ББК 63.3 (0)6
Ш 37
Теорія міжнародних політичних відносин: Навчально-методичний комплекс для студентів історичного факультету / Укл. Стадніченко Р.В. – Кіровоградський державний педагогічний університет імені В.Винниченка. – 2014. – с.
Укладач: Стадніченко Руслан Вікторович, кандидат політичних наук, доцент кафедри філософії та політології.
Рецензенти: Харченко Ю.В., кандидат філософських наук, доцент;
Клюєнко Е.О., кандидат соціологічних наук, доцент.
Схвалено кафедрою філософії та політології ________ р., прот. № __.
Рекомендовано до друку вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені В.Винниченка.
Протокол № ___ від ________ 2015 р.
© Стадніченко Р.В., 2015.
СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
“ Теорія міжнародних політичних відносин”
1. ОПИС ПРЕДМЕТА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Курс: Підготовка бакалаврів | Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень | Характеристика навчального курсу |
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS: 1,5 Модулів за видами роботи: 3 Змістових: 2 Загальна кількість годин: 108 Тижневих годин: 2 | Шифр та назва напряму: 0403 Політологія Шифр та назва спеціальності: 6.04.03.00 Політологія Освітньо-кваліфікаційний рівень-бакалавр | Обов'язковий рік підготовки: 4 Семестр: VІI Лекції (теоретична підготовка): 20 години Семінарські заняття: 16 годин Самостійна робота: 90 годин Вид контролю: іспит |
2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИВЧЕННЯ КУРСУ
Запровадження предмету теорії міжнародних політичних відносин у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка є важливим кроком на шляху гуманітаризації та гуманізації освіти на факультеті історії та права цього закладу. Його вивчення має фахово-формуючу, світоглядно-виховуючу, інтелектуально-розвиваючу функції. Отримані знання і навички історико-пізнавальної діяльності покликані сформувати у студентів, які отримують у ВНЗ політологічний фах, уміння самостійно аналізувати теоретичні проблеми, історичні факти і явища на основі наукової методології, оцінювати варіанти аргументації в сучасній літературі, робити обґрунтовані висновки з історичного досвіду, обирати правильну логічно-обґрунтовану аргументацію з дискусійних проблем теорії та досвіду міжнародних відносин.
Розв’язання проблем, які стоять перед Україною в світовому просторі у ХХІ столітті, вимагає реалізації важливого завдання формування громадянина із сучасною свідомістю патріота європейської держави, високим рівнем політичної культури. Цьому має сприяти теорія міжнародних політичних відносин, як засіб пізнання досвіду і уроків глобальних, регіональних і локальних зв’язків, визначення в них місця України, як можливість аналізу й прогнозування подій, вироблення рекомендацій тактичного й стратегічного змісту у сфері зовнішніх відносин.
НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА КУРСУ
Вступ
Курс вивчається у VІІ семестрі випускного курсу бакалаврів за спеціальністю “Політологія”. Студенти вивчають ключові проблеми теорії міжнародних відносин, найважливіші етапи міжнародних стосунків у їх історичному розвитку.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1
Тема 1. Теорія міжнародних відносин як наука
Сутність і предмет теорії міжнародних відносин (ТМВ). Плюралістичний характер ТМВ. Пошук шляхів створення загальної ТМВ. Теорія, соціологія та історія МВ (за Ф. Унцінгером). Теорія зовнішньої політики. Теорія міжнародних інтеракцій (взаємодії). Теорія світової політики. Теорія світового розвитку. Мета ТМВ. Об’єкт ТМВ. Предмет ТМВ. Завдання ТВМ на сучасному етапі. Проблеми війни і миру, ідентифікації нових міжнародних акторів, посилення антидержавних тенденцій, збільшення економічного розриву між країнами, зростання соціальної напруженості у світі, боротьби за контроль над обмеженими ресурсами, становлення нового світового порядку.
Структура і функції теорії міжнародних відносин. Філософія міжнародних відносин. Геополітична теорія. Політологія міжнародних відносин. Політекономія МВ. Соціологія МВ. Психологія МВ. Міжнародна конфліктологія. Політична цивіліологія.
Соціальні функції ТМВ: теоретико-пізнавальна, методологічна, нормативно-регулятивна, аксеологічна, аналітична, прогностична, критична. Основні напрямки сучасних міжнародних досліджень. Макродослідження міжнародних відносин в історичних масштабах часу і соціального змісту. Вивчення МВ у тривалому масштабі часу. Дослідження обмежених у часі міжнародних взаємодій. Нова соціологія міжнародних відносин. Процес формування і здійснення поведінки суб’єктів міжнародних відносин. Світознавство і глобалістика. Мондіалізація.
Понятійно-категоріальний апарат ТМВ. Ознаки міжнародних відносин: сфери суспільного життя, характер взаємодіючих об’єктів, склад взаємодіючих об’єктів, просторовий масштаб, природа взаємодій. Цілі міжнародної політики: гарантування власної безпеки; зміцнення власних міжнародних позицій, впливу, авторитету та силового потенціалу; створення сприятливих міжнародних умов для реалізації внутрішніх цілей та завдань; участь у міжнародному поділі праці; спільне розв’язання глобальних проблем. Чинники впливу на характер міжнародної політики: внутрішній потенціал; внутрішня система відносин; особисті якості політичних діячів; громадська думка та роль свідомості; міжнародне право; ідеологічна ситуація; співвідношення сил на міжнародній арені. Основні інструменти зовнішньої політики держави. Світова політика. Геополітика.
Тема 2. Сучасні теорії міжнародних відносин
Політичний ідеалізм. Концепції Д. Перкінса, У. Ліппмана, Ф. Таненбаума, Т. Мюрея, Д. Фосдіка, П. Лайнбарджера, Ч. Маршалла, У. Еліота. Міжнародні відносини з погляду абстрактних морально-етичних ідеалів та правових норм. “Гуманітарне втручання” на захист прав людини. Створення системи колективної безпеки. Сутність західної християнської цивілізації. Американський спосіб життя. Комунітарні, космополітичні концепції. Деонтологічний підхід.
Політичний реалізм. Соціоантропологічна концепція Р. Нібура. Реалістичне тлумачення міжнародної політики Е. Карром. Політико-реалістична парадигма Ч. Кеглі та О. Віткопфа. Теорія “національного інтересу” США Г. Моргентау. Поміркований напрям політичного реалізму. Представники центристського напряму політичного реалізму. Правий, ультраконсервативний напрям політичного реалізму. Види зовнішньої політики. Національний інтерес.
Школа стратегічного аналізу. Національна (“велика”) стратегія. Праці Г. Кіссінжера, Р. Осгуда, М. Тейлора. Національна безпека. Силова загроза як чинник попередження війни. Стратегічні сили стримування.
Модерністські теорії міжнародних відносин. Дискусії традиціоналістів та модерністів. Ідеї Л. Річардсона та К. Райта. Вивчення формування та порівняльного аналізу зовнішньої політики. Створення багатофакторних теорій МВ. Системний підхід до аналізу міжнародних відносин та ситуацій, застосування формалізації, моделювання, контент-аналізу, імітації із залученням ігор, математичних методів для здійснення міжнародного прогнозування. Критика Х. Буллом модерністського підходу. Теорії модерністських напрямів зовнішніх досліджень (зовнішньої політики, міжнародних систем, конфлікту, ігор, прийняття рішень, бюрократичного процесу зовнішньої політики, міжнародної інтеграції, взаємозалежності, світового суспільства, міжнародного еквілібріуму, факторів, зв’язків).
