Додаток 1
ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ
| Філософ | Тези соціологічного знання |
| Демокріт (460—370 рр. до н. е.) | · Вирізняє два види пізнання навколишнього світу: чуттєві органи і мислення. · Концепція походження і розвитку людини через еволюцію матерії. · Порядність вимагає підкорення закону, владі й тим, хто має розумову перевагу. · Кожна людина має набиратися мудрості, бо вона не так дається природно, як сумлінним навчанням. · Суспільство виникає в лоні природи, людина наслідує природу. · Потреба — учителька життя, люди розвиваються саме завдяки прагненню задовольнити свої потреби |
| Геракліт (520—460 рр. до н. е.) | · Залежно від співвідношення в людях здорового глузду та потреб, вони поділяються на тих, у поведінці яких розум панує над потребами, і тих, хто є рабами своїх потреб |
| Платон (427—347 рр. до н. е.) | · Кожній людині притаманні розум, афекти, пристрасті, проте їх співвідношення у кожної людини різне. Перемога розуму над пристрастями досягається здебільшого навчанням і вихованням. · Головне зло суспільства — людський егоїзм, що породжується комерціоналізацією людських відносин. · Коли людина не може побороти свої пристрасті, то необхідними стають держава та закон. · Ідеальний тип держави — це такий, за якого узгоджується особиста доброчесність із суспільною справедливістю. · Найвищий щабель у структурі суспільства мають посідати верстви людей, у діях яких домінує розум, розсудливість. · У суспільстві діє закон гармонійного розмаїття праці, згідно з яким розмаїттю потреб людей відповідає розмаїття схильностей до праці і розмаїття видів праці. · Спеціалізація праці є необхідною умовою поліпшення якості продукту праці |
| Арістотель (384—322 рр. до н. е.) | · Сенс життя людини — в досягненні вищого блага через діяльність. Не самі якості роблять людину ліпшою, а їх розкриття в розумних діях. · Монархічна та аристократична форми державного устрою є правильними. · Спосіб життя значною мірою залежить від того, що людина розуміє під благом. · Людське життя і доброчинність — вищі цінності. · Людина — суспільна істота |
Продовження дод. 1
| Філософ | Тези соціологічного знання |
| Сократ (470—399 рр. до н. е.) | · Надзвичайне значення в житті людини має уміння спілкуватися. · Важливо не передавати знання співрозмовникові, а допомагати самостійно дійти істини |
| Конфуцій (551—479 рр. до н. е.) | · Людина за своєю природою доброчесна, її псують життєві обставини, а отже, необхідно навчати людей засобів внутрішнього вдосконалення |
| Сюнь-Цзі (298—238 рр. до н. е.) | · Людина від природи недобра, і позитивних якостей може набути через виховання |
| Августин Блажений (354—430 рр.) | · Людина догоджає своєму тілу, забуваючи про ліпшу свою частину — душу. · Існує два види любові: чуттєва (від тілесного людини), що віддаляє людину від Бога, і духовна (від душі), що наближає людину до нього. · І фізична, і розумова праця є однаково цінними |
| А. Данте (1265—1321) Ф. Петрарка (1304—1374) | · Людина як особистість є цінністю. · Принципи рівності, свободи та справедливості — це норми взаємовідносин між людьми |
| Т. Мор (1478—1535) Т. Кампанелла (1568—1639) | · Соціальна рівність, братерство, взаємодопомога можливі лише за умов суспільної власності |
| Т. Гоббс (1588—1679) | · Природний стан людини проявляється в її пристрастях — суперництві, підозрілості, користолюбстві, марнотратстві. Саме пристрасті роблять людей ворогами. · Свобода — це право робити все те, що не заборонено законом |
