Книжна лексика включає в себе слова, що позначають абстрактні поняття: здатність, старанність, мистецтво; слова із забарвленням урочистості: воїн, корифей, мадонна, серед яких і більшість старослов’янізмів: благовісний, благословенний, храм; застарілі слова, що використовуються в сучасній літературній мові: інквізиція, кольчуга, ясир; поетичні слова: блакить, злотокосий, живо, дайний та ін. Книжна лексика переважає в писемних варіантах стилів. Між книжною й загальновживаною лексикою неперехідної межі немає. З розвитком науки й культури, з підвищенням освітнього рівня, зі змінами в житті народу слова, колись книжні, стають загальновживаними.
Правопис відмінкових закінчень іменників другої відміни, чоловічого роду, однини у родовому відмінку
У закінченнях іменників другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку можуть виступати закінчення -а (-я) і -у (-ю).
Закінчення -а (-я) виступає у таких групах слів:
1) різноманітні назви осіб і істот (загальні назви, імена, прізвища, прізвиська, персоніфіковані предмети і явища): чоловіка, хруща, жука, Івана, Вітра, Мороза;
2) назви конкретних обчислюваних предметів: дуба, трактора, ножа, олівця, маяка;
3) топоніми – назви населених пунктів незалежно від позиції наголосу, що складаються з одного слова: Києва, Пскова, Лондона, Парижа;
4) гідроніми: а) з наголошеним закінченням: Дніпра, Дністра, Дінця, Іртиша; б) прикметникового походження: Тетерева;
5) назви мір довжини, площі, ваги, об’єму, грошових одиниць, часових проміжків, числові назви: метра, гектара, кілограма, літра, тижня, десятка, мільйона, франка, дюйма (але року, віку);
6) іменники з термінологічним значенням: квадрата, трикутника, еліпса, атома, радіуса, префікса, модуля, іменника, додатка (але роду, виду);
7) назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: флігеля, хліва, монастиря, але даху, вокзалу, дому, залу, палацу, поверху, тунелю,
ґанку, заводу, замку, каналу, коридору (-а), магазину, метрополітену, тину;
8) іменники із суфіксами -ок (-к-), -ик-, -чик-: городчика, майданчика, ліска, ставка (але городу, майдану, лісу, саду, ставу, яру);
9) віддієслівні іменники на -ок- (-к-) із значенням конкретного предмета або однократної дії: кивка, зівка, кидка, стрибка, уламка.
Закінчення -у (-ю) мають такі іменники:
1) матеріали і речовини, збірні іменники, а також назви рослин (трав, злаків, кущів): піску, азоту, ячменю, бузку, очерету, але хліба, вівса;
2) явища природи: дощу, снігу, вітру, морозу, циклону, інею, землетрусу;
3) обчислювані сукупності предметів та істот: полку, загону, хору, оркестру, натовпу;
4) почуття, психічний стан, захворювання: суму, настрою, оптимізму, спокою, артриту, неврозу, жалю;
5) дії, процеси: приїзду, наступу, переходу, виклику, грюкоту;
6) середовище або простір: лісу, степу, саду, океану, світу, лиману, космосу;
7) топоніми: а) назви країн, областей, островів: Іраку, Криму, Азербайджану;
б) власні назви, які складаються з двох слів, останнє з яких іменник: Зеленого Гаю, Кривого Рогу;
8) гідроніми з ненаголошеним закінченням: Нілу, Рейну, Амуру;
9) абстрактні поняття, назви суспільно-політичних, релігійних та інших напрямів, угруповань, властивостей, ознак, формацій: експерименту, характеру, колориту, прогресу, буддизму;
10) назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, радгоспу, штабу, клубу, заводу, ректорату;
11) назви ігор, танців: тенісу, боксу, кросу, преферансу, вальсу, але гопака, краков’яку і краков’яка;
12) літературознавчі терміни: жанру, епосу, роману.
Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати і закічнення -а, і закінчення -у: листопада (місяць) і листопаду (опадання листя), каменя (шматок породи) і каменю (матеріал), листа (писаний текст) і листу (збірне поняття), стола (вид меблів) і столу (поставлена їжа, круглий стіл), до Алжира (місто) і до Алжиру (країна).
У деяких випадках паралельно вживаються обидва закінчення: з двора і з двору, з моста і з мосту.
