Тема: Дослідження вольової саморегуляції

Ціль дослідження: визначити рівень розвитку вольової саморегуляції.

Матеріал і обладнання: опитувальник А.В. Звєркова й Е.В. Ейдмана, бланк для відповідей, ручка.

Процедура дослідження

Дослідження вольової саморегуляції за допомогою опитувальника проводиться з одним досліджуваним, або із групою. Щоб забезпечити незалежність відповідей досліджуваних, кожен одержує текст опитувальника, бланк для відповідей, на якому надруковані номери питань і поруч із ними графа для відповіді.

Інструкція досліджуваному. "Вам пропонується тест, що містить 30 тверджень. Уважно прочитайте кожне й вирішіть, вірно або невірно дане твердження стосовно Вас. Якщо вірно, то в аркуші для відповідей проти номера даного твердження поставте знак "плюс" (+), а якщо порахуєте, що воно стосовно Вас невірно, те "мінус" (-).

Опитувальник

1. Якщо щось не клеїться, у мене нерідко з'являється бажання кинути цю справу.
2. Я не відмовляюся від своїх планів і справ, навіть якщо доводиться вибирати між ними й приємною компанією.
3. При необхідності мені неважко стримати вибух гніву.
4. Звичайно я зберігаю спокій чекаючи приятеля, що спізнюється до призначеного часу.
5. Мене важко відволікти від початої роботи.
6. Мене сильно вибиває з колії фізичний біль.
7. Я завжди намагаюся вислухати співрозмовника, не перебиваючи, навіть якщо не терпиться йому заперечити.
8. Я завжди "гну" свою лінію.
9. Якщо треба, я можу не спати ніч безперервно (наприклад, робота, чергування) і весь наступний день бути в "гарній формі".
10. Мої плани занадто часто перекреслюються зовнішніми обставинами.
11. Я вважаю себе терплячою людиною.
12. Мені не так просто змусити себе холоднокровно спостерігати хвилююче видовище.
13. Мені рідко вдається змусити себе продовжувати роботу після серії образливих невдач.
14. Якщо я ставлюся до когось погано, мені важко приховувати своє ставлення до нього.
15. При необхідності я можу займатися своєю справою в незручній і невідповідній обстановці.
16. Мені сильно ускладнює роботу знання того, що її необхідно будь-що зробити на певний термін.
17. Вважаю себе рішучою людиною.
18. З фізичною втомою я справляюся легше, ніж інші.
19. Краще почекати тільки що збіглий ліфт, чим підніматися по сходам.
20. Зіпсувати мені настрій не так-то просто.
21. Іноді якась дрібниця оволодіває моїми думками, не дає спокою, і я ніяк не можу від неї відволіктися.
22. Мені складніше зосередитися на завданні або роботі, чим іншим.
23. Переспорити мене важко.
24. Я завжди прагну довести почату справу до кінця.
25. Мене легко відволікти від справ.
26. Іноді я помічаю, що намагаюся домогтися свого всупереч об'єктивним обставинам.
27. Люди часом заздрять моєму терпінню й скрупульозності.
28. Мені важко зберегти спокій у стресовій ситуації.
29. Я помічаю, що під час монотонної роботи мимоволі починаю змінювати спосіб дії, навіть якщо це часом приводить до погіршення результатів.
30. Мене звичайно сильно дратує, коли "перед носом" закриваються двері транспорту, або ліфта.

Обробка результатів

Ціль обробки результатів - визначення величин індексів вольової саморегуляції по пунктах загальної шкали (В) і індексів по субшкалам "наполегливість" (Н) і "самообладання" (С).

Кожний індекс - це сума балів, отримана при підрахунку збігів відповідей досліджуваного із ключем загальної шкали або субшкали.

В опитувальнику 6 маскувальних тверджень. Тому загальний сумарний бал по шкалі "В" повинен перебувати в діапазоні від 0 до 24, по субшкалі "наполегливість" - від 0 до 16 і по субшкалі "самообладання" - від 0 до 13:

Ключ для підрахунку індексів вольової саморегуляції.