Неокласичні теорії міжнародних відносин. Методологічна особливість неореалізму. Неоідеалізм (неолібералізм). Неомарксизм. Теорія світ-системного аналізу.
Тема 3. Політичний простір міжнародних відносин
Сутність і структура політичного простору. Територіальний і функціональний виміри. Локальний, регіональний і глобальний рівні політичного простору. Різновиди кордону за К. Хаусхофером: наступальний, високоорганізований, укріплений, напередодні розпаду та ін. Система політичних полів (ендемічне, прикордонне, перехресне, тотальне). Геополітична опорна точка. Метаполе. Геостратегічні лінії. Функції політичного простору: фронтальна, лінійна, осередкова.
Основні властивості політичного простору. Неоднорідність. Основні засади політичної диференціації простору (центру, силова, історична, етнічна, територіальна, індустріальна, релігійна). Анізотропність. Розмірність (усталеність, збереження фазових характеристик при збурюванні законів руху, реставрування). Упорядкованість. зв’язність: державний геополітичний, духовний виміри.
Контроль політичного простору. Політична, військова, цивілізаційна, комунікаційна, інформаційна, демографічна, економічна, просторова форми контролю.
Тема 4. Цивілізаційний вимір міжнародних відносин
Цивілізація. Самобутність. Цивілізаційна ідентичність. Теорія культурно-історичних типів М. Данилевського. Російська геополітична версія панславізму. Форми “Європейничания”. Цивілізаційна теорія О. Шпенглера. Стадія глибокої давнини. Стадія культури. Епохи розвитку культури. Теорія локальних цивілізацій А. Дж. Тойнбі. Повністю розвинені цивілізації. Генеза цивілізацій. Творчі меншості. Природа занепаду цивілізацій.
Концепція “зіткнення цивілізацій” С. Хатінгтона. “Ера Заходу”. “Бунт проти Заходу”. Фаза “воюючих держав”. Фаза “універсальної держави”. Серцевинна держава. “Надтріснуті” країни. Розколоті країни. Цивілізаційна концепція О. Кузнецова. Сучасні тенденції розвитку цивілізаційної теорії.
Тема 5. Міжнародні системи
Виникнення і сутність системного підходу. Система, структура, Середовище системи. Специфікація. Спільності. Відмінності. Узгодження. Цілісності. Системний розподіл. Системний підхід. Міжнародна система.
Теорія міжнародних систем М. Каплана. Міжнародні відносини. Міжнародна система. Шість макромоделей міжнародних систем. Система та баланс сил. Основні правила поведінки. Вільна біполярна система. Правила поведінки акторів. Жорстка біполярна система. Універсальна міжнародна система. Ієрархічна система. Система з індивідуальним правом вето. Дуже вільна біполярна система. Система ослабленої напруженості. Неусталена система блоків.
Теорія міжнародних систем С. Хоффмана. Помірковані та революційні типи міжнародних систем. Багатоієрархічна система. Теорія міжнародних систем Р. Роузкранца. Стабільність системи. Дев’ять історичних типів міжнародних систем. Стабільні системи. Нестабільні системи. Теорія міжнародних систем К. Уолтца. Книга Р. Арона “Мир та війна між націями”. Конфігурація співвідношення сил. “Гомогенність”. “Гетерогенність”. Біполярна система. Мультиполярна система.
Тема 6. Інструменти міжнародної політики
Вайолентологія. Сутність і параметри сили. Співвідношення понять сили та могутності. Елементи національної сили за Г. Моргентау (географічне положення, природні ресурси, виробничий потенціал, військова підготовленість, населення, національний характер, національна мораль, дипломатичне мистецтво, якість уряду). Параметри сили за А. Бакеном, Д. Ніхтерлейном, Р. Снайдером, Р. Ароном. Доктрина балансу сил і “теорія доміно”. Баланс сил та силова рівновага. Політика з позиції сили. Війни (справедливі і несправедливі, з використанням звичайних озброєнь та засобів масового знищення, світові та локальні, двосторонні та коаліційні). Агресія. Інтервенція (збройна, ідеологічна, економічна). Таємні операції. Окупація. “Дипломатія канонерок”. “Дипломатія долара”.
Сутність, виникнення та розвиток дипломатичної діяльності. Дипломатія. Настрашка. Теорія “постійних переговорів” кардинала Рішельє. Характерні риси старої, традиційної дипломатії. “14 пунктів” В. Вільсона. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18.4.1961 р. Класи глав дипломатичних представництв. Дипломатичний корпус. Дуайєн. МЗС. Форми дипломатичної діяльності. Посольство. Нота. Вербальна нота. Меморандум. Візити. Протокольні моменти. Міжнародні акти. Договір. Конвенція. Декларація. Дипломатичні прийоми. Церемоніал. Сутність і структура зовнішньої свідомості.
Міжнародна пропаганда: сутність, призначення, напрями, типологія. Суб’єкти та об’єкти міжнародної пропаганди. Політичне переконання. Політичне маніпулювання. Види міжнародної пропаганди (“війна нервів”, стратегічна, тактична, конверсійна, розподілювальна, консолідаційна, непряма). Техніка міжнародної пропаганди. Маніпулятивна пропаганда. Дезінформація. Псевдоподія. Сенсація. Стереотипи. Психологічна стратегія. Контроль і внутрішня організація свідомості.
Тема 7. Міжнародні конфлікти та шляхи їх урегулювання
Сутність та функції міжнародних конфліктів. Структура міжнародного конфлікту. Стратегія поведінки в конфлікті (суперництво, співробітництво, компроміс, пристосування, уникнення). Тактики стратегії поведінки (жорсткі, нейтральні, м’які). Витоки конфлікту. Типології міжнародних конфліктів. Конфлікт інтересів. Конфлікт цінностей. Конфлікт ідентифікацій. Територіальні та нетериторіальні конфлікти. Розв’язання міжнародних конфліктів за рішенням державного діяча, у слушному випадку, в результаті контрудару, в результаті поступового їх дозрівання. Тип стратегії поведінки учасників конфлікту (раціональний, ірраціональний, статусний). Склад учасників. Ступінь напруженості. Глобальні, регіональні, локальні конфлікти. Ендогенні та екзогенні конфлікти (за А. Рапопортом).
Розвиток міжнародного конфлікту. Ескалаційне та деескалаційне спрямування. Війни (міжнародні, наддержавні, внутрішньодержавні). Головні ознаки військового стану. Цілі учасників війни. Етапи військової фази конфлікту.
Регулювання міжнародних конфліктів. Запобігання міжнародних конфліктам. Правове врегулювання. Забезпечення переговорного процесу. Головні принципи успішного врегулювання конфліктів. Способи регулювання конфліктів. Основна суперечність конфлікту. Типи участі міжнародної організації у процесі врегулювання. Роль ООН.
Міжнародні переговори. Типи спільних рішень (компромісне, асиметричне, принципово нове). Типи міжнародних переговорів. Основні функції переговорів (головна, інформаційно-комунікативна, регуляційна, вирішення власних завдань, пропагандистська). Стадії переговорного процесу. Технологія переговорів. Способи подання позиції. Етапи переговорів.
