Класифікація країн за рівнем доходу, прийнята Світовим банком

Одним з найважливіших методів класифікації країн у світовій економіці є об'єднання їх у групи за показником ВНП на душу населення. Цей економічний параметр прийнятий головним критерієм Світового банку для економічного аналізу та формування власної економічної політики. Зокрема, зарахування будь-якої країни до тієї чи іншої групи даної класифікації дає їй можливість отримувати за необхідності пільгові кредити від Світового банку (і не лише від нього) або безкоштовну допомогу від розвинених країн та міжнародних організацій.

За рівнем доходу кожна економіка поділяється на: економіку з низьким доходом, середнім доходом (який може бути нижчим за середній та вищим за середній) та економіку з високим доходом.

1. Країни з низьким доходом – держави, у яких ВНП на душу населення становить 725 дол. США або менше.

2. Країни з середнім доходом, які діляться на:

а) країни з низьким середнім доходом – держави з ВНП на душу населення у межах від 726 до 2 895 дол. США;

б) країни з високим середнім доходом – держави, в яких ВНП на душу населення – 28 96– 8 995 дол. США.

3. Країни з високим доходом – держави, в яких ВНП на душу населення становить 8 995 дол. США і вище.

Більшість країн з високим рівнем доходу – це індустріальні, промислово розвинені країни. У свою чергу, переважна більшість країн, що розвиваються, має низькі доходи на душу населення (за винятком держав-членів ОПЕК і групи НІК).

Класифікуючи країни за ступенем відкритості світовому ринку, за основний критерій Світовий банк звичайно приймає частку експорту у ВНП. Економіка будь-якої країни умовно вважається закритою, якщо частка експорту у ВНП становить менше ніж 10 % (на 1994 р.). Для країн з відносно відкритою економікою показник експорту у ВНП має перевищувати 35 %.

 

 

 

 

Рис. 3.53. Класифікація країн за рівнем доходу

 

Міжнародний поділ праці був тим об'єднувальним елементом, який створив систему світового господарства як сукупність взаємопов'язаних міжнародним обміном національних господарств, що виступають його підсистемами. Вихід торговельних зв'язків за межі національних кордонів, тобто інтернаціоналізація сфери обігу (товарної стадії руху капіталу), і нині залишається загальною активною тенденцією для усіх країн світу, які прагнуть отримати економічну вигоду від міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі. Але сьогодні торговельні зв'язки і валютно-кредитні відносини, обслуговують їх, між країнами утворюють лише первинний рівень цілісності міжнародних відносин.

 

7.2. Характеристика розвинених країн

 

Австралія (Австралійський Союз) – держава у Південній півкулі Землі на австралійському материку і острові Тасманія. До складу Австралійського Союзу входять також невеликі прилеглі острови, острови Норфолк і Лорд-Хау в Тихому океані, Кокосові острови в Індійському та інші. Площа Австралійського Союзу – 7 682 тис. км², населення – 19 млн. осіб у 2001 р. (10 млн. осіб у 1959 р.). Австралія – індустріально-аграрна країна з високим рівнем розвитку ринкової економіки і високим науково-технічним потенціалом. Країна має багаті природні ресурси, ще не цілком досліджені. Основні галузі: хімічна, гірнича, електротехнічна, гідроенергетична, сталеплавильна, харчова, текстильна та легка промисловість, машинобудування.

Австрія (офіційна назва – Австрійська Республіка) – держава в Центральній Європі. Площа – 84 тис. км², населення – 8,15 млн. осіб. Австрія – одна з найбільш розвинених держав Європи. Основні галузі економіки: машинобудування (транспортне, сільськогосподарське, електротехнічне), металургійна, харчова, текстильна, хімічна, електрична, паперова, гірнича, виробництво алюмінію, туризм. Понад 20 % промислової продукції створюється в держсекторі (металургійні та гірничодобувні галузі, енергетика). Третина обсягу промислового виробництва припадає на державний сектор економіки. Незважаючи на гористу місцевість, використання сучасних методів землеробства дає Австрії можливість забезпечувати продуктами 3/4 потреб внутрішнього ринку. У країні виробляють майже всі види сільськогосподарської продукції.

Бельгія (офіційна назва – Королівство Бельгія) – держава у Західній Європі. Площа – 30,5 тис. км², населення – 14,5 млн. осіб. Високорозвинена ндустріальна країна. З корисних копалин промислове значення мають поклади кам’яного вугілля, фосфоритів, каолінів, будматеріалів. Основні галузі економіки: інжиніринг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна та нафтова, скляна.

Ватикан (офіційна назва – держава-місто Ватикан) розташований у західній частині Риму. Є центром Католицької Церкви і резиденцією її глави – Папи Римського. Площа території – 0,44 тис. км² (найменша держава світу). Чисельність населення – 890 осіб. У Ватикані немає ні інфраструктури, ні видобувної промисловості, ні заводів, ні фабрик. Але ця крихітна держава володіє величезними капіталами. Святому Престолу належать акції багатьох компаній в електронній, хімічній, текстильній, харчовій галузях промисловості по всьому світу.

Великобританія (Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії) – економічно розвинута індустріальна європейська країна. Населення – 60 млн. осіб. Територія 244,9 тис. км². Переважно розвинута чорна та кольорова металургія, машинобудування, транспортна промисловість, переробна та хімічна промисловість. Міцний флот.

Греція (Грецька Республіка) – держава в Європі на півдні Балканського півострова і прилеглих отровах Егейського та Іонічного морів. Площа 131,94 тис. км². Чисельність населення – 10,5 млн. осіб. Індустріально-аграрна держава із середнім рівнем розвитку виробництва. Основні галузі промисловості: текстильна (домінує), хімічна, нафтохімічна, туризм, харчова та тютюнова, гірнича, паперова, цементна, металовиробна. Розвиваються електротехніка, деякі види машинобудування, виробництво будматеріалів. Експорт: сировина (боксити, нікель, марганець), сільгосппродукти (тютюн, текстиль, оливкова олія, овочі, фрукти, консервовані продукти, зернові).