| Н. Макіавеллі (1469—1527) | · Суспільство розвивається не за волею Бога, а за природними принципами. · Матеріальний інтерес, спрямований на примноження власності, є основним для людини, він переважає над її турботами про честь і гідність · Люди егоїстичні, більш схильні до зла, ніж до добра, яке вони роблять лише за необхідності. Тому потрібні закони для підтримки суспільного порядку. · Закони створюються правителями, від мудрості яких залежить порядок у суспільстві. Спочатку правителів вибирали з найбільш сильних і хоробрих, а пізніше — з мудрих і справедливих |
Закінчення дод. 1
| Філософ | Тези соціологічного знання |
| Ф. Бекон (1561—1626) | · Людей об’єднує справедливість, яка полягає в тім, щоб не робити іншому того, чого не бажаєш собі. · Для захисту від несправедливості потрібні закони. · Коли закони загрожують інтересам більшості, більшість їх скасовує |
| Ж. Боден (1530—1596) | · Визначальним чинником розвитку суспільства є географічне положення, яке зумовлює навіть інтелектуальні якості |
| Б. Спіноза (1632—1677) | · Необхідність у державі і законах зумовлено суперечностями між пристрастями і розумом. · Людина тоді вільна та могутня, коли керується розумом. · Свобода — це пізнання, освідомлення необхідності |
| А. Сміт (1723—1790) | · Суспільна взаємозалежність людей зумовлена поділом праці та необхідністю обміну її результатами |
| П. Гольбах (1723—1789) | · Основні природні права людини — свобода, власність, безпека. · Шлях до звільнення людей — освіта |
| К. Гельвецій (1715—1771) | · Вирішальну роль у формуванні людини відіграє навколишнє середовище. · Суспільна система має будуватися на основі природної рівності людських розумових здібностей, природної доброти людини, взаємозалежності успіхів розуму і успіхів промисловості |
Додаток 2
ОСНОВНІ ІДЕЇ ЗАХІДНОЄВРО-
ПЕЙСЬКОЇ СОЦІОЛОГІЧНОЇ НАУКИ
| Учений, роки життя, країна | Ідеї |
| О. Конт (1798—1857), Франція | · Запровадив термін «соціологія», обґрунтував необхідність виокремлення цієї науки в самостійну галузь знання, визначив її предмет (закони розвитку суспільства), структуру і методи · Уважав, що поділ праці: — є витоком існуючої підлеглості; — призводить до однобокої професіоналізації, спотворюючи особистість; — руйнує солідарність і злагоду в суспільстві |
| Г. Спенсер (1820—1903) Англія | · Суспільство подібне біологічному організму, кожний елемент його структури виконує свої функції. · Виробничі і розподільні інститути у взаємодії з іншими соціальними інститутами утворюють соціальну організацію — суспільство. · В індустріальному суспільстві індивіди існують за рахунок праці та інших видів діяльності, в яких виявляється їх підпри- ємливість |
| Ф. Райцель (1844—1904) Німеччина | · Географічне середовище має визначальний вплив на людину. Землеробам притаманна слабкість, брак мужності та завзятості; просторова залежність народу породжує традиціоналізм; степи формують дух економії |
| Г. Бокль (1821—1862) Англія | · Природні явища впливають на розвиток людини, особливості її тілесної концепції, своєрідність мислення та духовності, рівень національного багатства країни. Спостерігається залежність між ландшафтом країни та інтелектуальними і психічними якостями народу. Особливості природних умов зумовлюють підкорення людини природі в одних регіонах і природи — людині в інших. Вони впливають на зростання «розумового» фактора і розподіл «розумової» діяльності |
| У. Самнер (1840—1910) США | · Усезагальність природного відбору і боротьби за існування. · Автоматичний і незаперечний характер соціальної рево- люції |
| У. Беджгот (1826—1877) Англія | · Достеменно принцип природного відбору панує на ранній стадії розвитку людства, що виявляється в намаганні одних націй панувати над іншими |
