Як критикувати, не ображаючи

Додаток А

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ

«ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА»

Українська літературна мова – це оброблена, унормована форма загальнонародної мови, яка в усному та писемному різновидах обслуговує культурне життя народу, всі сфери його суспільної діяльності (державне законодавство, спілкування людей у виробничо-матеріальній і культурній сферах, освіту, науку, мистецтво, засоби масової інформації).

Державна мова – це закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язкове в органах державного управління та справочинства.

Норма літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації.

Орфоепічні норми – мовні норми, що регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень.

Акцентуаційні норми – мовні норми, що регулюють правильне наголошування слів.

Лексичні норми – мовні норми, що встановлюють правила слововживання.

Морфологічні норми – мовні норми, що передбачають правильне вживання граматичних форм слів.

Синтаксичні норми – мовні норми, що регулюють правильну побудову словосполучень і речень.

Стилістичні норми – мовні норми, що визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення.

Орфографічні норми – мовні норми, що визначають правила написання слів та їх частин.

Пунктуаційні норми – мовні норми, що регулюють вживання розділових знаків: крапки, знака питання, знака оклику, трьох крапок, коми, крапки з комою, двокрапки, тире, дужок, лапок, абзацу.

Мовний стиль – це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), сукупність мовних засобів, що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Функціональний стиль – це різновид мовлення з властивим йому лексичними, фразеологічними, морфолого-синтаксичними, орфоепічними особливостями, які використовуються для реалізації однієї із функцій мови – спілкування, повідомлення та впливу.

Науковий стиль – функціональний стиль сучасної літературної мови,який обслуговує науку, освіту, техніку, виробництво.

Офіційно-діловий стиль – функціональний стиль сучасної літературної мови, який існує переважно у писемній формі як засіб регулювання офіційно-ділових стосунків мовців у державно-правовій, громадській, економічній, виробничій сферах.

Законодавчий підстиль – різновид офіційно-ділового стилю, до якого належать документи, що утверджують норми поведінки членів суспільства, обов’язкові правові норми.

Дипломатичний підстиль – різновид офіційно-ділового стилю, до якого належать міжнародні документи.

Адміністративно-канцелярський підстиль – різновид офіційно-ділового стилю, до якого належать документи, що забезпечують зв’язок організацій, установ, відомств у сфері суспільно-політичних, правових, виробничих відносин, а також зв’язок органів влади з населенням.

Публіцистичний стиль – функціональний стиль сучасної літературної мови, до якого належать документи, що формують громадську думку шляхом обговорення, відстоювання та пропаганди важливих суспільно-політичних ідей, сприяють суспільному розвитку, вирішенню суспільно-політичних питань, здійснюють активний вплив на читача, спонукання до діяльності.

Художній стиль – функціональний стиль сучасної української літературної мови, до якого належать документи, що здійснюють різнобічний вплив на думки та почуття людей за допомогою художніх засобів, формування ідейних переконань, моральних якостей та естетичних смаків.

Розмовний стиль – функціональний стиль сучасної літературної мови, яким забезпечується усний обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи надання допомоги, виховний вплив, засіб невимушеного спілкування.

Загальновживана лексика – лексика, що використовується у всіх сферах мовного спілкування і називає загальновідомі предмети, явища, якості, дії, використовується в усіх стилях і формах мови, не викликає уявлення про вужчу сферу спілкування, про якусь історичну епоху, певне професійне чи соціальне середовище.

Нейтральна лексика – лексика, що охоплює літературно-книжні, емоційно-нейтральні, активно вживані слова.

Слова вузького стилістичного призначення – лексика, до якої належать терміни, професіоналізми, жаргонізми, розмовно-просторічні лексеми, застарілі слова, неологізми.

Контекст в офіційно-діловому, науковому стилі – це те середовище, яке надає однозначності загальновживаному (часто багатозначному) слову, уніфікує його сполучуваність, закріплює за словом у цьому тексті потрібне його значення.

Тропи – це слова і словосполучення, вжиті у переносному значенні з метою створення образу.

Метафора – троп, побудований на вживанні слів і словосполучень у переносному значенні на основі подібності, аналогії (за кольором, формою, обсягом, призначенням).

Загальномовна стерта метафора – метафора, що давно втратила образність і в тому контексті, в якому вона вживається, її давня образність, як правило, не відчувається.

Штампи – 1. живі, влучні образні вислови, які з часом, від багаторазового повторення у відповідних і невідповідних мовних ситуаціях перетворилися у «мертві» вислови, зміст і образність яких стерлися; 2. (в офіційно-діловому стилі) група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок.

Омоніми – слова, однакові за звучанням і різні за значенням.

Синоніми – слова, близькі за значенням, але відмінні тонкими смисловими відтінками.

Евфемізми – це різна за своїм складом група слів і словосполучень, яка вживається для пом’якшення враження від сказаного.

Перифраза – описове позначення уже визначеного поняття, явища, предмета, засіб синонімічної заміни, який дозволяє в емоційній, експресивній формі висловити ставлення до зображуваного.

Антоніми – слова з протилежним значенням.

Пароніми – це слова, схожі за звучанням, можуть мати спільну морфему, а можуть бути просто співзвучні, але різні за значенням.

Екзотизми – іншомовні слова, які зображають життя і побут різних народів і країн.

Варваризми – іншомовні слова, невластиві мові, якою написано текст.

Неологізми – слова, які ще не увійшли до активного словникового запасу і залишаються такими лише до того часу, коли остаточно не засвояться мовою і не втратять свіжості і незвичності.

Історизми – застарілі слова, які позначають специфічні реалії минулих епох і не мають відповідників у сучасній лексиці.

Архаїзми – застарілі слова, які є синонімами до сучасних слів.

Діалектизми – слова, властиві якомусь діалектові (місцевій говірці).

Жаргонізми – лексичні одиниці соціального діалекту, певної вікової спільності людей або професійної корпорації.

Професійні жаргонізми – вільні, невимушені, часто грубуваті слова, які існують у спілкуванні людей одного роду діяльності.

Соціальні жаргонізми – слова, вживання яких залежить від моди, яка швидко змінюється.

Арґотизми – слова, що характеризуються вузькістю і специфічністю сфери вживання (замкнені, порівняно невеликі групи мовців – переважно декласованих елементів) і засобів словотвору.

