Лекція 6. Управління стратегічними ситуаціями

1. Мета, задачі та зміст стратегічного планування.

2. Інформаційна база стратегічного планування

3. Логіка і завдання стратегічного планування

1. Мета, задачі та зміст стратегічного планування.

В умовах ринкових відносин будь-яка організаційна форма виробництва повинна планувати свою діяльність, в протилежному випадку вона стає об'єктом чужого планування. Відомо, що в умовах ринкового середовища головним регулятором економічних відносин є ціни, тобто діють закони попиту і пропозиції, сильний вплив здійснюють чинники зовнішнього середовища, зовнішньої діяльності підприємства, реї іону.

За допомогою прогнозування і планування з'являється можливість об'єктивно оцінювати підприємство, умови його діяльності.

Для вирішення своїх внутрішніх і зовнішніх проблем будь-яке підприємство прагне вертикальної інтеграції, здійснювати контроль над попитом, мати довгострокові контрактні відносини з постачальниками і споживачами, входити до складу підприємницьких мереж. Все це допо­магає зменшити невизначеність ринкових відносин, зумовлює необхідність використовування всіх видів прогнозування та планування і дає можли­вість на цій основі зайняти стратегічну позицію на ринку.

В умовах ринкових відносин важливе значення набуває планування зовнішнього середовища, або стратегічне планування. В більшості країн світу стратегічне планування стає основним правилом діяльності підприємств.

Основною метою плану є забезпечення виконання поставленого завдання. Для цього в самому плані важливо передбачити механізм, адаптації планових рішень до конкретної ситуації. Цей механізм зумовлює тісний зв'язок довгострокових і короткострокових планів.

Тепер більшість дослідників цієї проблеми сходиться на тому, що стратегія - це;

> перспективний план дій;

> прикриття з метою перехитрити своїх конкурентів на ринку;

> позиція максимального використовування економічних умов внутрішнього і зовнішнього середовища, або перспективне планування реакції організації на зміну зовнішнього середовища;

> систематизація оперативних, річних і перспективних планів організації для досягнення кінцевої мети.

♦ Отже, економічна стратегія в ринкових умовах систематизує технічну, технологічну і організаційну сторони виробничих і соціальних відносин на локальному і глобальному рівнях.

Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формується система цілей функціонування підприємства, об'єдну­ються зусилля всього колективу для їх досягнення.

Стратегічне планування являє собою набір процедур і рішень, з допомогою яких розробляють стратегію підприємства, яка забезпе­чує досягнення цілей функціонування підприємства.

Основним завданням стратегічного планування є забезпечення нововведень, організаційні зміни у складі структури управління, необхідних для забезпечення життєдіяльності підприємства.

Основне завдання стратегічного планування полягає в забезпеченні нововведень та організаційних змін, необхідних для функціонування під­приємства та його конкурентоспроможності.

Стратегічне планування можна розглядати як процес, що виконує декілька функцій: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середо­вища, внутрішні координація та регулювання, організаційні зміни:

> ефективний розподіл ресурсів між різними сферами діяльності, пошук оптимальних шляхів їх використання є важливою функцією стратегічного планування;

> адаптація підприємницьких структур до зовнішнього середо­вища передбачає систему дій з пристосування підприємства до зміни ринкових умов господарювання -— використання його переваг та зменшення загроз;

> функція координації та регулювання передбачає узгодження зусиль структурних підрозділів підприємства для досягнення стратегіч­ної цілі, передбаченої стратегічним планом;

> стратегія підприємства - це складна система цілей і завдань, закріплених за відповідними структурними підрозділами і виконавцями. Для реалізації стратегії необхідна координація дій всіх учасників;.

> функція внесення організаційних змін проявляється в проведенні різних організаційних перетворень на підприємстві - перерозподілі управлінських функцій, повноважень, відповідальності; створенні моти­ваційної системи для досягнення стратегічних цілей. При цьому дуже важливо, щоб ці дії були результатом стратегічного передбачення, а не реакцією на господарську ситуацію.

