Список використаної літератури

1. Бойовий статут Сухопутних військ. – Частина 2: Батальйон, рота. - К.: Видавництво «Варта», 2009. - 370с.

2. Бойовий статут Сухопутних військ. –Частина 3: Взвод, відділення, танк. - К.: Видавництво «Варта», 1995. – 235с.

3. Бойовий статут артилерії Сухопутних військ. – Частина 2: Дивізіон, батарея, взвод, гармата. - К.: Видавництво «Варта», 2009. - 370с.

4. Правила стрільби і управління вогнем артилерії. Група, дивізіон, батарея, взвод, гармата. – К.: Видавництво «Варта», 2004. – 304с.

5. Курс підготовки артилерії ЗСУ. Тактична група артилерії, артилерійська бригада (полк), бригадна артилерійська група, дивізіон, батарея, взвод. – К.: Видавництво «Варта», 2004. – 160с.

6. Тактика загальновійськових підрозділів: Навчальний посібник. – К.: АЗСУ, 1998. – 494с.

7. Тактика (батальйон, рота): Підручник. – Одеса: ОІСВ, 1997. – 472с.

8. Словник ракетних і артилерійських термінів. – Суми: ВІА, 2001. – 262с.

9. Воробьев И.Н. Тактика в локальных войнах и вооруженных конфликтах. Журнал //Военная мысль. - 1995. - №1.

10. Каратуев М.И. Ракетные войска и артиллерия в локальных войнах и вооруженных конфликтах. Журнал //Военная мысль. – 1998. - №1.

11. Вооруженные силы основных капиталистических государств: Учебник.– М.: Воениздат, 1986. – 421с.

12. Основи управління та прийняття рішень у військовій справі: Підручник. М.І. Нещадим, В.О. Колесніков, В.О. Мазуренко, В.М. Супрун; За ред. М.І. Нещадима. – Суми: Слобожанщина, 2000. – 376с.

13. Бойова робота вогневих підрозділів артилерії: Навчальний посібник В.О. Колесніков, М.П. Грицай, П.Є. Трофименко, Ю.І. Пушкарьов та ін. – Суми: Видавництво СумДУ, 2004. – 152с.

14. Організація та ведення розвідки із спостережних пунктів: Навчальний посібник С.П. Латін, П.Є. Трофименко, А.І. Приходьмо, С.М. Колобилін та ін. – Суми: Видавництво СумДУ, 2006. – 130с.

15. Засоби радіозв’язку КМУ: Навчальний посібник О.В. Панченко, П.Є. Трофименко, О.І. Щигло та ін. – Суми: Видавництво СумДУ, 2006. – 62с.

16. Інженерне обладнання районів розташування позицій ракетних та артилерійських підрозділів: Навчальний посібник. П.Є. Трофименко, Ю.І. Пушкарьов та ін. – Суми: Видавництво СумДУ, 2004. – 56с.

17. Ляпа М.М., Трофименко П.Е., Пушкарьов Ю.І., Панченко О.В., Алексєєв О.М. Тактична підготовка підрозділів артилерії. Навчальний підручник (електронне видання). - Суми: Видавництво СумДУ, 2009. – 502 с.

Предметний покажчик

Аеромобільні війська – високомобільний рід Сухопутних військ, 29.

Антена – пристрій для випромінювання і приймання радіохвиль. Залежно від призначення А. поділяються на приймальні, передавальні і приймально-передавальні. Приймальну антену в вигляді піднятого довгого проводу вперше застосував О.С. Попов (1895 р.), 367-409.

Артилерія – 1) складова частина основного роду військ Сухопутних військ – ракетних військ і артилерії; 2) вид зброї або сукупність предметів озброєння, що охоплює весь комплекс артилерійського озброєння й бойової техніки, призначених для розвідки й ураження об’єктів (цілей) в бою та операції; 3) наука про артилерійське озброєння та його застосування, 27, 141, 189.

Артилерійський боєкомплект – кількість артилерійських боєприпасів, установлена на одиницю озброєння (гармату, міномет, бойову установку (машину); розрахунково-постачальницька одиниця під час обчислення потреби у боєприпасах для виконання завдань вогневого ураження противника та забезпечення ними військ у бою та операції. А.б.к. підрозділу частини, з’єднання та об’єднання містить сумарну кількість боєприпасів для всього їх артилерійського озброєння, 351.

Артилерійський вогонь – основний спосіб ураження противника артилерією в бою і операції. Ураження противника А.в. досягається стрільбою різними видами артилерії із закритих ВП і прямою наводкою. Вогонь може вестися поодинокими пострілами, методичним і швидким вогнем, а також залпами із завданням знищення, зруйнування, подавлення цілі або виснаження противника. У наступі А.в. організовується за періодами вогневого ураження, в обороні – за завданням військ, для чого створюється система артилерійського вогню.

Ефективність ураження цілі артилерійським вогнем досягається точністю стрільби, масуванням вогню і раптовості його відкриття, широким маневром та вмілим управлінням артилерійськими підрозділами (частинами, групами), 442, 445.

Артилерійський дивізіон – основний вогневий та тактичний підрозділ в артилерії сучасних армій. Входить до складу частини (з’єднання), може бути окремим. Існують артилерійські дивізіони: гармати, міномети, реактивні, протитанкової та самохідної артилерії, зенітної артилерії і т.ін. Звичайно А.д. включає три артилерійські батареї, підрозділ управління та забезпечення, 32, 68, 69, 74, 110, 156.

Артилерійська розвідка − добування відомостей про об’єкти (цілі) противника засобами артилерійської розвідки в інтересах підготовки і ведення вогню артилерією, завдання ракетних ударів. Найважливіший вид бойового забезпечення, складова частина тактичної розвідки. Завдання А.р.: виявлення і визначення координат засобів ядерного нападу противника, елементів високоточної зброї, артилерії, мінометів, РСЗВ, танків, протитанкових засобів, пунктів управління, засобів РЕБ та інших об’єктів (цілей); дорозвідка об’єктів (цілей), призначених для ураження; збирання (уточнення) відомостей про місцевість і метеоумови; контроль результатів стрільби своєї артилерії (мінометів, РСЗВ) та ракетних ударів; видача даних для коректування вогню. Для ведення А.р. розгортається мережа артилерійських спостережних, командно-спостережних і рухомих розвідувальних пунктів, постів (позицій) технічних засобів розвідки (звукової, радіолокаційної, радіотехнічної і т. ін.), а також висилаються артилерійські розвідувальні групи, 320.