Професіоналізми – слова і словосполучення, які є розмовними, неофіційними замінниками наявних у певній галузі термінів, але на відміну від термінів, вони не мають строгої дефініції, не становлять системи.

Терміни – це слова або словосполучення спеціальної сфери вживання, які є назвами спеціальних понять і вимагають дефініції.

Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Мовний етикет -це правила мовленнєвої поведінки, „сукупність словесних форм ввічливості”, прийняті національним колективом мовців.

Культура мовлення − це не тільки загальноприйнятий мовний етикет, а й дотримання загальноприйнятих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, морфологічними, стилістичними і синтаксичними засобами мови. Мовлення має бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Бесіда − це розмова двох і більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.

Телефонна розмова − один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстра мовними причинами:

− співрозмовники не бачать одне одного й не мажуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками);

− обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);

− наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, погана чутність).

Службова телефонна розмова складається з таких етапів:

1) момент налагодження контакту;

2) викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації);

3) закінчення розмови.

Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким виявленням ввічливості.

Нарада − спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя.

Інтерв’ю − призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або іншим діячем.

Однорідними називають такі члени речення, які перебувають в однакових синтаксичних відношеннях з одним членом речення, виконують однакову синтаксичну функцію і поєднуються між собою сурядним зв’язком.

Відокремлення – це смислове та ритмічно-інтонаційне виділення другорядних членів речення для посилення їхнього значення у семантико-граматичній структурі речення.

Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник, обтяжений залежними словами.

Дієприслівниковий зворот – це дієприслівник, обтяжений залежними словами.

Відокремлена прикладка – це особливого виду означення, яке виражається іменником і узгоджується з пояснюваним словом у відмінку і числі.

Відокремлені додатки – це виділені інтонаційно (на письмі – пунктуаційно) відмінкові форми іменників з прийменниками або прислівниковими сполученнями, що мають значення включення винятку, заміни.

Вставні конструкції за своєю основною функцією вказують на ставлення мовця до висловленого, на відношення висловлюваної думки до попередньої чи наступної.

Вставлені конструкції виступають у функції уточнення, роз’яснення, доповнення змісту основного речення, містять побіжні зауваження, додаткові повідомлення до основного тексту.

Пряма мова – це точно відтворений чужий вислів із збереженням його лексичних, синтаксичних та інтонаційних особливостей.

Непряма мова – це вільне відтворення чиєїсь усної чи писемної мови, введене автором розповіді в текст у формі підрядної частини складнопідрядного речення; при цьому відбувається повне синтаксичне злиття цитованого тексту з авторським.

Просте речення – це одиниця мовлення, яка будується за певним зразком, має граматичне значення предикативності і своєю семантичною структурою виділяє це значення у системі синтаксичних форм, а також виконує комунікативну функцію, для оформлення якої використовується інтонація.

Синтаксичні синоніми – це різноструктурні конструкції, що мають спільне граматичне значення, але відрізняються смисловими відтінками, стилістичними особливостями при тотожному лексичному складі.

Прямий порядок слів у реченні передбачає послідовність головних членів, при якому підмет передує присудку.

Непрямий порядок слів у реченні передбачає послідовність головних членів, при якому присудок передує підмету.

Розщеплений присудок виражається сполученням інфінітива і віддієслівного іменника.

Односкладними називають речення, які мають один головний член, що є виразником предикативності, і не потребують поповнення структури другим головним членом.

Означено-особовим реченням називається односкладне речення, головний член якого виражається формою дієслова 1-ї або 2-ї особи теперішнього чи майбутнього часу або наказового способу.

Неозначено-особовим реченням називається односкладне речення, головний член якого виражається дієсловом у формі 3-ї особи множини теперішнього чи майбутнього часу або у формі множини минулого часу і означає дію, яка здійснюється невизначеним суб’єктом.

Безособовим реченням називається односкладне речення, головний член якого означає дію або стан, що мислиться незалежно від активного діяча.

Складне речення – це речення, що складається з двох і більше предикативних одиниць, які становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність.

Складносурядним реченням називається складне речення, що утворюється з двох чи більше предикативних одиниць, які є об’єднані між собою за принципом рівнозначності в єдине семантичне, граматичне й інтонаційне ціле сполучниками сурядності та іншими граматичними засобами.

Складнопідрядним реченням називається складне речення, що утворюється з двох або більше предикативних одиниць, які поєднані в єдине семантичне і граматичне ціле підрядним зв’язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних засобів.

Текст – це організований за законами мови завершений комунікативний акт, який письмово зафіксований і структурно оформлений.

Архітектоніка тексту – структурні елементи побудови тексту, система його найсуттєвіших компонентів.

Абзац – це закінчена комунікативна одиниця, яка повно і викінчено висвітлює думку.

Документ − це матеріальний об’єкт що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку й має відповідно до законодавства юридичну чинність. Юридична чинність документа − це властивість, надана документові правовими нормами, яка засвідчується складом та розташовуванням його реквізитів, зовнішніми ознаками та об’єктами його дії.

ДСТУ 4163 – 2003 „Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації.

Кожний документ складається з окремих елементів, які називаються реквізитами.

Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається формуляром.

Державний стандарт України визначає такий склад реквізитів документів:

01 − зображення Державного герба України, герба Автономної Республіки Крим.

02 − зображення емблеми організації або товарного знака.

03 − зображення нагород.

04 − код організації.

05 − код форми документа.

06 − назва організації вищого рівня.

07 − назва організації.

08 − назва структурного підрозділу організації.

09 − довідкові дані про організацію.

10 − назва виду документа.

11 − дата документа.

12 − реєстраційний індекс документа.

13 − посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь.

14 − місце складення або видання документа.

15 − гриф обмеження доступу до документа.

16 − адресат.

17 − гриф затвердження документа.

18 − резолюція.

19 − заголовок до тексту документа.

20 − відмітка про контроль.

21 − текст документа.

22 − відмітка про наявність додатка.

23 − підпис.

24 − гриф погодження документа.

25 − візи документа.

26 − відбиток печатки.

27 − відмітка про засвідчення копії.

28 − прізвище виконавця і номер його телефону.

29 − відмітка про виконання документа і направлення його до справи.

30 − відмітка про наявність документа в електронній формі.

31 − відмітка про надійдення документа до організації від адресата.

32 − запис про державну реєстрацію.

