Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


≤стор≥€ розвитку еколог≥њ €к науки




“. ™. ÷арик, ¬. ¬. ‘айфура

 

ќснови

≈колог≥њ

≈лектронна верс≥€

“ерноп≥ль


« м ≥ с т

¬ступ 5

1. ѕредмет, методи ≥ завданн€ дисципл≥ни 6

1.1. «м≥ст пон€тт€ Уеколог≥€Ф 6

1.2. ≤стор≥€ розвитку еколог≥њ €к науки 6

1.3. —учасний стан розвитку 8

1.4. —труктура еколог≥њ 8

1.5. ѕон€тт€ про Узагальну еколог≥юФ (б≥оеколог≥ю) 9

1.6. ћетоди еколог≥чних досл≥джень 11

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 12

2. Ќауков≥ засади рац≥онального природокористуванн€ й охорони навколишнього середовища 12

2.1. ѕон€тт€ системи Уприрода Ц господарство Ц населенн€Ф 12

2.2. ≤дењ ¬. ¬ернадського про УноосферуФ 12

2.3.  онцепц≥€ сталого розвитку (Sustainable Development) 13

2.4. ≈колог≥чна безпека 13

2.5. ≈коном≥чний аспект еколог≥чноњ безпеки 14

2.6.  онцепц≥њ регулюванн€ взаЇмод≥њ людини ≥ природи 16

2.7. ќсновн≥ еколог≥чн≥ закони 17

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 19

3. ≈колог≥чне вихованн€ населенн€ 19

3.1. ≈колог≥чне мисленн€ 19

3.2. ≈колог≥чна культура, осв≥та ≥ вихованн€ 23

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 24

4. –озвиток продуктивних сил та антропогенний вплив на навколишнЇ середовище 25

4.1. ќсновн≥ форми, обс€ги ≥ насл≥дки антропогенного впливу на навколишнЇ середовище 25

4.2. ≈колог≥чн≥ проблеми народонаселенн€ 28

4.3. ”рбоеколог≥чн≥ проблеми 29

4.4. ѕроблеми утил≥зац≥њ в≥дход≥в 30

4.5. ќснови рад≥оеколог≥њ. ≈колог≥€ ≥ космос 31

4.6. ≈колог≥чн≥ особливост≥ галузевого використанн€ природних ресурс≥в та екотехнолог≥й. ≈колог≥чн≥ проблеми ≥ шл€хи њх вир≥шенн€ в галуз€х промисловост≥ 33

4.7. јгроеколог≥чн≥ проблеми розвитку ≥ шл€хи њх розв'€занн€ 36

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 38

5. ≈колого-економ≥чн≥ ≥ еколого-соц≥альн≥ проблеми використанн€ природних ресурс≥в 38

5.1. —учасний стан навколишнього природного середовища св≥ту ≥ ”крањни. «агальний стан природних ресурс≥в ”крањни, еколого-економ≥чн≥ проблеми њх використанн€ 38

5.2. ѕричини розростанн€ еколог≥чноњ кризи 42

5.3. «апов≥дна справа в ”крањн≥ 43

5.4. ќсновн≥ проблеми соц≥ально-економ≥чного розвитку ”крањни та њх еколог≥чн≥ насл≥дки 44

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 45

6. –ег≥ональн≥ еколог≥чн≥ проблеми ”крањни 45

6.1. ’арактеристика еколог≥чних умов ѕол≥сс€, Ћ≥состепу ≥ —тепу 45

6.2. ’арактеристика еколог≥чних умов  арпат ≥  риму 47

6.3. ’арактеристика еколог≥чних умов „орного ≥ јзовського мор≥в 48

6.4. Ќасл≥дки авар≥њ на „ј≈—. ¬еликомасштабн≥ територ≥альн≥ природоохоронн≥ проблеми ”крањни 49

6.5. –ег≥ональн≥ аспекти забрудненн€ навколишнього природного середовища ”крањни 50

6.6. Ўл€хи виходу з еколог≥чноњ кризи 51

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 53

7. ”правл≥нн€ природокористуванн€м та правовий захист навколишнього середовища 53

7.1. ≈колог≥чне право 54

7.2. ќрган≥зац≥€ служби охорони природи в ”крањн≥ 56

7.3. —истема еколог≥чних стандарт≥в ≥ норм 57

7.4. ≈колог≥чне л≥цензуванн€ 64

7.5. ≈колог≥чна паспортизац≥€ 65

7.6. ≈колог≥чний менеджмент 65

7.7. ≈колог≥чний аудит 66

7.8. ≈колог≥чний маркетинг 67

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 67

8. ≈колог≥чний мон≥торинг. —истема еколог≥чноњ ≥нформац≥њ 68

8.1. ѕон€тт€ про еколог≥чний мон≥торинг 68

8.2. ћетоди мон≥торингу 68

8.3. —истема еколог≥чноњ ≥нформац≥њ 69

8.4. —уть еколог≥чного контролю (мон≥торингу) 70

8.5. ¬иди еколог≥чного мон≥торингу 72

8.6. ќрган≥зац≥€ мереж≥ мон≥торингу 74

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 75

9. ≈колог≥чна експертиза та проблеми њњ орган≥зац≥њ 75

9.1. ≈колог≥чна експертиза 75

9.2. ‘орми еколог≥чноњ експертизи 76

9.3. —уть ≥ етапи експертизи 77

9.4. ќрган≥зац≥€ еколог≥чноњ експертизи 79

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 80

10. ѕлануванн€ рац≥онального природокористуванн€ та охорони навколишнього середовища 80