♦Основними складовими економічної стратегії є: взаємодія підприємства з ринками виробничих ресурсів; поведінка підпри­ємства на ринках грошей і цінних паперів; зовнішньоекономічна діяльність підприємства; інвестиційна діяльність підприємства; зниження виробничих витрат і т. д.

Сучасні темпи змін в економіці - дуже високі, тому їх врахування в діяльності підприємств є надзвичайно важливим. Стратегічне планування дозволяє прогнозувати майбутні проблеми і можливості підприємств, сприяє зменшенню ризику під час прийняття рішень, забезпечує інтег­рацію цілей і завдань всіх структурних підрозділів і виконавців.

У вітчизняній практиці управління підприємствами стратегічне плану­вання застосовується рідко, хоча в останні роки увага до нього значно зросла. Поряд з перевагами стратегічне планування має низку недоліків, які обмежують сферу його застосування, позбавляють універсальності під час вирішення господарських завдань:

> стратегічне планування не має чіткого алгоритму розробки і реалізації;

> конкретний інструментарій стратегічного планування залежить від особистих здібностей спеціаліста, його професійного досвіду та інтуїції;

> процес стратегічного планування вимагає значних витрат часу, ресурсів і не завжди забезпечує отримання результату.

Стратегічне планування є результативним за умов

* доповнення стратегічного планування поточним

* щорічної деталізації стратегічних планів розвитку

* збереження тісного зв’язку стратегічного плану з річним фінансовим планом

* вдосконалення механізму стратегічного планування

2.Інформаційна база стратегічного планування

Під інформацією звичайно розуміють обмін відомостями в системі прогнозування і планування економічних і соціальних відносин в суспільстві.

Предметами інформаційного забезпечення є:

* основні джерела інформації;

* способи отримання інформації;

* шляхи і засоби організації інформаційних масивів і потоків; У введення інформації і доступ до неї;

* інтеграція інформації в банки даних і створення розподілених локальних джерел інформації.

Під час використання інформації в прогнозуванні і плануванні виділяють наступні основні етапи роботи з нею:

· постановка задачі в кількісному формулюванні;

· пошук інформації і встановлення основних її джерел;

· аналіз інформації на основі її класифікації і фільтрації;

· групування, відбір і перевірка;

· прогнозні і планові розрахунки;

· підготовка прогнозних рішень.

Інформаційне забезпечення прогнозування і планування АПК включає три основні складові:

*законодавча і нормативна інформація;

*інформація про науково обґрунтовані регіональні системи господарювання;

*інформація про зовнішнє економічне середовище, включаючи інформацію про ринок сільськогосподарської продукції (попит, ціни, покупці, конкуренти).

У свою чергу законодавча і нормативна інформація також може бути диференційована на наступні основні складові:

* інформація про внутрішнє середовище,

*оцінка і прогноз розвитку власної технології,

*оцінка і прогноз технічного забезпечення,

*оцінка і прогноз організації праці і виробництва,

* оцінка і прогноз фінансового стану.

Інформаційне забезпечення на основі перспективних регіональних систем господарювання включає розробку наступних основних розділів:

*інтенсивні технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва;

*нове в техніці і технології виробництва в основних сферах АПК, оптимізація розвитку формувань АПК;

*найраціональніше використання їх економічного, ресурсного і виробничого потенціалів.

Інформація про зовнішнє середовище складається з двох базових груп:

* інформація про ринки засобів виробництва, робочої сили, технологій, ціни, форми продажів та ін.;

* інформація про поведінку ринків, оцінку переваги того або іншого ринку.

Разом з тим, і сам процес прогнозування може стати найважливішим джерелом інформації для програмних і планових вирішень. Такою інформацією можуть бути кількісні прогнози про спонтанні чинники виробництва, демографічної, кліматичної, торгово-кон'юнктурної, війсь­ково-політичної та інших ситуацій.