Бланк − це друкована стандартна форма документа з реквізитами, що містять постійну інформацію. Бланки виготовляють згідно з вимогами Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003), чинного від 1 вересня 2003 року.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої. Номери сторінок ставлять посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами без слова „ сторінка” та графічних знаків.

Текст − це сукупність речень, об’єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної системи.

Інструкція − це правовий акт, що містить директиви, настанови, які регламентують організаційні, фінансові, науково-технічні, технологічні та інші сторони діяльності установ, їх структурних підрозділів філій та посадових осіб.

Положення − це правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності, функції, права та обов’язки державних органів, установ та їх структурних підрозділів.

Правила − це зібрання положень, що визначають певний порядок дій, поведінку юридичних та фізичних осіб. Дотримання правил обов’язкове для всіх, кого вони стосуються, а тому вони належать до правових документів.

Статут − це нормативно-правовий акт, з допомогою якого оформлюється створення установи, організації, підприємства будь-якої форми власності та визначається її структура, функції, правовий статус.

Особовий листок з обліку кадрів − це обов’язків документ особової справи працівників установ, організацій, в якому фіксуються автобіографічні відомості.

Заява − це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі. В якому викладається певне прохання.

Автобіографія − це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Головні вимоги під час його написання − вичерпність потрібних відомостей і лаконізм викладу.

Резюме − це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Структура резюме:

− назва документа;

− прізвище, ім’я, по батькові особи, яка складає резюме;

− мета складання резюме;

− дата і місце народження (якщо цього вимагає роботодавець);

− родинний стан;

− досвід роботи;

− освіта (випускникам і студентам доцільніше цей пункт подавати перед досвідом роботи);

− додаткова інформація (знання мов, уміння працювати на персональному комп’ютері, наявність водійських прав);

− контактний телефон;

− дата заповнення.

Характеристика − це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації.

Наказ − це розпорядчий документ, що видається керівником установи. Накази з особового складу регламентують прийняття на роботу, звільнення, переміщення працівників, відрядження, відпустки, різні заохочення.

Лист − це поширений вид документації, один із способів обміну інформацією.

До листів, що потребують відповіді, належать:

− листи-прохання;

− листи-звернення;

− листи-пропозиції;

− листи-запити;

− листи-вимоги.

До листів, що не потребують відповіді, належать:

− листи-попередження;

− листи-нагадування;

− листи-підтвердження;

− листи-відмови;

− супровідні листи;

− гарантійні листи;

− листи-повідомлення;

− листи-розпорядження.

Адреса − це точна вказівка місця проживання чи перебування кого-небудь або місцезнаходження чого-небудь, складена за певною формою.

Довідка − це документ інформаційного характеру, що підтверджує факти з життя й діяльності окремих громадян і різні обставини діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки можуть бути особисті й службові.

Доповідна записка − це письмове повідомлення на ім’я керівника установи, організації, в якому описується певний факт, певна подія, повідомляється про виконання окремих завдань. Службових доручень.

Пояснювальна записка − це письмове пояснення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників (найчастіше порушення дисципліни, невиконання роботи0 на вимогу керівника.

Протокол − це один з найпоширеніших документів колегіальних органів. У ньому фіксують хід і результати проведення зборів, конференцій, засідань, нарад. У протоколах відбиваються всі виступи з питань, що розглядаються, і рішення, ухвалені в результаті обговорення.

Витяг з протоколу − це коротка форма протоколу. В ньому зазначають:

1. Назву виду документа.

2. Порядковий номер.

3. Назву зборів, засідання, наради тощо.

4. Дату проведення, місце проведення.

5. Присутніх.

6.Текст, що складається з розділів „Слухали” і „Ухвалили”.

7. Підписи голови й секретаря.

Звіт − це письмове повідомлення про виконання якоїсь роботи. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові − на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Оголошення − це повідомлення про час і зміст нарад, засідань; необхідність виконати якусь роботу; потребу в заміщенні вакантної посади чи набір робочої сили та інше.

Таблиця − це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розміщених у певному порядку й за графами.

Перелік − це перерахування предметів, осіб і об’єктів, на які поширюються певні норми й вимоги.

Накладна − це обліковий документ, який дає право на отримання. Відправлення вантажів чи матеріальних цінностей.

Акт − це офіційний документ, який підтверджує факти, події, вчинки, пов’язані з діяльністю установ, підприємств, організацій та окремих осіб. Його складають у разі приймання-здавання справ, після переобліку, під час проведення випробувань нової техніки, при нещасних випадках, коли здають об’єкти.

Доручення – найпоширеніший обліково-фінансовий документ. Відповідно до Цивільного кодексу України доручення − це двостороння угода, за якою одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Мова – найважливіший засіб людського спілкування: засіб вираження і повідомлення думок, почуттів, засіб пізнання навколишнього світу й передачі знань і досвіду від покоління до покоління до покоління; здатність спілкування через звуки.

Мовлення – процес говоріння під час спілкування з іншими людьми або при звертанні до самого себе.

Текст (лат. Textum – тканина, зв’язок, побудова) – сукупність речень, що зв’язані за змістом і йдуть у певній послідовності. Текст може відтворюватися на письмі чи в друці. За метою висловлювання тексти поділяються на: тексти – розповіді, тексти – описи, тексти – міркування).

Розповідь – тип мовлення: усне повідомлення, виклад про що - небудь; може містити в собі елементи опису чи роздуму.

Опис – тип мовлення: словесне зображення в певному порядку ознак, особливостей, зовнішнього вигляду кого - або чого – небудь. Таке зображення може бути в усній чи письмовій формі.

Роздум – тип мовлення: виклад в усній чи письмовій формі міркувань, суджень, оцінок про певні явища, предмети, події.

Композиція тексту – логічні елементи побудови тексту, зумовлені його змістом, характером і призначенням.

Документи з низьким рівнем стандартизації – документи, у яких спосіб викладу щоразу залежить від конкретного змісту того, що викладають, від ситуації, певних обставин ділового спілкування.

Прямий виклад – виклад матеріалу, при якому на початку документа викладають обставини, що викликали його появу, або вказуються причини, а в кінці зазначають мету.

Зворотний виклад – виклад матеріалу, при якому на початку документа викладають мету, а вже потім дають пояснення, наводяться факти, розрахунки.