10.1. ќсновн≥ положенн€ ≥ пр≥оритети еколог≥чноњ пол≥тики в ”крањн≥ 80

10.2. ≈колог≥чне прогнозуванн€ 81

10.3 ‘орми еколог≥чного прогнозуванн€ 83

10.4. ≈колог≥чн≥ програми 83

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 86

11. ≈коном≥чний (госпрозрахунковий) механ≥зм природокористуванн€ ≥ охорони навколишнього середовища 86

11.1. ѕон€тт€ про еколого-економ≥чн≥ системи 86

11.2. ѕон€тт€ про еколог≥чну економ≥ку 87

11.3. ≈коном≥ка природокористуванн€ 88

11. 4. ≈коном≥ка ресурсовикористанн€ 88

11.5. ѕлатеж≥ (збори) за використанн€ природних ресурс≥в 92

11.6. ≈коном≥ка в≥дшкодуванн€ збитк≥в в≥д забрудненн€ та ≥нших порушень стану навколишнього середовища 96

11.7. ѕлатеж≥ за забрудненн€ та ≥нш≥ негативн≥ впливи на навколишнЇ природне

середовище 100

11.8. ≤нш≥ методи економ≥чного механ≥зму природокористуванн€ 104

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 106

12. ≈коном≥чна та соц≥альна ефективн≥сть зд≥йсненн€ природоохоронних заход≥в 107

12.1. ќц≥нка ефективност≥ природоохоронноњ д≥€льност≥ 107

12.2. ћетоди оц≥нки ефективност≥ природокористуванн€ в р≥зних сферах д≥€льност≥ 109

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 111

13. Ќауково-техн≥чний прогрес ≥ економ≥ка природокористуванн€ 111

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 117

14. ћ≥жнародний досв≥д ≥ сп≥вроб≥тництво в галуз≥ охорони навколишнього середовища ≥ рац≥онального природокористуванн€

118

14.1. Ќац≥ональна еколог≥чна пол≥тика 118

14.2. —в≥тов≥ й рег≥ональн≥ еколог≥чн≥ орган≥зац≥њ 120

14.3. √ромадськ≥ еколог≥чн≥ рухи 123

14.4. ≈колог≥чний ≥мператив розвитку 124

ѕитанн€ ≥ завданн€ дл€ самоконтролю 125

Ћ≥тература 127


¬ступ

¬ир≥шенн€ еколог≥чних проблем людства залишаЇтьс€ основним завданн€м сучасного розвитку. ≈колог≥зац≥€ економ≥ки передбачаЇ формуванн€ нового еколог≥чно ор≥Їнтованого мисленн€. ≈колог≥чна осв≥та стаЇ базовим знанн€м, необх≥дним дл€ ус≥х спец≥альностей економ≥чних вуз≥в. јвтори даного пос≥бника ставили перед собою мету в компактному ≥ доступному вигл€д≥ охарактеризувати найактуальн≥ш≥ проблеми рац≥онального природокористуванн€, охорони природи ≥ забезпеченн€ еколог≥чноњ безпеки на глобальному ≥ рег≥ональних р≥вн€х, а також в ”крањн≥; визначити найголовн≥ш≥ тенденц≥њ розвитку комплексу еколог≥чних наук, зм≥н пон€т≥йного апарату, нових ≥дей ≥ концепц≥й щодо погл€д≥в на гармон≥зац≥ю взаЇмов≥дносин сусп≥льства ≥ природи. Ќайб≥льша увага прид≥лена питанн€м, що повС€зан≥ з майбутньою профес≥йною д≥€льн≥стю випускник≥в економ≥чних спец≥альностей: економ≥ки природокористуванн€, управл≥нн€ ≥ менеджменту природоохоронноњ д≥€льност≥, стандартизац≥њ ≥ мон≥торингу стану природного середовища, експертиз≥ й аудиту еколог≥чних аспект≥в господарськоњ д≥€льност≥ та ≥н. ƒуже коротко розгл€нут≥ основн≥ аспекти традиц≥йноњ Узагальноњ еколог≥њФ (б≥оеколог≥њ), з €кими студенти мають можлив≥сть ознайомитись з ≥нших численних пос≥бник≥в, спр€мованих значною м≥рою на б≥оеколог≥чн≥ досл≥дженн€.

ѕос≥бник складаЇтьс€ з 14 розд≥л≥в. ” трьох перших розгл€даютьс€ головн≥ аспекти теор≥њ комплексу еколог≥чних наук ≥ проблеми формуванн€ еколог≥чноњ культури людства. “ри наступних присв€чен≥ огл€ду актуальних еколог≥чних проблем, впливу антропогенноњ д≥€льност≥ на навколишнЇ природне середовище, проблемам еколог≥чноњ безпеки в ”крањн≥ та њњ рег≥онах. ” трьох наступних розд≥лах розгл€нут≥ питанн€ орган≥зац≥њ, контролю, плануванн€ ≥ прогнозуванн€ природоохоронноњ д≥€льност≥ та насл≥дк≥в негативного техногенного впливу на навколишнЇ середовище. ƒал≥ у двох розд≥лах розгл€даютьс€ практичн≥ аспекти у сфер≥ економ≥ки природокористуванн€. ѕередостанн≥й розд≥л характеризуЇ значенн€ Ќ“ѕ, його вплив на довк≥лл€ ≥ механ≥зми його вдосконаленн€. ¬ останньому розд≥л≥ розгл€нут≥ основн≥ напр€мки м≥жнародного сп≥вроб≥тництва ≥ м≥сце в ньому ”крањни в галуз≥ охорони навколишнього середовища ≥ рац≥онального природокористуванн€. ¬ ц≥лому в пос≥бнику найдетальн≥ше розгл€нут≥ прикладн≥ аспекти еколог≥њ дл€ засвоЇнн€ студентами конкретних знань, що потр≥бн≥ в њх майбутньоњ практичноњ д≥€льност≥.