Найважливішою для АПК є економічна інформація, до якої висува­ються наступні основні вимоги: повнота і доступність інформації; високі якісні властивості; точність і достовірність. Економічна інформація умовно може бути підрозділена на планово-навчальну, нормативно-довідкову і звітно-статистичну. Вона також може підрозділятися на вхідну, вихідну, зовнішню, внутрішню і т. д.

В сучасних умовах проектування необхідно створювати інтегровані інформаційні системи, до яких висуваються наступні вимоги:

* максимально використовувати всі функції прогнозних і планових розрахунків, здійснювати контроль сервісного обслуговування, розподілу готової продукції і маркетингу;

* розробки повинні орієнтуватися на архітектуру "клієнт - сервер ";

* операційні системи багатоцільові і мають призначений для користувача графічний інтерфейс.

* система повинна бути уніфікованою, тобто підтримувати інформаційно різні типи виробництва в АПК загалом.

Важливу допомогу в інформаційному забезпеченні прогнозних і планових рішень покликані надати створювані в країні інформаційно-консультаційні служби для сільськогосподарських товаровиробників.

Діагностика внутрішнього та зовнішнього середовища підприєм­ницької структури проводиться на основі певної інформації, отриманої способом сканування середовища (ретроспективні дані) та моніторингу середовища (відбір поточної інформації).

Моніторинг середовища здійснюється в межах трьох типів систем інформації.

Іррегулярні системи застосовуються під час досліджень особливих ситуацій. Вони шукають аналогів теперішньої ситуації в минулому і використовуються для швидкої реакції на кризу в організації.

Регулярні (періодичні) системи базуються на щорічному (щокварталь­ному, щомісячному) огляді розвитку господарської ситуації на підприємстві. Результати оглядів використовуються під час прийняття поточних господарських рішень та прогнозування і планування майбутнього.

Системи неперервного огляду інформації постійно досліджують важливі елементи середовища підприємства. Вони використовуються під час планування і прогнозування майбутнього. Їх застосування може - стримуватися відсутністю коштів для проведення таких діагностичних операцій або непідготовленістю фахівців.

3. Логіка і завдання стратегічного планування

Логіка прогнозування і планування залежить від функцій і форм планування, державного регулювання і прийнятої концепції розвитку.

Загальна логіка планування охоплює наступні складові: визначення стратегічних цілей і завдань функціонування підприємства; аналіз і оцінку внутрішнього та зовнішнього середовища; визначення стратегічних альтернатив; вибір стратегій; підготовку кінцевого стратегічного плану.

Стратегічне планування можна розглядати як динамічну сукупність взаємопов'язаних процесів, які логічно витікають один з одного і забезпечують стійкий зворотний зв'язок. Воно є одним із основних компонентів стратегічного управління.

В процесі складання планів і формується логіка їх розробки. Під час директивного планування вона формується зверху вниз, під час індикатив­ного - знизу вверх. Проте в будь-якому випадку логіка планування формується двома основними шляхами: "від ресурсів''' і від мети". Певною мірою вона відображує процес переходу від вихідних техніко-економічних показників до кінцевих прогнозних і планових.

Отже, вивчення прогнозування і планування АПК є засвоєнням методології розробки наукових гіпотез, прогнозів, програм і планів економічного і соціального розвитку сфер агропромислового комплексу у взаємозв'язку з розвитком народного господарства.

Відтак, основною метою курсу є бажання дати слухачам систему науково обґрунтованих уявлень про методологію прогнозування і плану­вання концепції програмного розвитку АПК з врахуванням напрямків соціально-економічного розвитку країни, заснованих на ринкових умовах господарювання.