Данія (офіційна назва – Королівство Данія) – конституційна монархія, розташована у північно-західній частині Європи. До складу Королівства Данія на правах автономії входять також Фарерські острови і найбільший у світі острів Гренландія. Площа території країни – 43 тис. км². Крім цього, площа автономії Фарерських островів – 1,4 тис. км², Гренландії – 2,176 млн. км². Населення власне Данії – 5,43 млн. осіб, Гренландії – 56,9 тис. осіб, Фарерських островів – 48,1 тис. осіб. Жодна точка метрополії не віддалена від моря на відстань понад 52 км. Головне природне багатство – нафта, газ та виплекана руками селян земля, 2/3 якої має аграрне застосування, 11 % – лісове, решта – поселення та озера. Основою добробуту є промисловість (75 % вартості експорту) та м`ясо-молочне тваринництво (90 % вартості аграрної продукції). Експорт: м'ясо, молочні продукти, яйця, риба, шкурки норки, запчастини до автомобілів і літаків; текстиль, хімікати, електроустаткування.

Ізраїль розташований на Близькому Сході в західній частині Азії на узбережжі Середземного моря. Територія – 14,1 тис. км². Населення – 6,5 млн. осіб. Індустріально-аграрна країна. Із сировинних ресурсів має лише хімічні солі Мертвого моря і фосфати. Державна політика в галузі розвитку високих технологій, підвищення рівня освіти приносить результати. Незаперечною є перевага Ізраїлю на світовій арені у таких галузях як військові технології, обробка алмазів і виробництво діамантів, використання сонячної енергії, генної інженерії в сільському господарстві.

Ісландія (Республіка Ісландія), держава та однойменний острів у Північній Атлантиці, рорзташована на південь від полярного кола між Гренландією і Норвегією. Найбільш західна європейська країна із найпівнічнішою столицею світу. Займає площу 103 тис. км². Населення 276,4 тис. осіб. Економіка Ісландії значною мірою заснована на рибальстві і переробці риби (30 % валового національного продукту). Діють могутні рибоконсервні підприємства. Крім того, промисловість країни виробляє алюміній, азотні добрива, цемент, будматеріали. Наявне рибальське суднобудування, текстильне і шкіряно-взуттєве виробництво. Сільськогосподарські землі складають 23 % території країни (луки і пасовища). Головний напрямок – вівчарство. Розведення також великої рогатої худоби. Вирощування картоплі, у теплицях – овочів.

Іспанія (Королівство Іспанія) – держава у південно-західній частині Європи. Площа 504,75 тис. км². Населення 40 млн. осіб. Розвинена індустріально-аграрна країна. За обсягом промислової продукції в кінці ХХ ст. вона посідала п’яте місце в Європі і восьме – у світі. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, метолообробна, хімічна, суднобудівна, машинобудівна, туристична.

Італія (офіційна назва – Італійська Республіка) – держава на півдні Європи, в Середземномор'ї. Площа 301,23 тис. км². Населення 56,59 млн. осіб. Високорозвинена індустріально-аграрна країна, яка за обсягом промислового виробництва на межі ХХ–ХХІ ст. входить до числа 10 найбільш розвинених країн світу. Основні галузі промисловості: машинобудівна, текстильна і швейна, залізо- і сталеливарна, хімічна, харчова, моторобудівна, туристична. Найважливіший сектор економіки Італії – обробна промисловість.

Канада – країна у Північній Америці. Населення 31,27 млн. осіб. Територія 9,97 млн. км². Високорозвинута індустріально-аграрна країна, яка відіграє лідируючу роль з виробництва нікелю, калійних солей, асбесту, цинку, срібла, свинцю, міді. Експорт: обладнання, папір, пшениця, ячмінь, овес, льон, тютюн, рапс, заморожена риба.

Німеччина (Федеративна Республіка Німеччина) – держава у центрі Європи, площа якої дорівнює 356 тис. км². Населення – 81,3 млн. осіб. Природно-ресурсний потенціал країни доволі вичерпаний. Головним багатством Німеччини є кам'яне та буре вугілля. Є також великі запаси калійних солей. Промислове значення мають поклади будівельних матеріалів. Економіка країни сучасна і всебічно збалансована. Країна має потужний промисловий потенціал, але її позиції у сфері новітніх технологій дещо слабкіші відносно інших країн “великої сімки”. Сучасна Німеччина має розвинуту електроенергетику, що працює на власних та імпортованих енергоносіях. Серед галузей обробної промисловості найбільш розвинуті машинобудування та хімія. Структура промислової продукції: 1/3 продукції промислового призначення, 1/3 машин і 1/3 товарів широкого вжитку.

Нова Зеландія – країна в південній частині Тихого океану на південному сході від Австралії. Територія 268,7 тис. км², населення 4 млн. осіб. Індустріально-аграрна країна з високорозвиненим сільським господарством. Основні галузі промисловості: харчова, легка, деревообробна та паперова, чорна та кольорова металургія, машинобудівна, текстильна, нафтохімічна, виробництво транспортного обладнання; виробництво і ремонт електротехнічного і механічного обладнання; меблева, поліграфічна промисловість і видавнича справа.

Норвегія (Королівство Норвегія) – держава у Північній Європі, в західній частині Скандинавського півострова. Площа 385,2 тис. км², населення 4,5 млн. осіб. Високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: нафтова і газова, харчова, кораблебудівна, паперова, металургійна, хімічна, текстильна та легка промисловість, гірнича, рибна.

ПАР (Південно-Африканська Республіка) – держава на Півдні Африки. Площа – 1,2 млн. км². Населення 43,9 млн. осіб. Міського населення 53 %. Це індустріально-аграрна країна з високим рівнем розвитку господарства і вважається єдиною на Африканському континенті економічно розвинутою. На її частку припадає 2/3 промислової продукції, 4/5 виплавлення сталі всієї Африки, розвивається атомна енергетика. Країна багата на мінеральні ресурси – алмази, золото, платину, залізну руду, уран, вугілля, природний газ. Розвинута військова промисловість, а також металообробна, машинобудівна, харчова, хімічна галузі, землеробство і тваринництво, вирощують зернові, цукор, фрукти. ПАР посідає одне з перших місць у світі за видобутком золота, платини, хромітів, марганцевих руд, сурми, алмазів. Золото, мінеральна та сільськогосподарська сировина, гірниче обладнання, алмази та інші метали становлять основу експорту.