Артилерійський снаряд – основний елемент артилерійського пострілу, призначений для виконання бойового завдання відповідно до його призначення та дії. А.с. поділяють на такі види: основного, спеціального і допоміжного призначення. До снарядів основного призначення належать: осколкові, фугасні, осколково-фугасні, кумулятивні, бронебійні, бронебійно-фугасні, запальні та інші, призначені для ураження цілей; до снарядів спеціального призначення – димові, освітлювальні, агітаційні та інші, призначені для виконання завдань, що сприяють ураженню цілі або створенню перешкод діям противника; до снарядів допоміжного призначення – практичні, плито-пробні, лафетопробні, навчальні та інші, призначені для навчально-бойових і випробувальних стрільб, вивчення їх будови і навчання правил поводження з ними, 207, 223, 228-232.

Батальйон (дивізіон) – основний тактичний підрозділ у сухопутних військах, 29, 31.

Батарея − вогневий і тактичний підрозділ в артилерії. Б. можуть бути окремими (в батальйонній і полковій артилерії) або входити до складу артилерійського дивізіону (полку). Складається із двох-трьох вогневих взводів, взводу (відділення) управління і може мати 4-8 гармат (мінометів, РСЗВ, установок ПТРК) і більше. В бою батарея виконує завдання самостійно або у складі дивізіону у повному складі або окремими взводами. Вона може одночасно виконувати одно або декілька вогневих завдань, але не більше кількості гармат в батареї. Артилерійська (реактивна) Б. може стріляти із закритих ВП і прямою наводкою, а мінометна – із закритих ВП, 211, 223, 225, 235, 245, 251.

Батареями називаються також підрозділи артилерійської розвідки (оптичної, звукометричної, топографічної, радіотехнічної і т. ін.) та управління. В ракетних військах Б. називаються стартовими і технічними, є Б. паркові, навчальні і т. ін, 32, 97, 98, 158.

Безпечне віддалення – найменша відстань від центрів (епіцентрів) ядерних вибухів, а також розривів снарядів (бомб, торпед і т.ін.) у звичайному споряджені до передових підрозділів своїх військ, на якій особовий склад не уражається. Б.в. залежить від радіуса зони ураження боєприпасів, імовірного відхилення їх від намічених об’єктів (цілей) унаслідок розсіювання, помилок у підготовці стрільби (пуск ракет), ступеня захищеності особового складу та інших чинників. Визначаючи Б.в. від наміченого центру (епіцентру) ядерного вибуху, враховують радіус безпеки за основними уражальними факторами ядерного вибуху залежно від потужності й типу ядерного боєприпасу, виду вибуху, ступеня захищеності наших військ з урахуванням їх розташування (дій), характеру місцевості, погоди і часу доби, а також найбільш імовірне відхилення фактичного центру (епіцентру) вибуху від наміченого. Під час стрільби артилерійськими боєприпасами Б.в. установлюється залежно від дальності стрільби (пуску ракет), типу ракет, що застосовуються, калібру і типу гармат (РСЗВ), виду снаряда та установлення підривника, характеру місцевості і захищеності своїх військ. Розраховуючи Б.в., ураховують найбільш імовірне відхилення снарядів (ракет, мін) від наміченого об’єкта (об’єктів) і радіус розльоту бойових елементів (осколків) під час вибуху. Розрахунки і практика свідчать, що Б.в. під час стрільби артилерією осколково-фугасними боєприпасами, як правило, становить 200-400 м, 228, 229, 232.

Безперервність управління – це здатність командирів і штабів реагувати на всі зміни обстановки і постійно впливати на підлеглі підрозділи з метою направлення їх дій для успішного виконання поставлених завдань у визначені терміни, 92.

Бій – це організована збройна боротьба з’єднань, частин, підрозділів воюючих сторін; узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з метою знищення (розгромлення) противника та виконання інших тактичних завдань у визначеному районі протягом короткого часу, 34, 38.

Бойовий порядок – ракетної, артилерійської частини (підрозділу) побудова (розташування) частини (підрозділу) на місцевості для виконання завдань ядерного і вогневого ураження противника, 97, 114, 234.

Б.п. повинен забезпечувати найбільш ефективне і надійне виконання поставлених завдань, найкраще використання бойових частини (підрозділу) відповідно до їх призначення, зручність організації стійкого управління, можливість здійснення своєчасного маневру; потайність і найменшу уразливість від ядерної та звичайної зброї противника. Б.п., крім того, повинен дозволяти підтримувати тісну взаємодію із загальновійськовими частинами (підрозділами). Тому артилерійські частини(підрозділи) розгортаються, як правило, в Б.п. у смугах (на ділянках) дій тих загальновійськових частин (підрозділів), яким вони додані, або які вони підтримують. Б.п. артилерійської частини, як правило, складається з бойових порядків підрозділів, командного і спостережного пунктів, позицій (порядків) підрозділів артилерійської розвідки, а також місць розташування тилу частини (підрозділу обслуговування), 40, 117, 191-192.

Бойовий комплект (боєкомплект) – 1) Кількість і склад боєприпасів, установлені на одиницю озброєння (гармату, міномет, бойову машину і т. ін.). Б.к. підрозділу, частини, з’єднання, об’єднання поєднує сумарну кількість боєприпасів для всіх видів наявного озброєння за їх типами; 2) ракетно-постачальницька одиниця при визначенні витрати боєприпасів в операції (бою) і під час виконання визначеного завдання, обчислення забезпеченості боєприпасами підрозділу (частини, з’єднання, об’єднання), 51, 88, 93, 109.

Боєздатність – спроможність ракетних та артилерійських з’єднань (груп, частин, підрозділів) і штабів виконувати поставлені завдання (сукупність показників, що характеризують їх можливості), визначальний елемент їх бойової готовності. Б. залежать від укомплектованості, рівня бойової підготовки, дисципліни, морально-бойових якостей особового складу, кількості якості озброєння і бойової техніки, забезпеченості матеріальними засобами та інших чинників. Критерієм оцінки боєздатності є імовірність вирішення завдання системою або математичним очікуванням числа (частки) знищених (уражених) об’єктів (цілей) противника, 49.

Боєприпаси – складова частина озброєння, призначена для ураження живої сили і техніки, зруйнування споруд (укріплень) і виконання спеціальних завдань (освітлення, задимлення, розкидання агітаційної літератури та ін.), 220, 224, 273.

Бойова готовність – стан військ (сил), що забезпечує реалізацію їх бойового потенціалу в інтересах вирішення поставлених завдань у заданий термін із заданою ефективністю в умовах бойового впливу (можливого нападу) противника, 48.

