Бажани, сутри, замови, колядки.

ПОНОМАР.

А.І.Кондратьєв

І тому ми благі яко йдемо – по волі твоїй.

Як ранкову славу тобі мовити маємо,

То так і мовимо, яко благ є і основа

Благ наших...

(ВК 31. Вчення про сутри)

БАЖАНИ, СУТРИ, ЗАМОВИ, КОЛЯДКИ.

У цій главі за мету було поставлено віднайти древні дохристиянські віршовані твори, які можна було почути у Православних храмах дохристиянської Русі-України. На жаль, просування юдо-християнства в Русі-Україні проходило під гаслами дискредитації та знищення всього культурно-філософського та релігійного надбання, яке сповідували наші пращури. Нижче нами представлені ті небагаточисельні твори, які ми змогли віднайти, відичні реконструкції та декілька сучасних пісень.

БОЖЕ ВЕЛИКИЙ, ЄДИНИЙ.

Муз. М.Лисенка.

Слова О.Кониського.

 

Боже Великий, Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

 

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

 

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

 

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай добро світа, щастя дай, Боже

народу і многая, многая літа!

 

БАЖАНА ДО БОГІВ.

Ми звертаємося до богині вогню Прави,

До вогню небесного, Ярила та Перуна,

До Хорса, Симаргла та Радогоща,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богині землі Слави,

До землі рідної, Лелі та Лади,

До Макоші, Берегині та Велеса,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богині повітря Нави,

До вітрів земних, Трояна та Желі,

До, Світовида, Стрибога та Рода,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богині води Яви,

До усіх вод земних, Мари та Коструби,

До Вія, Тані та Купайла,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богів моральності нашої,

Що в серці своєму бережемо ми,

До Смілича та Силича, до Дари та Милича,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богів сторін світу нашого,

До тих, що повертаємо свій лик,

Ві Півночі до Півдня, Від Заходу до Сходу,

Хай будуть вони до нас завжди милостиві.

 

Ті божественні п’ять континентів землі,

Ті божественні дванадцять місяців року,

Ті божественні чотири пори року,

Хай будуть вони до нас завжди милостиві.

 

Ми звертаємося до богів земних ефірів,

До чакр земних, і чакр людських,

Від Муладхари до Сахасрари,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богів чеснот наших,

До Бесідича, Радича та Світича,

До Ясуня та Зірочка, Митри та Мислича,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богів генез земних наших,

До Відича та до Білояра,

До Числобога та до Сивояра,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богів генез духовних наших,

До Поренута, та до Усуда,

До Урдзеця та до Ослада,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богів взаємовідношень наших,

До Живи, Чура та Вишня,

До Поревита, Руєвита та Кришня,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богів духовності нашої,

До Гоя та до Віри,

До Єзіди та до Творича,

Хай захистять вони нас від біди.

 

Ми звертаємося до богів всеосяжності людської,

До Карни – що володіє перетвореннями,

До Спаса нашого Ісуса Христа,

Хай захистять вони нас від біди.

(Реконструйовано за Атгарвавідою)

 

ДО ГОСПОДА ПАНА (колядка).

Добрий вечір тобі, Пане Господарю!

Радуйся! Ой радуйся земле,

Новий рік народився.

Застеляйте столи та все килимами!

Радуйся...

Кладіть паляниці з ярої пшениці!

Радуйся...

Бо прийдуть до тебе три свята у гості:

Радуйся...

Ой першеє свято – То день Бога Желі,

Радуйся...

А другеє свято - То ж день Бога Смілича,

Радуйся...

А третєє свято – Святе Водохреще,

Радуйся...

А те перше свято зішле тобі втіху,

Радуйся...

А те друге свято зішле тобі щастя,

Радуйся...

А те третє свято зішле нам всім долю,

Радуйся...

Зішле нам всім долю, Україні волю.

Радуйся...

ВЕСНА (колядка).

Поза столове сидять панове,

Сидять панове та й раду радять.

Та й раду радять за святу Весну

За святу Весну, за сиві воли,

За сиві воли, за срібні плуги.

Сивії воли впрягати в плуги,

В плуги впрягати, лани орати,

Жито, пшеницю та й засівати,

Жито, пшеницю, всяку пашницю.

 

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку,

Зимували не співали,

Весну все чекали,

Весно, Весно, наша Весно,

А що ти нам принесла?

Старим бабам по кийочку,

А дівчатам по віночку.

