою:

,

де k - загальна кількість угод по конвертації цінних паперів або переводу депозитного вкладу у кошти;

V – загальна кількість нових грошових коштів необхідних для трансакційних потреб протягом поточного планового періоду;

– оптимальне початкове сальдо.

5. Загальні видатки (ОР) по реалізації такої політики керування коштами дорівнюватимуть сумі витрат невикористаних можливостей та комерційних витрат:

де V - прогнозована потреба в коштах у періоді (рік, квартал, місяць);

с - фіксовані витрати від продажу цінних паперів/переведення коштів з депозитного рахунка для поповнення поточного;

– оптимальне початкове сальдо;

r - прийнятний і можливий для підприємства процентний дохід по короткострокових фінансових вкладеннях, наприклад, у державні цінні папери або на короткостроковий депозитний рахунок.

Головний недолік цієї моделі полягає в припущені про передбачуваність і стабільність грошового потоку. Також в ній не враховуються циклічність і сезонність, властиві більшості грошових потоків.

 

Алгоритм реалізації оптимізаційної моделі Міллера-Орра:

1. Встановлюється мінімальна величина коштів (Вn), яку доцільно мати на розрахунковому рахунку (вона визначається експертним шляхом, виходячи із середньої потреби підприємства в оплаті рахунків, можливих вимог банку й ін.).

2. За статистичними даними визначається варіація щоденного (щорічного) надходження коштів на розрахунковий рахунок (V).

; , де

де х _і – щорічне надходження коштів на рахунок;

− середнє значення надходження коштів на рахунок;

n − кількість періодів (років).

 

3. Визначаються витрати (Рх) по збереженню коштів на розрахунковому рахунку (звичайно їх приймають у сумі ставки щоденного доходу по короткострокових паперах, які циркулюють на ринку) і витрати (Рт) по взаємній трансформації коштів і цінних паперів (ця величина передбачається постійною; аналогом такого виду витрат, що мають місце у вітчизняній практиці, є, наприклад, комісійні, що сплачуються в пунктах обміну валюти).

4. Розраховують розмах варіації залишку коштів на розрахунковому рахунку (S):

 

5. Розраховують верхню границю коштів на розрахунковому рахунку (Ов), при перевищенні якої необхідно частину коштів конвертувати в короткострокові цінні папери:

Ов = Він + S.

6. Визначають точку повернення (Тв) − величину залишку коштів на розрахунковому рахунку, до якої необхідно повернутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на розрахунковому рахунку виходить за границі інтервалу (Он, Ов):

Тв = Он + (S/ 3).

Головним недоліком моделі є те, що верхня межа коридору рівня ліквідності встановлюється в залежності від нижньої, але при цьому не існує чіткої методики встановлення нижньої межі. Менеджеру, який контролює рівень ліквідності, у визначенні нижньої межі доводиться спиратися на здоровий глузд і досвід, звідси виникає суб'єктивність оцінок моделі.

ТРЕТІЙ ЕТАП. Скласти прогнозний «Звіт про рух грошових коштів» на майбутній рік за реалістичним, оптимістичним та песимістичним сценаріями.

 

Зробити загальні висновки по роботі та запропонувати шляхи оптимізації грошових потоків піддослідного підприємства.

Результати практично-дослідної роботи міні-групи оформити у вигляді презентації.