Продовження дод. 2
| Учений, роки життя, країна | Ідеї |
| М. Гумплович (1838—1909) Австрія | · Соціологія — наука про соціальні групи та відносини між ними. · Основна характеристика міжгрупових відносин — безперервна боротьба. · Підставою для міжгрупових конфліктів є прагнення до задоволення матеріальних потреб |
| Г. Тард (1843—1904) Франція | · Суспільні процеси пояснюються дією механізму наслідування, на якому ґрунтуються людські стосунки. · Непоборне прагнення людей до наслідування є рушійною силою розвитку суспільства. · Усі явища в суспільстві відбуваються під впливом сили прикладу і наслідування звичаю, моди, покарання, навчання, виховання тощо |
| Г. Зіммель (1858—1918) Німеччина | · Предметом вивчення соціології є «чисті форми» (ідеальне, цінності), що фіксують у соціальних явищах найбільш стійкі, універсальні риси, а не емпіричне розмаїття соціальних фактів (формальна соціологія). · Соціологія насамперед є соціологічним дослідженням, вона не може вивчати все те, що підпадає під визначення «соці- альне». · На соціальну реальність, людську культуру надзвичайний вплив мають грошові відносини і поділ праці. · Відчуження праці |
| Ф. Тьонніс (1855—1936) Німеччина | · Представив соціологію як багаторівневу науку. · Науково обґрунтував поняття «прикладна соціологія» |
| Е. Дюркгейм (1858—1917) Франція | · Суспільство — соціальна реальність, що складається із сукупності соціальних фактів. · Соціологія має вивчати реальні соціальні явища (аномію, суїцид тощо), а не уявлення про них. · Головним у теорії суспільства є «соціологізм» (пояснення соціального виходячи із самого соціального). · Праця — соціальний процес інтеграції суспільства. · Економічний процес поділу праці має не лише соціальні наслідки, а й сам зумовлений соціальним станом суспільства |
| М. Вебер (1864—1920) Німеччина | · Соціологія має бути «розуміючою», вивчати сенс, який вкладає у свої дії суб’єкт. · Соціологія — наука не тільки про розуміння поведінки, а й про соціальну дію. · Поділ праці — спосіб соціально-економічної взаємодії суб’єктів; · У поділі праці переплітаються чотири фундаментальні чинники — технічний, економічний, соціальний та історичний |
Закінчення дод. 2
| Учений, роки життя, країна | Ідеї |
| К. Маркс (1864—1920) Німеччина | · Завдання вчених — не лише розтлумачити соціальну дійсність, а й змінити її революційним шляхом. · Економічні відносини — основа всіх інших відносин (політичних, правових, соціальних). · Концепція відчуження праці. · Розробка анкети |
| В. Парето (1848—1923) Італія | · Соціологія та економіка — точні науки, з них необхідно виключати елементи ідеології і політики. В їхній основі мають бути методи природничих наук і математики |
Додаток 3
ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ ІНДУСТРІАЛЬНОЇ СОЦІОЛОГІЇ
| Назва | Автор розробки | Основні ідеї |
| Удосконалення інструментарію дослідження | В. Томас (1863—1947) Ф. Знанецький (1882—1958) | Запровадження ефективних інструментів вивчення соціальної дійсності. Аналіз документів і автобіографічних даних, кількісні оцінки соціальних явищ |
| Соціально-економічна теорія | Р. Парк (1864—1944) Е. Берджесс (1886—1966) | Соціальна мобільність, соціоекономічний статус, маргінальна особистість |
| Система раціоналізації праці та управління виробництвом (менеджменту) | Ф. Тейлор (1856—1915) | Детальний аналіз трудових операцій з метою їх раціоналізації і регламентації, жорсткий контроль, диференціація обов’язків і зарплати, підбір і підготовка кадрів |