¬ робот≥ використаний багатий теоретичний ≥ практичний матер≥ал в≥домих украњнських ≥ рос≥йських спец≥ал≥ст≥в-еколог≥в, доступна сучасна статистична ≥нформац≥€, список джерел €ких наведений в к≥нц≥ пос≥бника. ÷≥ джерела також рекомендован≥ студентам економ≥чних спец≥альностей дл€ подальшого поглибленн€ власних еколог≥чних знань.


 

1. ѕредмет, методи ≥ завданн€ дисципл≥ни

1.1 «м≥ст пон€тт€ Уеколог≥€Ф

ѕон€тт€ Уеколог≥€Ф зобовТ€зано своњм виникненн€м н≥мецькому вченому ≈. √еккелю у 1866-1868 рр. ¬оно визначало частину б≥олог≥њ €ка досл≥джувала взаЇмод≥ю живих орган≥зм≥в з навколишн≥м середовищем. «араз цей напр€мок прийн€то називати Уб≥оеколог≥ЇюФ, або Узагальною еколог≥ЇюФ.

ѕоступовий розвиток б≥олог≥чних знань призв≥в до по€ви б≥льш складних пон€ть б≥олог≥чних структур (в≥д м≥кроорган≥зм≥в до б≥осфери), а пот≥м до виникненн€ пон€тт€ УекосистемиФ (€к≥ включають в себе не т≥льки б≥олог≥чн≥ але ≥ географ≥чн≥ елементи). “ак сформувались так≥ науков≥ напр€мки, €к Уб≥огеоценолог≥€Ф, вченн€ про б≥осферу (Уб≥осферолог≥€Ф) ≥ Угеоеколог≥€Ф (географ≥чна еколог≥€).

« часом в сферу еколог≥чноњ науки були включен≥ досл≥дженн€ з еколог≥њ людини (соц≥оеколог≥€, медична еколог≥€), вивченн€ питань природокористуванн€, впливу господарськоњ д≥€льност≥ на природу, питанн€ охорони природних обТЇкт≥в та ≥нш≥.

“обто, сучасне визначенн€ категор≥њ Уеколог≥€Ф включаЇ в себе широкий комплекс р≥зноман≥тних наукових напр€мк≥в еколог≥чного характеру. ѕравильн≥ше було б зам≥нити терм≥н Уеколог≥€Ф (€кий за своњм походженн€м Ї б≥льш б≥олог≥чним) на назву Уметаеколог≥€Ф (узагальнюючу науку над ц≥лим р€дом наук). Ѕуквальний переклад слова Уеколог≥€Ф з древньогрецькоњ мови означаЇ Унаука про д≥мФ, тобто наука про навколишнЇ середовище (довк≥лл€) будь-€кого обТЇкту (елемент≥в природи, сусп≥льства, господарства та ≥н.).

“аким чином, предметом досл≥дженн€ еколог≥њ Ї вивченн€ процес≥в взаЇмод≥њ м≥ж обТЇктом досл≥дженн€ ≥ довк≥лл€м його ≥снуванн€ (причини виникненн€ цих процес≥в, њх механ≥зм, насл≥дки д≥њ, њх зворотний взаЇмозвТ€зок). ” звТ€зку з тим, що ≥снуЇ дуже багато обТЇкт≥в досл≥дженн€ Ц б≥олог≥чн≥, б≥огеограф≥чн≥ структури, людина, соц≥альн≥ структури, господарство ≥ його елементи, в≥дпов≥дно ≥снуЇ багато р≥зноман≥тних Уеколог≥йФ.

«авданн€ еколог≥њ мають такий же широкий спектр, €к ≥ р≥зноман≥тт€ наукових напр€мк≥в з €ких вона складаЇтьс€. ”мовно можна виокремити так≥ узагальнююч≥ напр€мки задач ≥ завдань, €к≥ призначена вир≥шити еколог≥чна наука:

Ц науковий: вивченн€ закон≥в ≥ законом≥рностей взаЇмод≥њ сусп≥льства ≥ природи; розробка теоретико-методолог≥чного ≥ методичного апарату, з допомогою €кого можна вир≥шувати конкретн≥ практичн≥ проблеми л≥кв≥дац≥њ негативних насл≥дк≥в антропогенного впливу на природу;

Ц осв≥тн≥й: створенн€ в≥дпов≥дного еколог≥чного св≥тозору ≥ еколог≥чноњ св≥домост≥, вихованн€ еколог≥чноњ етики ≥ культури людини, надбанн€ конкретних еколог≥чних знань у сфер≥ своЇњ майбутньоњ профес≥йноњ д≥€льност≥;

Ц практичний (прикладний): збереженн€ житт€ на «емл≥, вир≥шенн€ глобальних еколог≥чних проблем людства, розробка рац≥ональних шл€х≥в природокористуванн€ (у тому числ≥: в кожному напр€мку д≥€льност≥ людства Ц промисловост≥, с≥льському господарств≥ та ≥нших галуз€х); розробка конкретних метод≥в охорони природи ≥ захисту людини в≥д негативних антропогенних ≥ природних €вищ; пошук нових ≥ удосконаленн€ старих технолог≥й, виробництво еколог≥чно чистих товар≥в ≥ продукт≥в, утил≥зац≥€ в≥дход≥в; розробка метод≥в контролю за станом навколишнього середовища, метод≥в управл≥нн€ (у тому числ≥: прогнозуванн€ ≥ плануванн€) природозахисною д≥€льн≥стю ≥ т.п.  оло практичних завдань можна детал≥зувати њх практичною необх≥дн≥стю.