Бойові можливості – кількісні і якісні показники, що характеризують можливість ракетних і артилерійських з’єднань (груп, частин, підрозділів) щодо до виконання бойових завдань за установлений час в конкретній обстановці. Б.м. залежать від наявності і стану сучасної зброї та бойової техніки, рівня підготовки особового складу, його морально-психологічного стану, мистецтва командного складу в управлінні військами (силами), організаційної структури військ, забезпеченості їх матеріально-технічними засобами, а також від характеру протидії противника, умов місцевості, метеорологічних умов та інших чинників. Б.м. ракетних військ і артилерії характеризується ураженням противника, можливістю ураження противника ракетами та артилерійськими снарядами у різному споряджені, маневровими можливостями з’єднань (частин, підрозділів). Окремо визначаються можливості щодо створення щільності артилерії на 1 км фронту під час стрільби із закритих ВП і прямою наводкою. Б.м. оцінюються імовірністю знищення об’єктів (цілей), математичним очікуванням числа цілей або частки площі, що уражається із заданим ступенем, бойовою (пошуковою) продуктивністю та іншими показниками, 293, 296.

Бойова готовність ракетних військ і артилерії – здатність за будь-яких умов обстановки розпочати бойові дії у встановлені терміни і ефективно виконувати завдання вогневого ураження противника. визначається бойовою здатністю ракетних і артилерійських підрозділів, частин, з’єднань, правильним розумінням командирами, штабами, органами виховної роботи своїх завдань, своєчасною підготовкою до бойових дій, передбаченням можливих змін обстановки. Ступінь Б.п. РВ і А у мирний час повинен забезпечувати швидкий перехід їх на воєнне положення і успішне виконання поставлених завдань, 48.

Бойовий наказ – одна із форм доведення завдань до ракетних і артилерійських частин (підрозділів). У ньому, як правило, вказуються: стислі висновки стосовно оцінки противника; замисел дій загальновійськових частин (підрозділів); час готовності до виконання завдань, місце і час розгортання пунктів управління. Б.н. відданий усно, потім оформлюється штабом у письмовому вигляді, 95-97.

Бригада – основна тактична частина, 31, 52.

Військова наука – це система знань про закономірність збройної боротьби, про підготовку і її ведення з метою захисту держави від агресорів, 14, 51.

Відхід – маневр, який застосовують у тих випадках, коли лише шляхом тимчасової втрати частини території можна змінити несприятливу обстановку, що склалася, вивести свої війська з-під удару противника, виграти час і зайняти вигідні рубежі, 55, 57.

Відділення – первинний тактичний підрозділ, 32, 38.

Віяло – 1) віяло батареї (взводу) – взаємоузгоджений напрям стволів гармат (мінометів, бойових машин) для ведення вогню. В. може бути паралельним, скупченим і за шириною цілі. Під час паралельного віяла осі каналів стволів гармат (мінометів, бойових машин) паралельні, а під час скупченого віяла продовження осей каналів стволів гармат перетинаються на дальності цілі. Під час віяла за шириною цілі відстані між продовженням осей каналів стволів сусідніх гармат на ціль дорівнюють фронту цілі, поділеному на число гармат батареї (взводу), 89.

2) віяло розривів – сукупність розривів снарядів (мін) батарейної (взводної) черги або залпу, 273, 274, 277.

Вивчення місцевості – вивчення характерних особливостей місцевих предметів та рельєфу, встановлення наявності перешкод, оцінка захисних властивостей та прохідності місцевості, визначення умов виконання бойового завдання, ведення артилерійського вогню, орієнтування, маскування і т. ін. Здійснюється по топографічних картах, аерознімках і безпосереднім оглядом місцевості, 105.

Види артилерійського вогню – класифікація А.в. за кількістю залучених засобів і тактичним призначенням. Для ураження цілей артилерійські підрозділи і частини застосовують такі види вогню: вогонь по окремій цілі, зосереджений вогонь (ЗВ), нерухомий, рухомий загороджувальний вогонь (НЗВ, РЗВ), масований вогонь, послідовне зосередження вогню (ПЗВ), вогневий вал, рухома вогнева зона. В.а.в. залежить від дій загальновійськових підрозділів, що залучаються для виконання вогневих завдань, 30, 226.

Витрата боєприпасів – кількість боєприпасів, що планується до витрати або фактично витрачена на виконання вогневого завдання. В.б. виражається у штуках, частках норми витрат або бойового комплекту, 268.

Відкрита вогнева позиція – позиція, на якій призначені вогневі засоби розташовані відкрито або, будучи замаскованими, стають спостережуваними з початком ведення вогню, 196.

Взвод вогневий – вогневий підрозділ, що призначений для виконання вогневих завдань і має на озброєнні до трьох – чотирьох гармат (мінометів, РСЗВ, пускових установок ПТКР); підрозділ, який входить до складу батареї. Під час бою діє, як правило, в складі батареї або додається механізованим підрозділам і діє разом з ними, 32, 68, 117, 123, 229.

Взвод управління − підрозділ забезпечення, призначений для ведення розвідки, здійснення топогеодезичного прив’язування бойових порядків, обслуговування стрільби та забезпечення управління підрозділами, 63, 68, 229.

Вогонь – основний засіб ураження противника в бою і операції. Вогонь ведеться із різних видів зброї, включає також пуск ракет у звичайному спорядженні. Вогонь може вестися із завданням знищення, придушення, зруйнування цілі або виснаження противника. У наступі вогонь організовується і здійснюється за періодами вогневого ураження, в обороні створюється система вогню і може проводитися вогнева контрпідготовка. Ефективність ураження цілі вогнем досягається високою точністю стрільби (ударів), його раптовістю, масуванням вогню по найважливіших об’єктах (цілях), широким маневром і умілим керуванням вогнем. З урахуванням характеру цілі, кількості артилерії, що залучаються, і завдання вибираються види і порядок ведення артилерійського вогню, 206, 207.

Вогнева позиція – ділянка місцевості, зайнята або підготовлена до зайняття гарматами (мінометами, бойовими машинами) для ведення вогню. В.п. поділяються на основні, тимчасові і запасні. В.п. можуть бути закритими і відкритими. Основна В.п. призначається для ведення вогню під час виконання основних вогневих завдань. 10.

Вогневе завдання – завдання на ураження противника, яке вирішується шляхом ведення вогню (пусків). Під час постановки вогневого завдання вказуються: ціль (об’єкт), завдання стрільби (удари) на знищення, подавлення і т. ін., час відкриття (припинення) вогню, кількість засобів (підрозділів), що залучаються, вид і витрати боєприпасів, порядок ведення вогню (швидким вогнем, чергами і т. ін.), спосіб обстрілу цілі, 160.

Вогонь на знищення об’єкта (цілі) – полягає у завданні об’єкту (цілі) таких втрат (пошкоджень), маючи які, він повністю втрачає свою боєздатність.