| Ощадливість робочих рухів | Ф. Джільберт (1868—1924) | Продуктивність праці залежить не тільки від самого робітника, необхідно пристосовувати до нього роботу, обладнання, інструмент |
| Адміністративна доктрина системи управління виробництвом | А. Файоль (1841—1925) | В організації виробництва вирізня- ється 6 груп функцій: адміністративні, технічні, комерційні, фінансові, охоронні, облікові. Адміністративна функція є лише однією з цих функцій, проте найскладнішою |
| Доктрина гармонії між виробництвом і споживанням | Г. Форд (1863—1947) | Виробництво породжує попит, попит підтримує виробництво. Науково-технічний прогрес — важливий стимул споживання і одночасно засіб його задоволення |
| Дванадцять принципів досягнення максимальної ефективності будь-якої людської діяльності | Г. Емерсон (1853—1931) | Чітко визначені цілі, здоровий глузд, компетентне консультування, дисципліна, справедливість, чіткий облік, диспетчеризація, нормування, винагорода досягнень, нормалізація умов, чітке викладення інструкцій |
| Головний принцип управління | Г. Черч (1866—1936) | Поєднання аналізу і синтезу |
Продовження дод. 3
| Назва | Автор розробки | Основні ідеї |
| Теорія «людських стосунків» | Е. Мейо (1880—1949) | Людина — це соціальна істота, орі- єнтована на групову поведінку. Жорстка ієрархія не сумісна з природою людини. Керівники мають орієнтуватися на людей, а потім уже на продукт їхньої діяльності. Важливі не тільки матеріальні, а й соціально-психологічні стимули |
| Групова динаміка | К. Левін (1890—1947) | Малі групи можуть бути описані як цілісні утворення. Закони, що характеризують процеси в малих групах, можна екстраполювати на динаміку розвитку великих груп |
| Мікросоціологічна концепція | Дж. Морено (1892—1974) | Приведення макроструктури у відповідність з мікроструктурою є вирішальним засобом подолання соціальних суперечностей у суспільстві |
| Система прийомів спілкування з людьми | Д. Карнегі (1888—1955) | Уміння правильно поводити себе з іншими людьми — це найважливіше з умінь для ділової людини. Освіченість — це лише вміння розв’язувати життєві ситуації. Мета освіти — не знання, а дія |
| Теорія потреб | А. Маслоу (1908—1970) | У задоволенні розмаїття потреб людей існує певна послідовність. Поведінка людини в певний момент визначається потребою, що в цей час актуалізувалася |
| Теорія «Х» та «Y» | Д. Макгрегор | Залежність стилю керівництва від стилю поведінки працівників, від конкретної ситуації |
| Теорія збагачення праці | Ф. Херцберг | Стимулювання через саму працю з використанням прагнення людини до самовираження як головного стимулу |
| Теорія соціального обміну | П. Блау | Структурні характеристики соціальних спільнот мають вплив на їх членів (індивідів); міжгрупові взаємини. Групова поведінка залежить від віку, статі, раси, соціоекономічного статусу суб’єктів |
Закінчення дод. 3
| Назва | Автор розробки | Основні ідеї |
| Теорія «постіндустріального суспільства» | Д. Белл | Всесвітня історія проходить доіндустріальну, індустріальну і постіндустріальну стадії. На кожній стадії домінує один фактор, відповідно — сільськогосподарська праця, промисловість, інформація. На останній стадії сфера послуг починає домінувати над сферою виробництва |
| Теорія «революція менеджерів» | К. Реннер | Клас капіталістів витісняється класом службовців (керівників). Група людей, які не будучи власниками капіталу, виконують управлінські функції |
| Концепції «якості життя» | Дж. Гелбрейт | Орієнтація населення на постійно зростаюче споживання, поліпшення умов існування |
Додаток 4
НАУКОВІ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКИХ СОЦІОЛОГІВ
ХІХ—початку ХХ ст.