«наченн€ еколог≥њ вит≥каЇ з необх≥дност≥ й можливостей вир≥шенн€ завдань, €к≥ вона повинна вир≥шити.

≤стор≥€ розвитку еколог≥њ €к науки

≤стор≥€ розвитку еколог≥њ, повТ€зана з ≥стор≥Їю ≥снуванн€ ≥ розвитку сусп≥льства.

ѕерший етап (донауковий) охоплюЇ найб≥льший пер≥од ≥стор≥њ людства (приблизно до середини-к≥нц€ ’≤’ стол≥тт€). ѕерв≥сна людина з њњ м≥стично-≥нту≥тивним п≥дходом до вивченн€ св≥ту ≥ взаЇмозалежност≥ природи ≥ людини не мала серйозних наукових у€влень про еколог≥чн≥ процеси, але у своЇњ практичн≥й д≥€льност≥, що була безпосередньо привТ€зана до природних процес≥в, розум≥ла необх≥дн≥сть збереженн€ ≥ охорони найб≥льш ц≥нних дл€ њњ ≥снуванн€ обТЇкт≥в. “ак, виникли св€щенн≥ л≥си, урочища, вводились табу на полюванн€ за промисловими тваринами ≥ рослинами ≥ т. п.

” пер≥од ≥снуванн€ наступних сусп≥льних формац≥й (рабовласництво, феодал≥зм, кап≥тал≥зм) еколог≥чн≥ знанн€ (в≥рн≥ше окрем≥ њњ елементи) розвивались у рамках ≥нших наук (ф≥лософ≥њ, географ≥њ, економ≥ки, б≥олог≥њ ≥ т.п.). ¬ практичн≥й д≥€льност≥ впроваджувались окрем≥ напр€мки запов≥дноњ справи: охорона мисливських, де€ких значних л≥сових, земельних ≥ пасовищних уг≥дь, хоча негативний вплив людськоњ д≥€льност≥ на природу був вже в≥домий (сучасн≥ науковц≥ вважають, що загибель де€ких великих цив≥л≥зац≥њ, наприклад, шумерськоњ, елл≥нськоњ та ≥нших, були спричинен≥ деградац≥Їю довк≥лл€ внасл≥док нерозумноњ с≥льськогосподарськоњ експлуатац≥њ).

ƒругий етап (з середини ’≤’ стол≥тт€ до 50-х рок≥в ’’ стол≥тт€) характеризуЇтьс€ бурхливим розвитком б≥оеколог≥њ та досл≥дженн€м глобальних географ≥чних процес≥в. «начний внесок в розвиток еколог≥њ зробили б≥ологи: ≈. √еккель (вв≥в пон€тт€ Уеколог≥€Ф),  . ћеб≥ус (розробив вченн€ про б≥оценоз), ¬. —укачев (сформулював пон€тт€ про б≥огеоценоз), ј. “енсл≥ (розв≥в пон€тт€ про екосистему), географ ќ. √умбольдт (обірунтував принцип зворотного звТ€зку в взаЇмод≥њ людини ≥ природи), ’. Ѕерроуз (визначив географ≥ю, €к Уеколог≥ю людиниФ), ¬. ¬ернадський (вв≥в пон€тт€ про б≥о- ≥ ноосфери) та багато ≥нших.

ѕрактичний напр€мок еколог≥њ розвивавс€ у сфер≥ створенн€ запов≥дних територ≥й, заборон на використанн€ ≥ полюванн€ р≥дк≥сних вид≥в тварин. –озгл€дались також й окрем≥ питанн€ негативного природокористуванн€.

” ц≥лому цей пер≥од розвитку еколог≥њ можна назвати УприродоохороннимФ: в основному формувались нов≥ знанн€ у природничих науках, але в той же час актуальним стало питанн€ необх≥дност≥ вир≥шенн€ окремих рег≥ональних ≥ локальних проблем забрудненн€, зведенн€ л≥с≥в, руйнуванн€ с≥льськогосподарських уг≥дь ≥ т.п.

ѕодальший розвиток цього напр€мку (вже на ≤≤≤ етап≥) повТ€заний з ≥менами  . “ролл€ (вченн€ про Уландшафтну еколог≥юФ), ¬. —очави (пон€тт€ про геоеколог≥ю) та ≥ншими.

“рет≥й етап почавс€ п≥сл€ другоњ св≥товоњ в≥йни (точн≥ше з 60-х Ц 70-х рок≥в) ≥ продовжуЇтьс€ зараз.

