Дніпропетровський Національний Гірничий Університет

Семінар на тему: сучасна Українська культура

З предмету сучасна та українська культура

Перевірила: Журавльова Т.В

Розробив: Козянко В.

Р Дніпро

Украї́нська му́зика

Украї́нська му́зика починає свій відлік з часів Київської Русі і в своєму розвитку охоплює практично всі типи музичного мистецтва — народну і професійну, академічну і популярну музику. Нині українська музика в її різноманітності звучить в Україні та далеко за її межами, вона й далі розвивається в народній та професійній традиціях, вона є предметом вивчення науковців.

Поруч з тим розвивається українська рок-музика. Серед найвідоміших гуртів — «Океан Ельзи», «Воплі Відоплясова», «Танок на майдані Конго», «Крихітка», «Скрябін», «Тартак», «Плач Єремії», «Кому Вниз», «Мертвий півень», «Веремій». Регулярно проводяться українські рок-фестивалі «Рок-екзистенція», «Тарас Бульба» та інші.

Серед музичних гуртів здобувають популярність суто вокальні ансамблі, такі як «Піккардійська терція» та «Менсаунд». Представлено в Україні також і мистецтво джазу — міжнародні фестивалі джазової музики проходять у різних містах країни, серед найвідоміших — Jazz Bez та Jazz Koktebel. Значний внесок у популяризацію джазового руху в Україні зробили Володимир Симоненко та Олексій Коган.

Тенденція до використання фольклору сучасними українськими музикантами стає дедалі виразнішою. Одним з перших почав використовувати народні мотиви у рок-музиці у другій половині 1980-х рр. уже легендарний гурт «Воплі Відоплясова». Спираючись на фольклорне підґрунтя, нову самобутню українську музику творять «Скрябін», «Мандри», «Гайдамаки», Тарас Чубай, Марійка Бурмака та багато інших виконавців. Свідченням росту інтересу до фольклору стало започаткування в Україні двох фестивалів етнічної музики — «Країна мрій» у Києві та «Шешори» на Івано-Франківщині.

«Скрябін» — український музичний гурт, що за час своєї творчої активності пройшов шлях від синті-попу, постпанку і техно до нової романтики та поп-року. Склад гурту також неодноразово змінювався. Єдиним постійним учасником колективу з часу його заснування і до своєї смерті був Андрій «Кузьма» Кузьменко. Як правило, музику гурту поділяють на «старий» (приблизно до 2003 року)^[1] та «новий» (до 2015) періоди.

Гурт виник 1989 року в містечку Новояворівськ, Львівської області. «Скрябін» є першим україномовним гуртом у жанрі альтернативної електроніки. Станом на сьогодні гурт видав сімнадцять студійних альбомів, два збірники, дев'ять макси-синглів, один концертний альбом та багато інших музичних проектів.

 

 

Стиль та виконання

«Старий Скрябін»

Скрябін вважають піонерами української електронної музики. За весь час творчості, гурт увібрав у себе суміш різноманітних жанрів та стилів.

Перший альбом «Чуєш біль» межував між синті-поп' звучанням та новою хвилею. З кінця 1989 року до 1991-го музиканти експериментували з піснями, внаслідок чого звучання наближалось навіть до психоделії (треки Чуєш Біль, 'Вошо). Загалом перші пісні відрізнялися використанням на першому плані синтезаторів, бас-гітари та ударних, що було характерним у виконанні пост-панк гуртів.

Після запису альбому «Мова Риб» у 1992 році, музиканти звернулись до техно музики. В той час цей жанр був дуже популярним і завойовував популярність у молоді по всьому світі. Починаючи грати техно, «скрябіни» не забували і як основу більш медодійний синті-поп. Сам Андрій Кузьменко неодноразово наголошував про свою любов до гурту «The Cure», чий вплив також був досить значним — від депресивно-романтичних текстів у ліриці до аранжування інструментів. Але, на відміну від англійського колективу, «Скрябін» ніколи не мав постійного гітариста, що вплинуло на музичну палітру групи. Іншим предтечею для майбутнього матеріалу став культовий електро-гурт «Depeche Mode». Захопившись «The Cure» і «Depeche Mode», поєднавши темну романтику та електроніку, «Скрябін» створив альбом «Технофайт». Такі треки як «Велика стіна», «Коли не буде нас», «То мій голос», «Нейлоновий час» сьогодні відносять до музики дарквейв.