Португалія (офіційна назва – Португальська Республіка) – держава у південо-західній частині Європи. Територія країни – 92 тис. км². Населення 10,8 млн. осіб. Індустріально-аграрна країна. Основні галузі: текстильна та легка промисловість, деревообробна та паперова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, гірнича, рибна, виноробна. У промисловості переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, близько 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни. Розвинута нафтохімічна і гірничовидобувна промисловість.

США – високорозвинена індустріальна країна. Площа 9 629 тис. км², населення 290 млн. осіб. Для її господарства характерний комплексний розвиток усіх сучасних виробництв, їх величезні розміри, новітня техніка, технології і організація праці, високий освітній рівень населення. Майже 2/3 зайнятих працюють у нематеріальній сфері (послуги, торгівля і харчування, фінанси, управління), 0,6 % – у добувній, 19 % – в обробній промисловості, 6 % – у будівництві, 6 % – на транспорті, у зв'язку і в комунальному господарстві, 2,7 % – у сільському господарстві, лісорозробках і рибальстві. Такий розподіл трудових ресурсів є прогресивним і відповідає сучасним вимогам. Потоки нафти і природного газу спрямовані в Приозер'я і на атлантичне узбережжя Півночі. Транспортування газу здійснюється трубопроводами, нафти і нафтопродуктів – трубопроводами та морем. Головний залізорудний басейн розташований біля озера Верхнього. Уран і руди кольорових металів добувають у Кордильєрах, фосфорити – у Флориді, калійні солі – в штаті Нью-Мексико. США посідають перше місце у світі за вартістю мінеральної сировини, яку добувають самі, і водночас – перше місце як її імпортер. Це пояснюється як величезними потребами, так і бажанням і можливістю одержати дешеву продукцію з інших країн і заощадити свої ресурси. Так, видобуток нафти в США дорівнює 400 млн. т на рік, а імпорт нафти і нафтопродуктів – понад 200 млн. т. Toбто імпортують 1/3 того, що споживають. Обробна промисловість – основа матеріального виробництва США, представлена всіма сучасними галузями. Значну роль відіграють також харчова, хімічна, поліграфічна, паперова, металургійна, швейна промисловість та виготовлення виробів із пластмаси. Сільське господарство США виробляє продукцію для власних потреб і на експорт.

Туреччина (Турецька Республіка) – аграрно-промислова країна у Північно-Західній Азії. Населення 68,6 млн. осіб. Територія – 779,5 тис. км². Основна частина території (97 %) розташована в Азії і тільки 3 % – у Європі. На території Туреччини нараховується понад 100 видів корисних копалин. Країна має у своєму розпорядженні численні види рудної, гірничо-хімічної, паливно-енергетичної сировини. У першу чергу слід назвати хромові, вольфрамові, мідні руди, борати, мармур, азбест, сірку та ін. На долю Туреччини припадає 25 % загальносвітового запасу ртуті. Країна має величезні паливно-енергетичні ресурси – нафту, уран, буре та кам'яне вугілля. Спостерігається значна залежність від іноземних монополій. У Туреччині розвивається текстильна промисловість, харчосмакова, металургійна, хімічна, видобувна, нафтопереробна і машинобудівна. Найбільш розвинутими галузями є гірничодобувна, металургійна, нафтова, харчова, будівельна. У сільському господарстві вирощують тютюн, зернові, бобові, цитрусові. Розвинуте тваринництво. Розвинута та суттєво поширюється туристична індустрія.

Фінляндія (офіційна назва – Фінляндська Республіка) – держава у Північній Європі. Територія 338,1 тис. км². Населення 5,2 млн. осіб. Високорозвинена індустріально-аграрна країна. Провідні галузі промисловості: металургійна, машинобудівна (суднобудівна, електронне обладнання та ін.), целюлозно-паперова, деревообробна, чорна та кольорова металургія, хімічна, текстильна, швейна, харчова. Основні природні багатства країни – ліс (близько 65 % всієї території) і руди металів (мідні, цинкові, нікелеві та ін.).

Франція (офіційна назва – Французька Республіка) – держава на заході Європи. Територія – 551,6 тис. км², населення 60,1 млн. осіб. Це високорозвинена індустріально-аграрна країна. За розмірами ВВП і обсягом промислового виробництва посідає одне з провідних місць у західному світі (разом із США, ФРН, Великобританією та ін.). Провідна галузь промисловості – машинобудування. Розвинуті авто-, судно-, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна. Експортне значення належить виробництву текстилю, одягу, галантереї, харчовій промисловості і виноробству.

Швейцарія (офіційна назва – Швейцарська Конфедерація) є однією з найрозвиненіших і багатших країн світу. Територія 41,3 тис. км². Населення 7,2 млн. осіб. Високорозвинута індустріальна країна з інтенсивним високопродуктивним сільським господарством і майже повною відсутністю будь-яких корисних копалини. За підрахунками західних економістів, вона входить до першої десятки країн світу за рівнем конкурентоспроможності економіки. Швейцарська економіка тісно пов'язана із зовнішнім світом, перш за все з країнами ЄС, тисячами ниток виробничої кооперації і зовнішньоторговельних операцій. Близько 80–85 % товарообігу Швейцарії припадає на країни ЄС. Через Швейцарію транзитом проходить понад 50 % усіх вантажів з північної частини Західної Європи на південь і у зворотному напрямі. Швейцарія – один з найважливіших банківських і фінансових центрів світу. На швейцарські банки припадає 35–40 % світового управління власністю і майном приватних і юридичних осіб.

Швеція (офіційна назва – Королівство Швеція), розташована в Північній Європі. Площа 450 тис. км². Населення 9,2 млн. осіб. Швеція – високорозвинена індустріальна країна з інтенсивним сільським господарством, за рівнем якості життя посідає одне з перших місць в світі. Провідні галузі промисловості: гірнича (мідна), чорна та кольорова металургія, машинобудівна, хімічна, легка і харчова, цементна, деревообробна та паперова.

Японія – високорозвинута індустріально-аграрна держава Східної Азії. Територія 377,8 тис. км². Населення 127,4 млн. осіб. За загальним обсягом промислового виробництва Японія є світовим лідером. Японія суттєво залежить від імпорту сировини та палива. На промисловість припадає 38 %, на послуги 60 % та на сільське господарство 2 % ВВП.