ƒл€ нього характерний бурхливий розвиток р≥зноман≥тних напр€м≥в еколог≥чноњ науки. …ого основн≥ риси:

Ц розвиток у€вленн€ про глобальн≥сть природних ≥ антропогенних процес≥в ≥ неможлив≥сть вир≥шенн€ еколог≥чних проблем силами окремих крањн (природн≥ процеси не мають державних кордон≥в);

Ц пошук рац≥онального ресурсовикористанн€ ≥ зменшенн€ р≥вн≥в забрудненн€, ≥нших негативних вплив≥в шл€хом впровадженн€ економ≥чних метод≥в регулюванн€ природокористуванн€, розробки норматив≥в ≥ стандарт≥в навколишнього середовища ≥ гранично допустимих обс€г≥в викид≥в забруднюючих речовин;

Ц бурхливий розвиток екотехнолог≥й (ресурсозбер≥гаюч≥, безв≥дходн≥, еколог≥чно чист≥ та ≥н.), пошук альтернативних джерел енерг≥њ та ≥нших ресурс≥в;

Ц розвиток еколог≥њ людини (медичноњ еколог≥њ та соц≥оеколог≥њ) й њњ напр€мк≥в (урбоеколог≥њ, етноеколог≥њ та ≥н.), тобто гуман≥таризац≥€ еколог≥чноњ науки;

Ц формуванн€ рег≥ональноњ ≥ глобальноњ системи контролю за станом навколишнього середовища (мон≥торингу) з впровадженн€м найнов≥ших ≥нформац≥йних технолог≥й;

Ц глобал≥зац≥€ еколог≥чноњ науковоњ д≥€льност≥ (формуванн€ мереж≥ еталон≥в б≥осфери планети, науков≥ програми та њх реал≥зац≥€ з глобальних еколог≥чних проблем, наприклад, досл≥дженн€ св≥тового океану, космосу, глобального кл≥мату, јнтарктиди та багато ≥нших);

Ц спроби глобального регулюванн€ (управл≥нн€) природокористуванн€м ≥ охорони довк≥лл€ (формуванн€ м≥жнародних ≥нститут≥в еколог≥чного напр€мку д≥€льност≥, проведенн€ м≥жнародних науково-практичних конференц≥й, прийн€тт€ глобальних стратег≥й розвитку людства з врахуванн€м еколог≥чного аспекту, розробка м≥жнародного еколог≥чного права) та ≥нш≥.

—учасний стан розвитку

—учасний стан (а, можливо, що формуЇтьс€ новий четвертий етап) розвитку еколог≥њ характеризуЇтьс€, кр≥м поглибленн€ вже наведених напр€мк≥в, також й специф≥чними рисами. √оловн≥ з них:

Ц ≥нформац≥йний бум в розвитку еколог≥њ;

Ц розвиток УгеосистемногоФ (комплексного) напр€мку вир≥шенн€ соц≥ально-економ≥чних ≥ еколог≥чних проблем з використанн€м ≥нформац≥йних технолог≥чних систем на рег≥ональному ≥ глобальному р≥вн€х (√≤—-технолог≥њ);

Ц бурхливий розвиток б≥отехнолог≥й ≥ генноњ ≥нженер≥њ (насл≥дки цього напр€мку поки ще малопрогнозуЇм≥), що призводить до переходу в≥д техногенного аспекту розвитку людства (УтехносфериФ) до б≥олог≥зац≥њ науково-техн≥чного прогресу (Уб≥отехносфераФ);

Ц виникненн€ пон€тт€ про еколог≥чну безпеку розвитку цив≥л≥зац≥њ ≥ пошуку нових шл€х≥в њњ дос€гненн€, формуванн€ пон€тт€ про екопол≥тику;

Ц проблеми м≥жнародного тероризму та ≥нших конфл≥кт≥в воЇнного характеру в св≥т≥ можливих негативних еколог≥чних насл≥дк≥в та ≥н.

—труктура еколог≥њ

—труктура еколог≥њ пост≥йно ускладнюЇтьс€, поповнюючись найнов≥шими науковими напр€мками. ”мовно всю еколог≥ю можна под≥лити на дв≥ велик≥ сфери:

Ц загальну (теоретичну, фундаментальну);

Ц прикладну (практичну).

ƒо загальноњ еколог≥њ належать:

Ц б≥оеколог≥€ (в б≥олог≥чн≥ науц≥ њњ прийн€то називати Узагальною еколог≥ЇюФ);

Ц геоеколог≥€ (географ≥чна еколог≥€: еколог≥€ довк≥ль Ц атмосфери, океану ≥ т.п.; еколог≥€ природних зон (тундри, степу ≥ т.п.), рег≥он≥в (високог≥рТ€, крайньоњ п≥вноч≥ та ≥нших географ≥чних обСЇкт≥в);

Ц теоретична еколог≥€ Ц метаеколог≥€ (ц€ наука знаходитьс€ у стад≥њ становленн€; по сут≥ вона поки ще Ї конгломерат фундаментальних досл≥джень ≥нших наук Ц географ≥њ, б≥олог≥њ та ≥н.);

Ц ≥нформац≥йна еколог≥€ (зовс≥м нова наука; визначити напр€мки њњ майбутнього розвитку, кр≥м геосистемного, поки що важко).

