Мета та завдання навчальної дисципліни.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

_ МИСТЕЦТВО ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ 18 СТ. (шифр і назва навчальної дисципліни) напрям підготовки ________ (шифр і назва напряму підготовки) спеціальність _ (шифр і назва спеціальності) спеціалізація __ (назва спеціалізації) інститут, факультет, відділення __________ (назва інституту, факультету, відділення)   ______ - 20__ рік Робоча програма _________ для студентів (назва навчальної дисципліни) за напрямом підготовки _____, спеціальністю ____. "___", 20__ року - __ с. _ Розробники: (вказати авторів, їхні посади, наукові ступені та вчені звання) Робоча програма затверджена на засіданні кафедри (предметної комісії) _________ Протокол від "___" 20__ року N ___ Завідувач кафедри (циклової, предметної комісії) ___________ (підпис) () (прізвище та ініціали) "___" 20__ року Схвалено методичною комісією вищого навчального закладу за напрямом підготовки (спеціальністю) ___________ (шифр, назва) Протокол від "___" 20__ року N ___ "___" 20__ року Голова ___ (підпис) (_________) (прізвище та ініціали)

 

__________, 20__ рік __________, 20__ рік

 

Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів – 3,5	Галузь знань ___ (шифр і назва)	Нормативна (за вибором)
Напрям підготовки ___ (шифр і назва)
Модулів – 1	Спеціальність (професійне спрямування): ___	Рік підготовки:
Змістових модулів - 1	-й	-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання _______ (назва)	Семестр
Загальна кількість годин -	1-й	1-й
Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних - самостійної роботи студента -	Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	год. 30	24 год.
Практичні, семінарські
14 год.	8 год.
Лабораторні
год.	год.
Самостійна робота
82 год.	94 год.
Індивідуальні завдання:год.
Вид контролю: екзамен

 

Примітка. Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання - для заочної форми навчання -

 

 

Мета та завдання навчальної дисципліни

 

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

 

Курс «Мистецтво Західної Європи 18 ст.» побудований за історико-хронологічним принципом, охоплює основні періоди історичного розвитку, ґрунтується на широкій джерельній базі. Історія мистецтва розглядається в контексті культурно-історичного розвиткуЗахідної Європи. Предмет курса вивчення пам’яток живопису,скульптури, архітектури, графіки та виявлення специфіки їхньої формально-образної мови в контексті пануючого стилю або напряму.

Освітні задачі: дати загальне уявлення про історичний розвиток мистецтва 18 століття, розглянути певні культурні взаємовпливи між різними країнами та художниками, відображення цих процесів на розвитку мистецтва; вказати на значення та роль західноєвропейського мистецтва у світовій історії мистецтва.

Метою навчальної дисципліни є формування у студентів уявлення про мистецтво Західної Європи, про стилістичні особливості їх еволюції, про індивідуальний стиль кожного, названого у програмі майстра.

Завдання навчальної дисципліни:

ü Виявити художні особливості основних видів мистецтва Західної Європи 18 ст.;

ü Розкрити зв’язок між формально-образною структурою твору і пріоритетними цінностними орієнтаціями культури, що його створила;

ü ознайомлення з новітніми науковими дослідженнями в галузі мистецтва Західної Європи в зарубіжному та вітчизняному мистецтвознавстві 20 — початку 21 століття;

ü формування вмінь художнього аналізу класичних творів мистецтва; аргументування власних оцінок історичних явищ та подій;

В результаті вивчення дисципліни «Мистецтво Західної Європи 18 ст.»

Студент повинен мати уявлення:

ü Про розмаїття художньо-образних систем образотворчого мистецтва Західної Європи 18 ст.;

ü Про мистецтво як частину культурного розвитку Європейської цивілізації

Студент повинен знати:

ü періодизацію мистецтва Західної Європи 18 ст.;

ü характеристику основних періодів і стилістичних напрямів у зарубіжному мистецтві;

ü відмінності стилістичних ознак у пам’ятках мистецтва у межах кожного стилю або напряму, які вивчаються, та їх періодизації;

ü основні поняття та категорії, характерні для мистецтва Західної Європи;

ü основні стилістичні течії та напрями в мистецтві Західної Європи, основні твори мистецтва (у програмі виділені в окремий список);

ü основні праці з історії мистецтва Західної Європи 18 ст. та новітні наукові погляди на зазначений період.