Тема 8. Міжнародна безпека (2 год.)
Сутність, параметри і види безпеки. Принципи гарантування безпеки. Політика безпеки. Життєво важливий інтерес. Види безпеки (військова, політична, соціальна, економічна, екологічна, інформаційна). Параметри безпеки держави.
Основні загрози безпеці: реальні, потенційні, глобальні, регіональні та локальні. Джерела реальної загрози: тероризм, поширення зброї масового знищення, радіоактивні матеріали, міжетнічні та міжконфесійні конфлікти, деградація навколишнього середовища, уповільнення чи припинення економічного зростання та ін. НТП і науково-технічні відкриття як загроза стабільності у світовій системі.
Технофобія. Міжнародний тероризм. Об’єкти терористичної діяльності. Політичний і кримінальний тероризм. Державний тероризм. Суб’єкти міжнародного тероризму. Характерні риси сучасної терористичної діяльності.
Механізм підтримання міжнародної безпеки. Головні підходи до забезпечення міжнародної безпеки (стримування потенційної агресії, покарання агресора, політичний процес). Основні засоби забезпечення міжнародної безпеки. Міжнародні режими обмеження поширення озброєнь та військових технологій. Самооборона. Система колективної безпеки (універсальна і регіональна). ООН. НАТО, СНД, ОАЄ. Головні ознаки системи колективної безпеки. Стабільність міжнародних відносин. Статус-кво. Силова рівновага.
Тема 9. Сучасна світова система
Сутність і вектори розвитку сучасної світової системи. Передумови виникнення сучасної світової системи. Основні риси сучасної світової системи. Політична олігономія.
Геополітичні моделі сучасної світової системи: уніполярна, біполярна, мультиполярна. Трансформація сучасної світової системи. Циклічність світового розвитку.
Міжнародний порядок. Міжнародне життя. Міжнародна анархія. Форми міжнародного порядку (конкурентний, координації, субординації). Світовий порядок. Типи міжнародної субординації: гегемоніальний, імперський порядки, порядок суперництва США та ЄС. Інформація як мегаресурс глобальної влади. Елітарно-консенсусний режим.
Тема 10. Глобальні процеси сучасності
Глобалізація та її вплив на міжнародні відносини. Глобальний та регіональний рівень світового інтеграційного процесу. Глобальне суспільство. Принципові помилки сучасних концепцій глобалізації (за В. Іноземцевим, М. Кастельє, Д. Пізано, П. Хірстом, Г. Томпсоном).
Вплив демографічних процесів і технологічної революції на міжнародні відносини. Різке збільшення населення Землі та посилення демографічного дисбалансу між багатими і бідними країнами. Глобальний демографічний вибух. Розвиток технологій і заміна численних традиційних видів діяльності на нові системи виробництва і безробіття.
Транснаціоналізація міжнародних відносин і глобалізація політики. Територіальність. Розширення сфери діяльності ТНК. Нові системи комунікації. Поширення демократії. Неоархаїзація.
Вплив процесу мондіалізації на глобальний розвиток. Силовий глобалізм. Природний процес інтеграції світу. Мондіалізація як глобальна стратегія, її об’єкт. ТНК як структурна основа мондіалізації. Суперечливий характер мондіалізації. Проблема формування системи глобального управління. Сектори глобального суспільства. Окінавська Хартія глобального інформаційного співтовариства. Критика мондіалізації. Негативні наслідки мондіалізації.
Демократичні та неототалітарні тенденції глобального розвитку. Технологічна (глобальна) та традиційні (локальні) цивілізації. Атлантизм і континенталізм. Суперечності мондіалістської та геополітичної парадигм. Трансформування ідеології “нового світового порядку” в неототалітарну версію світоустрою. Тоталітарний політичний режим. Головні економічні умови глобального неототалітаризму. Глобальна комп’ютерна система.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2
ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Тема 11. Вестфальська система міжнародних відносин
(1648 – 1789 рр.)
Прелімінарні (попередні) переговори в ході Тридцятирічної війни. Прелімінарні умови миру 1645 р.
Проблема територій, “християнського вічного миру”, правові питання на Вестфальському конгресі. Передача Франції територій в Ельзасі. Забезпечення володіння Швецією пунктами в гирлах річок Північної Німеччини й частиною Померанії. Вихід із Вестфальських переговорів Іспанії (1647 р.). Розширення прав протестантів. Підтвердження самостійності Голландії. Визнання незалежності Швейцарії (гаранти – Франція й Швеція). Посередництво на конгресі Венеції на чолі з дипломатом А. Контарині.
Роль Вестфальського миру 24.10.1648 р. у визначенні основних принципів міжнародних відносин на перспективу. Нерозв’язання усіх суперечностей між державами. Вестфальський договір як початок формування традицій міжнародного порядку та системи міжнародних відносин.
Вестфальський мир і римська курія. Участь папських дипломатів у посередництві та розробці документів конгресу. Втрата позицій папи внаслідок поразки Габсбургів, закріплення на міжнародному рівні зрівняння прав католиків і лютеран, підтвердження основних положень Аугсбурзького релігійного миру. Безрезультатне засудження папою Вестфальських рішень. Зведення до мінімуму впливу римського папи на міжнародну політику.
Формування в Західній Європі низки крупних національних держав. Групування навколо них слабших країн. Фаза консолідації Вестфальської системи до Утрехтського миру 1713 р. Географічно обмежена сфера дії системи. Її європоцентристський характер. Фаза стабільності Вестфальської системи. Розширення умов Вестфальського миру Утрехтським мирним договором. Зародження кризових явищ в системі. Підсумки розвитку системи до Великої Французької революції.
Тема 12. Віденська система міжнародних відносин (1815 – 1877 рр.)
Скликання Віденського конгресу 1814 р. для мирного врегулювання в Європі. Протиріччя між його учасниками. Територіальні претензії Росії. Таємні угоди Росії з Пруссією; Англії, Австрії і Франції. Заключний акт конгресу (червень 1815 р.). (Повернення Франції до кордонів 1792 р., об’єднання Бельгії та Голландії в Нідерландське королівство, відновлення Сардинського королівства, передача Пруссії Вестфалії, Рейнської області та Померанії, відновлення влади Австрії у Венеції та Ломбардії, передача Норвегії від Данії до Швеції, закріплення за Англією колоній, зокрема, о-вів Мальти та Цейлону, Капської обл. на півдні Африки, створення Німецького союзу із 34 незалежних держав та 4 вільних міст, утворення Швейцарської конфедерації із 19 кантонів.)
Система союзів. Священний союз (Росія, Австрія, Пруссія). Четверний союз Росії, Англії, Австрії та Пруссії. Підтримання принципу легітимізму. Роль конгресів у Аахені, Тропаду та Вероні у консолідації Віденської системи, розвитку правових засад у сфері міжнародних відносин. Східне питання. Революційні події 1830 р. Стабільність системи.
Європейські революції 1848 р. і загальний баланс сил на міжнародній арені. Зменшення можливостей для пошуку компромісів у міждержавних конфліктах. Кримська війна. Криза Віденської системи в 1850 – 1860-х рр.
Спроби модернізації системи міжнародних відносин. Схильність великих держав до пошуку компромісу. Відновлення балансу сил.
Тема 13. Міжнародні відносини в період Берлінської системи
(1878 – 1914 рр.)
