Форми співпраці з міжнародними фінансовими організаціями

Важлива роль в системі міжнародних фінансів належить залученню фінансових ресурсів інших країн та міжнародних фінансових організацій. Вони використовуються з метою сприяння підприємницької діяльності, залучення коштів для фінансування дефіциту державного бюджету та платіжного балансу, проведення структурних перебудов в економіці, реалізації окремих цільових соціально-економічних програм та забезпечення інших напрямів розвитку. Країна може залучити фінансові ресурси з різних джерел:

1) міжнародних фінансових організацій: Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку (СБ), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК);

2) іноземних держав та міжнародних організацій, наприклад, Європейського союзу (ЄС);

3) юридичних та фізичних осіб-нерезидентів.

Основними програмами співробітництва з іноземними інвесторами є:

– залучення кредитів на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди;

– розміщення на міжнародних і внутрішніх фінансових ринках цінних паперів;

– одержання грантів, субсидій, стипендій.

Надання кредитів фондом проводиться за умов виконання країною певних вимог. Основними умовами надання кредитів є розширення меж відкритості економіки країни-реципієнта і зменшення державного регулювання. Та це не завжди вигідно позичальникові. Послаблення митних бар'єрів нерідко призводить до пригнічення внутрішнього товаровиробника зарубіжними конкурентами. Тому часто експерти зауважують, що кредити МВФ – це один із інструментів відкриття внутрішніх ринків для поширення товарів із більш розвинутих країн. А кредити, які надаються міжнародними фінансовими організаціями, є чинниками перетворення країни на "придаток" (сировинний, з розвитком шкідливих виробництв, високим рівнем фінансової небезпеки) промислово розвинутих держав.

Разом з тим, в умовах перехідної економіки відмова від використання кредитів міжнародних фінансових організацій не є обґрунтованою. За умов проведення виваженої політики їх залучення та ефективного використання кредитування країн зарубіжними інвесторами перетворюється на важливий фактор економічного зростання. Зокрема, таке кредитування сприяє вирішенню багатьох важливих проблем, таких як:

– проведення фінансування дефіциту державного бюджету і платіжного балансу;

– фінансування залучення критичного імпорту;

– підтримка національної валюти;

– проведення трансформації економіки;

– підтримка розвитку малого і середнього підприємництва;

– вирішення інших проблем.

Світовий банк поєднує дві організації: Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) та Міжнародну асоціацію розвитку. До складу Світового банку входять також такі філії, як Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних суперечок. Діяльність МБРР сприяє створенню інституційних, структурних та соціальних основ для забезпечення стабілізації розвитку глобальної економіки та окремих країн. Програми МБРР спрямовані на підвищення ефективності державного управління, формування правової та судової систем, регульованої фінансової системи, підтримку соціальної політики, метою якої є забезпечення соціальної та політичної стабільності.

МБРР надає позики країнам за двома напрямами: інвестиційні позики та кредити на проведення структурної перебудови економіки. Об'єктами фінансування є іфраструктура (транспорт, зв'язок, енергопостачання), окремі галузі господарського комплексу (промисловість, сільське господарство, будівництво, комунально-побутове обслуговування, водопостачання, розвиток малого бізнесу, освіти та ін.). У проведенні таких операцій використовують механізми стабілізаційного кредитування та надання технічної допомоги.

Стабілізаційне кредитування використовують з метою фінансування програм структурної перебудови економіки і галузевої адаптації. Зокрема, програми галузевих реформ спрямовані на проведення оптимізації організаційної структури секторів економіки, формування тарифів, ціноутворення, оподаткування тощо. Технічну допомогу застосовують для фінансового забезпечення консультування урядів з питань державної політики у сферах структурної перебудови економіки, розвитку освіти, захисту приватного сектору, проведення адміністративної реформи та ін.

Прикладом може бути надання кредитів Україні з 1998 до 2000 р. з метою проведення структурної перебудови фінансового сектору на загальну суму в 300 млн дол. США. Позику було надано на 20 років з використанням п'ятирічного пільгового періоду під піврічну ставку процента, що становить ЛІБОР + 0,75%. Отримання кредиту було обумовлено виконанням певних зобов'язань Україною, найважливішими з яких були: покращання законодавчого регулювання банківської діяльності, підвищення рівня надійності інформації, що надходить віл комерційних банків, удосконалення системи банківського нагляду та ліцензування, страхування депозитів.