Державна влада - це влада одночасно публічна й політична. Публічної вона є тому, що офіційно управляє справами всього суспільства й виступає від імені всього суспільства в цілому при рішенні питань, що ставляться до її компетенції.
Політична природа державної влади визначається тим, що вона в особі державного апарата відділена від суспільства, відносно відособлена від нього Відносно самостійне існування, положення в суспільстві й тій чинності, який дана влада володіє, дозволяють їй дієво управляти соціально неоднорідним суспільством, тобто таким, де багато в чому відсутні єдність, збіг інтересів у різних верств, груп, общностей. Відносини між ними становлять сферу політики як такий. Пряме призначення державної влади укладається, по-перше, у регулюванні цих відносин, що й робить її як владу публічну владою політичної; по-друге, успіх у боротьбі не співпадаючих багато в чому інтересів різних соціальних верств, груп, общностей у соціально неоднорідному суспільстві завжди буде на боці того, хто має державну владу. Оволодіння цією владою дозволяє одній якій-небудь частині суспільства (більшим або меншої, або її представникам) не тільки управляти справами всього суспільства, забезпечувати його безпека, існування як єдиного цілого, але й керувати їм переважно у своїх інтересах. Останнє й надає публічній владі політичний характер. Тому вона й виступає завжди як влада публічно-політична.
Державну владу не можна ототожнювати із самою державою, тому що держава - це організація даної влади, тобто її устрій, механізм її здійснення в особі певних органів: парламенту, уряду, правосуддя, контрольно-наглядових, військових і т.д. Сама ж по собі державна влада - це спосіб керівництва суспільством, для якого характерна опора на спеціальний апарат примуса, тому що основою дієвості державної влади є авторитет чинності, а не чинність авторитету.
Суверенітет.
Держава - це організація влади, що є суверенної, тобто верховенствующей усередині країни, незалежної в зовнішньополітичних відносинах. Суверенітет припускає, що державна влада є самостійною й незалежною від якої-небудь влади як усередині держави, так і за його межами. Суверенітет можна розглядати як порівняльну властивість державної влади (і держави як його організації), що вказує на її положення серед тої влади, які мають місце в суспільстві,- церковної, батьківської, корпоративної й т.д. Державна влада існує обособленно від зазначеної влади й має верховенство стосовно них у сфері державних справ.
Крім того, будь-яка держава повинне визнавати такий порядок речей у системі властеотношеннй усередині держави й не втручатися в його внутрішні справи, а також зважати на нього як з рівноправним, самостійним, незалежним суб'єктом міждержавних відносин. Таким чином, можна говорити про те, що в цілому суверенітет має внутрішні й зовнішні виміри.
Всеосяжність.
Держава- це організація влади, що є всеосяжною. Тільки державна влада поширюється на всіх осіб (фізичних, юридичних), які перебувають на території держави. Якщо суверенітет є властивість державної влади, що вказує на її чинність, то всеосяжність - властивість державної влади, що вказує на масштаб її дії в суспільстві. Більше широке розуміння "всеосяжності" як ознаки держави припускає вказівка на те, що держава - це організація суспільства в єдине ціле через інститут "громадянства" (підданства), тобто держава - це всеосяжна організація суспільства.
Територія.
Держава - це організація влади, що панує на строго певній території, тобто обмеженої частини поверхні планети (суши, морячи, повітряного простору). Територія держави є матеріальною основою його існування.
Народонаселення.
Держава - це організація влади, суб'єктом і об'єктом якої є народ, що населяє територію держави. Держава поєднує людей у єдине ціле, а приналежність їх до даної держави відображається поняттям "громадянство" (підданство). Громадянство (підданство)- це стійкий правовий зв'язок особи з даною державою, що виражається в їхніх взаємних правах і обов'язках.
Державі властиве об'єднання людей по територіальній ознаці в один територіальний колектив (громадяни держави, населення країни) і одночасний поділ його з метою оптимізації керування на менші територіальні колективи (населення областей, районів і т.п.).
Апарат керування.
Держава - це організація влади, у складі якої завжди існує апарат керування, тобто особливий розряд осіб, професіоналів по керуванню. У державі завжди є керуючі й керовані. До органів керування ставляться уряд, різні міністерства, державні комітети й т.п.
Апарат примуса.
Держава - це організація влади, у складі якої завжди діє апарат примуса, тобто загони збройних, спеціально навчених людей, примусові установи. Вони є силовою основою дієвості державної влади. До числа так званих "силових" відомств держави в першу чергу ставляться збройні сили, органи охорони громадського порядку, органи державної безпеки, каральні (пенітенціарні) установи. Державі належить монопольне право застосовувати примус на своїй території.
8. Видання нормативно-правових актів. Тільки держава має право видавати нормативно-правові акти (закони, постанови, укази й т.д.), обов'язкові для загального виконання. Нормативно-правові акти закріплюють правові (юридичні) норми, у яких виражена загальнообов'язкова державна воля.
Юридичні норми розраховані на добровільне їхнє дотримання. При необхідності проведення їх у життя забезпечують спеціальні юридичні органи: податкові, органи прокуратури, міліції й ін.
Оподатковування.
Держава - це організація влади, фінансову основу діяльності якої утворять, у першу чергу,податки. Оподатковування є монопольним правом держави. Інші надходження в бюджет (скарбницю держави) дають позики (зовнішні й внутрішні), доходи від діяльності державних підприємств, різні збори (судові, митні).
7. СУТНСТЬ ДЕРЖАВИ. Сутність держави – це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загально-соціальних та групових інтересів громадян. Кожна держава, поруч з вирішенням сугубо політичних завдань, виконує і загально-соціальні задачі, без яких не може функціонувати жодне суспільство (будівництво доріг, транспортна система, боротьба зі злочинністю тощо).
Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення:
1) Класовий аспект – захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу;
2) Загально-соціальний аспект – захист інтересів всього суспільства, забезпечення загального блага, підтримання порядку.
Зміст діяльності держави на сучасному етапі отримав нові якості:
o Держава стала на шлях подолання суспільних протиріч не шляхом насильства і примусу, а шляхом досягнення загального компромісу, терпимості, створення умов для розвитку громадянського суспільства;
o Держава в своїй діяльності широко використовує такі демократичні ідеї та інститути, як розподіл влади, плюралізм думок, гласність, висока роль суду тощо;
Суверенітет держави.
| Суверенітет держави— це політико-правова властивість державної влади, означає верховенство, повноту і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у міжнародних відносинах Основні ознаки державного суверенітету | ||
| Верховенство | Відсутність іншої суспільної влади на території країни, вищої за державну | |
| Незалежність | Можливість самостійно приймати рішення всередині країни і зовні за умови дотримання приписів міжнародного права і національного законодавства | |
| Самостійність | Державна влада не залежить від волі будь-яких інших організацій, окремих осіб чи інших суспільств | |
| Неподільність (або єдність) | Єдність влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади | |
| Повнота | Поширення державної влади на всі сфери державного життя і на все населення країни | |
| Рівноправність у зовнішніх відносинах | Наявність у міжнародних відносинах таких само прав і обов’язків, як і в інших держав Гарантії державного суверенітету | |
| Це умови та засоби, за допомогою яких забезпечується державний суверенітет, а саме | Волевиявлення народу, який бажає щоб держава була суверенною | |
| Спроможність економічного потенціалу держави | ||
| Військова могутність, спрямована на захист країни від зовнішньої агресії | ||
| Міжнародне визнання суверенітету держави |