Документи з високим рівнем стандартизації – документи, у яких передбачено відображення відомостей відповідно до формуляр-зразка, а також слів, словосполучень і речень (постійна інформація), за винятком конкретних відомостей (змінна інформація).

Складне синтаксичне ціле – це сполучення ряду речень, поєднаних в одне ціле семантико-граматичними відношеннями.

Формат – розмір аркуша, книги, газети, ілюстрації.

Берег сторінки – частина сторінки без тексту.

Рубрикація – це членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації тощо.

Рубрика – заголовок розділу (в газеті, журналі); розділ, підрозділ документа.

Титульна сторінка – перша (іноді третя) сторінка книги, наукової праці, реферату, яка містить відомості про автора, тему, призначення, місце і рік видання, назву видавництва.

Заголовок документа – формулювання, яке містить короткий виклад його основного змісту.

Підзаголовок – формулювання, яке містить короткий виклад розділу (підрозділу, пункту).

Назва документа – назва уніфікованої форми документа згідно з державними стандартами, а також інших документів, що відповідають організаційно-правовому статусу установи.

Примітка – це додаткові пояснення до тексту.

Додаток – це додаткова інформація після основного тексту.

Підстава – це причина, яка зумовлює складання тексту.

Виноска – це текст, розміщений в кінці сторінки і відмежований від нього горизонтальною рискою.

Бібліографічний опис документа – сукупність відомостей про документ, що дозволяють його ідентифікувати, а також отримати уявлення про його зміст, читацьке призначення, обсяг, довідковий апарат.

Підроблення офіційного документа – це виготовлення фальшивого документа, близького до оригіналу, внесення в справжній документ неправдивих відомостей шляхом підчищення, травлення, дописування чи додрукування.

Повне підроблення бланків документів – це друкування їх із набору друкарського шрифту, з кліше, виконаних уручну (гравіруванням на металі, оргсклі чи вирізуванням на ґумі), виготовлення фотомеханічним способом, із форм офсетного друку, одержаних у результаті фотохімічної обробки, засобами електрофотографії.

Часткове підроблення документів – це підчищення, дописування, травлення, змивання інформації, вміщеної в документі.

Підчищання документа – це механічне знищення штрихів, стирання за допомогою загостреного твердого предмета або гумки.

Дописування в документі – це зміна первісного змісту шляхом внесення нових літер, цифр або інших елементів на вільні місця в документі.

Травлення – це цілковите або часткове знищення запису внаслідок хімічної взаємодії між барвником штрихів і деякими реактивами.

Змивання – це знищення запису в документі за допомогою різних розчинників.

Агітаційна промова – промова, що зосереджується на будь-якому політичному питанні, ідеї, факті, містить заклик до певної діяльності й адресована широкій аудиторії.

Брифінг – це коротка нарада представників преси, на якій викладаються позиції уряду з певного питання або позиція, узгоджена сторонами, що беруть участь у міжнародних переговорах, конференціях. Це, як правило, коротка інформація для журналістів стосовно певної теми (без подальшого обговорення, з мінімальною кількістю питань).

Глосарій – локальний тлумачний словник, що містить прагматично орієнтовані, стислі тлумачення. Вживається як тлумачний коментар до текстів, що містять багато незнайомих і незвичних понять.

Дискусія – обговорення якого-небудь питання або групи пов’язаних питань компетентними особами з наміром досягти взаємно-прийнятного рішення. Дискусія – це різновид суперечки, близький до полеміки, і є серією тверджень, що почергово висловлюють учасники дискусії.

Оратор – особа, яка виголошує промову чи інший ораторський твір; той, хто володіє мистецтвом публічного виступу.

Ораторське мистецтво – майстерність виголошення усних промов, що ґрунтується на засвоєнні основних тверджень риторики та особливих якостях мовця.

Риторика – наука про красномовство. Термін риторика з’явився зі значенням «уміння, вправність, мистецтво говорити» і став назвою методичних посібників з гарної мови, підручників вимови, а згодом – назвою теорії красномовства для переконання живим словом.

Мовний етикет – національно специфічні правила мовної поведінки, які реалізуються в системі стійких формул і виразів, що рекомендуються для використання в різних ситуаціях ввічливого контакту зі співрозмовником, зокрема під час привітання, знайомства, звернення до співрозмовника, висловлення подяки, прощання тощо.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА –
ОСНОВА ДЕРЖАВНОЇ МОВНОЇ ПОЛІТИКИ
І МОВИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Мова як чинник історії суспільства. Суспільне значення мови.

2. Мова і держава. Державна мова як інструмент управління, її функції.

3. Функції мови в суспільстві.

4. Чи є мова дійсно універсальним засобом спілкування? У чому специфіка її застосування в діловій сфері?

5. Чому мовою ділової комунікації повинна бути державна?

6. Яким вимогам культури мови повинна відповідати мова сучасного ділового спілкування?

7. Чи існує універсальний мовний етикет ділової комунікації?

Завдання –удосконалити компетенцію:

• дискурсивну (здатність до зв’язного усного чи письмового висловлювання);

• комунікативну (здатність до розумових і продуктивних висловлювань);

• соціолінгвістичну (здатність розуміти і продукувати речення з такою формою та значенням, які відповідають соціолінгвістичному контексту комунікації);

• ілокутивну (здатність впливати на слухача).

Мета – формувати загальні компетентності:

• інструментальні (усне і письмове спілкування рідною мовою; уміння аналізувати інформацію з різних джерел, елементарні комп’ютерні навички);

• міжособистісні (здатність до критики і самокритики, етичні зобов’язання);

• системні компетентності (здатність працювати самостійно; турбота про якість; бажання досягти успіху).

Глобальна компетентність -критично мислити й генерувати креативні ідеї та розв’язувати важливі проблеми на інноваційній основі.

Експрес-контроль (тест-контроль) для укладання індивідуальної програми студента з метою підвищення рівня нормативних компетенцій.

 

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Прокоментуйте історію виникнення української мови.

2. Назвіть урядові документи, що надали українській мові статусу державної.

3. Мовна ситуація в Україні на сучасному етапі. Якою ви бачите перспективу розвитку української мови?