 

7.3. Характеристика країн з перехідною економікою

 

Азербайджан (офіційна назва – Азербайджанська Республіка). Площа території – 86,6 тис. км². Чисельність населення – понад 8,1 млн. осіб. Членство в міжнародних організаціях – ООН, Рада Європи, ОБСЄ, СНД, Організація Ісламська Конференція, Організація економічного співробітництва, Організація Чорноморського економічного співробітництва, ЄБРР, Світовий банк, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФЧХіЧП), Інтерпол, Міжнародний олімпійський комітет тощо. Крім того, існує Угода про партнерство і співробітництво Азербайджану з Європейським Союзом від 1996 року. Основними галузями господарства є нафтодобувна, нафтопереробна промисловість і сільське господарство.

Білорусь (Республіка Білорусія) – держава у східній Європі, що утворилася внаслідок розпаду СРСР у 1991 році. Площа території складає 207,6 тис. км². Загальне населення країни складає 10,3 млн. осіб. Індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: тракторна, металообробна, машинобудівна, торфорозробна, велосипедна, виробництво добрив, телевізійна.

Вірменія (офіційна назва – Республіка Вірменія). Площа території – 29,8 тис. км². Населення – 3,8 млн. осіб. Членство у міжнародних організаціях – МБРР, МВФ, МФЧХ, ОБСЄ, ООН, РЄ, СНД. Провідними галузями є хімічна і нафтохімічна (мінеральні добрива, синтетичний каучук, шини), машинобудування (у тому числі хімічне і нафтове, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, приладо- і верстатобудування, судноремонт), чорна й кольорова металургія, текстильна, харчова промисловість.

Грузія розташована в центральній і західній частині Південного Кавказу. Територія країни – 69,7 тис. км². Чисельність населення – 5,4 млн. осіб. Грузія активно працює з багатьма міжнародними організаціями. У 1999 р. стала повноправним членом Ради Європи і СОТ. Була ініціатором розширення ГУАМ (за рахунок Узбекистану). Країна тісно співпрацює з ООН та ОБСЄ, активно розвиває стосунки з НАТО. Існують незначні поклади корисних копалин, велике значення має сільське господарство та харчова промисловість.

Естонія – площа – 45,1 тис. км². Населення – 1,5 млн. осіб. З мінеральних ресурсів країна має потужні поклади горючих сланців, місцеве значення мають запаси фосфоритів, торфу, будівельних матеріалів. Господарство країни спеціалізується на видобутку та переробці сланцю, електроенергетиці, кваліфікованому машинобудуванні (радіо-, електротехніка, приладобудування), рибній, молочній, м'ясній, текстильній, трикотажній галузях промисловості. Сільське господарство має тваринницький напрям і спеціалізується на молочно-м'ясному й племінному скотарстві, беконному свинарстві. Завдяки виходу до моря у країні добре розвинуте океанське риболовство і рибна промисловість – вона є однією з експортних галузей Естонії.

Китай – (Китайська Народна Республіка, КНР). Населення 1,3 млрд. осіб. Територія 9,6 млн. км². Аграрно-індустріальна країна в Азії. Наприкінці ХХ ст. Китай забезпечив власне населення продуктами харчування. Зараз це країна, яка починає стрімко підвищувати національну економіку. Тут пропорційно розвинуті майже усі галузі, сільське господарство та сфера послуг. Зростає частка експорту товарів та продуктів харчування.

Куба (Республіка Куба) – держава у Вест-Індії на найбільшому однойменному острові Куба в Карибському морі. Площа 111 тис. км². Населення складає близько 11,2 млн. осіб. Економіка Куби – одна з найбільш націоналізованих в світі. Роль ринку в країні мінімальна, оскільки розподіл засобів і проміжних товарів проводиться плануючими органами, а більшість споживчих товарів розподіляється централізовано через систему нормування. Куба – аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: цукрова, нафтова, харчова, тютюнова, текстильна, хімічна, паперова, деревообробна, нікелева, цементна, сільськогосподарська машинобудівна.

Латвія – площа – 63,7 тис. км², населення – 2,6 млн. осіб. Латвійська республіка розташована на узбережжі Балтійського моря, має незамерзаючі порти (Рига, Вентспілс, Лієпая) і протягом останнього сторіччя відігравала роль західних “воріт” для зовнішньоекономічної діяльності своїх східних сусідів – Росії й Білорусі. Промисловість концентрується у великих портових містах. Галузями спеціалізації є: електротехніка і радіоелектроніка, приладобудування, транспортне (вагони, мікроавтобуси) машинобудування, деревообробка, трикотажна, фармацевтична, рибна, м'ясо-молочна галузі промисловості. Спеціалізація сільського господарства – молочне скотарство та беконне свинарство. У рослинництві переважає вирощування технічних культур (льон, цукрові буряки). До галузей спеціалізації можна віднести й розвинутий транспортний комплекс – морський та залізничний.

Литва – площа – 65,2 тис. км², населення – 3,7 млн. осіб. Господарство Литви спеціалізується на таких галузях промисловості як електро- і радіотехніка, приладо- та верстатобудування. На узбережжі Балтійського моря добувають бурштин. Традиційно розвинуті харчова, особливо рибна, та легка промисловість. Серед країн регіону Литва вирізняється потужним агропромисловим комплексом. Розвиткові сільського господарства сприяють кращі агрокліматичні умови. Також розвинуте зернове господарство, вирощування технічних культур (льону, цукрових буряків) і картоплі. Потреби сільського господарства в мінеральних добривах задовольняє місцева промисловість.

Молдова (Республіка Молдова) – держава у Східній Європі. Площа 33,7 тис. км². Населення 4,298 млн. осіб. Аграрно-індустріальна країна. На частку промисловості припадає близько 60 %. У структурі споживання паливно-енергетичних ресурсів (нафта, вугілля, природний газ і продукти їх переробки) близько 80 %. Основні галузі промисловості: харчова, сільськогосподарське машинобудування, хімічна, текстильна, деревообробна, металургійна.

Польща (Республіка Польща) – держава у Центральній Європі. Входить до складу Європейського союзу. Населення – 38,5 млн. осіб. Територія 312,7 тис. км². Це індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: машинобудівна, металургійна, гірнича (вугільна, сірчана та ін.), хімічна, кораблебудівна, харчова, текстильна та легка промисловість. Експорт: паливо (сировина і напівфабрикати), верстати і машини, промислове і транспортне обладнання, одяг і господарські товари.

Росія – має значний економічний потенціал, що становить майже 60 % колишнього економічного потенціалу СРСР. У своєму розвитку господарство країни спирається на власну добре розвинену сировинну базу. На території Росії концентрується 9/10 запасів вугілля і торфу, близько 3/4 горючих сланців, майже 3/4 гідроресурсів та 2/3 залізної руди й понад 9/10 запасів деревини країн колишнього СРСР. Міжгалузеві комплекси забезпечують Росії відповідне місце в міжнародному та регіональному поділі праці, хоч останнім часом її економіка зазнала значного спаду. У промисловостіпереважають галузі важкої індустрії, яка спирається на потужну паливно-енергетичну базу. За оцінками спеціалістів, на Росію припадає 36 % світових запасів природного газу. На власній сировинній базі розвивається й металургійна промисловість. У Росії розвинена чорна та кольорова металургія. Машинобудування є однією з провідних галузей промисловості Росії. Воно має багатогалузевий динамічний характер, віддзеркалюючи в своїй структурі зміни потреб господарства країни. Машинобудуванню властива глибока спеціалізація та широке кооперування виробництва. Росія – значний виробник зерна, м'яса, масла, інших видів сільськогосподарської продукції, посідає за обсягами цієї продукції друге – четверте місце у світі. Транспорт Росії відіграє надзвичайно важливу роль, забезпечуючи регіональні та галузеві зв'язки.

Угорщина (Угорська Республіка) – держава у Центально-Східній Європі. Населення 10,1 млн. осіб. Площа 93 тис. км². Індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, металургійна, конструкційних матеріалів, харчова, текстильна, хімічна (особливо фармацевтична), моторобудівна.

Україна – держава у Центрально-Східній Європі, розташована у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Населення складає 46,5 млн. осіб. Територія 603,7 тис. км². Держава з розвиненою науковою та промисловою базою. Народногосподарський комплекс країни включає такі види промисловості як важке машинобудування, чорна та кольорова металургія, суднобудування, виробництво автобусів, легкових та вантажних автомобілів, тракторів та іншої сільськогосподарської техніки, тепловозів, верстатів, турбін, авіаційних двигунів та літаків, обладнання для електростанцій, нафтогазової та хімічної промисловості тощо. Крім того, Україна є потужним виробником електроенергії. Ряд галузей економіки країни вирізняється високим технологічним рівнем розвитку. Налагоджено виробництво ракетоносіїв, супутників та обладнання для дослідження космосу. Україна є значним виробником військової техніки – танків, військово-транспортних літаків, зенітно-ракетних комплексів, оптичного обладнання. Велике значення має АПК (до 30 % ВВП).

Хорватія (офіційна назва – Республіка Хорватія). Площа території держави (включаючи море) – 89,810 тис. км². Кількість населення – 4,5 млн. осіб. Основними хорватськими партнерами стали країни–члени ЄС. Провідні галузі промисловості: хімічна і пластмасова, верстатобудівна, металургійна, електронна, чавуноливарна, алюмінієва, паперова, деревообробна, будівельна, текстильна, кораблебудівна, нафтова, харчова, виноробна, туристична. У сільськогосподарському секторі країни вирощується: пшениця, жито, цукрові буряки, насіння соняшника, люцерна, маслини, цитрусові, виноград, різноманітні овочеві культури. Розвинуте домашнє тваринництво, яке дає молочні продукти.

Чехія (офіційна назва – Чеська Республіка) – держава на сході Центральної Європи. Площа– 78,9 тис. км². Населення 10,3 млн. осіб. Індустріально-аграрна країна, яка має обмежену паливно-енергетичну і мінерально-сировинну базу. Найбільш значні запаси вугілля. Провідні галузі промисловості: паливно-енергетична, чорна металургія, машинобудівна, вугільна, хімічна, легка і харчова.

 

7.4. Характеристика країн, що розвиваються

 

Алжир (Алжирська Народна Демократична Республіка Аль-Джумхурія аль-Джазаірія Демократія аш-Шаабія) – країна на півночі Африки. Площа 2 382 тис. км². Населення 29,9 млн. осіб. Аграрна країна з розвинутою гірничодобувною промисловістю. Одна з найбільших і найрозвинутіших країн Африки. Основні галузі економіки: нафтова та газова, легка промисловість, гірнича, електроенергетична, нафтохімічна, харчова.

Аргентина (Аргентинська Республіка) – країна в Південній Америці. Площа 2 780 тис. км². Населення 36,9 млн. осіб. Сучасна Аргентина – індустріально-аграрна країна, має значні поклади нафти, свинцевих, цинкових, вольфрамових, залізних, мідних, уранових руд та ін. Основні галузі економіки: харчова, автомобільна, текстильна, хімічна та нафтохімічна, металургійна.

Афганістан (офіційна назва – Ісламська Держава Афганістан). Площа території – 652,2 тис. км². Населення – 24,3 млн. осіб. Членство у міжнародних організаціях – ООН (з 19 листопада 1946 р.), Рух Неприєднання, Організація Ісламської Конференції – ОІК (з 1969 р.), Азіатський банк розвитку, Азійсько-Тихоокеанський Центр об'єднаного сільськогосподарського розвитку (CIRDAP), МБРР, МВФ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (МФЧХіЧП). В Афганістані є запаси нафти, природного газу, кам'яного вугілля, поклади мідних, залізних, берилієвих, марганцевих, свинцево-цинкових та олов’яних руд. Частка зайнятих у сільському господарстві – 70 % всіх зайнятих країни (у промисловості – 15 %, у сфері послуг – також 15 %).

