Класифікація підшипників кочення
Усі конструкції підшипників кочення класифікуються за ознаками, покладеними в основу ГОСТ 3395-89.
За напрямком дії сприйманого навантаження:
1) радіальні, що сприймають в основному радіальне навантаження Fr;
2) упорні, що сприймають тільки осьове навантаження Fа;
3) радіально-упорні, що сприймають одночасно радіальне Fr і осьове Fа навантаження;
4) упорно-радіальні, що сприймають в основному осьове навантаження Fа і значно менше радіальне Fr.
За формою тіл кочення:
1) кулькові;
2) роликові (рис. 4.13): а) з циліндричними роликами; б) з конічними роликами; в) з голчастими роликами; г) з бочкоподібними роликами; д) із витими роликами.
Рисунок 4.13 – Форми роликів
За числом рядів тіл кочення:
1) однорядні; 2) дворядні; 3) чотирирядні.
За розмірами (з одним і тим самим внутрішнім діаметром d):
1) радіальними: надлегкі; особливо легкі; легкі; середні; важкі;
2) шириною: особливо вузькі; вузькі; нормальні; широкі; особливо широкі.
За здатністю до самовстановлення:
1) несамовстановлювальні;
2) – самовстановлювальні (сферичні); в яких внутрішня поверхня зовнішнього кільця сферична (рис. 4.14), що дозволяє поворот внутрішнього кільця разом із тілами кочення відносно зовнішнього, не порушуючи працездатності підшипника, на кут θ = 2 – 4° (для підшипників інших типів θ ≤ 0,5°).
Рисунок 4.14 – Кульковий сферичний підшипник
За класом точності:
1) нормальної точності (клас 0); 2) підвищеної точності (класи 6, 5, 4, 2).
Класи точності підшипників характеризують точність основних розмірів (значення граничних відхилень розмірів, форми, розташування поверхонь) і точність обертання (радіальні й бокові биття доріжок, биття торців кілець). Точність зростає у міру зменшення номера класу. Із збільшенням точності зростає вартість підшипника.
Переваги та недоліки підшипників кочення
Основні переваги підшипників кочення порівняно з підшипниками ковзання:
1) малий коефіцієнт тертя f = 0,0015 – 0,006, а отже, менші моменти сил тертя і відповідно теплотворення в підшипнику;
2) малі габарити за шириною;
3) високий ступінь стандартизації;
4) низькі вимоги до матеріалу і термічної обробки валів;
5) незначна витрата кольорових металів і мастильних матеріалів;
6) простота обслуговування підшипників.
Недоліки:
1) низька довговічність при великих частотах обертання та вібраційних і ударних навантаженнях;
2) низька демпфірувальна здатність;
3) значні габарити за діаметром.
Шарикопідшипники швидкохідніші та дешевші від роликових, які мають вищу навантажувальну здатність, потребують жорстких валів і самі більш жорсткі, ніж шарикопідшипники.
Голчасті підшипники використовують при:
1) дуже стиснених радіальних габаритах;
2) колових швидкостях вала до 5 м/с;
3) коливальних рухах (муфти карданних валів, поршневі пальці).
Зовнішними ознаками, що свідчать про якесь пошкодження підшипника і необхідність його заміни, є:
1) втрата точності обертання;
2) підвищений шум;
3) підвищений опір обертанню;
4) нагрівання.
Питання
1. Що називають опорами валів та осей? Які функції вони виконують?
2. З чого складається підшипник кочення? Опишіть за схемою 4.11 конструкцію вузла опори кочення.
3. За якими ознаками класифікуються підшипники кочення?
4. Які переваги та недоліки мають підшипники кочення у порівнянні з підшипниками ковзання?
Лекція 22
