Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќ—ќ. “≈ћј 1. –озвиток соц≥ал≥зац≥њ €к науки




ќсновн≥ у€вленн€ про соц≥ал≥зац≥ю. —оц≥ал≥зац≥€ €к наукова ≥ навчальна проблема. ћ≥сце курсу в систем≥ педагог≥чноњ осв≥ти та його зв'€зок з ≥ншими навчальними дисципл≥нами. ¬изначенн€ соц≥ал≥зац≥њ €к складного ≥ тривалого процесу взаЇмод≥њ людини ≥ сусп≥льства.

–озвиток соц≥ал≥зац≥њ €к науки в ≥сторичному аспект≥. ¬ченн€ ‘. √≥дд≥нгса, “. “арда, “. ѕарсонса, „.  ул≥, ƒж. ћ≥да. –озвиток погл€д≥в на соц≥ал≥зац≥ю у рад€нському та пострад€нському простор≥.

—п≥вв≥дношенн€ пон€ть Дсоц≥ал≥зац≥€", Двихованн€", Дрозвиток".

—оц≥альна педагог≥ка Ц галузь педагог≥ки, €ка вивчаЇ особливост≥ орган≥зац≥њ соц≥ального вихованн€, вплив на розвиток особистост≥ р≥зних фактор≥в соц≥ального середовища. Ћюдина повноц≥нно ≥снувати в сучасному св≥т≥ може т≥льки в умовах соц≥ально прийн€тноњ соц≥ал≥зац≥њ.

—оц≥ал≥зац≥€ - процес, €кий, з одного боку, передбачаЇ засвоЇнн€ ≥ндив≥дом соц≥ального досв≥ду, адаптац≥ю до соц≥ального середовища, засвоЇнн€ його традиц≥й, норм ≥ ц≥нностей, а з другого Ц це процес активноњ д≥€льност≥, включенн€ в соц≥альне середовище. ѕри цьому ≥ндив≥д, оволод≥ваючи новими рол€ми ≥ правилами, набуваЇ водночас здатност≥ створити щось нове.

«м≥ст соц≥ал≥зац≥њ пол€гаЇ у формуванн≥ ≥ндив≥дуальност≥, ≥ндив≥дуальний досв≥д кожноњ особистост≥ Ї ун≥кальним ≥ неповторним.

ќсобист≥сть та сусп≥льство Ц основн≥ пон€тт€ соц≥ал≥зац≥њ. Ћюдина у сусп≥льств≥, людина у соц≥альному середовищ≥, соц≥альна справедлив≥сть та захист людини Ц њњ головн≥ питанн€.

—уть особистост≥ повТ€зана ≥з здатн≥стю людини д≥€ти в≥льно, самост≥йно та в≥дпов≥дально, тобто виходити за меж≥ статусно-рольових обмежень та нормативних розпор€джень. ћ≥сце людини в соц≥альному житт≥ може бути задане, продиктоване волею та обставинами. ќдночасно це ж м≥сце у житт≥ повинно бути вибране, знайдене, завойоване людиною самою, за њњ власною волею ≥ в≥льно усв≥домленим вибором. ” такому випадку варто говорити про виб≥р людиною позиц≥њ в житт≥, про њњ особист≥сне самовираженн€, а позиц≥ю можна вважати найб≥льш ц≥л≥сною характеристикою людини €к особистост≥. ќсобист≥сть в такому аспект≥ Ц це людина, що в≥льно, самост≥йно ≥ в≥дпов≥дально визначаЇ своЇ м≥сце в житт≥, сусп≥льств≥, культур≥. ќтже, особист≥сть Ц це ц≥лком соц≥окультурне утворенн€, субТЇкт, що в≥льно визначивс€ та виробив свою позиц≥ю у простор≥ культури ≥ в час≥ ≥стор≥њ.

—оц≥ал≥зац≥€ Ц це двосторонн≥й взаЇмообумовлений процес взаЇмод≥њ людини й соц≥ального середовища, €кий передбачаЇ њњ включенн€ в систему сусп≥льних в≥дносин €к шл€хом засвоЇнн€ соц≥ального досв≥ду, так ≥ самост≥йного в≥дтворенн€ цих в≥дносин, у ход≥ €ких формуЇтьс€ ун≥кальна, неповторна особист≥сть.

–озвиток Ц це реал≥зац≥€ ≥манентних(внутр≥шньо властивих) задатк≥в, властивостей людини. –озвиток людини у взаЇмод≥њ ≥ п≥д впливом оточуючого середовища у найзагальн≥шому вигл€д≥ можна визначити €к процес та результат його соц≥ал≥зац≥њ, тобто засвоЇнн€ та в≥дтворенн€ культурних ц≥нностей та соц≥альних норм, набутт€ знань про сусп≥льство та про себе, розвиток соц≥альних навичок та ум≥нь, а також саморозвиток та самореал≥зац≥€ у тому сусп≥льств≥, в €кому в≥н живе.

¬ихованн€ Ц д≥€льн≥сть з метою передач≥ новим покол≥нн€м сусп≥льно-≥сторичного досв≥ду: планом≥рний ≥ ц≥леспр€мований вплив на св≥дом≥сть ≥ повед≥нку людини з метою формуванн€ в≥дпов≥дних установок, пон€ть, принцип≥в, ц≥нн≥сних ор≥Їнтац≥й, що забезпечують необх≥дн≥ умови дл€ њњ розвитку, п≥дготовки до сусп≥льного житт€ ≥ трудовоњ д≥€льност≥. (ѕсихологи€. —ловарь/ ѕод общ. ред. ј.¬.ѕетровского, ћ.√.ярошевского. Ц ћ.: ѕолитиздат. 1990. Ц —.65.)

¬ихованн€ Ц це процес розвитку людини п≥д час його соц≥ал≥зац≥, що в≥дносно соц≥ально контролюЇтьс€.

¬ихованн€ образно можна визначити €к мистецтво передбачати те, що не можна в≥двернути та зменшувати негативний ефект, того, що трапилос€. (ј.¬.ћудрик).

¬ гуманитарные науки термин Ђсоциализаци€ї пришел из политэкономии, где его первоначальным значением было Ђобобществлениеї земли. јмериканский социолог ‘. √.√иддингс в 1887 г. в книге Ђ“еори€ социализацииї употребил его в значении, близком к современному, - Ђрозвиток социальной природы или характера индивида, подготовка человека к социальной жизниї.

” соц≥альн≥й педагог≥ц≥ особист≥сть розгл€даЇтьс€ €к обТЇкт вихованн€, вивчаютьс€ процеси розвитку та впливу на них оточуючого середовища, в≥ков≥ особливост≥ особистост≥, процес навчанн€ та вихованн€ ≥ т.д.

Ѕагаточисленн≥ сучасн≥ концепц≥њ передбачають два п≥дходи, €к≥ розр≥зн€ютьс€ м≥ж собою розум≥нн€м рол≥ самоњ людини у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ.

ѕерший п≥дх≥д базуЇтьс€ на пасивн≥й позиц≥њ людини у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ, а саму соц≥ал≥зац≥ю розгл€даЇ €к процес його адаптац≥њ к сусп≥льству, €ке формуЇ кожного члена у в≥дпов≥дност≥ до притаманноњ йому культур≥. ÷ей п≥дх≥д можна назвати суб'Їкт Ц об'Їктним (—усп≥льство Ц суб'Їкт впливу, а людина Ц його об'Ї кт).

ѕрихильники другого п≥дходу виход€ть з того, що людина активно приймаЇ участь у процес≥ соц≥ал≥зац≥њ ≥ не т≥льки адаптуЇтьс€ до сусп≥льства, але й впливаЇ на своњ життЇв≥ обставини й на самого себе.

—оц≥ал≥зац≥€ Ц р≥зноб≥чне ≥ поступове входженн€ ≥ндив≥да в обТЇктивний св≥т сусп≥льства чи окрему його ланку. “ому њњ потр≥бно розгл€дати €к систему р≥зних стад≥й. ” цьому контекст≥ вид≥л€ють первинну (п≥дготовчу) ≥ вторинну (активну) соц≥ал≥зац≥ю. «агалом третина життЇвого шл€ху людини припадаЇ на п≥дготовчий ≥ дв≥ третини - на активний пер≥од соц≥ал≥зац≥њ.

” первинну (п≥дготовчу) соц≥ал≥зац≥ю ≥ндив≥д входить у дитинств≥. ¬торинна (активна) соц≥ал≥зац≥€ Ц наступний процес, що дозвол€Ї вже соц≥ал≥зованому ≥ндив≥ду (з певним багажем у€влень, переконань) входити в нов≥ сектори соц≥уму.

ѕервинна соц≥ал≥зац≥€ найб≥льш важлива дл€ ≥ндив≥да. јдже дл€ дитини "конструюЇтьс€ " св≥т з його ц≥нност€ми, нормами, €к≥ вона ще не може повною м≥рою критично осмислити.

‘азами п≥дготовчого пер≥оду Ї:

- здатн≥сть задовольн€ти власн≥ потреби засобами мови;

- ≥нтер≥оризац≥€ (ум≥нн€ керувати собою, сприймати й виконувати власн≥ накази, подоланн€ ситуативних пот€г≥в ≥ про€в≥в вол≥);

- ви€вленн€ зд≥бностей у р≥зних сферах;

- зародженн€ соц≥огенних потреб, формуванн€ св≥тогл€дних ор≥Їнтир≥в.

” активному пер≥од≥ соц≥ал≥зац≥њ в≥дбуваЇтьс€ просуванн€ сходинками статусу у процес≥ реал≥зац≥њ соц≥огенних потреб. √оловна особлив≥сть даного пер≥оду пол€гаЇ у можливост€х будувати сусп≥льство, удосконалюючи його соц≥альн≥ ≥нституц≥њ.

¬ид≥л€ють родинну, рольову, економ≥чну, пол≥тичну, рел≥г≥йну, культурницьку, гендерну, профес≥йну та ≥нш≥ соц≥ал≥зац≥њ.

—оц≥ал≥зац≥€ в≥дбуваЇтьс€:

- у процес≥ стих≥йноњ взаЇмод≥њ людини з сусп≥льством та стих≥йного впливу на нього обставин житт€;

- у процес≥ впливу з боку держави на обставини житт€ тих чи ≥нших категор≥й людей;

- у процес≥ ц≥леспр€мованого створенн€ умов дл€ розвитку людини, тобто вихованн€;

- у процес≥ саморозвитку, самовихованн€ людини.

ќтже, ми можемо визначити р≥вн≥ соц≥ал≥зац≥њ:

- стих≥йна соц≥ал≥зац≥€ Ц в≥дбуваЇтьс€ внасл≥док впливу на особист≥сть обТЇктивних обставин житт€ (соц≥ально-економ≥чних та соц≥окультурних реал≥й сусп≥льства);

- в≥дносно соц≥ально керована соц≥ал≥зац≥€ Ц про€вл€Їтьс€ через вжитт€ державою певних економ≥чних, законодавчих заход≥в дл€ вир≥шенн€ своњх проблем, що впливають на життЇвий шл€х тих чи ≥нших груп;

- в≥дносно соц≥ально контролююча (вихованн€) Ц ц≥леспр€моване створенн€ сусп≥льством умов дл€ розвитку потенц≥йних можливостей особистост≥, формуванн€ у нењ певних €костей;

- св≥дома самозм≥на людини Ц про€вл€Їтьс€ €к самобуд≥вництво чи саморуйнуванн€.