Бангладеш (офіційна назва Народна Республіка Бангладеш) – держава в Південній Азії, утворена на місці колишньої пакистанської провінції Східний Пакистан. Площа– 148 тис. км². Чисельність населення 136 млн. осіб. Дві третини працездатного населення були зайняті в землеробстві і близько 30 % валового внутрішнього продукту створювалося в сільському господарстві. Однак країна хронічно страждає від нестачі продовольства. До числа важливих ресурсів, на які спирається національна економіка, належать чайні плантації, родовища природного газу, нафти, кам'яного вугілля, торфу, вапняку й експлуатація гідроенергії.

Бенін (Республіка Бенін), країна на заході Африки. Площа – 112,6 тис. км². Населення – 8,5 млн. осіб. Бенін – аграрна країна. Найважливіші продовольчі культури – кукурудза, маніок і ямс, а на півночі – просо і сорго. Найважливіщою товарною культурою є олійна пальма, яка з 1970-х років вирощується на крупних плантаціях. У багатьох північних районах широко культивується бавовник, тоді як на півдні він має локальне розповсюдження. У ряді районів Беніну, особливо на півночі, розводять овець і кіз, велику рогату худобу і свійську птицю. У лагунах на півдні країни розвинене рибальство.

Болівія (Республіка Болівія) – держава в центральній частині Південної Америки. Площа 1 млн. км². Населення – 9,8 млн. осіб. Болівія багата на природні ресурси (передусім олово, нафта, природний газ; також є цинк, сурма, вольфрам, срібло, свинець, мідь, золото), але висока витратність виробництва, нестача інвестицій, проблеми з внутрішнім транспортом і відсутність виходу до моря обмежують її розвиток. Болівія залишається однією з найбідніших країн Південної Америки. Промисловий сектор зріс, починаючи з 1950-х років, але залишається невеликим, незважаючи на деякі переваги від членства Болівії в Андській групі (регіональній торговельній організації). І всеж, такі історично сформовані галузі як обробка мінералів (включаючи очищення нафти), сільськогосподарських продуктів продовжують домінувати у болівійській промисловості.

Бразилія (Федеративна Республіка Бразилія) – найкрупніша держава в Південній Америці. Площа – 8,5 млн. км². Населення – 174,6 млн. осіб. Завдяки високому рівню розвитку сільського господарства, добувної та виробничої промисловості і сектора послуг, а також великій кількості працездатного населення, за рівнем ВВП (ППС) Бразилія значно перевищує будь-яку іншу країну Латинської Америки, будучи основною економікою у МЕРКОСУР. Зараз країна розширює свою присутність на світових ринках. Головні експортні вироби включають авіаційну техніку, каву, транспортні засоби, сою, залізну руду, помаранчевий сік, сталь, тканини, взуття, електроапаратуру та цукор. Згідно з Міжнародним валютним фондом і Світовим банком, Бразилія має дев'яту за розміром економіку в світі (за паритетом купівельної спроможності). Економіка Бразилії дуже різноманітна зі значними варіаціями між регіонами. Найбільш розвинена промисловість сконцентрована на півдні та на південному сході. Північний схід – найбідніший регіон Бразилії, але зараз він починає залучати нові інвестиції. Країна має найрозвиненіший промисловий сектор у Латинській Америці, який складає третину її ВВП. Бразилія виробляє дуже різноманітну продукцію, від автомобілів, сталі та нафтопродуктів до комп'ютерів, літаків і споживчих товарів. Після підвищення економічної стабільності, забезпеченої Plano Real, бразильські і багатонаціональні бізнес-структури активно інвестують у нове обладнання і технології, велика частка яких закуповується у північно-американських підприємств. Бразилія також має розвинений різноманітний сектор послуг. Протягом початку 1990-х банківський сектор досяг 16 % ВВП. Хоча бразильська банківська система зараз активно реформується, вона забезпечує місцеві підприємства широким рядом послуг і привертає численних нових учасників, зокрема фінансові фірми зі США. Фондові біржі Сан-Паулу та Ріо-де-Жанейро зараз піддаються значній консолідації.

Буркіна́-Фасо́ – держава у Західній Африці. Площа – 274,2 тис. км². Населення – 2 млн. осіб. Буркіна-Фасо – аграрна країна з частково розвиненим гірничим сектором. У сільському господарстві зайнято понад 80 % працездатного населення, а частка цієї галузі в національному виробництві становить 34 %. Основні галузі промисловості: гірнича (золото, ртуть, марганець, нікель та ін.), текстильна.

Венесуела (Боліварська Республіка Венесуела) – країна на півночі Південної Америки. Площа – 9,1 тис. км². Населення 23,242 млн. осіб. Аграрно-промислова країна з розвинутою нафтодобувною промисловістю. Основні галузі: нафтова, залізорудна, конструкційних матеріалів, харчова, текстильна, сталеливарна, алюмінієва, моторобудівна. У 1990-х роках на частку аграрного сектора припадало лише близько 5 % ВВП, обробну промисловість – 22 % ВВП, решта пов'язана з нафтовидобутком, залізними рудами, золотом тощо. Венесуела повністю забезпечує себе нафтою і природним газом; вона має також у своєму розпорядженні великі запаси кам'яного вугілля і гідроенергетичні ресурси.

В'єтнам (Соціалістична Республіка В'єтнам) – країна у Південно-Східній Азії. Населення 79,7 млн. осіб. Територія 331,7 тис. км². Має централізовану економіку з державною власністю. Основа країни – сільське господарство, де працює до 70 % працездатного населення. Експорт – нафта та рис.

Екваторіальна Гвінея (Республіка Екваторіальна Гвінея) – країна на західному узбережжі екваторіальної частини Африки. Населення 485 тис. осіб. Територія 28,1 тис. км². До останніх десятиліть ХХ ст. основу економіки країни складали какао-боби, кава і деревина. У 1984 р. на шельфі поблизу Малабо були виявлені родовища нафти. У країні розвинене рибальство. Основні статті експорту – деревина, нафта, какао і кава. Значна частина цієї продукції, як і раніше, експортується до Франції та Іспанії.

Ефіопія (Народна Демократична Республіка Ефіопія, раніше називалася Абіссінія), держава на сході Африки. Площа 1,2 млн. км². Населення 47,7 млн. осіб. Аграрна країна. Серед провідних галузей промисловості – хімічна, нафтопереробна, харчова, текстильна, металообробна, цементна. Транспорт головним чином автомобільний, морський, частково – залізничний.

