Правові та організаційні Основи охоорони праці

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання практичних робіт з дисципліни

«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»

 

 

Харків 2016

Міністерство освіти і науки України

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Для усіх спеціальностей

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання практичних робіт з дисципліни

«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»

 

 

Затверджено на засіданні кафедри безпеки життєдіяльності та інженерної екології. Протокол № 9 від 25.01.2016 р.

 

Харків 2016

Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни «Основи охорони праці» для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” денної та заочної форми навчання/Укладачі: В.О. Юрченко, Л.Г. Клевцова, К.С. Пономарьов, Ю.С. Левашова, О.В. Бригада, Н.О.Косенко, Г.І. Самохвалова, О.В. Нестеренко, О.С. Лебедєва. – Х.: ХНУБА, 2016. – 46 с.

 

Рецензент О.П.Крот

 

Кафедра безпеки життєдіяльності та інженерної екології

ВСТУП

Завдання сьогодення виносять турботу про життя і здоров’я людини на перше місце в житті суспільства (ст. 3, 43, 46 Конституції України), тому як до вивчення дисципліни „Основи охорони праці ” (ООП) пред’являються підвищені вимоги. Вивчення дисципліни ООП здійснюється відповідно типової програми даної дисципліни і її відповідність вимогам ECTS.

„Основи охорони праці ” –нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці, складових функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

Методологічною основою дисципліни ООП є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, машин і виробничого обладнання, робочих місць, механізації і автоматизації трудових операцій, організації робіт, пов'язаних з експлуатацією машин і їх ремонтом з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій.

На підставі аналізу розробляються заходи щодо усунення несприятливих факторів і створення для працюючих безпечних та нешкідливих умов праці.

Матеріал, необхідний для вивчення дисципліни, викладено в підручниках, нормативних документах, в Конституції України, Законі „Про охорону праці”, „Законі про пожежну безпеку”, збірниках нормативних документів, виданих Держкомнаглядохоронпраці, ДСТУ, БНіП, ДБН, ГОСТ, ССБТ, ДНАОП та інших документах, діючих на території України.

Контрольні запитання і задачі розроблені з урахуванням підготовки кредитно-модульної системи оцінювання знань студентів в ХНУБА.

Дисципліна „Основи охорони праці” в модульно-рейтинговій системі оцінювання знань оцінена в 100 балів.

1. У роботі студенти повинні відповісти на запитання та виконати необхідні рисункі та схеми.

Номери варіантів завдань та початкові дані до розвя'зання задач наведено в таблицях.

Номер варіанта визначається за списком. Для оцінювання знань використовується модульно-рейтингова, п'ятибальне оцінювання знань студентів.

Під час іспиту студент повинен показати знання з теоретичних та прикладних питань курсу, а також уміння самостійно застосовувати їх у процесі розв'язання інженерних задач з охорони праці.

Розділ 1

ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ОХООРОНИ ПРАЦІ

Контрольні питання:

1 Конституційні засади охорони праці в Україні.

2 Законодавство України про охорону праці. Закон України «Про охорону праці».

3 Основні принципи державної політики України у галузі охорони праці.

4 Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

5 Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.

6 Обов'язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

7 Обов’язкові медичні огляди працівників певних категорій.

8 Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства про охорону праці.

9 Мета і зміст дисципліни „Основи охорони праці ”.

10 Система управління охороною праці в державі, в галузі на підприємстві, основні функції управління охороною праці.

11 Органи державного управління охороною праці їх компетенція і повноваження.

12 Завдання аналізу в СУОП, пов'язані з виявленням небезпечних і шкідливих факторів на підприємствах.

13 Основні державні нормативні акти, які є базою для функціонування СУОП.

14 Види інструктажів щодо охорони праці та строки їх проведення згідно з ДНАОП 0.00–4.12–01. Роль якісного навчання і інструктажів в СУОП.

15 Які державні органи здійснюють нагляд за безпекою праці? Хто здійснює суспільний і відомчий нагляди в СУОП?

16 Служба охорони праці в СУОП, її функціональні обов’язки.

17 Участь в СУОП трудового колективу і комісії з охорони праці.

18 Особливості „Порядка про розслідування нещасних випадків на виробництві”, затверджені постановою КМУкраїни № 1232 від 30.11.11 р.

19 Суб'єкт та об'єкт управління в системі управління охороною праці (СУОП), їх взаємозв'язок.

20 Завдання страхування від нещасних випадків і сфера дії Закону „Про загальне обов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності”.

21 Навчання з питань з охорони праці під час найму на роботу та в процесі роботи (ДНАОП 000–4.12–94).

22 Навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці (ДНАОП 000–4.12–94).