Вогонь на подавлення об’єкта (цілі) – вогонь, який полягає у завданні об’єкту (цілі) таких втрат (пошкоджень) і створенні вогнем таких умов, за яких об’єкт (ціль) тимчасово позбавляється боєздатності, обмежується (забороняється) його маневр або порушується управління.

Вогонь по окремих цілях – вогонь батареї, взводу або гармати (міномету, бойової машини, установки ПТРК), що ведеться по цілі самостійно із закритої вогневої позиції або прямою наводкою, 205-207, 227, 228, 280.

Вогонь прямою наводкою – засіб ураження спостереженої наземної або надводної цілі у короткий проміжок часу, коли гармата (вогневий засіб) наводиться безпосередньо в ціль, 297, 449.

Вогневий (протитанковий) взвод – вогневий підрозділ артилерії, який складається з декількох гармат (мінометів, бойових машин), виконує завдання в складі батареї, або самостійно, 32, 68, 117, 123, 229.

Вогнева перевага – це здатність вогневих засобів, у тому числі і артилерії бригади успішно виконувати вогневі задачі не допускаючи суттєвої протидії вогневих засобів противника, 213, 216.

Вогневе ураження противника в загальновійськовому бою полягає: в узгодженому, одночасному та послідовному комплексному вогневому впливові на нього засобів різних родів військ і спеціальних військ із застосуванням ракет і боєприпасів, заповнених звичайними та запалювальними речовинами; у нанесенні ударів ракетними військами і авіацією із застосуванням ракет, бомб та інших видів авіаційної зброї; у веденні усіх видів вогню артилерією та вогневими засобами танкових і механізованих військ; застосуванні дистанційних мінно-вибухових загороджень і запалювальних речовин; а на приморських напрямках – у нанесенні ракетних ударів і веденні вогню засобами кораблів і береговими ракетно-артилерійськими засобами ВМС, 35, 37.

Воєнна доктрина – це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави, 19, 21.

Гармата артилерійська – частина артилерійського комплексу, що являє собою сукупність ствольно-затворної групи калібру 20-мм і більше, а також інших вузлів і механізмів, призначених для метання снаряда у задану точку простору; ствольна зброя, призначена для перетворення енергії метального заряду у кінетичну енергію спрямованого руху снаряда. До Г.а. належать гармати, гаубиці, гармати-гаубиці, мортири, безвідкотні гармати, міномети. Залежно від типу основних завдань, що вирішується, Г.а. поділяють на гармати загального призначення (знищення засобів ядерного і хімічного нападу, вогневих засобів, живої сили, командно-спостережних пунктів і т. ін.) та спеціального призначення (знищення танків, зруйнування броньованих об’єктів, знищення повітряних цілей). Залежно від місця установки Г.а. поділяють на наземні (причіпні, самохідні), танкові, авіаційні, корабельні, залізничні, берегові казематні.

За величиною калібру Г.а. поділяють на гармати малого калібру (від 20 до 75-мм), середнього (від 75 до 155-мм), та великого (більше 155-мм), а залежно від способу стрільби – на автоматичні, неавтоматичні й напівавтоматичні, 68.

Гарматна обслуга – це найменший вогневий підрозділ артилерії. Особовий склад, який безпосередньо обслуговує гармату називається гарматною обслугою, або обслугою бойової машини, установки ПТРК, 68, 72.

Гаубиця – артилерійська гармата, що має, як правило, невисоку початкову швидкість (близько 800м/с) й, отже, ствол довжиною не більше 50 калібрів і невелику масу метального заряду, велику кількість метальних зарядів (близько 6 і більше) та найбільші кути вертикального наведення ствола, що значно перевищує кути піднесення найбільшої дальності стрільби для даної гармати.

Г. може вести стрільбу по цілях снарядами, що летять як по навісній, так і по настільній траєкторії. 122-мм Г Д-30 має початкову швидкість 690 м/с, ствол довжиною 38 калібрів, масу метального заряду 3,8 кг, шість метальних зарядів, найбільший кут вертикального наведення ствола 70º (кут найбільшої дальності стрільби 45º), 67, 298.

Гільза – елемент унітарного або роздільно-гільзового пострілу. Призначається для розміщення в ній порохового заряду із запальником і засобом запалення, а також додаткових пристроїв (флегматизатора, розміднювача, обтюраторних кришок), для запобігання волозі та механічним пошкодженням заряду, для обтюрації порохових газів під час пострілу і для з’єднання елементів у єдине ціле унітарних пострілів. Г. бувають сталевими, латунними, суцільнотягненими та звареними.

Гірокомпас – геодезичний прилад із гіроскопічним чутливим елементом, призначений для автономного визначення істинних азимутів орієнтирних напрямів, 299.

Гіроскоп – симетричне, тверде, швидкообертове тіло (ротор), вісь обертання якого може здійснювати свій напрям у просторі. Основні властивості гіроскопа: 1) вісь зрівноваженого гіроскопа зберігає в інерціальному просторі незмінний напрям, тобто такий, що був їй наданий у початковий момент обертання ротору (під час пуску); 2) під впливом зовнішньої сили, прикладеної до осі обертання зрівноваженого Г., його вісь здійснює прецесійний рух, пересуваючись не за напрямком прикладеної сили, а у перпендикулярному напрямку.

Гладкоствольна гармата – артилерійська гармата, напрямна частина якої виконана гладкостінною, без нарізів, 69, 128, 178.

Додані сили й засоби – це підрозділи, які переходять у тимчасове підпорядкування командирів загальновійськових з’єднань, частин і підрозділів для їхнього підсилення при виконанні поставлених бойових завдань, 32, 35.

Далекобійна артилерія – артилерія з великою дальністю стрільби, яка поєднує пушки і деякі реактивні системи залпового вогню. Призначена для ураження об’єктів противника, що знаходяться поза досяжністю вогню гаубичної артилерії та мінометів.

Далекомір – прилад для визначення відстаней без безпосередніх вимірювань на місцевості. Використовується для ведення розвідки, забезпечення стрільби артилерії, бомбометання, топографічного знімання і т. ін., 128.

Дальність прямого пострілу – найбільша дальність стрільби, під час якої траєкторія снаряда не перевищує висоти цілі, 184.

Дальність стрільби – найкоротша відстань між точкою вильоту і точкою падіння снаряда.

Ефективність артилерійської стрільби – ступінь відповідності результатів стрільби поставленому вогневому завданню. Е.а.с. визначається результатами стрільби, тобто ступенем ураження цілі. Е.а.с. під час планування вогневого ураження може оцінюватися величиною показника ефективності. Показниками ефективності можуть бути: імовірність ураження цілі, математичне очікування числа уражених цілей, математичне очікування сумарної втрати угруповання противника та ін., 203, 209, 232.