Сан-Стефанський мирний договір 19.2.1878р. та відношення до нього Англії і Австро-Угорщини. Цілі Туреччини і західних держав на Берлінському конгресі. Берлінський трактат 1.7.1878 р. Обмеження території автономії Болгарії. Створення автономної області Східної Румелії під владою Туреччини. Залишення за Туреччиною Македонії. Незалежність Чорногорії, Сербії, Румунії. Закріплення за Росією гирла Дунаю, Ардагану, Батуму і Карсу. Окупація Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини. Контроль Англії над о. Кіпром.
Зовнішня політика Бісмарка. Союзний договір Німеччини з Австро-Угорщиною 1879 р. Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини, Італії (1882 р.). Колоніальні загарбання Німеччини. Пангерманський союз. Англо-бурська війна 1899 – 1902 рр. Контроль Англії над Суецьким каналом, загарбання Бірми, Малаккського п-ва, Судану, Єгипту, Уганди. Російсько-німецький договір 1887 – 1890 рр. Російсько-французька військова конвенція 1892 р. Надання Англією прав самоврядування Канаді (1867 р.), Австралії (1900 р.), Новій Зеландії (1907 р.) та Південно-Африканському Союзу (1910 р.). Завершення періоду “євроцентризму” в економіці. Масова імміграція населення до США. Відкриття покладів золота на Алясці. Американо-іспанська війна 1898 р. Взяття США під контроль Куби, Гавайських островів, Пуерто-Ріко, Гуаму, придбання Філіппін, втручання у внутрішні справи Колумбії, придбання у вічну оренду Панамського перешийку, протекторат на Гаїті і в Домініканській республіці, розташування морської піхоти в Нікарагуа. Російсько-японська війна 1904 – 1905 рр. Англо-французька угода 1904 р. Англо-російська угода 1907 р., завершення формування Антанти. Марокканські кризи. Боснійська криза. Балканські війни. Мілітаризація провідних держав.
Тема 14. Перша світова війна
Причини та характер війни. Англо-німецький економічний, військово-морський і колоніальний антагонізм. Франко-німецькі суперечності. Сараєвське вбивство 28.6.1914 р.: привід до війни. Ультиматум і оголошення війни Австро-Угорщиною Сербії. Загальна мобілізація в Росії. Оголошення війни Німеччиною Росії. Вступ у війну Англії та Франції. Офіційний нейтралітет Болгарії, Греції, Іспанії, Португалії, Голландії, Данії, Швеції, Норвегії, США, Італії, Румунії, Туреччини, більшості латиноамериканських країн. Таємний договір Туреччини з Німеччиною. Оголошення війни Японією Німеччині.
Стратегічні плани Німеччини, Франції, Англії, Росії. Східно- та Західноєвропейський фронти. Балканський, Закавказький, Аравійський, Австро-Італійський фронти. Бойові дії на Тихому океані. Напад Німеччини на нейтральну Бельгію, рух на Париж. Бойові дії Росії в Східній Пруссії. Війна в Галичині. Вступ 1915 р. у війну Італії на боці Антанти. Австро-болгарсько-німецько-турецький союз. Окупація Сербією Болгарії. Підводна війна Німеччини. Вступ у війну проти Німеччини США (6.4.1917 р.). Виступ на боці Антанти Греції.
Відношення до війни політиків, населення воюючих держав. Зовнішня політика Тимчасового уряду Росії. Жовтнева революції 1917 р. і вихід Росії з війни. Брест-Литовський мир (березень 1918 р.). Мирний договір між Румунією і Четверним союзом. Ам’єнська операція. Капітуляція Болгарії, Туреччини, Австро-Угорщини. Умови перемир’я в Комп’єні (виведення німецьких військ з окупованих територій Заходу, здача Антанті значної частини зброї, всіх підводних човнів, роззброєння флоту, передача великої кількості паровозів, вагонів, літаків, автомобілів). Людські втрати.
. у війну Італії на боці Антанти.
Тема 15. Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин (1919 – 1939 рр.)
Позиції держав-переможниць наприкінці війни. “14 пунктів” В.Вільсона. Паризька мирна конференція 1919 р. Версальський мирний договір. Створення Ліги Націй. Мандатна система. Мирні договори з Австрією, Угорщиною, Болгарією, Туреччиною. Міждержавні суперечності на Тихому океані після Першої світової війни. Вашингтонська конференція 1921 – 1922 рр. Договори 4-х, 5-ти і 9-ти держав. Характер Версальсько-Вашингтонської системи, її історичні наслідки.
Спроби ревізії Версальсько-Вашингтонських угод. “Російський чинник” у європейській політиці: Генуезька конференція, проблема довоєнних боргів Росії, Гаазька конференція. Раппальський договір Росії з Німеччиною. Радянсько-німецькі відносини в 20-х рр. Лозаннська конференція 1922 – 1923 рр. Перегляд умов Севрського договору з Туреччиною. “Ультиматум Керзона” 1923 р. Радянсько-англійський дипломатичний конфлікт 1917 р. “Німецький чинник” у європейській політиці: Рурський конфлікт. План Дауеса. Локарнська конференція 1925 р. Рейнський гарантійний пакт. Прийняття Німеччини до Ліги Націй. План Юнга. Зовнішньополітичні пріоритети демократичних країн Заходу. Пакт Бріана-Келлога. Міжнародна конференція із роззброєння. Намагання держав вирішувати спірні проблеми шляхом переговорів. Активне використання пацифістської фразеології. Зародження перших інтеграційних ресурсів.
Виникнення осередків військової загрози. Агресія Японії проти Китаю (1931 – 1933 рр.). Збройні конфлікти на о. Хасан та р. Халхін-Гол (1938 – 1939 рр.).Агресивна політика Третього Рейху. Зовнішньополітична ідеологія націонал-соціалізму. Порушення умов Версальського договору. Еволюція зовнішньополітичного курсу Італії. Виникнення “осі” Берлін – Рим – Токіо. Антикомінтернівський пакт 1936 р. Аншлюс Австрії. Спроби створення системи колективної безпеки. Вступ СРСР до Ліги Націй. Балканська Антанта. США в системі міжнародних відносин. Мюнхенська угода 1938 р. Окупація Чехословаччини. Пакт Молотова – Ріббентропа.
Тема 16. Друга світова війна (1919 – 1939 рр.)
Причини війни. Періодизація. Напад Німеччини на Польщу 1.9.1939 р. Оголошення війни Німеччині Англією та Францією. Перехід радянсько-польського кордону військами СРСР. “Дивна війна”. Окупація Німеччиною Данії, Норвегії. Капітуляція Нідерландів, Бельгії. Евакуація з материка англійських військ. Окупація Парижу. Капітуляція Франції (Комп’єн 22.6.1940 р.). Окупація Югославії та Греції. Нейтралітет Швеції, Швейцарії, Ісландії. Радянсько-фінська війна. Приєднання до СРСР Прибалтики. Напад Німеччини на СРСР. Окупація Прибалтики, України, Білорусії, Молдови, частини Росії. Початок формування антигітлерівської коаліції. Декларація Об’єднаних Націй 26-и країн, у т. ч. СРСР, США, Китаю Англії, Індії, Австралії (1.1.1942 р.). Напад Японії на американську базу в Перл-Гарборі (Гавайї) та тихоокеанську ескадру Англії. Захоплення Японією Філіппін. Таїланду, Бірми, Малайї, Сінгапура та Індокитаю. Битва під Москвою. Крах планів “бліцкрігу”.