Загальна шкала	1-, 2+, 3+, 4+, 5+, 6-6-, 7+, 9+, 10-, 11+, 13-, 14-, 16-, 17+, 18+, 20+, 21-, 22-, 24+, 25-, 27+, 28-, 29-, 30-
"Наполегливість"	1-, 2+, 5+, 6-6-, 9+, 10-, 11+, 13-, 16-, 17+, 18+, 20+, 22-, 24+, 25-, 27+
"самообладання"	3+, 4+, 5+, 7+, 13-, 14-, 16-, 21-, 24+, 27+, 28-, 29-, 30-

Аналіз результатів

У загальному вигляді під рівнем вольової саморегуляції розуміється міра оволодіння власною поведінкою у різних ситуаціях, здатність свідомо керувати своїми діями, станами й спонуканнями.

Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризований у цілому й окремо по таких властивостях характеру як наполегливість і самообладання. Рівні вольової саморегуляції визначаються в зіставленні із середніми значеннями кожної зі шкал. Якщо вони становлять більше половини максимально можливої суми збігів, то даний показник відображує високий рівень розвитку загальної саморегуляції, наполегливості або самообладання. Для шкали "В" ця величина дорівнює 12, для шкали "Н" - 8, для шкали "С" - 6.

Високий бал по шкалі "В" характерний для осіб емоційно зрілих, активних, незалежних, самостійних. Їх відрізняє спокій, упевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів. Як правило, вони добре рефлексують особисті мотиви, планомірно реалізують виниклі наміри, уміють розподіляти зусилля й здатні контролювати свої вчинки, мають виражену соціально-позитивну спрямованість. У граничних випадках у них можливе наростання внутрішньої напруженості, зв'язаної із прагненням проконтролювати кожний нюанс власної поведінки й тривогою із приводу найменшої його спонтанності.

Низький бал спостерігається в людей чутливих, емоційно нестійких, ранимих, невпевнених у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, занижений. Їм властива імпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язане як з незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, не підкріпленою здатністю до рефлексії й самоконтролю.

Субшкала "наполегливість" характеризує силу намірів людини – її прагнення до завершення початої справи. На позитивному полюсі - діяльні, працездатні люди, що активно прагнуть до виконання наміченого, їх мобілізують перешкоди на шляху до мети, але відволікають альтернативи й спокуси, головна їхня цінність - почата справа. Таким людям властива повага соціальним нормам, прагнення повністю підкорити їм своє поводження. У крайнім вираженні можлива втрата гнучкості поводження, поява маніакальних тенденцій. Низькі значення по даній шкалі свідчать про підвищену лабільність, непевність, імпульсивність. Знижений фон активності й працездатності, як правило, компенсується в таких осіб підвищеною чутливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільного трактування соціальних норм.

Субшкала "самообладання" відбиває рівень довільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал по субшкалі набирають люди емоційно стійкі, що добре володіють собою в різних ситуаціях. Їм властивий внутрішній спокій, впевненість у собі звільняє від страху перед невідомістю, підвищує готовність до сприйняття нового, несподіваного й, як правило, зівпадає із свободою поглядів, тенденцією до новаторства й радикалізму. Разом з тим прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідоме обмеження спонтанності може приводити до підвищення внутрішньої напруженості, перевазі постійної заклопотаності й стомлюваності.

На іншому полюсі даної субшкали - спонтанність й імпульсивність у сполученні з уразливістю й перевагою традиційних поглядів оберігати людину від інтенсивних переживань і внутрішніх конфліктів, сприяють незворушному фону настрою.

Соціальна бажаність високих показників по шкалі неоднозначна. Високі рівні розвитку вольової саморегуляції можуть бути пов'язані із проблемами в організації життєдіяльності й відносинах з людьми. Часто вони відображають прояв дезадаптивних рис і форм поведінки, відмінність від них низькі рівні наполегливості й самовладання в ряді випадків виконують компенсаторні функції. Але також свідчать про порушення в розвитку властивостей особистості і її вміння будувати відносини з іншими людьми й адекватно реагувати на ті або інші ситуації.

Рефлексія — це процес самопізнання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. Припускає особливий напрямок уваги на діяльність власної душі, а також достатню зрілість суб'єкта. У дітей її майже немає, і в дорослого вона не розвивається, якщо він не виявить схильності до міркування над самим собою й не направить спеціальної уваги на свої внутрішні процеси.

Поняття рефлексії виникло у філософії й означало процес міркування індивіда про те, що відбувається в його власній свідомості. Декарт ототожнював рефлексію зі здатністю індивіда зосередитися на змісті своїх думок, абстрагуючись від усього зовнішнього, тілесного. Локк розділив відчуття й рефлексію, трактуючи її як особливе джерело знання - внутрішній досвід, на відміну від зовнішнього, заснованого на свідченнях органів почуттів.