Ефективність ураження цілі – сукупність характеристик ступеня ураження цілі (об’єкта). Оцінюється матеріальною втратою, якої зазнала ціль. Виражається через імовірність ураження, математичне очікування числа уражених цілей, гарантовану втрату та інші показники, 203, 209, 232.

Єдиноначальність – найважливіший принцип управління військами, він означає, що тільки командир наділений владою стосовно підлеглих. Єд-сть полягає в тому, що командир особисто приймає рішення розпочати бій, віддає підлеглим необхідні накази й розпорядження, організовує їхнє виконання, 83, 85.

Завдання стрільби на ураження – завдання, що вирішується вогнем різних вогневих засобів. Залежно від характеру, важливості цілі та умов обстановки завданнями можуть бути: знищення, подавлення, зруйнування та виснаження. Для виконання З.с.н.у. артилерійські, підрозділи, частини, групи застосовують різні види вогню, 201-204.

Закрита вогнева позиція – позиція, що приховує від наземного спостереження противника матеріальну частину артилерії, а також приховує дим, пил, блиск пострілів під час ведення артилерійськими гарматами вогню, 10.

Залп – порядок ведення вогню, під час якого постріли (пуску) із декількох гармат, мінометів, ракетних і реактивних пускових установок та іншої зброї здійснюється одночасно або у найкоротший проміжок часу, як правило, за єдиною командною (сигналом). Вогонь залпом застосовується в бою під час стрільби на ураження об’єктів (цілей), а також під час святкових салютів і віддання почестей, 287.

Запасна вогнева позиція (позиційний район) – ділянка місцевості, призначена для розгортання ракетних, артилерійських, мінометних підрозділів (частин) і виконання вогневого завдання за неможливості його вирішення з основної вогневої позиції (позиційного району), 193.

З’ясування завдання − початковий етап роботи командувача (командира) щодо прийняття рішення на операцію (бій). У процесі З.з. командувач (командир) повинен зрозуміти мету майбутньої операції (бою); замисел старшого начальника і зміст одержаного завдання; роль свого об’єднання (з’єднання, частини, підрозділу) у виконанні завдання вищої інстанції та його місце в оперативній побудові (бойовому порядку); завдання сусідів та умови взаємодії з ними; особливості одержаного завдання і терміни готовності до його виконання. У результаті З.з. визначається, які попередні розпорядження, кому і коли віддати, як організувати подальшу роботу щодо прийняття рішення і підготовки операції (бою), 85.

Знищення цілі (об’єкта) – полягає у завданні їй (йому) таких втрат (пошкоджень), маючи які, вона (він) повністю втрачає свою боєздатність. Завдання виконується у разі, коли математичне очікування відносного числа уражених елементів у складі групового об’єкта становить 50-60 %, 210.

Карта робоча − топографічна (спеціальна) карта, на якій командир (начальник, офіцер) за допомогою графічних умовних знаків і прийнятих скорочень відображає тактичну (спеціальну) обстановку та її зміни в ході операції (бою); бойовий документ, застосовується під час управління військами. На К.р. наносяться тільки дані обстановки, необхідні службовій особі за родом її діяльності. К.р. використовується для з’ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, постановки бойових завдань, організації взаємодії і т. ін., 101, 106, 108.

Калібр гармати – відстань, виміряна у міліметрах за номінальним діаметром напрямної частини каналу ствола. К.г. нарізної артилерії вимірюється між протилежними полями нарізів, а К.г. гладкоствольної артилерії визначається величиною діаметра напрямної частини каналу ствола.

Картка вогню – документ, який складається командиром гармати (танку), виділеної для стрільби прямою наводкою, і пускової установки ПТРК. Призначена для керування вогнем. К.в. містить такі відомості: місце розташування вогневого засобу, орієнтири, їх номери, найменування та відстані до них у сотнях метрів або у поділках прицілу, дальність прямого пострілу, напрям північ – південь, місце розташування сусіднього засобу, 271.

Командно-штабна машина (КШМ) – машина з високою прохідною базою, оснащена апаратурою для управління військами в бою та операції, 135.

Командно-спостережний пункт (КСП) – пункт управління підрозділом в бою. Створюється у батальйоні, артилерійському дивізіоні, роті, батареї, взводі. Розташовується в укритті або на машині (БМП, БТР, танку), у місці, що забезпечує управління підрозділами в бою, 193, 194.

Корпус – оперативно-тактичне з’єднання Сухопутних військ, 31, 33.

Круговий обстріл – можливість ведення вогню артилерійськими гарматами (іншими вогневими засобами) або підрозділами у будь-якому напряму в горизонтальній площині. К.о. гармати забезпечується її конструкцією або за рахунок зміни її положення (розвороту) на вогневій позиції. К.о. у взводі (батареї) досягається відповідним розташуванням гармат і маневром вогню.

Маневр – організоване пересування частин і підрозділів у ході бою на новий напрямок (рубіж, у район) з метою зайняття вигідного положення стосовно противника та створення необхідного угрупування сил і засобів для виконання поставлених чи виникаючих під час бою завдань; перенесення вогню, зусиль авіації, ударів ракетних військ для масованого впливу на найважливіші об’єкти противника; переміщення (передачі) матеріальних засобів для повного тилового і технічного забезпечення угрупувань військ (сил), які діють на головному напрямку, 36, 38.

Мета бою – це той кінцевий результат, якого необхідно досягти в конкретній бойовій обстановці, 59, 61.

Методичний вогонь – ведення вогню із однієї або декількох гармат одної батареї з рівними проміжками між пострілами. М.в. застосовується у вогневих нальотах визначеної тривалості для підтримування цілі у подавленому стані. М.в. використовують для визначення коректур кожній гарматі у ході стрільби на зруйнування оборонних споруд, під час періодичного і безперервного освітлення місцевості.

Міномет – гладкоствольна гармата із жорстким лафетом, призначена для стрільби опереними снарядами – мінами. Стрільба із М. ведеться, коли кути піднесення більше 45⁰, тобто ведеться так звана мортирна стрільба, 68, 69, 71, 74, 211, 214.

Мінометний постріл – боєприпас для стрільби із міномета; один комплект елементів, що складається з міни з визначеним спорядженням (підривник, бойовий заряд, засоби запалення бойового заряду – хвостовий патрон).

Мортирна стрільба – стрільба з артилерійських гармат, коли кути піднесення більше 45°. М.с. застосовується під час ураження цілей, розташованих на зворотних схилах висот, в ярах, а також для зруйнування бойових покриттів оборонних споруд. М.с застосовується в горах для зменшення мертвих просторів, 112.