Студент повинен вміти:

ü логічно мислити і надавати аргументовані висновки;

ü володіти мистецтвознавчою термінологією;

ü розуміти суть художніх процесів, що відбулися в розвитку західної цивілізації;

ü аналізувати й узагальнювати матеріал у певній системі, оцінювати найважливіші події та явища історії мистецтва Західної Європи у контексті світової історії художньої культури;

ü розуміти специфіку художньо-образної структури заорубіжного мистецтва;

ü аналізувати твори образотворчого мистецтва Західної Європи з точки зору проблем світової культурикультури;

ü атрибутувати твори мистецтва;

ü вміти знаходити й критично аналізувати потрібну інформацію з навчального курсу, застосувувати набуті знання для власної наукової роботи і навчання;

ü вміти шукати, добирати, зіставляти й аналізувати історичні факти, мистецькі явища, художні події, твори та постаті, критично їх оцінювати, використовуючи всі наявні ресурси інформації (бібліотечні та архівні фонди, музейні експозиції, музейні виставки, мережу Інтернету тощо);

ü характеризувати та оцінювати історичні мистецькі процеси, явища, постаті;

ü використовувати знання з історії мистецтва Західної Європи 18 ст при оцінці подій, явищ, творчості митців західноєвропейського мистецтва наступних періодів та стилів.

 

 

3. Програма навчальної дисципліни (Зміст навчальної дисципліні)

Змістовий модуль 1 Мистецтво доби Просвітництва. Тема 1. Мистецтво Італії 18 ст. Тема 1.1. Загальна характеристика західноєвропейського мистецтва 18 ст. Ідейна, світоглядна основа художньої культури 18 ст. Епоха Просвітництва. Історіографія, періодизація. Тема1. 2. Мистецтво Італії 18 ст. Північноіталійські живописці 18 ст. – як останній етап розквіту стилю бароко. Творчість вихованця болонської академії Д.-М. Креспі (1664 – 1747) та художника з Генуї О. Ман’яско(1667 – 1749). Тема 1.3. Венеційська школа живопису. Творчість Дж.Б. Тьєполо. Дж.Б. Тьєполо (1696 – 1770) – видатний майстер пізнього бароко. Головні монументальні цикли та новаторські прийоми в їх реалізації. Станкові і графічні роботи майстра. Школа Тьєполо. Тема 1.3. Жанр Ведути та її провідні представники А. Канале (Каналетто, 1697 – 1768), Б. Белотто (1720 – 1780), Ф. Гварді (1712 – 1793) як видатні майстри точного (за камерою обскура) відображення сучасного міста. Традиція ведути, що зафіксувала види різних міст Європи – Дрездена, Лондона, Варшави. Тема 2..Французьке мистецтво 18 ст.

Тема 2.1. Французький живопис початку 18 ст. Творчість А. Ватто та його послідовників

Академічний живопис. Його основні види і жанри. Коло сюжетів і образів. А. Ватто (1684 – 1721) – носій нових тенденцій в мистецтві. Театральні та „галантні” твори майстра та його учнів Н. Ланкре (1690–1743), П.А. Кійяр (1701–1733), Ж.-Б. Патер (1695–1736). Нове ставлення до рисунку.

Тема 2.2. Стиль рококо. Іконографія, жанри. Творчість Ф. Буше

Типові прояви стилю рококо в архітектурі, декоративно-ужитковому та образотворчому мистецтві. Характерні жанри в живопису та провідні майстри. Ф. Буше (1703 – 1770) – типовий виразник ідеології придворно-дворянських кіл доби Людовика ХV. Риси стилю рококо в портретах Ж.М. Натьє (1685–1766), Л.Токке (1696–1772), А. Гриму (1678–1733), Ф.Г. Друе (1727–1775), Ж.-Б. Перроно (1715–1783).