Битва під Сталінградом. Перемога британських військ над італо-німецькими арміями в Єгипті, звільнення Алжиру, Тунісу, Марокко. Битва під Курськом (літо 1943 р.). Перехід стратегічної ініціативи до Червоної Армії. Висадка англо-американських військ на Апеннінах (3.9.1943 р.), акт капітуляції Італії. Окупація Німеччиною Північної та Центральної Італії. Тегеранська конференція 1943 р. глав урядів СРСР, Великої Британії та США (Й. Сталін, У. Черчілль, Ф. Рузвельт). Визволення від фашистів Білорусії, України, Прибалтики. Відкриття другого фронту в Європі. Звільнення Франції і Бельгії. Вихід з фашистського блоку Румунії, Фінляндії та Болгарії звільнення Югославії. Взяття Будапешту. Установча конференція ООН. Берлінська операція. Акт про беззастережну капітуляцію Німеччини.
Бойові дії англо-американських військ проти Японії. Успішні дії Японії в Китаї. Атомне бомбардування США Хіросіми і Нагасакі 6, 9 серпня 1945 р. Вступ СРСР у війну проти Японії. Капітуляція Японії 2 вересня. Завершення Другої світової війни.
Тема 17. Ялтинсько-Потсдамська система міжнародних відносин
(1945 – 1989 рр.)
Кримська (Ялтинська) конференція голів урядів союзних держав – СРСР, США і Великобританії (4–11.2.1945 рр.). Узгодження планів завершення розгрому гітлерівського вермахту і домовленість про спільну політику переможеної Німеччини та визволеної Європи. Мета знищення німецького мілітаризму і нацизму. Визначення зон окупації Німеччини союзниками. Питання репарацій, радянсько-польського кордону, повернення Польщі західних земель. “Декларація про визволену Європу”. Необхідність створення ООН. Підтвердження СРСР зобов’язання вступити у війну з Японією після капітуляції Німеччини. Право СРСР на Південний Сахалін і Курили після капітуляції Японії.
Потсдамська конференція (17.7 – 2.8.1945 рр.) СРСР, США і Великобританії. Репарації з Німеччини. Передача СРСР м. Кенігсберг. Встановлення західного кордону Польщі по Одеру і Нейсу. Включення до складу Польщі Пруссії та м. Данцига. Передача військових злочинців фашистської Німеччини Міжнародному воєнному трибуналу.
Розпад антигітлерівської коаліції в повоєнні роки. Перехід СРСР і США від співробітництва до конфронтації. Поява ракетно-ядерної зброї. Проголошення ФРН та НДР. Політика “холодної війни” і військово-політичних блоків. “План Маршалла”. Блокова політика. Створення НАТО (1949 р.), СЕАТО (1954 р.), організації Варшавського договору (1955 р.) Корейська війна. Ліквідація колоніалізму. Карибська криза. Гонка озброєнь.
Розрядка міжнародної напруженості 70-х рр. Американо-радянські угоди. Заключний Гельсінський акт. Договір ОСО-2. Війна в Афганістані. “Друга хвиля” “холодної війни” (перша пол. 80-х рр.). Революції у Східній Європі. Об’єднання Німеччини. Розпад організації Варшавського договору, РЕВ. Закінчення “холодної війни”.
Тема 18. Постбіполярний світ (1990-і – 2000-і рр.) (2 год.)
Розпад СРСР і утворення нових незалежний держав. Кінець біполярності світу й формування нової міжнародної ситуації. Зростання міжнародного впливу США як єдиної світової наддержави. Роль Росії, Китаю, Індії в міжнародних відносинах 1990-х рр. Розвиток Європейського Союзу і НАТО. Маастрихтські угоди 1992 р. Перетворення Європейського співтовариства на економічний, валютно-фінансовий і військово-політичний союз. Розширення ЄС. Нова роль країн Східної Європи. ООН в системі міжнародних відносин. Регіональні конфлікти і спроби їх ліквідації. Війна в Перській затоці. “Буря в пустелі” 1991 р. Міжусобна війна в колишній Югославії і втручання країн НАТО.
Глобалізація як фактор світової політики на поч. ХХІ ст. Інтеграційні процеси. Проблема тероризму. Теракт у Нью-Йорку 11.9.2001 р. Війни США та їх союзників у Афганістані й Іраці (2003 р.). СНД. ГУУАМ. РОсійсько-грузинський військовий конфлікт. Енергоресурси у світовій політиці. Інформаційний світ. Болонський процес в світі.
Тема 19. Міжнародні організації у ХХ – на поч. ХХІ ст. (2 год.)
Утворення Ліги Націй. Її Статут і головні органи (Асамблея та Ради). Зобов’язання членів. Можливість застосування колективних економічних та військових санкцій проти агресора. Право Ліги передавати державам-переможницям мандати на управління колоніями. Отримання Великобританією (Ірак, Палестина, Камерун, частина Того), Францією (Сирія, Ліван) та Японією колишніх німецьких колоній і взяття під контроль ряду територій. Вступ СРСР до Ліги Націй (1934 р.).
Установча конференція ООН у Сан-Франциско (1945 р.). УРСР – співзасновниця ООН. Вступ в дію Статуту ООН 24.10.1945 р. Генеральна Асамблея ООН. Рада Безпеки. Декларація прав людини 1948 р. Розгляд міжнародним співтовариством політичних, військових, економічних, культосвітніх проблем людства. Початок використання військ ООН (Близький Схід, Корея). Сесії ГА ООН. ЕКОСОР. ЄЕК ООН. ЮНІДО. ЮНКТАД. МАГАТЕ. МОП. ЮНЕСКО. Г. Удовенко – голова ГА ООН.
Північноатлантичний пакт (НАТО) 1949 р. Зобов’язання засновників надавати один одному допомогу, в т. ч. збройну. Протистояння НАТО і Варшавського договору як чинник гонки озброєнь і стабілізуючої функції на розвиток світу в 1949 – 1989 рр. Лондонська декларація про обновлений Північноатлантичний альянс. Вступ до НАТО ФРН, Чехії, Польщі та Угорщини. Акції НАТО в Югославії, Афганістані. Україна і НАТО.
Європейський Союз. Рада Європи (1949 р.). Європейське економічне співтовариство. Рада Економічної Взаємодопомоги. Варшавський договір. Північна Рада (1953 р.), Європарламент (1958 р.). СНД. ГУУАМ.
Тема 20. Історія міжнародних відносин України. (2 год.)
Відносини Київської Русі із Степом. Шлях із “варягів у греки”. Дипломатичні, торговельні, військові зв’язки князів з Візантією. Походи на Константинополь. Угоди Олега. Розширення кордонів Русі. Введення християнства (988 р.), як пріоритет європейського вектору зовнішньої політики Володимира. Ярослав – “тесть Європи”. Переміщення політичного центру княжих земель до Галицько-Волинського регіону. Відносини із Золотою Ордою, Угорщиною, Польщею.