Розділ 2

ПРОБЛЕМИ ФІЗІОЛОГІЇ, ГІҐІЄНИ ПРАЦІ ТА ВИРОБНИЧА САНІТАРІЯ (ФП, ГП, ВС)

Контрольні питання:

1 Метеорологічні фактори виробничого середовища і їх нормування згідно з ДНАОП 003–3.01–71.

2 Класифікація шкідливих речовин і загальні вимоги щодо безпеки в цехах.

3 Класифікація робіт за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.

4 Суть методів визначення запилювання повітря і методи його очищення від пилу в цехах.

5 Класифікація виробничого шуму за ДСН 3.3.6.039-99. Методи захисту від шуму в цехах.

6 Фактори та види робіт, які можуть спричинити професійні захворювання.

7 Нормування виробничого шуму за СН 2.2.4/2.1.8.562-96. Захист від шуму в цехах.

8 Розрахунок об’єму повітря для вентиляції робочих приміщень.

9 Класифікація та основні параметри вібрації.

10 Нормування вібрації за ДСН 3.3.6.039-99.

11. Методи зниження вібрації в цехах.

12 Розрахунок втрати тиску в повітропроводах вентиляційних мереж та визначення необхідної потужності двигуна вентилятора.

13 Принцип нормування освітлення згідно зі ДБН В 2.5–28–2006. Методи розрахунків освітлення в цехах.

14 Заходи щодо безпеки під час роботи з радіоактивними речовинами (НРБУ –97).

15 Норми радіаційної безпеки для приміщень та для об’єктів, що здаються в експлуатацію.

16 Пояснити вимоги санітарних норм ДНАОП 003–3.01–71, щодо вибору майданчиків для будівництва та орієнтації виробничих приміщень.

17 Види систем кондиціювання повітря.

18 Професійні захворювання, спричинені виробничими факторами в цехах. Основні напрямки поліпшення виробничого середовища.

19 Санітарно-гіґієнічне обслуговування працюючих на будівельному майданчику та в приміщеннях.

Розділ 3

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

Контрольні питання:

1Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів.

2 Безпека під час експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки.

3 Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт.

4 Електробезпека.

5 Дія електричного струму на організм людини.

6 Електричні травми.

7 Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

8 Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

9 Умови ураження людини електричним струмом.

10Ураження електричним струмом при дотику або наближенні до струмоведучих частині при дотику до неструмоведучих металевих елементів електроустановок, яки опинились під напругою.

11 Напруга кроку та дотику.

12 Безпечна експлуатація електроустановок: електрозахисні засоби і заходи.

 

Розділ 4

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Контрольні питання:

1 Обумовити тривалість пожежі. Побудувати стандартну температурну криву „температура-час”.

2 Назвати категорії виробництв за вибухопожежною та пожежною безпекою.

3 Ступінь вогнестійкості будов і споруд згідно з ДБН В.1.1–7–2002.

4 Засоби підвищення вогнестійкості дерев’яних та металевих конструкцій.

5 Відрізняння самозапалювання від самоспалахування.

6 Технічні заходи, які забезпечують пожежну безпеку на будівельному майданчику та в виробничих приміщеннях.

7 Допустима етажність промислових будівель залежно від ступеня вогнестійкості.

8 Класифікація вибухопожежонебезпечності приміщень згідно з „Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів”(ДНАОП 0.00–1.21–98).

9 Мінімальна межа вогнестійкості основних будівельних конструкцій.

10 Протипожежні перепони та межа їх вогнестійкості.

11 Від чого залежить розмір протипожежних розривів між будівлями? Норми, які регламентують ці розміри.

12 Методи визначення кількості пожежних гідрантів, щитів, в’їздів та ширина доріг на території підприємств будівельних виробів і конструкцій?

13 Навести класифікацію вогнегасників та межі їх застосування.

14 Назвати основні засоби пожежогасіння.

15 Пожежний нагляд, його структура. Права та обов’язки інспекторів.

16 Навести схеми і пояснити роботу спринклерних та дренчерних установок для гасіння пожеж.

17 Навести класифікацію різних типів оповіщувачів системи пожежної автоматики.

18 Організація служби пожежогасіння в Україні. Державний та відомчий контроль пожежної безпеки.

 

Розділ 1Правові та організаційні основи охорони праці

«Паспортизація санітарно – технічного стану умов і охорони праці»

Мета роботи: вивчити методику і набути навички проведення паспортизації санітарно–технічного стану робочих місць.

Метою паспортизації санітарно–технічного стану робочого місця є виявлення усіх виробничих небезпек для розробки проектів інженерно-технічних та організаційних рішень у створенні безпечних і здорових умов праці. Відповідно до типової ієрархічної структури виробництва (цех, дільниця, робоча зона бригади, робоче місце) одиничним елементом виробництва є робоче місце. На ньому проявляються всі шкідливі і небезпечні виробничі фактори, які діють на працюючого і визначають ефективність його виробничої діяльності. Базовим елементом паспортизації є карта умов праці, яка відбиває три (трудовий, санітарно-гігієнічний та технічний) фактори безпеки.