ƒо прикладноњ (практичноњ) еколог≥њ належать:

а) еколог≥€ людини:

Ц медична еколог≥€ (б≥олог≥чн≥ аспекти людини Ц медичн≥, псих≥чн≥, географ≥чн≥ та ≥н.);

Ц соц≥оеколог≥€ (еколог≥€ соц≥альних груп; еколог≥чна демограф≥€; еколог≥€ поселень, у тому числ≥: урбоеколог≥€; рекреац≥йна еколог≥€ та ≥н.);

б) еколог≥€ господарства (природокористуванн€):

Ц техноеколог≥€: еколог≥чн≥ аспекти галузей господарства, використанн€ природних ресурс≥в ≥ т.п.;

Ц охорона природи (навколишнього середовища, довк≥лл€): досл≥джуЇ т≥ сам≥ аспекти, €к ≥ природокористуванн€, але природокористуванн€ методолог≥чно побудовано на досл≥дженн≥ в напр€мку в≥д господарства до природи, а охорона довк≥лл€ навпаки Ц в≥д природи до господарства. „асто природокористуванн€ ≥ охорону природи розгл€дають разом, €к одну науку. ќкремий напр€мок охорони природи Ц запов≥дна справа;

Ц економ≥ка природокористуванн€ та еколог≥чний менеджмент: економ≥чн≥ методи регулюванн€ природокористуванн€ ≥ охорони природи;

Ц еколог≥чний аудит: контроль ≥ еколог≥чна оц≥нка д≥€льност≥ п≥дприЇмств, вдосконаленн€ регулюванн€ впливу на довк≥лл€ та його ≥нвестиц≥йноњ привабливост≥;

Ц еколог≥чний маркетинг: управл≥нська д≥€льн≥сть у склад≥ загального менеджменту п≥дприЇмств, спр€мована на вивченн€ та використанн€ ринку еколог≥чноњ продукц≥њ та послуг;

Ц еколог≥чне право: юридичн≥ (законодавч≥) аспекти природокористуванн€;

Ц еколог≥чна стандартизац≥€;

Ц управл≥нн€ природокористуванн€м ≥ охороною довк≥лл€: адм≥н≥стративн≥ методи природокористуванн€; орган≥зац≥€ системи управл≥нн€ у сфер≥ охорони довк≥лл€; орган≥зац≥€ мон≥торингу, еколог≥чноњ експертизи; орган≥зац≥€ еколог≥чних аспект≥в д≥€льност≥ окремих п≥дприЇмств та орган≥зац≥й ≥ т.п.;

Ц еколог≥чний мон≥торинг: спостереженн€ ≥ оц≥нка стану навколишнього середовища;

Ц еколог≥чне прогнозуванн€: розробка прогноз≥в ≥ програм розвитку рег≥он≥в, галузей та ≥нших обСЇкт≥в, з точки зору, зменшенн€ негативного впливу на навколишнЇ середовище;

Ц еколог≥чна експертиза: запоб≥ганн€ негативного впливу нововведень.

в) рад≥ац≥йна еколог≥€: вивчаЇ насл≥дки рад≥ац≥йного забрудненн€ й можлив≥ насл≥дки експлуатац≥њ обТЇкт≥в, €к≥ використовують €дерну енерг≥ю ≥ рад≥оактивн≥ речовини;

г) еколог≥€  осмосу: нова наука, €ка досл≥джуЇ забрудненн€ найближчого косм≥чного простору «емл≥, розробл€Ї методи спостереженн€ за станом довк≥лл€ в планетарному масштаб≥ та ≥нш≥.

ќкрему позиц≥ю займають нов≥ науки Уеколог≥€ культуриФУф≥лософська еколог≥€Ф, €к≥ т≥льки починають розвиватис€ ≥ €кими вони будуть поки ще важко визначити. јле €сно, що вони вивчають культуролог≥чн≥ ≥ ф≥лософськ≥ аспекти ≥снуванн€ системи Усусп≥льство-природаФ.

Ѕезумовно, що ≥снуЇ багато ≥нших класиф≥кац≥й структури еколог≥чноњ науки.

≈колог≥€ Ц наука, €ка знаходитьс€ на стику (перехрест≥) багатьох наукових напр€мк≥в. ¬она т≥сно повТ€зана з ≥ншими науками. ѕравильн≥ше було б сказати, що вона Ї конгломератом, а не системою, окремих наукових напр€мк≥в. “обто, часто звТ€зки м≥ж еколог≥чним аспектом досл≥дженн€ (напр€мком еколог≥њ) ≥ базовою наукою (з €к≥й в≥н виник) т≥сн≥ше, н≥ж м≥ж окремими галуз€ми еколог≥чноњ науки. “ак, наприклад, б≥оеколог≥€ т≥сн≥ше повТ€зана з б≥олог≥Їю, н≥ж, наприклад, з економ≥кою природокористуванн€.

јле в ц≥лому еколог≥€ сп≥впрацюЇ з блоками:

Ц природничих наук (б≥олог≥€, географ≥€, геолог≥€, ф≥зика, х≥м≥€, математика та ≥н.);

Ц сусп≥льних наук (соц≥олог≥€, економ≥ка, управл≥нн€ та ≥н.);

Ц гуман≥тарних наук (ф≥лософ≥€, ≥стор≥€, культура, психолог≥€, етика ≥ т.п.).