” сучасн≥й соц≥альн≥й педагог≥ц≥ соц≥ал≥зац≥ю розгл€дають, з одного боку, €к процес ≥нтеграц≥њ, п≥д час €кого ≥ндив≥д ≥з певними б≥олог≥чними задатками набуваЇ €костей, необх≥дних йому дл€ життЇд≥€льност≥ в сусп≥льств≥, аз ≥ншого, €к процес формуванн€, розвитку ≥ становленн€ особистост≥ п≥д впливом навчанн€, вихованн€ та засвоЇнн€ елемент≥в культури, норм, ц≥нностей ≥ соц≥альних ролей, €к≥ Ї сутн≥сними дл€ цього сусп≥льства та певних соц≥альних сп≥льностей (¬.ћ. √алузинський). ” њњ основ≥ вбачають Ђнабутт€ людською ≥стотою психолог≥чного статусу сусп≥льного ≥ндив≥да, введенн€ його в активне сусп≥льне житт€ й засвоЇнн€ ним основноњ системи духовних ц≥нностейї (ћолодь ≥ дозв≥лл€ / ќ. ¬. Ѕезпалько, ј.…. апська, ¬.“. уЇвда,  .¬.ўербакова. -  ., 1994. - —.4.).

—утн≥сть соц≥ал≥зац≥њ пол€гаЇ у поЇднанн≥ пристосуванн€ та уособленн€ людини в умовах конкретного сусп≥льства. ѕристосуванн€ (соц≥альна адаптац≥€) Ц процес ≥ результат зустр≥чноњ активност≥ субТЇкта соц≥ального середовища. јдаптац≥€ передбачаЇ узгодженн€ вимог та оч≥кувань соц≥ального середовища по в≥дношенню до людини з њњ установками та соц≥альною повед≥нкою; узгодженн€ оц≥нок та прит€зань людини з њњ можливост€ми ≥ з реал≥€ми соц≥ального середовища. “обто, адаптац≥€ Ц це процес та результат становленн€ ≥ндив≥да соц≥альною ≥стотою.

‘орми адаптац≥њ:

Ј акомодац≥€ Ц повне п≥дпор€дкуванн€ вимогам середовища без њхнього критичного анал≥зу;

Ј конформ≥зм Ц вимушене п≥дпор€дкуванн€ вимогам середовища;

Ј асим≥л€ц≥€ Ц св≥доме ≥ добров≥льне прийн€тт€ норм та ц≥нностей середовища на основ≥ особист≥сноњ сол≥дарност≥ з ними.

¬иди соц≥альноњ адаптац≥њ:

Ј активна, коли ≥ндив≥д прагне активно взаЇмод≥€ти з середовищем, впливати на його розвиток та вдосконаленн€;

Ј пасивна, коли ≥ндив≥д не прагне до зм≥н оточуючоњ д≥йсност≥, пасивно приймаЇ ≥снуючи норми, способи д≥€льност≥.

”особленн€ Ц процес автоном≥зац≥њ людини у сусп≥льств≥. –езультат цього процесу Ц потреба людини мати власн≥ погл€ди (ц≥нн≥сна автоном≥€), власн≥ привТ€заност≥ (емоц≥йна автоном≥€), потреба людини самост≥йно вир≥шувати особист≥ питанн€, здатн≥сть протисто€ти тим життЇвим ситуац≥€м, €к≥ заважають њњ самозм≥н≥, самовизначенню, самореал≥зац≥њ, самоствердженню (повед≥нкова автоном≥€). “обто, уособленн€ Ц це процес ≥ результат становленн€ людськоњ ≥ндив≥дуальност≥. ≈фективна соц≥ал≥зац≥€ передбачаЇ певний баланс адаптац≥њ та уособленн€.

—.ѕальчевський процес соц≥ал≥зац≥њ под≥л€Ї на два взаЇмопов'€заних етапи Ч адаптац≥ю та ≥нтернал≥зац≥ю. ѕерший ≥з них передбачаЇ пристосуванн€ людини до навколишнього сусп≥льного середовища, другий - засвоЇнн€ та привласненн€ людиною знань, норм певного сусп≥льства, що стають складовими елементами самосв≥домост≥ њњ особистост≥.

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2016-11-18; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 731 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сли президенты не могут делать этого со своими женами, они делают это со своими странами © »осиф Ѕродский
==> читать все изречени€...

743 - | 679 -


© 2015-2023 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.017 с.