Козацькі підрозділи у європейських військових конфліктах. Походи на Крим та Туреччину. Міжнародні зв’язки гетьманів та кошових отаманів. Визвольна війна 1648 – 1657 рр. під проводом Б. Хмельницького. Дипломатичні відносини з Кримським ханством, Річчю Посполитою, Московською державою. Переяславська угода 1654 р. Союз І. Мазепи з Карлом ХІІ. Полтавська битва. Ліквідація Гетьманщини (1762 р.) та Запорозької Січі (1775 р.).
Відносини Центральної Ради з Тимчасовим урядом, представниками країн Антанти. Війна Радянської Росії проти УНР. Створення МЗС УНР на чолі з О. Шульгиним (згодом – В. Голубовичем). Брестські угоди. УНР і держави Четверного блоку. Зовнішня політика гетьмана П. Скоропадського. Відносини Української держави з Росією, Німеччиною, Австрією, Болгарією. Міжнародні відносини Директорії. Українська дипломатія в еміграції. УРСР – співзасновниця ООН. МЗС Радянської України.
Акт незалежності України. Участь держави в діяльності міжнародних організацій світу, регіону. Відмова від ядерної зброї. Закриття Чорнобильської АЕС. Проблеми європейської інтеграції. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС. Співробітництво з Росією, СНД, ГУУАМ. Оренда Севастопольської військової бази Чорноморським флотом РФ. Проблеми о-ва Зміїного, п-ва Тузли. Обмін ділянками території з Молдовою. Посередництво зарубіжних політиків у вирішенні політичної кризи під час Помаранчевої революції. Позиція України щодо російсько-грузинського військового конфлікту. Вектори міжнародних зв’язків України на рубежі перших двох десятиріч ХХІ ст. Україна у Болонському освітньому процесі. Підготовка до чемпіонату Європи з футболу 2012 р.
4. Структура залікового кредиту з теорії міжнародних політичних відносин
№ п/п | Тема | Кількість годин, відведених на: | |||||
Лекції | Тижні | Семінарські заняття | Тижні | Самостійну роботу | Тижні | ||
Змістовий модуль 1 | |||||||
1. | Теорія міжнародних відносин як наука | І | ІІ | – | – | ||
2. | Історія теорії міжнародних відносин | І | |||||
3. | Методологія міжнародних відносин | ІІ | |||||
4. | Теорія геополітики | ІІ | |||||
5. | Сучасні теорії міжнародних відносин | ІІІ | |||||
6. | Сучасні геополітичні концепції | ІІІ | ІV | ||||
7. | Сучасна світова система | ІІІ | |||||
8. | Геоісторичні фази планетарного дуалізму | ІV | |||||
9. | Політичний простір міжнародних відносин | V | V | ||||
10. | Цивілізаційний вимір міжнародних відносин | V | |||||
11. | Міжнародні системи | VІ | |||||
12. | Міжнародні актори | VІІ | VІІІ | ||||
13. | Прогностична функція політичної теорії | VІІ | |||||
14. | Форми міжнародної співпраці | VІІІ | |||||
Змістовий модуль 2 | |||||||
15. | Інструменти міжнародної політики | ІХ | Х | ||||
16. | Планетарний дуалізм | ІХ | |||||
17. | Закономірності міжнародних відносин | Х | |||||
18. | Система міжнародних відносин | ХІ | |||||
19. | Міжнародні конфлікти та шляхи їх урегулювання | ХІ | ХІІ | ||||
20. | Правове регулювання міжнародних відносин | ХІІ | |||||
21. | Зміст і форми міжнародного | ХІІІ | |||||
співробітництва | |||||||
22. | Міжнародна безпека | ХІІІ | ХІV | ||||
23. | Міжнародний порядок | ХІІІ | |||||
24. | Україна та світ | ХІV | |||||
25. | Глобальні процеси сучасності | ХV | ХVІ | ||||
26. | Визначальні події історії міжнародних відносин | ХV | |||||
27. | Перспективи міжнародного вибору України | ХVІ | |||||
Усього |
ТЕМАТИКА ЛЕКЦІЙ
Тема 1. Теорія міжнародних відносин як наука (2 год.)
1. Предмет теорії міжнародних відносин.
2. Структура і функції міжнародних відносин.
3. Понятійно-категорійний апарат.
Тема 2. Сучасні геополітичні концепції (2 год.)
1. Англосаксонська геополітика.
2. Європейська геополітика.
3. Євразійство.
Тема 3. Політичний простір міжнародних відносин (2 год.)
1. Сутність і структура політичного простору.
2. Основні властивості політичного простору.
3. Контроль політичного простору.
Тема 4. Міжнародні актори (4 год.)
1. Держава:
а) імперія;
б) світовий лідер;
в) держава-нація.
2. Міжнародні організації.
Тема 5. Інструменти міжнародної політики (2 год.)
1. Сила.
2. Дипломатія.
3. Пропаганда.
Тема 6. Міжнародні конфлікти та шляхи їх врегулювання (2 год.)
1. Типологія міжнародних конфліктів.
2. Розвиток міжнародного конфлікту.
3. Регулювання міжнародних конфліктів.
4. Міжнародні переговори.
Тема 7. Міжнародна безпека (2 год.)
1. Сутність, параметри і види безпеки.
2. Основні загрози безпеці.
3. Механізм підтримання міжнародної безпеки.
Тема 8. Глобальні процеси сучасності (4 год.)
1. Демографічні процеси і міжнародні відносини.
2. Транснаціоналізація міжнародних відносин.
3. Мондіалізація і глобальний розвиток.
4. Демократичні й неототалітарні тенденції глобального розвитку.
6. ТЕМИ І ЗМІСТ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1
Тема 1. Теорія міжнародних відносин як наука (2 год.)
1. Предмет теорії міжнародних відносин.
2. Структура і функції теорії міжнародних відносин.
3. Понятійно-категорійний апарат.
Література
Богатуров А.Д., Косолапов Н.А., Хрусталев М.А. Очерки теории и политического анализа международных отношений. – М., 2002.
Введение в теорию международных отношений и анализ внешней политики. – СПб., 2001.
Камінський А. Основи міжнародних відносин. – Львів, 2001.
Канинская Г.Н. Основы общей теории международных отношений. – М., 2009.
Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин: Підручн. Вид. 3-є. – К., 2007. – С. 15–44.
Международные отношения: теории, конфликты, движения, организации: Уч. пос. – Изд. 2-е. – М., 2009. – С. 10–21.
Теория международных отношений: Хрестоматия. – М., 2002.
Теория международных отношений на рубеже столетий. – М., 2002.
Троян С.С. Вступ до теорії міжнародних відносин: Навч. пос. – К., 2000.
Хонин В.Н. Теория международных отношений. Общая часть. – К., 2003.
Цыганков П.А. Теория международных отношений. – М., 2002.
Чекаленко Л.Д. Зовнішня політика України: Підручн. – К., 2006.
Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. 3-є вид. – Львів, 2009. – С. 8–18.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 10–22.
Тема 2. Сучасні геополітичні концепції (2 год.)
1. Англосаксонська геополітика.
2. Європейська геополітика.
3. Євразійство.
Література
Введение в геополитику. – М., 2001.
Лукин А.Г. Консервативная Революция. – М., 1994.
Лучин А.Г. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. – М., 1997.
Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география: Учебн. – 2002.
Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. – К., 2002.
Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і практичний аспекти. – К., 2002.
Федотов А.П. Глобалистика как новая наука о современном мире. – М., 2002.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 201–220.
