Приховані монопольні утворення.

Крім цього, в силу недооцінки значимості страхування в економіці країни, основний тягар витрат з попередження та ліквідації наслідків стихійних явищ, катастроф і техногенних аварій продовжує лягати на державний бюджет.

Незважаючи на значні темпи приросту основних показників діяльності страховиків та страхових посередників, страховий ри­нок України має ряд об'єктивних причин свого недостатнього розвитку і невирішених проблем, зокрема:

• низька заінтересованість у страхуванні через недостат­ню платоспроможність населення;

недосконале законодавство щодо обов'язкових видів страхування, в т.ч. значна кількість економічно не­доцільних видів обов'язкового страхування;

• нерозвиненість довгострокового страхування життя, пенсійних аннуітетів та інших видів особистого накопи­чувального страхування (частка страхування життя становить близько 0,5% від валових страхових платежів по ринку);

• недостатня капіталізацію та низька ліквідність страхо­виків.

• високий обсяг страхових премій, переданих за кордон за договорами перестрахування (як через об'єктивно обме­жені можливості внутрішнього страхового і перестрахово­го ринків, так і у зв'язку із схемами "псевдоперестрахування"). За 2003 р. страховиками України сплачено перестра­ховикам-нерезидентам 3,2 млрд грн (34,8% від валових страхових премій по ринку), з яких близько 90% розміще­но на "м'яких" ринках, зокрема в Литві, на яку припадає 52,2%, Латвії - 22%, Росії - 8,2%, Молдові - 6%. Страхо­вих виплат отримано від перестраховиків-нерезидентів у розмірі 107,2 млн грн.

• недостатнє регулювання страхового посередництва, що не сприяє загальному підвищенню страхової культури на­селення, а в деяких випадках призводить до поширення елементів шахрайства та неконкурентних засад діяльності. На сьогодні існує так званий "неорганізований", або "сірий" сектор, де сотні суб'єктів різних організаційно-правових форм здійснюють посередницьку діяльність у сфері страхування, не будучи ідентифікованими через відсутність відповідного державного регулювання.

• недостатній рівень правого забезпечення медичного стра­хування. Найгострішими проблемами галузі охорони здо­ров'я впродовж багатьох років є зниження якості медичних послуг (Для України індекс відповідності національної сис­теми охорони здоров'я потребам громадян, що його визначає Всесвітня організація з охорони здоров'я ВООЗ, становить 5,135. Значення цього показника дорівнює 10 у тому разі, якщо споживачі вважають, що всі їхні потреби задоволено. Індекс дорівнює 0 тоді, коли споживачі оцінюють систему охорони здоров'я як неадекватну їхнім потребам та запитам. Для порівняння: у США індекс дорівнює 8,1, у Європейсь­кому Союзі — 6,7). Такий показник свідчить про порівняно низький рівень задоволення українців якістю медичних по­слуг). У той же час медичні послуги часто недоступні для хворих насамперед через їх високу вартість. Насправді без­коштовна медицина стала здебільшого платною, а законо­давча база з питань медичного страхування знаходиться ли­ше в стадії формування. За підрахунками Всесвітньої ор­ганізації охорони здоров'я, приблизно чверть усіх видатків на охорону здоров'я в Україні становлять неофіційні або напівофіційні внески громадян;

• невідповідність вітчизняного страхового законодавства вимогам міжнародного законодавства, в т.ч. ЄС, а також принцам та стандартам Міжнародної асоціації страхового нагляду;

• недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення.

Передусім потребують законодавчого удосконалення правила та механізми функціонування і розвитку страхового рин­ку в Україні, приведення національного законодавства, що регу­лює відносини на ринку страхових послуг, у відповідність до стандартів Європейського Союзу, забезпечення максимального захисту страхових резервів шляхом впровадження спеціальних державних інвестиційних програм, усунення адміністративних бар'єрів для розширення числа пропонованих страхових послуг, щоб страхування стало ефективною та необхідною складовою життя кожної української родини, сприяло піднесенню національної економіки, входженню України до Європейського Союзу.

З метою підвищення фінансової надійності страховиків, за­безпечення рівних і справедливих умов для всіх, хто працює у сфері страхування серед першочергових завдань розвитку страхо­вого ринку України пропонується визначити наступне:

1) розробка та прийняття Концепції розвитку страхо­вого ринку України до 2010 р., яка передбачала б з урахуванням принципів та стандартів, рекомендованих Міжнародною асоціацією нагляду за страховою діяльністю, а також законодавст­ва ЕС у сфері страхування, конкретні заходи щодо:

—удосконалення державного регулювання;

—розширення сфери застосування страхових послуг, в т.ч. за рахунок розвитку страхового посередництва;

—активне використання інвестиційного потенціалу учас­ників страхового ринку;

—визначення механізму контролю та особливостей його проведення;

—прискорений розвиток недержавного пенсійного страху­вання, медичного страхування;

—розвиток інфраструктури страхового ринку, в т.ч. форму­вання наукових шкіл, кадрового та інформаційного забез­печення;

— — захист законних інтересів споживачів страхових послуг;

— врегулювання питань щодо обмеження на певний період діяльності філій іноземних страховиків на території Ук­раїни;

2) удосконалення системи оподаткування в сфері страхування з метою стимулювання фізичних та юридичних осіб до укладення договорів страхування. У зв'язку з цим здійснити удосконалення чинного та розроблення нового нор­мативно-правового і методологічного забезпечення страхової діяльності, в тому числі щодо визначення характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування з ме­тою адекватного встановлення об'єкту страхування, страхової суми, страхових ризиків; забезпечення дієвого механізму кон­тролю за умовами платоспроможності страховиків, у тому числі стосовно коштів страхових резервів, нормативами на ведення страхової справи, здійснення операцій перестрахування, в тому числі у нерезидентів;

3) подальше формування правової бази участі страхо­виків у системі соціального забезпечення населення через за­провадження обов'язкового медичного страхування, прийняття необхідних нормативно-правових актів з питань пенсійного стра­хування та страхування життя;

4) удосконалення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів шляхом прийняття спеціального закону;

5) посилення державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку перестрахування, в т.ч. удосконалення сис­теми оподаткування операцій з перестраховиками - нерезидентами;

6) удосконалення державного регулювання та нагляду за страховими посередниками у відповідності до положень Ди­рективи 2002/92/ЕС „Про страхових посередників", зокрема, сприяння створенню страхових (перестрахових) посередників, спрощення правил їхньої діяльності та запровадження вимог що­до реєстрації страхових агентів та нагляду за їх діяльністю;

7) внесення змін до Цивільного і Господарського ко­дексів України, Законів України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про страхування", "Про недержавне пенсійне забезпечен­ня" щодо:

 

—удосконалення договірних відносин у сфері страхування;

—внесення змін до класифікації ризиків та видів страхування;

—посилення системи державного регулювання ринку стра­хових послуг;

—запровадження додаткових вимог до страховиків, у т.ч. встановлення спеціального реєстру активів, що покривають страхові резерви та абсолютного пріори­тету страхових вимог по відношенню до будь-яких інших вимог стосовно активів, які покривають стра­хові резерви;

—захисту прав страхувальників (вигодонабувачів, застра­хованих осіб), в т.ч. створення альтернативного механізму вирішення спорів на ринку страхових послуг (страховий омбудсмен)