| Автор | Зміст |
| М. Максимович(1804—1873) | · Пізнання природи і суспільства має ґрунтуватись на результатах наукового досліду «…суворо аналітичного і обережно синтетичного, а тому позитивного» |
| Д. Журавський (1810 — 1856) | · Соціальні фактори детермінують емпіричний матеріал |
| Л. Яснопольський (1813—1857) | · Завдання соціології — аналіз соціальної структури суспільства, загальних потреб і прагнень індивідів, об’єднаних у соціальні групи, тенденцій їх розвитку |
| М. Костомаров (1817—1895) | · Припущення не можуть бути істиною, якщо не під- твердяться очевидними фактами. · Суспільство має поступальний розвиток і поворот історії назад неможливий. · Закономірністю поступального розвитку суспільства є зростання свободи особи |
| П. Куліш (1819—1897) | · Теорія хуторянства: — принцип подвійності людини, двох природ, двоякого єства. Душа, «серце» людини і «зовнішнє» єство перебувають у боротьбі між собою; — хуторянське життя — життя природне, і лише воно дає можливість відкинути все зайве, непотрібне |
| О. Стронін (1826—1889) | · Будь-яке суспільство (держава, організація, сім’я) має пірамідальну будову: на вершині — активна меншість — аристократія, внизу — більшість, демократія, у середині — тимократія. Така будова потрібна не лише для руху (подібно до того, як летить зграя пташок), але і для рівноваги порядку |
| О. Козлов (1831—1901) | · Прогрес не може привести людство до щастя. · Існування щастя без його протилежності — нещастя — пуста абстракція |
| В. Антонович (1834—1908) | · Позитивне в української нації — вважати за етичне все те, що справедливо, а політичним ідеалом — правду, громадську правдивість, рівноправність, яка притаманна для українських асоціацій (чумацтва, рибальства, чабанства). · Культура не в змозі знищити природжені схильності людини, вона має сприяти їх позитивному розвитку |
| О. Потебня (1835—1891) | · Мова — механізм, який породжує мислення. Кожний акт мовлення є творчим процесом. Думка проявляється через мову |
Продовження дод. 5
| Автор | Зміст |
| В. Лесевич (1837—1905) | · Суспільні явища неминуче підпорядковані природним законам. · Методи соціологічного вивчення: спостереження, досвід, порівняння. · Галузями соціології є філософія, історія, політекономія, філософія історії. · Прогрес — прагнення до ідеалу, який виявляється у людяності. · Головним елементом прогресу є розумова діяльність, яка проходить етапи інстинкту, умоспоглядання і досвіду. · Необхідною умовою впровадження в життя результатів розумової діяльності є свобода |
| М. Хлєбніков (1840—1880) | · Людина живе в створеному нею ідеальному світі цивілізації. · Людська цивілізація не є розвитком розуму, а тільки нагромадженням знань |
| Ф. Вовк (1847—1918) | · Усі засоби для підтримання і збереження людського життя є наслідком удосконалення їх первісних форм. · Наука поступово розвивалася, починаючи від перших і випадкових спостережень первісного дикуна |
| Х. Алчевська (1841—1920) | · Методика вивчення інтересів суб’єктів діяльності на прикладі навчального процесу |
| В. Іконников (1841—1923) | · Соціальні науки вивчають людину не тільки як продукт природи, а і як витвір культури. Вони досліджують явища, що виникли внаслідок духовних прагнень людини, її здатності до цінування людських ідеалів |
| М. Драгоманов (1841—1895) | · Прогрес — якісна характеристика розвитку суспільства, в процесі якого життя людське покращується. · Першопричина прогресу — об’єктивний рух історії. · Економіка і соціальні відносини підлягають органічній еволюції, а політичні і державні форми еволюціонують від них. · Прогрес суспільних відносин — скасування неволі. · Потрібно широке використання історико-порівняльного методу в закладанні підвалин української соціології |
| П. Аландський (1844—1883) | · Люди, які живуть лише потребами дня, які не мають чіткої програми дій, не здатні до будь-якої суспільної організації, бо кожна людина думає на свій розсуд, діє так, як їй заманеться. · Для подолання розумової анархії необхідно створення позитивного, наукового знання і запровадження через виховання єдиного світогляду, практичних принципів дій та додержання їх у соціальній поведінці, трудовій діяльності |