Тема 2.3. Мистецтво Франції середини і другої пол. 18 ст. у колі ідей Просвітництва.

Ж.-О. Фрагонар (1732 – 1806) як послідовник Буше і провідник ідей просвітництва. Своєрідність живописної манери. Риси передромантизму в пізніх роботах.. Розвиток просвітницької матеріалістичної філософії. Культ розуму та природи. Дидро та його пропаганда ідей соціально-виховальної функції мистецтва. Творчість Ж.-Б.С. Шардена (1699 – 1779) в контексті ідей просвітництва. Натюрморти, жанрові сцени, портрети. Моралістичні картини Ж. - Б. Греза (1725 – 1805). Портрети М.К. Латура (1704–1788) та Л.Е. Віже-Лебрен (1755 – 1842).

Тема 2.4. Французька скульптура 18 ст.

Французька скульптура в контексті традицій монументально-декоративної пластики Версаля, ідей рококо та просвітницького реалізму. Творчість Е.-М. Фальконе (1716 – 1791), Клодіона (1738–1814), Ж.-Б. Пігаля (1714–1785) та Ж.-А. Гудона (1741 – 1828).

Тема 3. Англійське мистецтво 18 ст.

Тема 3.1. Англійське мистецтво 18ст.Риси своєрідності. Творчість В. Хогарта

Історичні умови в Англії ХVIII ст. Англійське мистецтво в колі художніх традицій минулого та сучасного. Просвітництво в Англії. Дж. Райт із Дербі (1734 – 1797) як представник мистецтва індустріальної Англії. Анімалістичні полотна Дж. Стаббса (1724 – 1797). Жанрові і селянські сцени і пейзажі Дж. Морленда (1763 – 1804).

Становлення і розквіт національної школи живопису на прикладі творчості В. Хогарта (1697 – 1764).

Тема 3.2. Творчість Дж. Рейнольдса і Т. Гейнсборо

Розквіт англійського портретного живопису та його зв’язок із загальним піднесенням культурного життя в Англії ХVIII ст. Провідні майстри англійського портрету. Творчість Дж. Рейнольдса (1723 – 1792) – першого президента Королівської Академії мистецтв у Лондоні та Т. Гейнсборо (1727 – 1788). Інші представники портретного жанру.

Тема 3.3. Передромантизм в англійському мистецтві 18 ст.

Історичний і міфологічний живопис 18ст. Г. Фюзелі (1741 – 1825). Творчість В. Блейка (1757 – 1827). Блейк як ілюстратор Мільтона і Данте.

Тема 4. Творчість Ф. Гойї на зламі епох Просвітництва і романтизму

Ф. Гойя (1746 – 1828) – великий іспанський художник, який накреслив нові шляхи розвитку європейського мистецтва 19 ст. Творчість Гойї у контексті просвітницького абсолютизму Карла III. Творчість Гойї в контексті романтизму. Пізній період творчості художника та його зв’язок з драматичними подіями іспанської революції (1820–1823). Вплив творчості Гойї на мистецтво наступних часів.

Тема 5. Неокласицизм у мистецтві 18 – поч. 19 cm. Творчість А.Р. Менгса (1728–1779) та Ж.Л. Давида (1748–1825). Твори на сюжети з давньоримської історії, їх зв’язок з ідеями свого часу і стилістикою неокласицизму. Давид – свідок своєї епохи. Давид і Наполеон. Роки вигнання. Значення творчості Давида та його педагогічної діяльності для подальшого розвитку французького мистецтва. Неокласичні ідеї у творчості шведа Б. Торвальдсена (1770–1844) та італійця А. Канови (1758–1822).

 

 

 

4. Структура навчальної дисципліни

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН