Розділи вікової психології

Предмет досліджень, об’єкт вивчення та розділи вікової психології.

Вікова психологія — галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного розвитку людини на різних вікових етапах індивідуального розвитку людини (онтогенез).

Предметом дослідження вікової психології є вікова динаміка, закономірності, фактори, умови, механізми становлення, формування та розвитку особистості. Вікова психологія вивчає загальні закономірності, особливості виникнення і розвитку психічних процесів і властивостей і зумовлену віком динаміку співвідношень між ними; причини та закономірності переходу від одного вікового періоду до наступного; становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці, спілкування); В її загальній структурі виокремлюють психологію дитинства, до якої входять психологія новонародженого, немовляти, раннього дитинства, дошкільного періоду, молодшого школяра, підлітка, юнака, психологію дорослості — психологію дорослої людини, геронтопсихологію — психологію старості. Як навчальний курс вікова психологія охоплює такі теми: вікова психологія як галузь психологічної науки; виникнення і розвиток вікової психології; теоретичні основи вікової психології; початок людського життя; психічний і особистісний розвиток дитини від народження до вступу в школу; психологія молодшого школяра; психологія підлітка; психологія ранньої і зрілої юності; рання дорослість; зрілий дорослий вік; старість.

Завданнями вікової психології є дослідження особливостей розвитку особистості на кожному її віковому етапі, надання відповідних рекомендацій щодо попередження спричинених віковими кризами психологічних проблем, а також конкретної психологічної допомоги. Не менш важливим є зосередження зусиль вікової психології на розв'язанні таких теоретичних і практичних завдань:-- вивчення особливостей розвитку людини на етапах ранньої та зрілої дорослості (Я-концепції, системи життєдіяльності, особливостей інтересів та інтелекту, проблем і криз розвитку тощо)

Об’єктом дослідження вікової психології є людина на всіх етапах її життя. Його специфіка полягає передусім у тому, що протягом життя в психіці людини відбуваються різні якісні перетворення, дослідження яких потребує системного з’ясування загальних закономірностей вікового розвитку. Вікова психологія вивчає загальні закономірності, особливості виникнення і розвитку психічних процесів і властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих і зумовлену віком динаміку співвідношень між ними; причини та закономірності переходу від одного вікового періоду до наступного; становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці, спілкування); формування психічних якостей (вікових можливостей засвоєння знань) і властивостей (самосвідомості, спонукальної та емоційної сфер, характеру, здібностей) особистості.

Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, що формуються з віком у психіці та діяльності людини, знаменуючи собою переходи до все нових ступенів її розвитку. Розкриває вона передумови та умови, що визначають процес розвитку, співвідношення у ньому природних (спадковість, фізіологічне дозрівання організму) і суспільних факторів, завдяки яким і через які реалізуються можливості психічного розвитку людини, а також роль історично сформованих суспільством цінностей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм поведінки тощо) у становленні особистості. Особливу увагу звертає вона на рушійні сили індивідуального розвитку людської психіки, індивідуально-типологічні відмінності у психічному розвитку дітей, підлітків, молоді, дорослих і старих людей, чинники, що їх детермінують, тощо.

Розділи вікової психології

Галузь психології, що вивчає закономірності етапів психічного розвитку і формування особистості в зв'язку з віком - упродовж онтогенезу людини від народження до старості. Сформувалася як самостійна галузь знання наприкінці ХІХ ст. Виникнувши як дитяча психологія, вона довго обмежувалася вивченням закономірностей психічного розвитку дитини, однак запити суспільства і логіка розвитку науки зробили необхідним цілісний аналіз онтогенетичних процесів і міждисціплінарних досліджень.

Нині виділяються такі розділи вікової психології:

1) психологія дитяча (дитинство);
2) психологія підлітка (підлітковий вік);
3) психологія юності (юність);
4) психологія зрілого віку - психологія дорослості (зрілість);
5) геронтопсихология (старість).

Кожний віковий етап характеризується тими специфічними віковими задачами освоєння зовнішнього світу і культури, які вирішуються за допомогою формування нових видів поведінки і діяльності. Вікова психологія прагне до розкриття психологічного змісту послідовних етапів онтогенезу, вивчає вікову динаміку психічних процесів, що неможливе без урахування впливу на індивідуальний розвиток людини культурно-історичних, етнічних та соціально-економічних умов. Для неї дуже суттєві диференціально-психологічні відмінності, до яких відносяться половікові і типологічні властивості індивіда. Вікова психологія складає наукову основу психології педагогічної.

Значна кількість досліджень будується на базі методу вікових (поперечних) зрізів: шляхом порівняння властивостей вибірок, які відрізняються за хронологічним віком. Певні переваги перед порівняльно-віковим методом мають лонгітюдні дослідження, в яких розвиток тих або інших психологічних властивостей простежується на одній і тій же вибірці упродовж достатньо тривалого періоду онтогенезу.

Особливе місце в сучасній віковій психології займає група генетико-моделюючих методів, заснованих на каузально-генетичному методі Л.С. Виготського. Вивчення розвитку за допомогою методу активного формуючого експерименту і інших навчальних методів ведеться в ході спрямованої дії на певні властивості або сторони психічного розвитку суб'єкта.

До найважливіших практичних задач, що стоять перед віковою психологією, відносяться:

1) створення методичної бази для контролю за ходом, повноцінністю змісту і умовами психічного розвитку дитини;
2) організація оптимальних форм дитячої діяльності і спілкування;
3) організація психологічної допомоги в періоди вікових криз, в зрілому віці і старості.

Вікова періодизація життєвого шляху людини