Тема 3. Політичний простір міжнародних відносин (2 год.)
1. Сутність і структура політичного простору.
2. Основні властивості політичного простору.
3. Контроль політичного простору.
Література
Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане: История и теория международных отношений в Восточной Азии после Второй мировой войны (1945 – 1995). – М., 1997.
Брендон П. Упадок и разрушение Британской империи. 1781–1997. – М., 2000.
Восток / Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений. – М., 2002.
Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М., 2002.
Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 348–369.
Политическая и военная география. Учебн. пособ. – М., 1980.
Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти. – К., 2002.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 201–220.
Тема 4. Міжнародні актори (2 год.)
1. Держава:
а) імперія;
б) світовий лідер;
в) держава – нація.
2. Міжнародні організації.
Література
Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001.
Зайцева О.Г. Международные организации: принятие решений. – М., 1989.
Илюхина Р.М. Лига Наций. 1919 – 1934. – М., 1989.
Копійка В.В. Розширення Європейського Союзу. Теорія і практика інтеграційного процесу. – К., 2002.
Крылова Н.С. Европейский парламент. – М., 1987.
НАТО: Довідник. – К., 1997.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С.282–308.
США – Єс – http://www.wto.org
НАТО – http://www.nato.int
ООН. – http://www.un.org
Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. – Львів, 2009. – С. 181–209.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2
Тема 5. Інструменти міжнародної політики (2 год.)
1. Сила.
2. Дипломатія.
3. Пропаганда.
Література
Гриневский О. Тайны советской дипломатии. – М., 2000.
Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К., 1995.
Зленко А.М. Дипломатія і політика України в процесі динамічних геополітичних змін. – Х., 2003.
Киссинджер Г. Дипломатия. – М., 1999.
Мальський М.З., Мацях М.М. Теорії міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 348–369.
Марущак М.Й. Історія дипломатії ХХ століття: Курс лекцій. – Львів, 2000.
Мережі і війни. Майбутнє терору, злочинності і бойових дій. – К., 2005.
Мэхен А.Т. Влияние морской силы на историю: 1660 – 1783. – М.-СПб., 2002.
Мировые войны ХХ века: В 4-х кн. – М., 2002.
Орлова Т.В. Історія сучасного світу: Навч. пос. – К., 2006. – С. 212–305.
Почепцов Г.Г. Информационные войны. – К., 2001.
Почепцов Г.Г. Психологические войны. – К., 2001.
Рогоза С.Л. Засекреченные войны. 1950–2000. – М., 2004.
Табачник Д.В. Українська дипломатія: нариси історії (1917–1990 рр.): Навч. посібн. – К., 2006.
Фельтхэм Р. Дж. Настольная книга дипломата. – Минск, 2004.
Холодная война: Новые подходы, новые документы. – М., 1995.
Чекаленко Л.Д. Витоки української дипломатії. – К., 2010.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 317–353.
Тема 6. Міжнародні конфлікти і шляхи їх урегулювання (2 год.)
1. Типології міжнародних конфліктів.
2. Розвиток міжнародного конфлікту.
3. Регулювання міжнародних конфліктів.
4. Міжнародні переговори.
Література
Бруз В.С. ООН: врегулювання міжнародних конфліктів. – К., 1993.
Говард М. Війна в європейській історії. – К., 2000.
Доронина Н.И. Международный конфликт. – М., 1981.
Эмин В.Г. Региональные конфликты и международные организации. – М., 1991.
Конфліктологія. – Харків, 2002.
Лебедева М.М. Политическое урегулирование конфликтов: Учеб. пособ. – М., 1999.
Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 444–486; К., 207. – С. 394–423.
Кокошин А.А., Ларионов В.В. Предотвращение войны: Доктрины, концепции, перспективы. – М., 1990.
Расторгуев С.П. Философия информационной войны. – М., 2001.
Фишер Р., Юрн У. Путь к согласию, или Переговоры без поражений. – М., 1990.
Холодная война. 1945 – 1963 гг. Историческая ретроспектива: Сб. статей. – М., 2003.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 359–375.
Мережа міжнародних організацій – http://www.ned.org
Тема 7. Міжнародна безпека (2 год.)
1. Сутність, параметри і види безпеки.
2. Основні загрози безпеці.
3. Механізм підтримання міжнародної безпеки.
Література
Бодрук О.С. Структура воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти. – К., 2001.
Бруз В.С. ООН: врегулювання міжнародних конфліктів. – К., 1993.
Галака С.П. Проблема нерозповсюдження ядерної зброї у міжнародних відносинах. – К., 2002.
Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001.
Косевцов В., Бінько І. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів. – К., 1996.
Макаренко Є.А., Рижиков М.М., Ожеван М.А. Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози. – К., 2006.
Мальський М.З., Мацях М.М. Теорії міжнародних відносин. – К., 2007.
Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980–2000 рр.): Підручн. – К., 2001.
Уроки 11 вересня: проблеми глобальної безпеки. – К., 2002.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 382–399.
Шлемко В., Бінько І. Економічна безпека України: сутність і напрями забезпечення. – К., 1997.
Проект “Холодна війна” – http://cwihp.si.edu
Проект “Холодна війна” – http://www.coldwar.ru
ООН – http://www.un.org
Тема 8. Глобальні процеси сучасності (2 год.)
1. Демографічні процеси і міжнародні відносини.
2. Транснаціоналізм міжнародних відносин.
3. Мондіалізація і глобальний розвиток.
4. Демократичні й неототалітарні тенденції глобального розвитку.
Література
Белорус О.Г. Глобальные трансформации и стратегии развития. – К., 2000.
Белорус О.Г. Экономическая система глобализма. – К., 2003.
Білорус О.Г., Кримський С.Б., Павленко Ю.В. Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001.
Панарин А.С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М., 2002.
Скаленко А. Глобальные резервы роста: информация + интеллект + инновации. – К., 2000.
Сорос Дж. Кризаглобального капіталізму. Відкрите суспільство під загрозою. – К., 1999.
Уткин А.И. Глобализация: процесс и осмысление. – М., 2002.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 566–613.
7. САМОСТІЙНА РОБОТА
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1
Тема 1. Історія теорії міжнародних відносин (5 год.)
1. Міжнародна політична думка Стародавнього світу:
а) Індія;
б) Китай;
в) Греція.
2. Міжнародна політична думка Середньовіччя.
3. Міжнародна політична думка нового часу.
Література
Артхашастра (или Наука политики). – Ленинград, 1994.
Бациева С.М. Историко-социологический трактат Ибн Хальдуна “Мукалдима”. – М., 1965.
Бергер А.К. Политическая мысль древнегреческой демократии. – М., 1966.
Ермошкин В.В. Проблемы войны и мира в политико-правовых учениях Нового времени. – М., 1989.
Канинская Г.Н. Основы общей теории международных отношений. – М., 2009.
Книга правителя области Шан. – М., 1993.
Конфуций. Уроки мудрости. – М.: Харьков, 1998.
Переломов Л.С. Конфуцианство и легизм в политической истории Китая. – К., 1981.
Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. 3-є вид. – Львів, 2009. – С. 52–69.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 63–103.
Тема 2. Методологія міжнародних досліджень (4 год.)
1. Діалектика.
2. Загальнонаукові методи.
3. Історичні методи.
4. Конкретно-емпіричні методи.