4. Завдання. Поставте у поданих словах, де потрібно, апостроф, поясніть його правопис. Сім..я, духм..яний, св..ято, зв..язок, В..ячеслав, Св..ятослав, Валер..ян, Лук..ян, артист Іван Мар..яненко, романіст Іван Багр..яний, живописець Сергій Григор..єв, історик Іван Крип..якевич, місто Зв..ягель, село Листв..яна, торф..яна промисловість, тьм..яний день, варшав..янин, пів..яру, пір..ями, подвір..я, повітр..я, заозер..я, роз..їзд, від..ємний, з..ябровий, з..їдять, з..ять, під..яр..я, Мар..яна, бур..ян, бур..як, роз..їхатися, роз..ійтися.

5. З різних джерел випишіть 5-7 висловлювань учених, письменників, відомих політичних діячів про мову.

6. Законспектуйте текст ст. 10 і ст. 11 Конституції України (вміти проаналізувати твердження).

7. Завдання 7. Перепишіть текст, поставивши, де потрібно, замість крапок м’який знак.

Мішаниною двох мов – україн..с..кої та російс..кої – говорит.. частина люднос..ті України, хоч загал..новизнано, що користуватися суміш..шю з двох мов – це одне з найтривожніших явищ.. загал..нопедагогічного характеру. Скалічена мова отупляє людину, зводит.. її мислен..ня до примітиву. Адже мова виражає не тіл..ки думку. Слово стимулює свідоміс..т.., підпорядковує її собі, формує. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалася упродовж віків, загрожує змінити мову, яку прийняв Тарас Шевченко, показавши світові її красу й силу, плекали Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбин..с..кий. Фонетична розкіш.., лексичне та фразеологічне багатство, синтаксична гнуч..кіст.., величезні словотвірні можливос..ті дістали загал..не визнан..ня 1934 року у Парижі на всесвітн..ому конкурсі краси мов, де україн..с..ка зайняла трет..є місце (на першому – француз..ка, на другому – перс..ка) (О. Сербенська)

8. Утворіть прикметники від поданих слів.

Пристрасть, заздрість, користь, совість, доблесть, жалість, комендант, честь, президент, особистість, інтелігент. Пристрасний

9. У ліву колонку запишіть слова з часткою “не”, яку пишуть окремо, у праву – яку пишуть разом.

Не/смажений, а печений; не/года; не/приязнь; він не/має часу; не/як слід; не/догляд; не/огороджене поле; не/одужати вчасно; не/зекономлені підприємством ресурси; не/дорід; не/з’ясоване питання; не/окрадений; не/втрьох; не/вечерявши; не/ввічливий; не/увіч­не­ний; не/швидше; не/зі мною; не/рідко; не/очікувані події.

10. Запишіть правильно слова: інтер/бачення, фінансист/міжнародник, псевдо/теорія, компакт/диск, стерео/апаратура, прес/конференція, спорт/клуб, супер/команда, мульти/медіа, експрес/інформація, макро/світ, ін форм/бюро, екстра/сенс, вібро/динамічний, інтернв/ю, стоп/кадр.

11. Який наголос є нормативним у словах: приятель, завдання, помилки,шанобливість, вимова, отаман, авто, Черемош, живопис, магістерська робота, маркетинг.

12.Прочитайте текст, назвіть основні функції та особливості мови професійного спілкування.

Специфіка мови професійного спілкування

Мова професійного спілкування є поліфункціональною підсистемою літературної мови і виконує загальномовні та специфічні функції. Такими функціями є:

1) номінативна (називання фахових реалій і понять);

2) пізнавальна (знаряддя й спосіб фахового пізнання, запам'ятовування, оволодіння фаховим досвідом);

3) аксіологічна (фахове та морально-етичне оцінювання);

4) комунікативна (спілкування в професійній сфері);

5) культуроносна (збереження й передавання фахових знань і культури професійного спілкування);

6) естетична (мовностилістична довершеність текстів) та ін.

В основу мови професійного спілкування покладена сучасна літературна мова. Проте в конкретній професійній мовленнєвій ситуації вона змістово редукується (зменшується, спрощується), залежно від галузі знання і предмета спілкування стає монотематичною, збагачується професійною лексикою і фразеологією. Це відбувається лише тоді, коли суб'єкти комунікації переходять на професійний рівень свідомості.

Мова професійного спілкування, крім уже названих, має й інші особливості. Характерною її ознакою є діалогічність. Професійна діяльність потребує обміну думками, обговорення певних проблем чи окремих питань, прийняття рішень, тому фахівці вступають у безпосередній словесний контакт, і комунікативний процес між ними проходить як активна мовленнєва взаємодія.

Професійній мові, як і науковій, властиві певні комунікативні якості: абстрагованість, логічність, точність, ясність, об'єктивність. Крім того, вона має бути чистою, виразною, естетичною (3 посібника).

13. Прочитайте текст і назвіть, від чого залежить комунікативна компетенція.

Комунікативна компетенція

Індивід, крім знання мови, мусить уміти використовувати її в конкретному контексті й ситуації, тобто володіти комунікативною компетенцію.

Комунікативна компетенція - сукупність знань про спілкування, вербальних і невербальних засад інтеракції, умінь їх ефективного застосування у конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата.

Комунікативна компетенція залежить від:

• комунікативних інтенцій (утримування в пам'яті сказаного і постійна кореляція плину спілкування з метою мовця, його проміжними та

кінцевими результами);

• дотримання комунікативних стратегій, що допомагають досягти

необхідного результату комунікації; знання особистості співбесідника; зворотного зв'язку в комунікації, що передбачає врахування психологічних особливостей (темпераменту, переваг, уподобань тощо) адресата, його соціальних ролей; уміння долати психологічні «фільтри», розбивати психологічні «щити»; уміння володіти навичками декодування «мови тіла» співбесідника (паралінгвістичних засобів) тощо;

• постійної орієнтації в умовах та ситуації спілкування;

• орієнтації і підтримання самого процесу спілкування, тобто контролю за цим процесом;

• контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо;

Однак комунікативна компетенція не означає автоматичного її використання (Ф. Бацевич).

14. Розкрийте зміст поданого нижче висловлювання, з'ясувавши спочатку значення слова «менталітет».

Національна мова є засобом вираження менталітету нації (3 посібника).

15. Письмово розкрийте зміст поданого нижче висловлювання.

Як одна з істотних ознак нації, українська мова виконує об'єднувальну функцію.

16. Запишіть словосполучення, дібравши з поданих у дужках потрібний іменник чи прикметник, поясніть свій вибір.