Продовження дод. 5
| Автор | Зміст |
| М. Ковалевський (1851—1916) | · Основний соціологічний закон — закон прогресу, сутність якого у зростанні солідарності (поліпшення суспільного порядку, розвиток інститутів, позитивні соціальні зрушення тощо) |
| С. Подолинський (1850—1891) | · Причина соціальної нерівності — додаткова вартість; у тому що основний виробник працює не на себе, а на свого господаря. Спільна праця і більш або менш однакова здатність людей до суспільно необхідної праці приведе до рівномірності в користуванні нагромадженими благами |
| І. Оршанський (1851—?) | · Згідно із законом трьох стадій розумового розвитку людства вирізняються три етапи життя людини: дитинство — фетишизм, юність — метафізика, зрілість — позитивізм. · Інтелектуальний розвиток уявляється як перехід від пасивного сприйняття через апріорну дедукцію до досвідної індукції |
| В. Данилевський (1852—1939) | · Суспільне життя розвивається за біологічними законами. · Людські якості і функції вищого порядку (розум) легше піддаються спотворенню і виродженню, ніж первинні (почуття) |
| М. Грот (1852—1899) | · Причина розвитку — взаємодія, а результат його — пристосування предметів один до одного. Три типи розвитку: прогрес, регрес, інгрес. Соціальний прогрес — це низка змін, що приводять до посилення й удосконалення способів дії енергії людини у взаємодії з природою, до зростання задоволення і зменшення страждань |
| І. Франко (1856—1916) | · Соціологія має як пізнавальне, так і практичне значення. Вона виступає як одна з форм просвітництва народу, допомагає йому зрозуміти свої інтереси і мету. · Соціологія має будуватися на фактах, спостереженнях, критиці. · Закони розвитку суспільства і природи однакові, хоча є специфіка їх вияву в суспільних явищах |
| Т. Зінківський (1861—1891) | · Коли не буде національностей-рабів — тоді люди зможуть спокійно займатися соціально-економічними справами |
| Є. Ерліх (1862—1922) | · У соціології необхідне безпосереднє спостереження значимої поведінки людей |
Продовження дод. 5
| Автор | Зміст |
| М. Гредескул (1865—1908) | · Людські потреби мають психічну ідеальну природу, поділяються на два види: нижчі і вищі. · Задоволення нижчих потреб приводить до виникнення «економічного фактора» |
| М. Туган-Барановський (1865—1919) | · Основи суспільного ладу має визначати не виробництво, а «щось більш широке — господарство». · Господарство — це сукупність людських дій, спрямованих на зовнішній світ з метою створення матеріальної основи, необхідної для задоволення людських потреб |
| М. Грушевський (1866—1934) | · Соціологія має допомогти кожній людині зрозуміти суспільство, в якому вона живе. · Необхідність проектування і заснування УСІ |
| С. Дністрянський (1870—1935) | · Теорія соціального зв’язку: — соціальні зв’язки виникають з необхідності вдоволення людьми своїх потреб; — на ранніх етапах суспільного розвитку потреби є переважно економічними; — історично соціальні зв’язки розвиваються від найменш простих (родини) до найбільш складних (народу, держави); — умовою успішного функціонування соціальних зв’язків є наявність норм; — вирізняються органічні соціальні зв’язки, що виникли самі собою, і соціальні, що утворилися на підставі добровільної угоди |
| В. Воровський (1871—1923) | · Загальний характер і основні особливості соціальних відносин визначаються економічною структурою суспільства, яка залежить від рівня розвитку продуктивних сил |
| С. Рудницький (1877—1937) | · Суспільно-економічна суть української держави має ґрунтуватися на селянстві |
| Д. Садинський | · Під впливом природного відбору в суспільстві діє три основні форми пристосування людей до навколишнього середовища: первинна — технічна, вторинна — економічна, третинна — ідеологічна. Вони є рушійною силою суспільного розвитку |
| В. Старосольський (1878—1942) | · Норми є схемою для людської поведінки. Пізнання дійсного життя (не норм), у тому числі й поведінки, що суперечить нормам, — завдання соціології |