Єгипет (Арабська Республіка Єгипет) – держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії. Площа країни 1001,45 тис. км². Населення – 82 млн. осіб. Єгипет – аграрно-індустріальна країна. Економіка – змішаного типу при сильному державному секторі. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, туристична, хімічна, нафтова, конструкційних матеріалів, цементна.

Індія (офіційна назва – Республіка Індія). Площа території – 3 287,3 тис. км². Кількість населення – 1,1 млрд. осіб. Членство в міжнародних організаціях – ООН, Рух неприєднання, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна організація космічного зв'язку “Інтерсупутник", Всесвітня продовольча програма, МОП, SAARC, МБРР, МАР тощо. За роки незалежного розвитку Індія пройшла шлях від відсталої аграрної країни, яка ледве забезпечувала внутрішні потреби у продовольстві, до сучасної аграрно-індустріальної, з розвинутими промисловістю, торгівлею і товарно-грошовими відносинами. Сільське господарство забезпечує роботою близько 64 % населення, становить 25 % валового національного доходу i близько 18 % загального обсягу експорту країни.

Індонезія (Республіка Індонезія) – держава у Південно-Східній Азії. Площа 1919,4 тис. км². Населення 234,9 млн. осіб. Аграрно-індустріальна країна. Головна галузь промисловості – добування нафти та газу, олова, вугілля, бокситів, руд, золота, срібла, солі. Експорт сільськогосподарських культур: каучуконоси, кокосова пальма, чай, кава, тютюн, какао, хна, цукрова тростина.

Ірак (офіційна назва – Республіка Ірак) – розташований на північному сході Аравійського півострова. Територія – 438 тис. км². Населення – 22,2 млн. осіб. У надрах Іраку залягають багаторудні і нерудні корисні копалини. Провідне місце серед них посідають величезні запаси нафти, природного газу, сірки, фосфатів, твердих бітумів та асфальту. Ірак – аграрно-індустріальна країна. Доходи від експорту нафти – основа її економічного розвитку і здійснення соціально-економічних перетворень. Високорозвинуті такі галузі промисловості як нафтодобувна, нафтопереробна, газова, цементна, металургійна, електроенергетична, машинобудівна та ін. В обробній промисловості велика увага приділяється розвитку імпортозамінних та експортоорієнтованих виробництв.

Іран – велика багатонаціональна держава з населенням близько 26 млн. осіб і площею 1 648 тис. км² – поступається в Азії лише Китаю, Індії, Індонезії і Саудівській Аравії. Основні природні ресурси – нафта, руда, вугілля та інші корисні копалини. Основні галузі промисловості – нафтохімічна, текстильна, виробництво цементу і будівельних матеріалів, харчова, металургійна.

Кенія (Республіка Кенія) – держава у Східній Африці. Площа 582,6 тис. км². Населення 29,2 млн. осіб. Аграрна країна, що розвивається, в економіці якої, крім сільського господарства, все більшу роль починають відігравати обробна промисловість і туризм. Експорт: кава, чай, нафтопродукти, консервовані ананаси, цемент.

Колумбія (Республіка Колумбія) – країна у Південній Америці. Населення 42,9 млн. осіб. Територія 1 141 млн. км². Аграрно-індустріальна країна. Основні галузі промисловості: текстильна, харчова, нафтова, хімічна, цементна, гірнича. Транспорт: залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Протягом більшої частини ХХ ст. основу колумбійської економіки складало сільське господарство, головна стаття легального експорту – кава. Однак в останні десятиріччя роль сільського господарства знижується, у 1996 р. його частка – 20 % ВВП. Колумбія експортує сільськогосподарську продукцію і майже повністю задовольняє власні потреби в харчових продуктах і сировині для текстильної промисловості. Обробна промисловість складає 19 % ВВП, сектор послуг – до 51 %.

Конго (Демократична Республіка Конго) – держава в Центральній Африці. Площа 2,3 млн. км². Населення 56,6 млн. осіб. Це аграрна країна з розвинутою гірничодобувною промисловістю. Експорт міді, кобальту, цинку, срібла, золота, олова, алмазів. Із сільськогосподарських культур: олійна пальма, кава, какао.

Лівія (Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахірія) – країна на півночі Африки. Площа 1 759,5 тис. км². Населення – 5 млн. осіб. Основні галузі промисловості: нафтодобувна та нафтопереробна, харчова, текстильна, цементна, металургійна. Найбільшу частку валової промислової продукції дає нафтодобувна та нафтопереробна промисловість.

Мадагаскар (Республіка Мадагаскар) – це держава, що цілком займає острів Мадагаскар і декілька прилеглих дрібних островів в Індійському океані. Площа 587 тис. км². Населення 16,58 млн. осіб. Основна галузь економіки – сільське господарство. Слабо розвинена гірничодобувна промисловість (видобування графіту, напівкоштовних каменів, слюди і хрому). Розвиваються паперова, деревообробна, шкіряна, меблева, пивоварна, тютюнова і текстильна промисловість. Є великий нафтопереробний завод, заводи з виробництва сільськогосподарських машин, мінеральних добрив і цементу, ліків, мила і скла.

Мексика (Мексиканські Сполучені Штати). Площа 1 972,55 тис. км². Населення 98,8 млн. осіб. Індустріально-аграрна країна. Основні галузі економіки: харчова, тютюнова, хімічна, сталеплавильна, нафтова, гірнича, текстильна та легка промисловість, моторобудівна, туризм. Експорт: срібло, золото, свинець, уран, нафта, природний газ, вироби ремесел, риба, молюски, фрукти й овочі, бавовна, верстати.

Нігер (Республіка Нігер) – країна на заході Африки. Площа 1 186 тис. км². Населення – 13,9 млн. осіб. Аграрна країна, понад 90 % населення зайнято в сільському господарстві. Основні галузі економіки: цементна, хімічна, гірнича, харчова, текстильна та легка промисловість. Транспорт – автомобільний. Нігер базується на сільському господарстві і видобутку урану. Транспортна система в Нігері розвинена слабко, що ускладнює зовнішню торгівлю.