¬ житт≥ сусп≥льства еколог≥€ т≥льки почала визначати своЇ м≥сце. ” зах≥дному сусп≥льств≥ (розвинен≥ крањни), де р≥вень розвитку цив≥л≥зац≥њ у ц≥лому вищий, н≥ж в в≥дсталих крањнах, њњ роль набагато сильн≥ша. ”с≥ њњ напр€ми, практичне використанн€, еколог≥чна культура населенн€ розвинен≥ краще. ƒержава прид≥л€Ї б≥льшу увагу щодо вир≥шенн€ еколог≥чних проблем; на њх розвС€занн€ вид≥л€ютьс€ значн≥ кошти. ” вир≥шенн≥ будь-€ких соц≥ально-економ≥чних питань еколог≥чним аспектам прид≥л€Їтьс€ першочергова увага. ≈колог≥чний рух населенн€ характеризуЇтьс€ значним р≥внем розвитку.

” в≥дсталих крањнах, або крањнах з перех≥дною економ≥кою розвитку еколог≥њ €к науки, вир≥шенню еколог≥чних проблем прид≥л€Їтьс€ значно менша увага. Ќеможлив≥сть вид≥ленн€ великих кошт≥в стримуЇ еколог≥зац≥ю д≥€льност≥ сусп≥льства. ƒом≥нуЇ першочергов≥сть вир≥шенн€ найгостр≥ших економ≥чних ≥ соц≥альних питань. ≈колог≥€, у широкому розум≥нн≥ цього пон€тт€, в ц≥лому розвиваЇтьс€ б≥льш формально, н≥ж фактично, тобто част≥ше всього Ц за остаточним принципом. —лабо розвинене Уеколог≥чне мисленн€Ф, у тому числ≥, й на державному р≥вн≥.

1.5 ѕон€тт€ про Узагальну еколог≥юФ (б≥оеколог≥ю)

Ѕ≥оеколог≥€ вивчаЇ в≥дношенн€ орган≥зм≥в та њх системних сукупностей (окремих ≥стот, попул€ц≥й, б≥оценоз≥в ≥ т.п.) ≥ навколишнього середовища. ¬она складаЇтьс€ з:

Ц еколог≥њ особистостей (окремих живих орган≥зм≥в, ≥стот одного б≥олог≥чного виду), або аутеколог≥€;

Ц еколог≥њ попул€ц≥й (сукупностей ≥стот одного виду з сп≥льним генофондом), або попул€ц≥йна еколог≥€, демеколог≥€;

Ц еколог≥€ угруповань (сукупностей взаЇмозвТ€заних ≥ взаЇмозалежних вид≥в у межах певного життЇвого простору), або еколог≥€ б≥оценоз≥в (б≥огеоценоз≥в), синеколог≥€.

—укупн≥сть живих орган≥зм≥в р≥зних вид≥в прийн€то називати б≥отою, а середовище њх ≥снуванн€ б≥отопом. –азом це створюЇ б≥огеоценоз (сукупн≥сть орган≥зм≥в р≥зних вид≥в на певн≥й територ≥њ з њњ специф≥чними географ≥чними умовами, €к≥ повТ€зан≥ м≥ж собою т≥сними звТ€зками ≥ залежать один в≥д одного), або екосистему. ≈косистеми можуть бути р≥зними за розм≥рами Ц в≥д макромолекули (з њњ середовищем проживанн€) до б≥осфери (екосистеми планетарного масштабу). “аким чином, загальну еколог≥ю визначають також €к науку про б≥огеоценози (б≥оценолог≥ю), або вченн€ про екосистеми, у тому числ≥, б≥осферу (б≥осферолог≥ю).

” вивченн≥ екосистем найважлив≥шим Ї досл≥дженн€ взаЇмозвТ€зк≥в м≥ж елементами б≥осистеми ≥ чинниками навколишнього середовища. “ому значна увага прид≥л€Їтьс€ визначенню б≥отичних фактор≥в (тобто впливу на жив≥ орган≥зми ≥нших живих ≥стот) ≥ аб≥отичних фактор≥в (тобто впливу на жив≥ орган≥зми та њх сукупност≥ елемент≥в неживоњ природи Ц географ≥чних чинник≥в: температурного режиму, вологост≥, €кост≥ ірунт≥в ≥ т.п.). ¬ид≥л€ють також антропогенн≥ (або техногенн≥) фактори (вплив на жив≥ орган≥зми господарськоњ та ≥ншоњ д≥€льност≥ людей).

Ќайб≥льше теоретичне ≥ методолог≥чне значенн€ дл€ розвитку еколог≥њ мало вченн€ про б≥осферу, головним досл≥дником €коњ вважають ¬. ¬ернадського. —учасне пон€тт€ про б≥осферу, включаЇ в себе так≥ аспекти (за ћ. –еймерсом):

Ц нижн€ частина атмосфери, ус€ г≥дросфера ≥ верхн€ частина л≥тосфери «емл≥, €ка населена живими орган≥змами Ц Уобласть ≥снуванн€ живоњ речовиниФ (¬. ¬ернадський);

Ц активна оболонка земл≥, в €к≥й сукупн≥сть д≥€льност≥ живих орган≥зм≥в ви€вл€Їтьс€ €к геох≥м≥чний фактор планетарного масштабу;

Ц найб≥льша (глобальна) екосистема «емл≥ Ц область системноњ взаЇмод≥њ живоњ ≥ неживоњ речовини на планет≥;

Ц складна ≥Їрарх≥€ екосистем.

