Порівняльна характеристика загальної кількості туристів та обслуговуваних на підприємствах готельного господарства, млн осіб

 

 

Показники	Роки
Кількість іноземних туристів	4,2	4,4	5,8	10,5	12,5	15,6
Кількість внутрішніх туристів	6,4	6,6	6,9	7,2	7,6	8.1
Усього	10,6	11,0	12,7	17,7	20.1	23,7
Кількість обслуговуваних туристів у готелях	3,0	3,2	3,5	3,6	3,7	3.9
Кількість обслуговуваних у санаторно-курортних закладах	2,7	2,7	2,8	2,9	2,9	3.2
Усього	5,7	5,9	6,3	6,5	6,6	7,1
Частка туристів, обслуговуваних у засобах розміщення, %	53,8	53,6	49,6	36,7	32,8	30,0

Основними причинами, внаслідок яких склалася негативна ситуація у готельному секторі економіки України, залишаються: високий рівень зносу основних засобів, невисокі темпи будівництва нових і реконструкції функціонуючих підприємств різних типів і розмірів із сучасним оснащенням, орієнтованих на різні категорії споживачів. Формування інфраструктури ринку туристичних послуг в Україні відбувається під впливом несприятливих факторів: незначних обсягів державних видатків, недостатніх вітчизняних і іноземних інвестицій на розвиток як загальної, так і спеціальної інфраструктури, обмеженої платоспроможності населення.

За даними Держкомстату України більш ніж третина основних засобів підприємств готельного господарства України морально та матеріально застаріла. Значна кількість готелів потребує проведення капітального ремонту. У багатьох підприємствах готельного госпо­дарства в Україні відсутні власні котельні або бойлерні, стаціонарні генератори, резервні лінії електро- та водопостачання, що не забез­печує якість обслуговування за основними параметрами. Більшість об'єктів готельного господарства було введено в експлуатацію ще до 1980 р. Нині реконструкції підлягає 22 377 місць з 60 тисяч наявних у готельному господарстві [33]. Такий стан інфраструктури ринку туристичних послуг України потребує уваги як місцевих органів

 

самоврядування, так і уряду, створення передумов розвитку під­приємництва в цій галузі діяльності.

Одна з причин невисокої якості готельних послуг в Україні -одноманітність структури закладів розміщення за типами, яка наведена на рис. 2.13: готелі - 66% загальної кількості, гуртожитки для приїжджих - 29%, молодіжні турбази та гірські притулки - 1,9%, мотелі - 1,6%, кемпінги - 0,9% та готельно-офісні центри - 0,6%. Отже, основну частку підприємств готельного господарства в Україні (95%) становлять готелі туристського призначення (частка готелів бізнес-класу досить незначна) та гуртожитки для приїжджих. Проте за десять останніх років ситуація практично не змінилася на краще.

□ Молодіжні турбази та гірські притулки □ Мотелі

■ Кемпінги И Готельно-офісні центри

Рис. 2.13. Структура підприємств готельних господарств України

за типами, %

Задовольнити численні потреби вибагливих туристів унемож­ливлює на сьогодні обмеженість асортименту послуг у складі готельного продукту, що пов'язано з недостатністю знань про широ­кий спектр типів засобів розміщування, номерів у них, перелік послуг, що входять до складу певних видів тарифів. Практична відсутність вітчизняного законодавчо-нормативного забезпечення господарської діяльності в цьому сегменті туристичної індустрії поставила ще на початку 90-х років XX ст. питання щодо розроблення системи нормативної документації для сфери готельного господарства.

За ініціативою Державного комітету України з технічного регулювання та споживчої політики (Держкомспоживстандарт України) і Держкоммолодьспорттуризму України у 1999 р. було створено підкомітет «Послуги туристичні» у складі ТК-118 «Послуги торгівлі,

ресторанного господарства, туристичні та виставкові» на базі Київського національного торговельно-економічного університету. Програмою робіт підкомітету передбачено розробку національних стандартів у туристичній і готельній галузях.