Карта умов праці передбачає виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення; дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу, комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, норм і правил; обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії з шкідливими умовами праці, підтвердження (встановлення) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги залежно від умов праці.

У карті умов праці може ставитися завдання знаходження показника безпеки (навчальний варіант) або атестації робочого місця відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442.

Карта умов праці на робочому місці становить основу санітарно-технічного паспорта виробничої дільниці (бригади, майстерні, ферми тощо). До санітарно-технічного паспорта дільниці входить збірна інформація з карт умов праці на робочих місцях, додаткова характеристика засобів колективного користування (будівлі, побутові і допоміжні приміщення, засоби колективного захисту, під'їзні шляхи).

Паспорт господарства складається з паспортів дільниць і містить додаткову характеристику засобів загальногосподарського користування, об'єкти колективного захисту.

Кожний головний спеціаліст господарства організовує обстеження умов праці і стан технічної безпеки у підпорядкованій йому галузі. Значно зменшити обсяги робіт при паспортизації можна шляхом групування типових робочих місць.

Паспорт санітарно-технічного стану умов праці в структурних підрозділах підприємства складається на підставі атестації робочих місць. Паспорт призначений для документального оформлення перевірки стану умов праці в підрозділах щодо виявлення робочих місць, які не відповідають нормам і правилам, стандартам безпеки праці, а також визначення кількості працюючих у цих умовах.

За результатами атестації видається наказ, який містить перелік робочих місць, які поділяються на атестовані:

– ті, що вимагають раціоналізації;

– такі, що підлягають ліквідації;

–такі, що складають перелік працівників, яким надається право на пільги і компенсації.

Витяги з наказу додають до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.

Матеріали атестації робочих місць є матеріалами суворої звітності і зберігаються на підприємстві упродовж 50 років.

Раціоналізація робочих місць — це сукупність організаційно-технічних заходів щодо доведення їх до рівня встановлених вимог.

Як оцінюють робочі місця при атестації?

При атестації кожне робоче місце оцінюється комплексно за показниками технічного і організаційного рівня, а також за умовами безпеки праці. На кожне робоче місце складають карту умов праці, форма якої визначена у Методичних рекомендаціях. Карта має бути заповнена атестаційною комісією відповідно до Інструкції № 06 –41 – 48 Міністерства праці та МОЗ.

Атестація робочих міць передбачає:

– виявлення чинників і причин, що спричиняють небезпечні і шкідливі умови праці;

–санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

– визначення характеру умов праці, ступеня її шкідливості і небезпечності за її гігієнічною класифікацією;

– комплексну оцінку чинників виробничого середовища та відповідність її стандартам безпеки праці;

–обґрунтоване віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими або особливо шкідливими умовами праці;

–визначення права працівників на пільги та компенсації;

–розробку технічних та організаційних заходів, спрямованих на відповідність умов праці гігієнічному класифікатору та стандартам безпеки.

Якими мають бути ергономічні вимоги до організації робочих місць?

Загальні ергономічні вимоги / «Гігієнічну класифікацію праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджену наказом МОЗ України від 27.12.2001 р. № 528.

Робоче місце – це місце постійного або тимчасового перебування працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Ергономічні вимоги при плануванні робочого місця мають забезпечувати найкраще розміщення предметів і засобів праці, сприяти усуненню загального дискомфорту, зменшувати втому працюючих та підвищувати їх ефективність і продуктивність праці.

Площа робочого місця має відповідати опосередкованим антропометричним характеристикам людини, бути такою, щоб працівник не робив зайвих рухів і не відчував незручностей в процесі трудової діяльності.

При плануванні робочих місць важливим є те, щоб працюючі могли природним шляхом змінювати робочу позу корпусу тіла, рук, ніг і мали можливість уникати неприродного і незручного положення тіла.

Проектування робочих місць з ергономічної точки зору має включати гігієнічні, антропометричні, фізіологічні та психофізіологічні вимоги в системі "ЛМС".

Ці вимоги визначають:

– гігієнічні умови життєдіяльності і працездатності людини у процесі її взаємодії з технікою і виробничим середовищем залежно від рівня освітлення, температури, вологості, шуму, вібрації, запиленості, загазованості і т. ін.;

– антропометричну відповідності конструкції технічних систем антропометричним характеристикам людини (зріст, розміри тіла та окремих рухових ділянок). Показниками є раціональна поза, оптимальні зони досягнення, раціональні трудові рухи;

– фізіологічну та психологічну відповідність техніки і середовища можливостям працівника щодо сприймання, переробки інформації, прийняття і реалізації рішень.

Врахування ергономічних вимог при організації робочих місць дає, відповідно досліджень, приріст продуктивності праці до 25 відсотків.