Приватна (е) (діло, справа), (на справі, ділі) довести щось, громадські (справи, діла), земельні (справи, діла), словом і (справою, ділом) допомагати, слухати (діло, справу), заводити (справу, діло) на когось, переглянути (діло, справу) підсудного, тека зі (справами, ділами), (діло, справу) робити, (справами, ділом) сприяти, (діло, справа) Іваненка, педагогічна (е) (діло, справа), (справа, діло) на мазі.

17. Робота з документами: автобіографія, заява.

18. Граматика: правопис апострофа, м’якого знака.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Глущик С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл.– К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 400 с.

2. Ділова українська мова: Навч. посіб. /За ред.О.Д. Горбул. – 6-те вид., випр. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2007. – 222 с.

3. Кацавець Г.М., Паламар Л.М. Мова ділових паперів. Підручник. – 3-тє вид., - К.: Алерта, 2006. – 328 с.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповнене. – Х.: Торсінг, 2003. – 448 с.

Додаткова:

1. Масенко Л. Мова і політика. − К., 2004. − С. 9-19, 102-115.

2. Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. − К., 2004. − С. 8-18, 115-126.

3. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. − К.: Наукова думка, 1993. – 200 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

КУЛЬТУРА МОВИ І МОВЛЕННЯ.
МОВНА НОРМА ТА ЇЇ СТРУКТУРНІ ТИПИ

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Мова і мовлення. Ознаки культури мовлення.

2. Форми реалізації літературної мови. Ознаки літературної мови.

3. Види літературних мовних норм. Характеристика.

4. Українська лексикографія. Види словників.

Завдання –удосконалити компетенцію:

• мовну (лексичну, стилістичну);

• дискурсивну (здатність до зв’язного усного чи письмового висловлювання);

• комунікативну (здатність до розумових і продуктивних висловлювань);

• соціолінгвістичну (здатність розуміти і продукувати речення з такою формою та значенням, які відповідають соціолінгвістичному контексту комунікації);

• країнознавчу (країнознавчі знання).

Мета – формувати загальні компетентності:

• інструментальні (здатність до аналізу і синтезу; усне і письмове спілкування рідною мовою; уміння аналізувати інформацію з різних джерел);

• міжособистісні (робота в команді).

Ключова компетентність – усне і писемне спілкування українською літературною мовою в науково-навчальній та майбутній професійній діяльності

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1.Підготуйте повідомлення на тему: Словники як джерело інформації. Роль словників у підвищенні мовної культури. Фахові словники.

2. Відредагуйте стійкі словосполучення (мовні кліше), вживані в офіційно-діловому стилі й складіть з ними речення: згідно розкладу занять, діюча Конституція, відповідно закону про Кабмін, приймати участь, заключати угоду, одержати освіту, приймати міри, суттєві протиріччя, думки наші співпадають, одержати перемогу.

3. Будьте уважними під час утворення форми родового відмінка (-у, -ю, -а, -я) іменників чоловічого роду, часто вживаних в економічній практиці, запишіть правильно, перевірте за словником.

Облік…, аудит…, податок…, обсяг…, мито…, винятк…, звіт…, показник…, висновк…, клієнт…, факт…, кодекс…, користувач…, фактор…, доказ…, об’єкт…, асистент…, термін…, документ…, аспект…, договір…, замовник…, результат…, контрол…, аналіз…, обов’язк…, співробітник…, досвід…, претендент…, персонал…, бізнес…,підпис…, спеціаліст…, кодекс…, приклад….

4.Відредагуйте запропоновані речення. Зверніть увагу на правильність уживання дієслів.

Ми заключили договір 23 травня 2013 року. Просимо вислати на наш адрес пропозиції щодо реорганізації підприємства. Працівник повинен сумлінно відноситися до виконання своїх обов’язків. Невірний облік матеріальних цінностей привів до помилок у списанні майна. Поступили скарги від робітників тернопільської митниці,відділу контролю за оборотом товарів. Прошу відновити мене на посаді податкового інспектора. Договір вступає в дію з моменту його підписання.

5.Поставте наголос у поданих словах.Утворіть словосполучення з виділеними словами.

живопис, каталог, черговий, новий, фаховий, договір, податковий, магістерський, валовий, український, листопад, однаково, чарівний, подруга, фарфор, печений, ненависть, запитання, ясний, відомість, витрати, кредит, дебет, платник, показник, показники, господарський, ринковий, податковий, корисний, кошторис, понаднормовий, договірний, випадок, валовий, видатковий, зобов’язання.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ УСНОГО ОПРАЦЮВАННЯ:

6. Виберіть правильні варіанти слововживання: діяти відповідно наказу – діяти відповідно до наказу, працювати по домовленості − працювати за домовленістю, повістка денна – порядок денний, згідно поданої заяви – згідно з поданою заявою, написати об’яву – написати оголошення, високий ступінь ризику – висока ступінь ризику, робити послуги-надавати послуги, штатний розклад-штатний розпис, чекаємо на вашу згоду – чекаємо вашої згоди.

7. Індивідуальний проект: Лінгвістична екскурсія Тернополем. Орфографія та пунктуація рекламних інтернет-текстів, Ділове місто: назви установ та організацій (прагматичний та мовний аспекти).

8. Граматика: Велика і мала літера у текстах ділового стилю.

9. Робота з документами: резюме.

Тестові завдання

1. Вища форма загальнонародної мови – це:

а) територіальні діалекти;

б) наріччя;

в) сучасна українська літературна мова.

2. Мовний стиль – це:

а) різновиди текстів певного стилю;

б)сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;

в) різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території.

3. Державна мова – це:

а) закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов’язкове в органах державного управління та діловодства;

б) єдина національна мова українського народу;

в) найважливіший універсальний засіб спілкування.

4. Літературна мова – це:

а) національна мова;

б) унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей;

в) нижча форма загальнонародної мови.

5. Літературна мова реалізується:

а) в усній і писемній формах;

б) у сучасній українській літературній мові й територіальних діалектах;

в) у національній та державній мові.

6. Українська мова належить до:

а) західнослов’янської групи;

б) південнослов’янської групи;

в) східнослов’янської групи.

7. Зачинателем нової української літературної мови був:

а) Т.Г. Шевченко; б) І.П. Котляревський; в) Панас Мирний.

8. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються в процесі суспільної комунікації, - це:

а) орфоепічні норми;

б) стилі української літературної мови;

в) норми літературної мови.