 

ВЕСІЛЬНА. (муз. Леонтовича)

Межи трьома дорогами, рано-рано,

Межи трьома дорогами, ранесенько,

Там здибався князь з Дажбогом, рано-рано,

Там здибався князь з Дажбогом, ранесенько.

- Ой ти Боже, ти Дажбоже, рано-рано,

Зверни ж мені з доріженьки, ранесенько,

Бо ти Богом рік од року, рано-рано,

Бо ти Богом рік од року, ранесенько.

А я князем раз на віку, рано-рано,

А я князем раз на віку, ранесенько.

Раз на віку у недільку, рано-рано,

Раз на віку у недільку, ранесенько.

(Золотослов, 440)

 

ДО ДУБА.

Гой, Дубе, Дубе, наш Діду любий,

Ходи у господу, до нашого Роду,

На наших мужів дай свої сили,

Щоб злії духи їх не косили.

На наших мужів дай свої м’язи,

Щоб злії духи не рвали м’язи,

На наших мужів дай свої моці,

Щоб були з Перуном на кожнім кроці!

 

 

ДО КОСТРУБИ.

...

Бідна моя головонько, нещаслива годинонько!

Що я собі наробила, щоб Коструба не злюбила.

Приїдь, приїдь Кострубонько, станем рано до шлюбоньку,

Рано-рано, пораненьку на білому каміненьку.

 

ДО КУПАЙЛА.

Гей Ладо! А ти, Перуне,

Отче над Ладом, гей, Перуне,

Дай дочекати Ладе Купайла,

Гей, Купайла.

 

НА КУПАЙЛА.

Ой на вигоні вогонь горить,

У чорної відьми живіт болить,

Ой на вигоні вогонь тухне,

У чорної відьми живіт пухне,

Наша Купайла до місяця,

Юрківські відьми повісяться,

Нехай повісяться, нехай знають,

Нехай чужих корів не займають.

 

ДО ЛАДИ.

Благослови, мати, ой мати, Лада, мати,

Весну закликати!

Гей, око Лада, Леле Ладове,

Гей, око Ладове, ніч пропадає,

Бо око Лада з води виходить,

Ладове свято нам приносить.

 

ДО ЛЕЛІ (хоровод).

Ой, Лелю, молодая, о Лелю!

Ти в’юная, о Лелю!

Ти по горниці пройди, о Лелю!

Покажи своє лице, о Лелю!

Та у віконечко, о Лелю!

Покажи нам молодая, о Лелю!

Свого-то в’юнця, о Лелю!

Та пожалуй-ко яєчко, о Лелю!

Щоб на красному блюді, о Лелю!

При добрих людях, о Лелю!

 

ДО ОВСЕНЯ (колядка).

Ой у борі, борі,

Там сосна стояла, зелена, кучерява

Ой, Овсень, ой, Овсень!

Їхали бояри,

Та й сосну зрубали, дощечки пиляли,

Ой, Овсень, ой, Овсень!

Місточок мостили,

Сукном укривали, цвяхами прибивали.

Ой, Овсень, ой, Овсень!

Кому ж, кому іхати по тому місточку?

Їхати там Овсеню та Новому рочку!

Ой, Овсень, ой, Овсень!

 

ДО РОДУ.

Ой Роде, Роде, багатий,

Подаруй товарець рогатий,

Ви дайте, таточку, волики,

А Ви матінко, корівоньки,

А ви сестрички, ягнички,

Бо наш рід великий,

Щоб було чим обділити.

 

ДО МАРИ.

Йшла Маруся в поле, знайшла синє море,

Спіткнулася і впала, думала що встала,

А де вона впала, там церковка стала,

Де голова впала, там відправа стала,

Де кісоньки впали, там зіроньки стали,

Де рученьки впали, там свічечки стали,

А де впали ноги, там стали пороги,

Усі люди знають, що Мари немає,

Вона зашуміла, Мару цю покрила.

 

ДО ЯРИЛА.

Подай, Ярило, ключі і замки

Одімкнути красну Весну,

Красну Весну, тепле Літечко,

Тепле Літечко, спіле житечко!

 

ДО ВЕСНИ.

- Ой ти, соловейку, ти ранній пташку,

Ой чого так рано із вир’їчка вийшов?

- Не сам же я вийшов, Дажбог мене вислав, -

З правої рученьки і ключики видав,

З правої рученьки Літо відмикати,

З лівої рученьки Зиму замикати.