Наступ – один з видів бою. Тільки рішучий наступ, який проводиться в високому темпі та на велику глибину, забезпечує остаточний розгром противника, 37, 39.

Навісна стрільба – стрільба із артилерійських гармат, коли кути піднесення від 20º до 45º. Н.с. використовується для виконання різних вогневих завдань, як правило, застосовується під час стрільби із закритих вогневих позицій на дальностях, близьких до граничних.

Наземна артилерія – артилерія, призначена для ураження об’єктів (цілей) на материку та акваторії. Поділяється: за бойовими властивостями – на гарматну, гаубичну, реактивну, протитанкову, гірську і міномети; за способом пересування – на самохідну, причіпну, саморушну, вожену, стаціонарну.

Найвигідніший спосіб обстрілу цілі (об’єкта) – такий спосіб обстрілу цілі, під час якого досягається найбільша ефективність ураження заданою витратою снарядів. Спосіб обстрілу цілі під час стрільби батареєю містить: кількість установок прицілу; величину стрибка (шкали) прицілу, величину стрибка підривника (шкали трубки); кількість установок кутоміра; величину інтервалу віяла та доворот праворуч під час стрільби на двох установках кутоміра; витрату снарядів на гармату-установку. Виконуючи вогневі завдання дивізіоном, застосовують такі способи обстрілу цілі: батареями внакладку; батареями шкалою; із розподілом ділянок цілі (рубежу) та окремих цілей між батареями.

Нарізна артилерія – артилерія, що містить гармати, канали стволів яких мають нарізи (гвинтові канавки) для надання снаряду обертального руху.

Настильна стрільба – стрільба артилерійських гармат, коли кути підвищення до 20º. Н.с. застосовується для ураження цілей прямою наводкою, стрільби снарядами з дистанційним підривником (трубкою) та отримання рикошетів.

Неспостережена ціль (об’єкт) – ціль, не спостережувана зі спостережних пунктів і постів, літальних апаратів, пунктів управління, а в ВМФ – з кораблів і берегових постів. Добування відомостей про такі цілі здійснюється фотографуванням, перехопленням випромінювань і пеленгуванням радіоелектронних засобів, допитом полонених, вивченням захоплених у противника документів, пошуком і допитом місцевих жителів і т. ін.

Оборона є видом бою, мета якого – зірвати або відбити наступ (удар) переважаючих сил противника та завдати йому значних втрат, утримати важливі райони (рубежі, об’єкти) і цим створити сприятливі умови для переходу в рішучий наступ, 37, 41.

Обстріл – процес впливу на ціль у разі її ураження вогнем артилерії (пусками ракет).

Обхід – маневр, який проводять з метою глибокого проникнення військ на територію противника і нанесення удару по ньому з тилу, 55, 58.

Оперативність управління полягає в своєчасному і швидкому здійсненню всіх заходів, пов’язаних з керівництвом артилерійськими підрозділами, при підготовці і в ході ведення бойових дій, 92, 95.

Органи управління – це організаційно-штатні чи тимчасово створені (виділені) колективи, окремі посадові особи, які наділені певними правами і обов’язками щодо управління військами у мирний і воєнний час, 87, 92.

Орієнтир – місцевий предмет або елемент рельєфу, що чітко проглядається і виділяється на фоні місцевості, відносно якого визначається місцезнаходження, розташування обʼєктів і цілей, напрям руху, цілевказання, керування вогнем, ударами і управління підрозділами в бою, 97, 101, 196, 289, 295.

Орієнтир – місцевий предмет або елемент рельєфу, що чітко проглядається і виділяється на фоні місцевості, щодо якого визначаються місцезнаходження, розташування об’єктів і цілей, напрям руху, цілевказання, керування вогнем, ударами та управління підрозділами в бою.

Орієнтування (військ.) – інформація про обстановку, подальші бойові завдання та інші дані, що пересилається вищим командуванням (штабом), щоб допомогти підлеглим правильно з’ясувати обстановку і своєчасно підготуватися до виконання бойового завдання.

Орієнтування (топографічне) – визначення свого місцеположення щодо сторін горизонту і навколишніх об’єктів місцевості. Під час топографічного орієнтування спочатку зазначають напрям на північ за будь-яким предметом і своє місцезнаходження щодо найближчого орієнтиру, що добре виділяється, потім указують необхідні орієнтири та інші об’єкти місцевості, а також напрями на них та приблизні відстані. Напрями на орієнтири указують стосовно свого положення (прямо, ліворуч, праворуч) або за сторонами горизонту, 161, 174.

Основна гармата – гармата, координати якої беруть за координати вогневої позиції батареї. Під час топогеодезичного прив’язування вогневої позиції визначають координати і висоту точки стояння основної гармати. О.г. орієнтується в основному напрямку. За О.г. будується батарейне віяло, 196.

Оцінка місцевості – визначення можливого впливу властивостей даної місцевості та окремих її елементів на вирішення поставленого бойового завдання, 67, 89.

Оцінка обстановки – вивчення й аналіз факторів та умов, що впливають на виконання завдань у досягненні мети операції (бою). Здійснюється командувачами (командирами) особисто, за допомогою штабів, командувачів (начальників) родів військ (спеціальних військ і служб) під час розроблення рішення на операцію (бій) і управління військами у ході бойових дій. Містить: вивчення й аналіз даних про противника, свої війська (сили), район бойових дій, метеорологічні умови, час та інші елементи обстановки. Під час оцінки обстановки використовують розрахунки, довідки, схеми та інші матеріали, що готуються офіцерами штабу, 63, 71, 121, 167.

Охоплення – маневр, який проводять з метою переміщення (проникнення) частин, підрозділів на територію противника і здійснення удару в фланг (фланги) його угрупування, 55, 58.

Оцінка місцевості − визначення можливого впливу властивостей даної місцевості і окремих її елементів на вирішення поставленого бойового завдання, 96, 103.

Оцінка обстановки − вивчення й аналіз факторів та умов, що впливають на виконання завдань у досягненні мети операції (бою). Здійснюється командувачами (командирами) особисто, за допомогою штабів, командувачів (начальників) родів військ (спеціальних військ і служб) під час розроблення рішення на операцію (бій) і управління військами в ході бойових дій. Включає: вивчення й аналіз даних про противника, свої війська (сили), район бойових дій, метеорологічні і кліматичні умови, час та інші елементи обстановки. Під час оцінки обстановки використовують розрахунки, довідки, схеми та інші матеріали, що підготовляються офіцерами штабу, 96.

Передбойовий порядок – це розміщення частин і підрозділів у колонах, розташованих по фронту і в глибину з метою скорочення часу на розгортання у бойовий порядок і зменшення уразливості військ від зброї масового ураження противника, вогню його артилерії та ударів авіації, 39, 231.