¬.≤.¬ернадський (1863-1945 рр.) за своЇю осв≥тою (зак≥нчив природниче в≥дд≥ленн€ ф≥зико-математичного факультету ѕетербурзького ун≥верситету) ≥ науковими ≥нтересами починав своњ досл≥дженн€ у сфер≥ географ≥њ, геолог≥њ, геох≥м≥њ. ÷е дозволило йому ви€вити основний ланцюжок взаЇмозвТ€зку ≥ взаЇмод≥њ м≥ж елементами живоњ ≥ неживоњ природи Ц кругооб≥г речовин ≥ енерг≥њ, €кий Ї основою ≥снуванн€ екосистем будь €кого рангу (в≥д м≥кро - до макрор≥вн€). ÷е було головним кроком у п≥зн≥шому визначенн≥ пон€тт€ б≥осфери. ќдного цього було б достатньо дл€ того, щоб ≥мТ€ ¬. ¬ернадського стало в≥домим всьому св≥тов≥. ¬ернадський ¬. також вперше визначив людину з њњ господарською д≥€льн≥стю, €к геолог≥чну силу планетарного розм≥ру, тобто в≥н показав що антропогенний вплив на природу не менш сильний, н≥ж глобальн≥ природн≥ процеси. ÷е п≥дтверджують й сучасн≥ данн≥, що наведен≥ у таблиц≥ 1.1.

“аблиц€ 1. 1

—п≥вв≥дношенн€ м≥ж окремими компонентами пов≥тр€ природного ≥ промислового походженн€ (тон на р≥к) *

 омпоненти ѕоходженн€
ѕриродне ≤ндустр≥альне
ќзон 2 109 Ќезначне
ƒвоокис вуглецю 7 109 1,5 1010
ќкис вуглецю Ц 2 108
—≥рчаний газ 1,42 108 7,3 107
—полуки азоту 1,4 109 1,5 107
«ависл≥ речовини (770-2200) 106 (960-2615) 106

* “опчиев ј.√. √еоэкологи€. Ц ќдесса: јстропринт, 1996. Ц —.138.

 

ѕод≥бний науковий п≥дх≥д показав, що локальн≥ процеси можуть мати глобальне значенн€, ≥ тим самим Ц неможлив≥сть вир≥шенн€ еколог≥чних проблем у межах одного рег≥ону, крањни, або групи сус≥дн≥х крањн. ÷ей революц≥йний внесок в еколог≥чну науку став основою сучасноњ глобальноњ еколог≥чноњ концепц≥њ розвитку людства. ¬≥н також дозволив виокремити нову сферу (оболонку) земноњ кул≥, €ку прийн€то називати антропосферою, або техносферою ≥ €ка за своњми розм≥рами б≥льша н≥ж б≥осфера (охоплюЇ нижч≥ шари л≥тосфери ≥ ближн≥й космос, €к≥ не вход€ть в склад б≥осфери). ѕ≥д техносферою розум≥ють усю сукупн≥сть обТЇкт≥в людськоњ д≥€льност≥ ≥ зм≥нен≥ (антропогенн≥) ландшафти (природн≥ комплекси).

Ќайважлив≥шим результатом науковоњ д≥€льност≥ ¬. ¬ернадського стало вченн€ про У ноосферу Ф Ц сферу людськоњ д≥€льност≥, що охоплюЇ географ≥чну оболонку, б≥осферу ≥ техносферу. јле суттЇво значенн€ ноосфери, за ¬. ¬ернадським, Ї ще б≥льш глибоким. ¬≥н вважав УноосферуФ €к нову гармон≥йну сферу взаЇмод≥њ людини ≥ природи. “обто, под≥бним п≥дходом в≥н визначив сучасне ≥ майбутнЇ завданн€ людства: необх≥дн≥сть переходу в≥д техносфери (в €к≥й антропогенний вплив маЇ б≥льш негативн≥, н≥ж позитивн≥ насл≥дки) до ноосфери (в €к≥й взаЇмов≥дносини м≥ж д≥€льн≥стю людини ≥ природними процесами стають б≥льш ефективними, рац≥ональними). Ќауков≥ розробки ¬. ¬ернадського Ї фундаментальними положенн€ми сучасноњ еколог≥чноњ науки.

ѕрикладна еколог≥чна наука у пор≥вн€нн≥ з загальною еколог≥Їю (б≥оеколог≥Їю) ще не дос€гнула так≥й стад≥њ розвитку, дл€ €к≥й характерна строга (структуризована ≥ лог≥чно побудована) система знань. ѕо сут≥ б≥льш≥сть прикладних еколог≥чних наук знаходитьс€ у стад≥њ формуванн€ ≥ Ї скупченн€м окремих наукових категор≥й ≥ концепц≥й, що слабо повТ€зан≥ м≥ж собою. ќсобливо це характерно дл€ найнов≥ших еколог≥чних наук, наприклад, соц≥оеколог≥њ, економ≥ки природокористуванн€ та ≥нших. јле њх розвиток дозвол€Ї знаходити б≥льш-менш ефективн≥ методи вир≥шенн€ окремих конкретних проблем ≥ завдань. „асто пошук шл€х≥в вир≥шенн€ маЇ емп≥ричний характер, тобто зд≥йснюЇтьс€ методом спроб ≥ помилок, що в свою чергу призводить до зростанн€ економ≥чних витрат сусп≥льства. “аким чином, головним напр€мком розвитку сучасних прикладних аспект≥в еколог≥њ Ї пошук б≥льш над≥йних економ≥чно ефективних, науково обірунтованих метод≥в вир≥шенн€ конкретних завдань рац≥онального природокористуванн€, охорони природи ≥ забезпеченн≥ еколог≥чноњ безпеки.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1549 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

ƒаже страх см€гчаетс€ привычкой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

719 - | 582 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.066 с.