А ще по горах сніги лежали,

А по дорогах криги стояли.

А тії сніги ніжками потопчу,

А тії криги крильцями поб’ю.

І кубелечко я собі зів’ю,

І в кубелечці діток наведу.

(Інтернет-Золотослов)

 

НА ЯРИЛА.

Ой ти, сонечко праведне, засвіти, засвіти,

Землю-матінку пригорни, пригорни...

Весну-Ладу запали, запали...

Лихі сили віджени, віджени...

 

ДО ЦІЛЮЩИХ ТРАВ.

Ось є ці три Землі,

Між ними бачу вищу,

Із їх поверхні я

Беру Траву цілющу.

 

Ти краща із цілющих Трав,

Найкраща з всіх рослин

Ти ніби Сонце серед ночі,

Ти як Перун серед богів.

 

На користь нам всі ці рослини,

Бажаючи віддати, Ви даєте,

Від Вас здоров’я для людини,

Від Вас йде благо для планети.

(Реконструйовано за Атгарвавідою)

 

ДО ВОДИ НА ВОДОХРЕЩЕ.

Під повелінням богині Яви

Стікають Води прямо з гір високих,

Течуть вони до моря Чорного

Нам зцілення дають глибокі.

 

Які були в мене недуги

Нехай їх вижене Коструба,

І Таня, й Мара, Вій, Купайла

Дадуть мені здоров’я файне

 

З Дніпра, з Прута та ще і з Буга,

Вода тече для Водохреща,

В Ясуня день, за логікою Бога

Дає вона життя безмежне.

(Реконструйовано за Атгарвавідою)

 

ДО ВОГНЮ НА КОЗАЦЬКЕ ВОГНЕХРЕЩЕ.

Від Прави йде Вогонь хрещення

І навкруги вогні горять,

У день Дажбога, що дає Творення

Приймаю Духом я обряд.

 

Із Радогощем та із Ярилою,

Симарглом, Хорсом та і Перуном,

Приймаю в мозок мій і в сереце моє

Енергії богів із щастям та добром.

 

О, ти Вогонь, ти є цілитель,

Ти є творець і небокрес,

Дай крила для Душі моєї

Щоб полетіти до небес.

(Реконструйовано за Атгарвавідою)

 

ЛЮБОВ МІСЯЦЯ ДО ЗОРІ.

Веселко, Веселко, дружко Зірнице!

Обітри Купайлове лице!

Нехай місяць руки ломить,

Що ся отцем його бути соромить.

Нех побаче сирітоньку

І любить знову Зіроньку!

 

Купайла, Купайла!

Пливи, пливи з води,

Щоб ся подивив

Місяць твої вроди! –

Місяць тепер молоденький,

Заплаче з радості над тобою,

Повернеться до твої неньки

І візьме тя з собою!

 

А ти, Зірнице, заплач

Дрібними сльозами,

Обтирай ясні очі

Білими руками.

І русу косу з вітрами розпустиш,

Бо ти хороша і в радості,

А ще краща в жалості.

 

Але з неба Веселка з дощем прилітає,

І як сонце світить, з Купайлою ся грає.

З вечора тільки видно молодика,

А вранці пливуть сльози Зіроньки,

Купайла – бідна сирітонька,

Зірниці сором навіки.

 

ВЧЕННЯ ПРО БОГА ЄДИНОГО.

Якщо ж трапиться якийсь блудень,

Що рахуватиме Богів та відділяти їх від Сварги,

То вигнаний буде з Роду, бо не мали Богів різних.

Вишень і Сварог та інших суть множина,

Бо Бог Єдин і у множині, І хай ніхто не розділяє

Того множинства, і не говорить, що маєм Богів множину,

Се бо світло Ра іде до нас, і будьмо варті його.

(ВК 30-7)

 

ДО ГОСПОДА РА.

Як ішов Бог дорогою –

А за ним господар іде,

В руках шапочку несе,

І до себе кличе Бога:

-Та й до мене Боже, до мене,

Та з густими снопами,

Та з чистими копами,

У мене токи великі,

Переплетини високі,

Є де снопи ставити,

Є де скирди класти.

 

Як ішов Рай по дорозі,

Рано, рано!

По дорозі, по широкій,

Ніхто Рая не запросить,

Запросив його Потапонько:

- Мої токи великі,

Переплетини високі,

Є де Богові сидіти,

Перше – житнє,

Друге – яре,

А третє – пшеничне.