Передовий спостережний пункт – пункт, призначений для розвідки противника, перегляду близьких підступів до переднього краю своїх військ, зв’язок з мотопіхотою, а також для коректування вогню по цілях, неспостережених з основного СП, 234, 235.

Підтримуючі сили й засоби – це підрозділи, які призначаються старшим командиром для виконання бойових завдань в інтересах тих підрозділів (частин, з’єднань) Сухопутних військ, які вирішують основні завдання в бою, 33, 35.

Підготовка карти – сукупність заходів, що здійснюється напередодні роботи з нею. П.к. включає: оцінку карти (визначення її масштабу, висоти перерізу, номеру і року видання карти, рік зйомки і поправки напряму), склеювання аркушів карти, складання карти, підпис кілометрової сітки з лицевого (робочого) боку, піднімання карти, 250, 253-255.

Порядок цілевказання – встановлене правило (спосіб) для швидкої і точної вказівки місця цілі (об’єкта) на полі бою іншій особі. Способи цілевказання: від орієнтирів, за азимутом і відстанню до цілі, наведенням гармати на ціль, розривом артилерійського снаряда і т.ін. Цілевказання може проводитись як безпосередньо на місцевості, так і за картою чи аерофотознімком. Установлюється командирами, штабами, органами розвідки, 97, 99.

Постановка вогневих завдань – доведення вогневих завдань до командирів, штабів артилерійських підрозділів, частин, груп, з’єднань. Під час постановки вогневих завдань вказується: мета, завдання стрільби (знищення, зруйнування, придушення і т. ін.), час відкриття (припинення) вогню, кількість залученої артилерії (підрозділів), вид і витрата боєприпасів, порядок ведення вогню, спосіб обстрілу цілі, 82.

Порядок виконання вогневого завдання – встановлені правила виконання вогневого завдання. П.в.в.з. визначає зміст і послідовність виконання вогневого завдання і містить: загальний час обстрілу цілі; кількість вогневих нальотів і вогневих спостережень, їх тривалість і розподіл за часом; розподіл снарядів між вогневими нальотами і вогневими спостереженнями; порядок ведення вогню: поодинокими пострілами, методичним вогнем (серіями методичного вогню), вогонь залпами, швидким вогнем (серіями швидкого вогню), 173.

Похідний порядок – це розміщення частин і підрозділів для пересування в колонах, 39, 41.

Правила стрільби і управління вогнем – основні положення і рекомендації щодо підготовки стрільби і керування вогнем артилерії, стрільби на ураження різних цілей, керування вогнем артилерійських підрозділів у різних умовах бойових дій, 297.

Прийняття рішення. Основу управління підрозділами складає рішення командира. Під ріш. розуміють остаточно складений командиром порядок дій підрозділів по виконанню поставленого завдання і використання сил і засобів під час ведення бойових дій. Р. дає відповідь на питання що, коли, кому і як зробити, щоб з найменшою затратою сил і засобів виконати поставлене завдання, 96, 98.

Протитанковий ракетний комплекс (ПТРК) – сукупність протитанкової керованої ракети (ПТРК) з пусковою установкою. Призначається для знищення танків та інших броньованих цілей. Розрізняють ПТРК переносні, вожені і самохідні, 68.

Пряма наводка – наводка гармати шляхом суміщення оптичної осі панорами (оптичного прицілу) з лінією цілі. П.н. застосовується під час стрільби з відкритої вогневої позиції, 184, 195, 212.

Прямий постріл – постріл із гармати, під час якого траєкторія снаряда не перевищує висоту цілі. У межах дальності прямого пострілу уражати ціль можна, коли постійна установка прицілу, 184.

Пушка – артилерійська гармата, призначена для настильної стрільби по наземних, морських та повітряних цілях. Для П. характерні висока початкова швидкість снаряда, довгий ствол та велика маса метального заряду, 98, 131, 245.

Пункти управління – це район (ділянка місцевості) з розташованими на ньому силами і засобами зв’язку, які забезпечують управління підрозділами при підготовці і в ході бойових дій, 89, 92.

Рішення – основа управління, 59, 63.

Розвідка місцевості − добування, збір та вивчення відомостей про місцевість та її окремі елементи в районі (смузі) наступних бойових дій військ: про рельєф, гідрографію, населені пункти, мережу доріг, грунтово-рослинний покрив тощо, 233.

Рота (батарея) – тактичний підрозділ, 32, 35.

Розвідка місцевості – добування, збір та вивчення відомостей про місцевість та її окремі елементи в районі (смузі) подальших бойових дій військ: про рельєф, гідрографію, населені пункти, мережу доріг, грунтово-рослинний покрив тощо, 93.

Розподіл цілей – розподіл цілей між артилерійськими підрозділами (частинами, групами), що залучаються для їх ураження. Здійснюється командувачем (командиром), штабом для найбільш ефективного вирішення завдань, 112.

Скритість управління полягає в збереженні від противника у таємниці всіх заходів, які проводять командири при підготовці і в ході бойових дій, 93, 95.

Спостережний пункт – місце для спостереження за діями противника, своїх військ і за місцевістю (акваторією). Артилерійські СП організовуються в артилерійських підрозділах, частинах, артилерійських групах для розвідки противника, засічки цілей і коректування вогню. Артилерійські СП можуть бути основними і допоміжними (передовими і боковими). Вони є елементом бойового порядку артилерійського підрозділу, 230, 302.

Система вогню артилерії – організований за єдиним планом вогонь усіх видів артилерії в інтересах досягнення мети бою (операції). Включає райони, ділянки і рубежі масованого, зосередженого, загороджувального вогню, вогонь окремих гармат, установок ПТРК на підступах, перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони, маневр вогнем для швидкого його масування і зосередження на будь-якому загрозливому напряму або ділянці, а також систему спостереження і сповіщення про дії противника. С.в.а. будується з урахуванням характеру місцевості та інженерних загороджень, 122, 125.

Скорочена підготовка – спосіб визначення установок для стрільби, за яким враховуються поправки тільки на деякі умови стрільби або враховуються наближено, 91.

Сортування боєприпасів – розподіл артилерійських пострілів та їх елементів за партіями, тобто за такими групами, в яких усі боєприпаси будуть однаковими за призначенням (осколковими, фугасними, бронебійними, бетонобійними, освітлювальними, запальними і т. ін.), типом підривника, маркуванням зарядів, маркуванням на снарядах і зарядах (гільзах). Це виключає застосування боєприпасів не за призначенням, забезпечує кучність бою гармати і зручність введення поправок для стрільби, 60.