Основні завдання економічного і соціального прогнозування і планування АПК

♦ розкриття методів економічного обґрунтування прогнозів, програм і планів, виявлення потреби підприємств, регіонів і всього суспільства в необхідній продукції АПК

♦ визначення потреби в ресурсах і їх ефективній розподіл за регіонами і галузями пошук шляхів стабільного розвитку

♦ досягнення узгодженості, пропорційності, ритмічності, безперервності виробництва на основі збалансованості розвитку основних сфер АПК

Процес стратегічного планування охоплює

♦ визначення стратегічних цілей і завдань функціонування підпри­ємства

аналіз і оцінку внутрішнього та зовнішнього середовища

♦ визначення стратегічних альтернатив

♦ вибір стратегій

♦ підготовку кінцевого стратегічного плану

Стратегія для підприємства означає визначення загальних надбань його діяльності. Зміна стратегії розвитку підприємства - це перш за все реакція на зовнішні і внутрішні обставини його функціонування.

Разом зі стратегічним (перспективним) плануванням на кожному підпри­ємстві здійснюється і тактичне планування. Якщо стратегічне планування відповідає на питання, що треба робити, то тактичне - як треба робити. Тактичне планування застосовується для короткострокових періодів, а в окремих випадках - і середньострокових. Рішення окремих тактичних питань може бути знайдено і в оперативних планах підприємств.

Стратегічне планування є постановкою стратегічних цілей і чітким передбаченням детальних подій в зовнішній економічній діяльності об'єкту на перспективу. Це планування ґрунтується на короткострокових, середньострокових і довгострокових прогнозах вірогідної зміни ринкового середовища. Звичайно таке планування охоплює розробку наступних основних питань: організації прогнозування, внутрішньої координації, розподілу ресурсів і адаптації до зовнішнього середовища.

Керівник відділу планування будь-якого підприємства організовує короткострокове, середньострокове і довгострокове прогнозування на основі прийнятих стратегічних планів розвитку, тобто в цьому випадку плановики вчаться на минулому досвіді коректувати стратегію майбут­нього. Внутрішня координація зумовлює необхідність внутрішньо­господарського планування.

Плановий відділ прогнозує розподіл обмежених виробничих ресурсів, а також найраціональніший розподіл кадрів в організаційних підрозділах підприємства. Адаптація до зовнішнього середовища включає всі дії стратегічного характеру підприємства, які покращують відносини з їх оточенням.

Відомо декілька типів стратегій, які можуть використовувати підприємства: •=>стабільності, •=> зростання, скорочення, •=> розвороту, •=> відділення, •=> ліквідації. Крім того, бувають стратегії конку­ренції і виживання.

Серцевиною стратегічного планування є визначення стратегічних альтернатив. У процесі господарювання підприємства можуть керуватися різними стратегіями, різними варіантами поведінки в майбут­ньому відповідно до визначених цілей і завдань. Різноманітні стратегії можна звести до трьох типів: •=> стабільності, •=> зростання і скорочення. Підприємство за відповідними критеріями вибирає один тип, а в окремих випадках - поєднання різних.

Основними критеріями вибору стратегій з переліку альтернативних можуть бути: •=>рівень наявних фінансових ресурсів, •=> розмір ризику, •=> час реалізації стратегії, •=> характер зв'язків з постачальниками і замовниками, •=> рівень менеджменту щодо реалізації стратегії. Стра­тегічним вибір повинен бути чітко визначений і однозначний.

Після вибору стратегії підприємства здійснюється підготовка кінце­вого стратегічного плану. Залежно від поєднання вибраних стратегій стратегічний план може бути наступальним або оборонним. Наступальний стратегічний план формується підприємствами, які володіють високим потенціалом.

Стратегічний план не має чітко означеної структури. До вибору його розділів, показників кожне підприємство підходить з власних позицій. Однак в останні роки визначилася загальноприйнята структура стратегічного плану, відповідно до якої план має такі розділи: •=>корпоративна місія, •=>ресурси, •=>продукція, •=>діловий графік, •=>конкуренція, •=>інновації, •=>ринки.

На практиці малі і середні підприємства стратегічний план не оформлюють у вигляді окремого документа. Всі стратегічні рішення відобра­жують в бізнес-планах.