Продовження дод. 5
| Автор | Зміст |
| М. Шаповал (1882—1932) | · Суспільство — це таке гуртування людей, коли поведінка однієї чи кількох спричиняє поведінку іншої чи інших осіб. Індивіди на основі певної мети єднаються в групи, які виконують певні суспільні чи біологічні функції, вростають одна в одну, зв’язуються в агрегат, який називається суспільством. Вирізняють такі групи: — організовані (держава, сім’я), яким притаманний внутрішній поділ на керівників і підлеглих, і неорганізовані (мовні, вікові), в яких бракує сталої організованості; — прості (елементарні), в яких індивіди поєднані однією спільною ознакою (мовною), і складні (кумулятивні). Складною групою є суспільний клас, який об’єднується на основі багатьох ознак — майнових, професійних, правових |
| О. Мицюк (1883—1943) | · У суспільно-економічному процесі одні явища відбуваються стихійно, поза волею суб’єкта і не можуть бути раціоналізовані, а інші — згідно зі свідомою волею і підлягають раціоналізації. · Суспільний розвиток має тенденцію до все більшої раціоналізації |
| О. Назарук (1883—1940) | · Основними класами капіталістичного суспільства є буржуазія, яка володіє владою і капіталом, і пролетаріат, якому вона недоплачує і з того живе. Пролетаріат мусить продавати свою працю. Між ними постійно точиться боротьба |
| В. Винниченко (1880—1951) | · Законом усього існуючого є рух. Стримують його пануючі класи, пригноблені прагнуть просування вперед. Протилежні прагнення зумовлені різним соціальним становищем. Згідно з політико-соціальною концепцією «колектократії» для порозуміння, гармонійної співпраці, ліквідації експлуатації необхідно соціально-економічну структуру суспільства перебудувати на правдиво-кооперативну суспільну форму |
| В. Липинський (1882—1931) | · Населення країни поділяється на національну аристократію і громадянство, а громадянство на класи і стани, які перебувають у вічній боротьбі |
| М. Яворський (1884—1937) | · Соціологія досліджує основні закони історичного процесу, а історична наука вивчає виявлення цих діючих законів у конкретних історичних, географічних та економічних умовах |
| М. Хвильовий (1893—1933) | · Кожний народ переживає дитинство, культурний етап і цивілізаційний. · Цивілізаційний етап є останнім акордом усякої культури і початком її кінця. · Україна стане «оазисом азіатського ренесансу» |
Закінчення дод. 5
| Автор | Зміст |
| Д. Донцов (1883—1973) | · Головною рушійною силою людської діяльності є не розум, а воля. Головна прикмета волі: вона є ціль у собі. · Держава має три складові: землю, народ, владу (остання є найважливішою, від неї залежить доля держави). · Народ залежно від природних здібностей поділяється на вищі і нижчі касти. Ідеалом провідної касти є сильна влада, підвладної — «безначальство» |
| А. Звоницька (1897—1924) | · Основою людського життя є спілкування між індивідами, під час якого твориться «тканина» суспільства, формується культура, розвивається особистість. · Процес спілкування передбачає набуття індивідом відомостей (соціалізацію), узагальнення таких відомостей (особисту типологізацію), припущення про наявність подібних узагальнень в інших індивідів (очікування), узгодження спільної діяльності. · Традиція — регулюючий механізм збереження соціального зв’язку |
| О. Бочковський (1884—1939) | · Господарський розвиток і народне багатство залежить від природних умов країни. Однак «земля — це сцена, а народ — митець, що гірше чи краще творить свою історію» |
| В. Бойко (1893—1938) | · Марксистська соціологія, тобто історичний матеріалізм — єдина наукова соціологія. · Мистецтво є однією з надбудов, що розвивається на ґрунті суспільного виробництва, зокрема економічних відносин |
| К. Грушевська (1900—1943) | · На індивідів впливають соціальні фактори, тому вони перебувають у залежності від соціальної структури су- спільства |
| Л. Олесневич (1921—1983) | · Необхідність соціального планування підприємств та регіонів |
Додаток 6