 

Ходив Рай по вулиці,

Ніхто в хату не покликав.

Покликав його Андрійко:

- А прошу, Раю, до нас у хату!

В нашій хаті – все прибрано:

Тисові столи – застелені,

Золоті кубки – наповнені,

Щоб жниченьок частувати.

 

Як ходив Рай коло двору,

Ніхто в двір його не кличе.

Тут озвався наш господар:

- Іди, Раю, в двір до мене,

Мої двори метені,

Скатертини – шовковії,

Мої кубки – золотії,

Вином-медом налитії.

(Золотослов, 241-244)

 

СТРИБОГОВА ЗАМОВА.

Стрибу, Стрибу, подобрій,

На зерно ти нам повій,

На крупичку та на дерть,

А без тебе людям смерть,

Повій, Стрибу, нам із Неба,

Хліба нам назавтра треба.

 

ВОЇНОВА ЗАМОВА.

Проречемо тобі Боже, що даєш нам Суру пити смертним,

А на ворогів грядеш, і б’єш їх мечем Твоїм заговореним,

А у темряві світлом замружуєш очі, а ніч на нас натікає,

Щоб знищити сяйво, то ж молимося Перуну,

Щоб позбавив нас грабунків ворожих,

Настане той день, що хочеш ти, а злякаємося –

Уперіщи вогонь і громи ті на нас, і то є сила твоя,

Що наші поля оплодить, грім і дощ хай поллють на них.

(ВК 31-1)

 

ЖЕРТОВНА ЗАМОВА.

Жертву Тобі правимо – вівсяне борошно

І так співаємо славу і велич Твою, Дажбога славимо,

І буде Він наш покровитель, заступник від Коляди до Коляди,

Хай плодить на полях, і дає трави для худоби.

І дає нам у загонах скоту примножуватися,

І зерна житнього багато, аби мед віщий заколотити і варити.

(ВК 31-3)

ЗАМОВА НА ЗБЕРЕЖЕННЯ СВЯЩЕННИХ ЗНАНЬ.

ОМ!

Ті три по сім, що рухаються колом,

Несучи усі форми, -

Їх зміст даруй мені сьогодні, силу їх,

О Володарю Мови!

 

О Володарю Мови, знов прийди,

Разом з божественною думкою!

О Володарю Добра, все збережи!

Хай буде це в мені наукою таємною!

 

Ось тут скріпи, стягнувши край,

Як лука два кінці тятивою тугою!

О Володарю Мови, утримай!

Хай буде це в мені наукою таємною!

Ми закликаємо Володаря Мови.

Хай ми з’єднаємося тут з таємним!

Хай призове нас наш Володар Мови!

Хай я не втрачу знань цих потаємних!

(Атгарвавіда).

 

 

ЗАМОВА ПРОТИ СТРАХУ.

Як Небо і Земля

Не бояться, не руйнуються,

Так ти, моє дихання, не бійся!

 

Як День та Ніч

Не бояться, не руйнуються,

Так ти, моє дихання, не бійся!

 

Як Сонце та Місяць

Не бояться, не руйнуються,

Так ти, моє дихання, не бійся!

 

Як Слава та Влада

Не бояться, не руйнуються,

Так ти, моє дихання, не бійся!

 

Як Правда та Закон

Не бояться, не руйнуються,

Так ти, моє дихання, не бійся!

 

Як те що було і що буде

Не бояться, не руйнуються,

Так ти, моє дихання, не бійся!

(Атгарвавіда).

 

ЗАМОВА ПРОТИ ЗЛА.

Відпусти мене, о зло,

Змилуйся наді мною, владне ти!

Відпусти мене не зігнутого.

У світ добра, у світ порядності.

 

Зло, що мене ніяк не полишає,

Ось я тебе залишу сам.

І хай на перехресті доріг краю,

Зло відійде й лишиться там.

 

Тисячооке і безсмертне,

Хай знайде воно інше місце, не в мені,

Хай досягне воно того, кому потрібне,

Хто має ненависть, той буде з ним в пітьмі.

(Атгарвавіда).

 

ЗАМОВА НА ДОПОМОГУ БОГІВ.

Ту скриню, з якої ми дістали Священне Знання, -

В неї ми замикаємо їх знову.

Допоможіть мені, о боги, не йти тут навмання,

Здійснилися бажання силою замови.

(Атгарвавіда).