Нігерія (Федеративна Республіка Нігерія) – країна на заході Африки. Площа 923,8 тис. км². Населення – 133 млн. осіб. Нігерія – аграрна країна з розвиненою нафтодобувною промисловістю. Основні галузі економіки: гірнича (в т. ч. нафтова), деревообробна, текстильна та легка промисловість, хімічна, конструктивних матеріалів, сталеливарна.

Об'єднані Арабські Емірати – країна, розташована у східній частині Аравійського півострова, біля узбережжя Перської та Оманської заток. Площа території – 82,9 тис. км². Кількість населення – 2,4 млн. осіб. Членство у міжнародних організаціях – ООН, СОТ, Ліга арабських держав (ЛАД), МБРР, МВФ, ОПЕК, МФЧХіЧП. Важливими галузями економіки ОАЕ, крім видобутку нафти й газу, є обробна промисловість, нафтопереробна, суднобудівна і судноремонтна, рибальство, землеробство і кочове скотарство. У структурі ВВП зростає питома вага промисловості. Крім нафтопродуктів, країна виробляє сталь, алюміній, добрива, цемент, пластмасу, верстати й одяг.

Пакистан – держава у північній частині південноазійського субконтиненту. Територія – 807 тис. км². Населення – понад 143 млн. осіб. Пакистан – член ООН, ГАТТ/СОТ, МОП, МВФ, ВООЗ. В умовах незалежності Пакистан досяг певних успіхів в економічному розвитку, однак все ще залишається слабко розвиненою аграрною країною з багатоукладним господарством.

Перу (Республіка Перу) – країна в Південній Америці. Площа – 1 285 тис. км²Населення 24,8 млн. осіб. Аграрно-промислова країна. Основні галузі: гірничорудна, нафтова, рибна, текстильна та легка промисловість, харчова, цементна, металургійна, кораблебудівна. Експорт: кока, кава, вовна альпаки та лами; рибні продукти; свинець (найбільший виробник у Південній Америці), мідь, залізо, нафта.

Судан (Демократична Республіка Судан) – найбільша країна на північному сході Африки, на півдні від Єгипту, на узбережжі Червоного моря. Площа 2 505,8 тис. км². Населення – 37 млн. осіб. Основу економіки Судану становить сільське господарство, орієнтоване на вирощування бавовнику. Добробут країни залежить від цін на бавовну на світовому ринку. До розгортання громадянської війни наприкінці 1980-х років Судан майже повністю забезпечував себе продовольством. Крім бавовни, експортуються арахіс, гуміарабік, кунжут і просо. Інші товарні культури – цукрова тростина, кава й фініки.

Сьєрра-Леоне (Республіка Сьєрра-Леоне) – держава у Західній Африці. Площа 71,74 тис. км². Населення 4,9 млн. осіб. Аграрна країна з розвиненою гірничодобувною промисловістю. У сільському господарстві і видобувній промисловості в кінці ХХ ст. задіяно 70 % працюючих. Основні галузі промисловості: гірнича (алмази, боксити, рутил), нафтопереробна, деревообробна.

Чад (Республіка Чад) – країна в центрі Північної Африки. Площа 1,3 млн. км². Населення 8,39 млн. осіб. Слаборозвинена аграрна країна. Здійснюється видобуток соди з озера Чад, кочове і напівкочове скотарство. Існують текстильні та підприємства з переробки сільськогосподарської сировини. Вирощують бавовну, фінікову пальму, арахіс, рис, сорго, просо тощо. Експорт: бавовна, жива худоба, шкіра, м'ясо.

Чилі (Республіка Чилі) – країна в Південній Америці. Площа 756,95 км². Населення 14,8 млн. осіб. Відносно розвинена країна Південної Америки. Найбільш розвинений автомобільний, морський, залізничний транспорт. Зовнішньоторговельний оборот забезпечується на 90 % морським транспортом. Провідні галузі промисловості: гірнича (мідь та мінерали), чорна та кольорова металургія, машинобудівна, хімічна, легка і харчова, цементна, деревообробна та паперова промисловість.

 

ЗАКЛЮЧНа частина

Розвиток економічних, політичних і соціальних відносин в Україні суттєво залежить від змін у світовому господарстві. Перехід до ринкових умов господарювання, вільної конкуренції та залучення країни до інтеграційних процесів вимагає раціонального використання різноманітного інструментарію, узгодженого не тільки на макрорівні управління країною, а й зі змінами на мегарівні. Пглиблення глобалізації економіки, бурхливий розвиток НТП, трансформація міжнародних економічних відносин формують нову реалію, за якою деякі явища, котрим ще декілька десятків років приділялася незначна увага, починають відігравати помітну роль. Дослідженню одного з таких явищ – регіональній економіці – присвячено цю працю.

При написанні навчального посібника автори насамперед ставили за мету узагальнити розрізнені здобутки видатних вітчизняних і зарубіжних дослідників, які з різних кутів зору вивчали питання регіональної економіки, щоб створити цілісну картину науково-методичних основ даної академічної дисципліни. Для цього комплексно розглянуто питання організації регіональної економіки у різних аспектах наукового бачення.

Так, у першому розділі “Регіональна економіка України” визначено: предмет, методи і завдання дисципліни; закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів; основи економічного районування та територіальної організації господарства; роль регіону у системі територіального поділу праці; сутність, мету і завдання регіональної економічної політики; механізм реалізації регіональної економічної політики; структуру і трансформацію вітчизняного господарського комплексу ринкових умовах; природний та трудоресурсний потенціал; міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення; демографічну та міграційну ситуацію, ринок праці, природні та соціально-економічні системи; стан і перспективи розвитку економіки регіонів; міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграцію в європейські та інші світові структури; фактори сталого розвитку продуктивних сил.

У другому розділі “Екологія” розглянуто: наукові засади раціонального природокористування; екологічний моніторинг і систему екологічної інформації; економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища; економічну і соціальну ефективність природоохоронної діяльності; світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.

У третьому розділі “Регіональний аспект розвитку світової економіки” досліджено: систему світової економіки; регіональний розподіл світових природних ресурсів; виробничо-галузеву структуру розміщення продуктивних сил; регіональну характеристику трудових ресурсів; регіональне переміщення капіталу; регіональні аспекти міжнародного поділу праці; участь окремих регіонів у світовому господарстві.

Питання для перевірки рівня засвоєння матеріалу