9. Сукупність правил вимови – це:

а) орфоепічні норми; б) орфографічні норми; в) морфологічні норми.

10. Головна ознака літературної мови:

а) варіативність; б) черговість; в) унормованість.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бабич Н.Д. Культура фахового мовлення. − Чернівці, 2005. − С. 43-48.

2. Галузинська Л.І. та ін. Українська мова (за професійним спрямуванням): навч. посіб. / Л.І. Галузинська, Н.В. Науменко, В.О. Колосюк. − К.: Знання, 2008.

3. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери. − К.: А.С.К., 2002. − С. 14-26, 66- 71.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. − Х.: Торсінг, 2003. − С. 15-18, 126- 128.

5. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. − К.: Каравела, 2005. − С. 30- 33, 52-61, 61-81.

6. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підруч. / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К.: Алерта, 2010. − 696 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 3

ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Поняття мовного стилю. Класифікація стилів, їх загальна характеристика.

2. Епістолярний та конфесійний стилі.

3. Офіційно-діловий стиль у фаховому мовленні:

- сфера вживання; - призначення; - жанри реалізації;

- мовні особливості; - типові ознаки; - підстилі ОДС.

4. Головні ознаки та мовні засоби наукового стилю.

Завдання –удосконалити компетенцію:

• мовну (орфографічну, лексичну, граматичну, пунктуаційну, стилістичну);

• дискурсивну (здатність до зв’язного усного чи письмового висловлювання);

• комунікативну (здатність до розумових і продуктивних висловлювань);

• соціолінгвістичну (здатність розуміти і продукувати речення з такою формою та значенням, які відповідають соціолінгвістичному контексту комунікації).

Мета – формувати загальні компетентності:

• інструментальні (усне і письмове спілкування рідною мовою; уміння аналізувати інформацію, розв’язування проблем, прийняття рішень);

• міжособистісні ( робота в команді);

• системні компетентності (здатність застосовувати знання на практиці; турбота про якість; бажання досягти успіху).

Глобальна компетентність -критично мислити й генерувати креативні ідеї та розв’язувати важливі проблеми на інноваційній основі.

 

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Законспектуйте з вашого підручника ознаки функціональних стилів сучасної української літературної мови.

2. Випишіть приклади текстів офіційно-ділового стилю (за жанровими різновидами).

3. Підготуйте електронну презентацію професії, яку Ви здобуваєте:

-чим приваблює;

- історичний екскурс;

- актуальність, перспективність;

- які ділові й моральні якості допоможуть у досягненні мети;

- ким бачите себе у майбутньому.

4. Виконати орфографічно-пунктуаційне оформлення тексту, пояснити значення виділеного слова.

Більшіс…ть громадян країн Європейс…кого С(с)півтоварис…ва в(в)ажають що членство еф…ективне для їхньої країни. Рівень пі(д)тримки різний в(у) ЄС і (з)часом змінюєт…ся. За даними опитуван…я 2006 (рік) підтримка ЄС (най)сильніша в(у) тих країнах(-)членах ЄС що в(у)же тр…валий час п…р…бувають в(у) його складі. Рівень з(с)хвален…я в(у) країнах що пр…єдналися після 2004 (рік) також зріс за цей п…ріод. Угорщина має найнижч(щ)ий рівень громадс…кої підтримки ЄС подібно до Фін…ляндії Австрії та Великої Британії де лише 39-41 (відсоток) опитан…их громадян в(в)ажають що їх країна дістала користь від вступу до ЄС. Відповідно до ц…ого(ж) опитуван…я більшіс…ть мешкан…ців ЄС 54 (відсоток) в(в)ажають що їх країна отримала користь від вступу до ЄС. Тут (най)сил…нішу пі(д)тримку виказують Ірландія (87 (відсоток)), Литва (77 (відсоток)), Данія та Греція (по 74 (відсоток)).

5. Відредагуйте вирази: у відповідності з постановою, згідно наказу, в залежності від ситуації, цікаві міроприємства, приймати активну участь, обсудити питання, не придавати значення, не дивлячись на вказівки, наші погляди співпадають, представити на розгляд, виключно важний факт, прийняти пропозицію, придавати гласності, оточуюче середовище.

6.Відредагуйте нижчеподані словосполучення і речення. Які норми порушено в них?

Вдячні Вам за спільну співпрацю. Просимо вислати один екземпляр договора. Ми уважно роздивилися Ваші зауваження. Ставимо Вас до відома. Розробити міроприємства. Згідно акту …Утворити комісію…Запрошуємо Вас прийняти участь у зборах.Акт складається в залежності від характера подій. Об’єм виконаних робіт. Провести перевірку на протязі слідуючого квартала. У результаті аварії…Перелік міроприємств по усуненню причин кражі. По звітним даним.

7. Знайдіть і виправте помилки. Поясніть, які норми сучасної української літературної мови порушено в поданих словосполученнях.

У відповідності до ст. 10 Конституції України; згідно чинного законодавства; у залежності від ухвали; по відношенню до представників бізнесу; не дивлячись на протести; у порівнянні з минулим місяцем.

Вірна відповідь; приймати (прийняти) міри; тимчасово призупинити співпрацю з партнером.

Існуюче законодавство; існуючі ціни; виконуючий обов'язки директора; страйкуючі на майдані люди; з наступаючим Новим роком; головуючий (зборів, засідання); організуючий центр; відстаючий учень; біжучий рядок.

8. Користуючись словником, поставте наголос у поданих словах. Поясніть випадки подвійного наголошування.

Одинадцять, кілометр, пізнання, новий, фірмовий, також, цінник, напишу,жалюзі, фаховий, феномен, листопад, каталог, недоторканність, прошу.

9. Доберіть синоніми до поданих нижче слів, запам'ятайте їх. Поясніть правопис слів іншомовного походження.

Аргумент, пріоритет, стимул, експеримент, компенсація, авторитет, ідентичний, аванс, безапеляційно.

10.Граматика: Правопис і відмінювання прізвищ, імен, по батькові.

11.Робота з документами: характеристика.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Бабич Н.Д. Культура фахового мовлення. − Чернівці, 2005. − С. 32-38.

2. Галузинська Л.І. та ін. Українська мова (за професійним спрямуванням): навч. посіб. / Л.І. Галузинська, Н.В. Науменко, В.О. Колосюк. − К.: Знання, 2008.

3. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери. − К.: А.С.К., 2002. − С. 14-26, 66- 71.

4. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. − Х.: Торсінг, 2003. − С. 15-31, 201-210.

5. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. − К.: Каравела, 2005. − С. 17-30, 37-67.

6. Шевчук С.В., Клименко І.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підруч. / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К.: Алерта, 2010. − 696 c.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ

ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ

План

Що треба знати про лексику ділової сфери?

План

1. Як уживати іншомовні слова?

2. Як уникнути багатослів’я в діловій комунікації?

3. Чи доречні синоніми в ділових текстах?

4. Чим небезпечні пароніми в ділових текстах?

5. Які фразеологізми використовують у діловому спілкуванні?

6Лексична експертиза текстів ділових документів.

7.Тренувальні вправи.

8. Редагування текстів.

9.Експрес-контроль.

Індивідуальний проект: Словник-мінімум стійких висловів ділової сфери (аудіовідеословник), проект Чужословоманія.

Завдання –удосконалити компетенцію:

• мовну (лексичну, стилістичну);

• дискурсивну (здатність до зв’язного усного чи письмового висловлювання);

• комунікативну (здатність до розумових і продуктивних висловлювань);

• соціолінгвістичну (здатність розуміти і продукувати речення з такою формою та значенням, які відповідають соціолінгвістичному контексту комунікації);

• країнознавчу (країнознавчі знання).

Мета – формувати загальні компетентності:

• інструментальні (здатність до аналізу і синтезу; усне і письмове спілкування рідною мовою; уміння аналізувати інформацію з різних джерел);

• міжособистісні (робота в команді).

Ключова компетентність – усне і писемне спілкування українською літературною мовою в науково-навчальній та майбутній професійній діяльності.

1.Підкресліть у переліку запропонованих варіантів правильні стійкі словосполучення (мовні кліше).

1. а) важке положення хворого; б) важкий стан хворого; в) важке становище хворого.

2. а) особистий склад підрозділу; б) особовий склад підрозділу; в) особливий склад підрозділу.

3. а) діяти відповідно наказу; б) діяти відповідно до наказу; в) діяти відповідно з наказом.

4. а) підбивати підсумки; б) підводити підсумки; в) визначати підсумки.

5. а) не дивлячись на умови договору; б) незважаючи на умови договора; в) не дивлячись на умови договора; г) незважаючи на умови договору.

6. а) звідси випливають такі висновки; б) звідси витікають такі висновки; в) звідси випливають слідуючі висновки; г)звідси витікають слідуючі висновки; д) звідси випливають наступні висновки; е) звідси витікають наступні висновки.

7. а) дійсне законодавство; б) діюче законодавство; в) чинне законодавство.

8. а) проблема полягає у відсутності державного фінансування; б) проблема заключається у відсутності державного фінансування.

9. а) по вказівці деканата; б) за вказівкою деканата; в) за вказівкою деканату; г) по вказівці деканату.

10. а) завідуючій відділу; б) завідуючій відділом; в) завідувачеві відділом; г) завідувачеві відділу.

11. а) згідно до розпорядження; б) згідно з розпорядженням; в) згідно розпорядження; г) згідно розпорядженню.

12. а) заходи до поліпшення; б) заходи по поліпшенню; в) заходи щодо поліпшення; г)заходи з поліпшення.

2. Відредагуйте подані речення – приклади із текстів документів.

1.Здійснити погодинну оплату викладача Курило Д.О. відповідно з поданим табелем. 2. Перевірці підлягає фінансування господарської діяльності Тернопільського національного економічного університету. 3. За постановою передбачається скорочення апарату. 4. Оголосити подяку начальнику відділом фінансів Гавришко І.Д. 5. Інформація департаменту повинна бути підготовлена на протязі тижня. 6. Ознайомити мешканців із рішенням міської сесії. 7. Наш декан Курченко М.С. знаходиться у відпустці.

3. Підкресліть сталі вирази, які, на ваш погляд, доречно використати в офіційно-діловому стилі.

Дійти згоди, дивитися просто в очі, залучати до роботи, зглянутися на проха...я, порушувати пита...я, зануритися з головою, втратити терп...ня, вдаватися до суворих заходів, подати довідку, набувати чи...ості, праця понаднормово, сказати навма...я.

Теоретичний матеріал з теми

Лексичні та фразеологічні засоби, властиві для офіційно-ділового стилю

Для ділового мовлення багатозначність слова - явище небажане, оскільки створює неточність, двозначність трактувань. В офіційно-діловому та науковому стилях мови слова використовуються, як правило, в одному термінологічному значенні, яке не обов’язково є первинним.

Лексика української мови складається зі слів корінних (майже 90%) і запозичених. Питання про використання слів іншомовного походження в українській діловій мові є складним і вирішується неоднозначно. Вживання потрібних запозичених слів не вважають негативним явищем, проте надмірне, неправильне або невиправдане їх застосування однозначно визнається негативно.

Добір слів іншомовного походження часто диктують обставини. Серед них випадки, коли не можна точно перекласти слово українською мовою, наприклад загальноприйняті науково-технічні терміни: аванс, конус, бланк, перпендикуляр.

При використанні запозиченої лексики варто керуватися такими правилами:

1.Не вживати слів іншомовного походження, якщо вони мають український відповідник (не в термінологічному значенні):

аргумент - підстава, мотив, обґрунтування, доказ;

компенсація – відшкодування, оплата, покриття;

пріоритет – перевага, першість, переважне право;

ідентичний – тотожний, рівнозначний, однаковий.

2. Уживати запозичені слова правильно, відповідно до значення.

3. Використовуючи іншомовні слова, треба пам’ятати: вони повинні бути зрозумілими для тих, хто їх сприймає.

4. Не вживати в одному контексті і запозичене слово, і український відповідник - зупинити вибір на одному із них.

Неправильне використання іншомовної лексики веде до плеоназму – значеннєвого повтору, що виникає при вживанні слів, значення яких частково або цілком збігається: потерпіти повне фіаско – фіаско і є повною поразкою), прейскурант цін – це і є перелік цін товарів, послуг тощо.

Тавтологія – значеннєвий повтор, що виникає у тих випадках, коли в реченні стоять поруч однокореневі слова, близькі за значенням і звучанням: Користь від використання агрегатів

Стилістичні особливості іменника

Порівняно зі словами інших частин мови іменн