Уживання деяких форм іменників у діловій мові

Ти дорідної прислухайсь мови, Прокажи відмінки — це ж як вірш!

Д. Білоус.

Якось студент поклав на стіл декана заяву, що починасться так: У зв'язку з день народження брата...

Та чому ж день, якщо логічним с питання: у зв'язку з чим? (не у зв'язку зі що?). Чуємо по радіо: у той же день прибув до міста Житомир (замість Житомира). Поступово розмовні варіанти проникають і в писемне мовлення, заявляють невластиві фоми: статтів (замість статей), солдат (замість солдатів), знаннів (замість знань) тощо.

Є потреба нагадати, що українська мова належить до флективних мов. тобто мов. для яких властиве відмінювання, зміна закінчень за відмінками слів, що належать до певних частин мови — цей термін натякає на зміну форми слів залежно від значення, яке вони виражають. В українській мові розрізняють 7 відмінків в однині та множині:

Називний — хто? що? Родовий — кого? чого? Давальний — кому? чому? Знахідний — кого? що? Орудний — ким? чим? Місцевий — на (у) кому? на (у) чому? Кличний — хто? що?

що стосується кличного відмінка, вважається, що питання до нього не ставиться, що іменники у формі цього відмінка є поза сингаксичним зв'язком, однак його давня історія доносить і смисловий зв'язок його з присудком. Кличний відмінок виражає звер­тання до особи в художньому стилі—і до іменників з предметним чи абстрактним значенням: дубе, лісе, долино, поезіє.

Називний відмінок є прямим, він лише називає, питає хто? шо? і є незалежним від зв'язку з іншими словами. Найчастіше — це су­б'єкт у реченні. Наприклад: Керівник проекту дуже відомий.

Інші відмінки — родовий, давальний, орудний, місцевий — не прямі тобто у реченні залежні від інших слів, уживаються з прий­менниками і без них, є багатозначними. Наприклад:

У мене (у кого?) немає (чого?) ручки. / і вага до правопису окремих відмінків*,

Ьвщміна (іменники ж. р. на-а -я, спільного роду із закінченням -л та з основою на шиплячі приголосні: лівша та ін.).

Однина

Ор.в. статтею* сім'єю, суддею;

Кл. в. тітусю, матусю, Нелю, Марусю, Юлю, доню.

Множина

Р. а ігор, суддів, баб (бабів), верст (верстов), статей, старостів, суконь, кухонь, сосон (сосен), воєн (війн), лазень, мітел, догм, ма­рок, іривень, заяв, скарг.

Зн.,в, гнати овець (і вівці), пасти корів (і корови), годувати свиней (і свині),

Ор. а статтями, ворітьми (воротами), слізьми (сльозами), курми, свиньми (свинями), гривнями.

 

 

М в. на межах, статтях, кручах.

Іменники II відміни (іменники чол. роду з нульовою або флекскю -о<, середнього раду з флексіями -я, < іа -а, (орфогр. -я) з попе­реднім м'яким приголосним, крім тих, що у наз. в. мн. І відміни в непрямих відмінках мають суфікс -ея. -дай (орф. -от, -ят) у родовому відмінку мають закінчення:

1. Назви істот, імена по батькові, прізвища людей:

Пана, Савченка, Сича, ворона

2 Назви населених пунктів, назви рік з наголосом на закінченні:

Дніпра (Дніпро), Дністра (Дністер), але назви Дон, Дунай, Сейм, Єнісей —мають ненаголошене закінчення -у (-ю): Дону, Дунаю.

3. Назви будівель, споруд їхніх частин:

хліва, коридора будинки, але: льоху,

4. Назви мір, простору, часу, ваги:

,'тгра, метра, грама дня, тижня, мкзщя, вівтсрт, але: рану, віку.

5. Назви-терміни:
кореняромба, інтеграла, чисельніш.

6. Назви ігор та подл

«хрещика», гопака, козачка, аж боксу, вакйбшу, тенісу.

1. Закінчення -у (-ю) мають у род. відмінку іменники, що с назвами:

речовини, маси, матеріалу:

цукру, квасу, гороху, ячменю, але: хчіоа, вівса;

процесів, ознак, властивостей: розвитку, маршруту, експерименту;

збірних понять:

пленуму, сейму, активу, також— іи. влку,, гаю, саду, хоча: вишняка, молодняка (молодоголісу), березняка;

іменників-абстрактів:. якболю, жалю, відчаю, гніву, суму;

явищ природи:

грому, дощу, вітру, морозу, снігопаду, листопаду; установ, закладів, організацій: університету, факультету, заводу, клубу, штабу;

явищ суспільного життя, напрямів ідеології, як: соціалізму, реалізму, прогресу, світогляду;

областей, країн, держав, озер тощо: Ірану, Іраку, Єгипту, Байкалу. Увага! В окремих іменників нормованим є закінчення -а й -у: стола і столу; моста і мосту