5. Прогностичні методи.
Література
Барг М.А. Категории и методы исторической науки. – М., 1984.
Данылкова Р.Н. Методология и методика прогнозирования внешней политики несоциалистических государств. Опыт системной организации понятий. – М., 1986.
Ковальченко И.Д. Методы исторического познания. – М., 1987.
Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин – К., 2007. – С. 45–70.
Международные отношения как объект изучения. – М., 1993.
Петров Ю. Методологические проблемы теоретического познания. – М., 1986.
Хрусталев М.А. Системное моделирование международных отношений. – М., 1987.
Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. – Львів, 2009. – С. 19–51.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 34-57.
Тема 3. Сучасні теорії міжнародних відносин (5 год.)
1. Політичний ідеалізм.
2. Політичний реалізм.
3. Школа стратегічного аналізу.
4. Модерністські теорії міжнародних відносин.
5. Неокласичні теорії.
Література
Арон Р. Мир і війна між націями. – К., 2002.
Балабаева З.В. Идеология социального глобализма. Критический анализ доктрины Римского клуба. – К., 1989.
Киссинджер Г. Дипломатия. – М., 1998.
Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 251–399.
Теория международных отношений: Хрестоматия. – М., 2002.
Цимбалістий В.Ф. Теорія міжнародних відносин: Навч. пос. – Львів, 2009. – С. 70–85.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 104–149.
Тема 4. Теорія геополітики (4 год.)
1. Сутність геополітичної науки.
2. Основні тенденції розвитку геополітичної науки.
3. Виникнення класичної геополітичної науки.
4. Геополітична концепція євразійства.
5. Німецька геополітична школа.
6. Авторська геополітична концепція (за вибором студента).
Література
Гаджиев К.С.Геополитика. – М., 1997.
Глобальное сообщество: новая система координат (подходы к проблеме). – СПб., 2000.
Ильин В.В., Панарин А.С. Философия политики. – М., 1994.
Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М., 2002.
Поздняков Э.А. Геополитика. – М., 1999.
Черняк Е.Б. Цивилиография. – М., 1996.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 152–168.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2
Тема 5. Сучасна світова система (5 год.)
1. Сутність і вектори розвитку сучасної світової системи.
2. Геополітичні моделі сучасної світової системи.
3. Міжнародний порядок.
Література
Аннан К.А. Ми народи: Роль Організації Об’єднаних Націй у ХХІ ст. – К., 2000.
Антиглобализм и глобальное управление: доклады, дискуссии, справочные материалы. – М., 2006.
Белорус О.Г. Экономическая системаглобализма. – К., 2003.
Гаджиев К.С. Введение в геополитику. – М., 2001.
Гелд Д. Мак-Грю. Глобалізація / Антиглобалізація. – К., 2004.
Глобализация. – М., 2008.
Глобалізація і безпека розвитку. – К., 2001.
Глобальное общество: новая система координат (подходы к проблеме). – СПб., 2000.
Глобальное управление. – М., 2007.
Європейська інтеграція. – К., 2007.
Зленко А.М. Дипломатія і політика України в процесі динамічних геополітичних змін. – Х., 2003.
Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. – М., 2002.
Рожнинский В.В., Сигомонян А.А., Крамер М.С., Хазанов А.М. История международных отношений в ХХ – начале ХХІ века: Уч. пос. – М., 2009.
Современные международные отношения и мировая геополитика. – М., 2004.
Уткин А.И. Мировой порядок ХХІ века. – М., 2001.
Федотов А.П. Глобалистика как новая наука о современном мире. – М., 2002.
Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее: Последствия биотехнологической революции. – М., 2000.
Цивилизационные модели современности и их исторические корни. – К., 2002.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 400–427.
НАТО – http://www.un.org
Світова політика – http://www.globalpoliciorg/rasource/
США – ЄС – http://www.usia.gov/topical/pol/aticomm
Тема 6. Геоісторичні фази планетарного дуалізму (4 год.)
1. Консолідація.
2. Стабілізація.
3. Дигресія.
4. Експлікація.
Література
Андрианова Т.В. Геополитические теории ХХ в. (Социально-философское исследование). – М., 1996.
Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане: История и теория международных отношений в Восточной Азии после Второй мировой войны (1945 – 1995). – М., 1997.
Дюрозель Ж.Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К., 1995.
Зиновьев А.А. Запад. Феномен западнизма. – М., 1999.
Орлова Т.В. Історія сучасного світу: Навч. посіб. – К., 2006. – С. 397–460.
Уткин А.И. Мировой порядок ХХІ века. – М., 2000.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 506–524.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2
Тема 7. Цивілізаційний вимір міжнародних відносин (5 год.)
1. Основні цивілізаційні теорії.
2. Аналіз цивілізаційних концепцій.
Література
Альтернативные пути к цивилизации. – М., 2000.
Аринин А.Н., Михеев В.М. Самобытные идеи Н.Я. Данилевского. – М., 1996.
Глобализация. Конфликт или диалог цивилизаций? – М., 2002.
Гумилёв Л.Н. Ритмы Евразии. Эпохи и цивилизации. – М., 1993.
Данилевский Н.Я. Россия и Европа. Взгляд на культурные и политические отношения славянского мира к германо-романскому. – М., 1991.
Древние цивилизации. – М., 1989.
Мечников Л.И. Цивилизация и великие исторические реки: Географическая теория развития современных обществ. – СПб., 1989.
Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. – К., 2002.
Панарин А.С. Православная цивилизация в глобальном мире. – М., 2002.
Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. – К., 1998.
Тойнби А.Дж. Цивилизация перед судом истории. – М., 1995.
Уткин А.И. Россия и Запад: история цивилизаций. – М., 2000.
Цивилизационные модели современности и их исторические корни. – К., 2002.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин: Підручн. – К., 2004. – С. 233–263.
Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. – М., 2003.
Тема 8. Міжнародні системи (4 год.)
Порівняльний аналіз теорій міжнародних систем.
Література
Арон Р. Мир і війна між націями. – К., 2002.
Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. – СПб., 2001.
Дебидур А. Дипломатическая история Европы. Священный Союз от Венского до Берлинского конгресса. 1814 – 1878: В 2-х т. – Ростов-на-Дону, 1995.
Критика миросистемного подхода и концепции капитализма И. Валлерстайна. – М., 1992.
Мальський М.З., Мацях М.М. Теорія міжнародних відносин. – К., 2007. – С. 405–443.
Поздняков Э.А. Системный подход и международные отношения. – М., 1976.
Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива. – К., 2001.
Шепєлєв М.А. Теорія міжнародних відносин. – К., 2002. – С. 264–281.
Тема 9. Завдання (4 год.)
Охарактеризуйте політичну теорію (концепцію, погляди), прогностична функція якої набула підтвердження практикою історичного розвитку (за вибором студента).
Тема 10. Завдання (4 год.)
Назвіть найбільш ефективні, на Ваш погляд, форми міжнародної співпраці.
Тема 11. Планетарний дуалізм як світосистемний феномен (5 год.)
1. Діалектика взаємодії Сил Суші й Моря.
2. Геополітичний рівень планетарного дуалізму.
3. Форми вияву та функції планетарного дуалізму.
4. Суперечність “Схід – Захід” як цивілізаційний рівень відносин сил планетарного дуалізму.
5. Сутність геополітичної революції.