Спосіб обстрілу – розподіл точок прицілювання за глибиною і за фронтом цілі і снарядів по них для досягнення потрібного ступеня ураження цілі. Під час виконання вогневих завдань дивізіоном застосовують способи обстрілу цілі батареями внакладку, батареями шкалою, з розподілом ділянок цілі між батареями. С.о. цілі для батареї містить: кількість установок прицілу, величину стрибка (шкали) прицілу, величину стрибка підривника (шкали трубки), кількість установок кутоміра, величину інтервалу віяла, витрату снарядів на гармату-установку, 125.

Стрільба на ураження – використання вогню для ураження різних цілей: приховано і відкрито розташованих, поодиноких і групових, броньованих і неброньованих, наземних і надводних, а також для безперервної підтримки вогнем загальновійськових підрозділів у бою. Під час ураження цілі залежно від її характеру, важливості і умови обстановки С.н.у. ведуть з метою знищення, зруйнування, подавлення та виснаження цілі. Під час цього застосовують різні види вогню, способи обстрілу цілі, 116.

Стрільба прямою наводкою – ведення вогню гарматою, розташованою на відкритій вогневій позиції, коли наводиться безпосередньо на ціль; основний спосіб стрільби протитанкової артилерії та інших вогневих засобів. Характеризується високою точністю, економічністю і швидкістю виконання вогневого завдання. Завдання стрільби прямою наводкою, залежно від характеру цілі, її важливості та умов обстановки є знищення, зруйнування або подавлення цілі, 184.

Схема орієнтирів – графічний бойовий документ із зображенням на ньому місцевих предметів, прийнятих за орієнтири. Орієнтири нумеруються справа наліво і по рубежах – від себе у бік противника. Кожному орієнтиру надається своє найменування і вказується відстань до нього. С.о. полегшує постановку завдань підрозділам, організацію взаємодії, цілевказання, ведення вогню, 254.

Тактика – це теорія і практика підготовки і ведення бою частинами (підрозділами) різних видів Збройних Сил, родів військ і спеціальних військ на суші, в повітрі і на морі, 16, 18.

Тимчасова вогнева позиція (позиційний район) – ділянка (район) місцевості, призначена для тимчасового розгортання артилерійських (ракетних) підрозділів в бойовий порядок під час виконання вогневого завдання, 193.

Топогеодезична підготовка – частина топогеодезичного забезпечення. Т.п. включає: доведення до частин і підрозділів вихідних топогеодезичних даних, необхідних для завдання ударів, ведення вогню і розвідки противника, впровадження заходів, що забезпечують своєчасне і якісне виконання топогеодезичного прив’язування (планування і організацією топоприв’язки, організацією взаємодії з підрозділами ВТС, створення АТГМ, підготовку маршрутів пересування в топогеодезичному відношенні, обчислення таблиць дирекційних кутів світил, організацію роботи посту передачі орієнтування, вивірення топоприладів і апаратури), а також топогеодезичне прив’язування позицій, пунктів і постів, контроль топогеодезичної прив’язки, 258.

Топографічне орієнтування – вивчення характеру місцевості і місцевих предметів у розташування противника і своїх військ для подальшого використання даних під час планування бойового застосування РВ і А і управління ними в бою (операції), 107.

Точка наводки – місцевий предмет, якій використовується для горизонтального наведення гармат (мінометів, бойових машин) під час стрільби із закритої вогневої позиції. Точкою наводки може бути віха або коліматор, 118, 122.

Удар – складова частина бою, 35, 38.

Умовні знаки − символічні штрихові і фонові позначення об’єктів місцевості, бойові і метеорологічної обстановки, застосовані на географічних картах і географічних документах. Залежно від призначення розрізняють топогеографічні, тактичні і метеорологічні У.з. Вони можуть бути масштабними, позамаштабними, лінійними та пояснювальними, 108.

Управління підрозділами − цілеспрямована діяльність загальновійськових і артилерійських командирів і штабів щодо підтримки постійної бойової готовності ракетних і артилерійських підрозділів, підготовки їх до бойових дій і управління ними під час виконання поставлених завдань в бою, 83.

Управління вогнем артилерійських підрозділів полягає у з’ясуванні (вивченні) цілей, вогневих завдань і умов їх виконання, прийнятті рішення на виконання вогневих завдань, доведенні вогневих завдань і контролі за їх виконанням, 91, 95.

Управління маневром артилерійських підрозділів містить визначення цілей маневру і заходів з його підготовки, доведення завдань і здійснення контролю за їх своєчасним і точним виконанням, 91, 92.

Управління підрозділами полягає в цілеспрямованій роботі командирів і штабів щодо підтримання бойової готовності підрозділів, підготовки їх до бою і управління ними під час виконання бойових завдань, 82, 88.

Фронт артилерійської батареї – пряма, що з’єднує правофлангову з лівофланговою гарматою (бойовою машиною). Відстань між сусідніми гарматами по фронту називається інтервалом, а у глибину – уступом, 124.

Ціль - об’єкт противника, намічений для ураження. Ц. Розділяють: за розташуванням у просторі – на наземні, підземні, повітряні, надводні і т. ін.; за складом – поодинокі (танк, корабель, літак і т. ін.), групові і складні; за розмірами – на точкові, площинні, лінійні; за характером діяльності – на активні, пасивні, рухомі, у тому числі маневрові, нерухомі і на такі, що з’являються; за ступенем захищеності – на відкриті, укриті, броньовані; за умовами спостереження - на спостережні і неспостережені; за специфічними відмітними ознаками, напр.; за оптичною, тепловою, радіолокаційною контрастністю. Ц. Можуть поділятися за важливістю, швидкістю руху (маневреністю) та іншими ознаками, 275.

Швидкий вогонь – ведення вогню з однієї або декількох гармат з максимальною швидкострільністю без порушення режиму вогню. Під час ведення швидкого вогню кожна гармата здійснює постріл за готовністю, 116.

Швидкість снаряда – одна з основних характеристику руху снаряда (міни), що чисельно дорівнює відстані, яку проходить центр мас снаряда за одиницю часу. Вимірюється в м/с. Початкова Ш.с. становить (м/с): мінометів – 100-250; безвідкатних гармат – 300-500; гаубиць – 300-800; пушок наземної артилерії – 800-1500; ПТА – 700-1800; РСЗВ (у кінці активної ділянки траєкторії) – до 1000, 89, 124, 163.

Штабна культура офіцера – сукупність якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності. Полягає у високій організованості, оперативності та ініціативній ретельності, здатності у найбільшій послідовності і якісно виконувати великий обсяг різноманітних завдань, грамотно, стисло і чітко оформлювати усі штабні документи; в умілому застосуванні математичних моделей операцій і методики, наукової організації штабної роботи, 101.