В середині 1990-их років «Скрябін» повернувся до схеми синті-поп — техно, випустивши альбом «Птахи», трохи схожий за характером звучання на роботами німецького діджея «Maruscha». Ще одним гуртом, що вплинув на музику «Скрябіна», називають неоромантичний «Camouflage». На альбомі «Казки», частково «Мові Риб», «Технофайті» цей настрій передає особливості стилю. В 1998 році гурт випустив максі-сингл «Танець Пінгвіна», який більш схожий на танцювальний рейв (задовго до цього Кузьма і Шура записали рейв-проект Molotov 20). В 1998—1999 роках гурт записав «Хробак», наблизивши звучання від звичного синті-поп до дарквейву, і навіть EBM та альтернативного року. Ця робота на прикладі «Ми як машини», виявила вплив німецького гурту «Kraftwerk». Також у цьому альбомі виконавці використовували семпли промислових заводів та інших механічних звуків, характерних для електро-індастріалу. Перевиданий «Технофайт 1999» та «Стриптиз» найближчі до пост-панку (альтернативний рок) з елементами електронного звучання.

«Новий Скрябін»

Після розпаду старого колективу, змінився настрій і напрям у творчості. Головною зміною став перехід від електроніки до більш живої музики. Таким чином електронну складову було зведено до мінімуму. Першим відголосом поп-рокового жанру став альбом «Модна країна», записаний хоч і в старому складі, але вже в іншому, легшому поп-виконанні. В 2002 році Скрябін видав платівку під назвою «Озимі люди», де завдяки таким пісням, як «Любити платити», «Сам собі країна», «Герой» сформувався остаточний напрямок музики подальших років. Після виходу синглу з Іриною Білик «Мовчати» це ще більше підтвердилось, використовуючи звичні канони поп-музики. Останнім етапом трансформації став випуск «Натури», коли від звуків нової хвилі, майже нічого не залишилось. Треки «Спи собі сама», «Давай з тобою займатися любов'ю», «Наш останній танець», «Я сховаю тебе (любов)» потрапили в ротацію комерційного музичного телеканалу M1. 23 квітня2012 року Кузьменко Андрій разом з оновленою групою «Скрябін» дав живий концерт у Львівській опері. ^[7]

Андрі́й Ві́кторович Кузьме́нко (псевдонім — Кузьма ^[1]; 17 серпня 1968, Самбір, Львівська область — 2 лютого 2015, Лозуватка, Дніпропетровська обл.) — український співак, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін». Заслужений артист Автономної Республіки Крим (2008)

Народився 17 серпня 1968 року в Самборі Львівської області. Опісля його родина переїхала у м. Новояворівськ, де він і почав свій творчий шлях. У дитинстві мріяв стати водієм сміттєвоза. Матір була вчителькою музики, Андрій закінчив музичну школу (клас фортепіано). Закінчив факультет стоматології Львівського медінституту (тепер Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького), йому було це нецікаво, однак довчився на прохання батьків.

Займався спортом, кандидат у майстри спорту з біатлону.^[4]

13 вересня 1997 року дружина Світлана народила доньку, яку назвали Марією-Барбарою — на честь польської акторки Барбари Брильської, кумира дитинства Андрія Кузьменка (за його словами, дружина також дуже подібна на Барбару Брильську)

Прощання

Андрія відспівували 5 лютого 2015 року в Преображенській церкві Львова.^[31][32] Поховали музиканта в родинному склепі на кладовищі у Брюховичах.^[33]20 травня у Київському палаці спорту в Києві і 21 червня на Арені Львів у Львові було проведено концерти пам'яті Скрябіна^[34]. Разом з музикантами гурту Скрябін виконували пісні Кузьменка Святослав Вакарчук, Руслана, Сашко Положинський, «ТІК», «Авіатор», Арсен Мірзоян, Тарас Тополя, Марія Бурмака, Світлана Лобода, Ірина Білик, Дзідзьо та інші.