В Україні недостатньо розвинені малі форми підприємств готельного господарства, які надзвичайно поширені у світовій індустрії гостинності. У країнах Європи частка цього кластера стано­вить 75-85%, в Україні - 6-8% від загальної кількості засобів розміщення. Це означає, що конкурентне середовище готельного господарства формують великі та середні за розміром засоби розмі­щення. Така тенденція є внутрішньогосподарським диспаритетом, враховуючи специфіку структури готельного господарства економічно розвинених країн, яка також складається з великих, середніх і малих форм підприємництва, але зі значною перевагою малих форм [255].

Ключовим фактором стабільного розвитку туризму є безпека життєдіяльності та дотримання стандартів щодо збереження довкілля, наявність туристичних об'єктів, що відповідають пріоритетам формування туристського попиту в період переходу до сталого розвитку. У туристичній інфраструктурі за дотримання принципів сталості відповідальність несуть комунальні служби (загальна інфраструктура - газо-, водо-, електро- та теплопостачання, утилізація побутових і виробничих відходів, дотримання санітарно-епідеміоло­гічних норм тощо).

Стан довкілля в Україні характеризується на сучасному етапі напруженістю санітарно-екологічної та епідеміологічної ситуації у багатьох рекреаційних центрах. Ще недостатньо проводяться роботи щодо відновлення ландшафтів, значно погіршився санітарний стан територій у зонах відпочинку, на шляхах туристично-екскурсійних маршрутів, у місцях розташування туристичних об'єктів, лісопар­кових зонах та інших місцях.

Така ситуація стримує, а, в деяких випадках і припиняє потік туристів до певних дестинацій,"* обмежує розвиток міжнародних зв'язків, і цим унеможливлює ефективну роботу підприємств галузі. При цьому результати аналізу свідчать, що витрати підприємців, пов'язані з поганим станом інфраструктури відповідного ринку, дорівнюють додатковому податку в розмірі 30% [343, с 4].

Станом на 01.01.05 р. природно-заповідна мережа складалася з 7169 територій та об'єктів загальною площею 2757,4 тис. га, що становить понад 4,6% території України. З вищих категорій заповідників до ПЗФ України належать 4 біосферні та 17 природних, а також 17 національних природних парків, які є унікальними у світі.

Я

О

S4

Я

S

»V

Щ

 

Основні об'єкти природно-заповідного фонду України високої категорії

(біосферні заповідники)

Таблиця 2.8

 

Найменування об'єкта	Місце розташу­вання	Загальна площа, га	Мета та дата створення	Примітка
Карпатський	Закарпат­ська область	57880,0	Створений за Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. Розширений Указом Президента України в 1997 р. Мета створення - охорона корінних смерекових лісів, буково-дубових лісів, мішаних ясенево-букових, буково-яворових, смереково-букових лісів і різновікових листяних лісів. У «Долині нарцисів» охороняється природний комплекс з єдиними в Європі заростями нарциса вузьколистого. До Європейського Червоного списку занесені 5 видів флори і 23 фауни.	Європейський диплом Ради Європи, 1998 р.
«Асканія Нова» ім. Ф.Е.Фальц- Фейна	Херсон­ська область	33307,6	Створений у 1888 p., зареєстрований у 1898 р. як природно-заповідна територія. Декретом Ради Народних Комісарів УРСР у 1921 р. створено перший державний степовий заповідник. Мета створення - забезпечення збереження єдиної в Європі ділянки типчаково-ковилового степу з переважаючою рослинністю зернових злаків, а також збереження окремих видів флори та фауни, занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку.	Сертифікат ЮНЕСКО. 1985 р.
Дунайський (частина Румунсько- Українського біосферного резервату «Дельта Дунаю»)	Одеська область	46402,9	Створений у 1973 р. як філія «Дунайські плавні» у складі Чорноморського державного заповідника. Постановою Ради Міністрів УРСР 23 квітня 1981 р. реорганізований у самостійний державний заповідник. Мета створення - охорона дельтових екосистем річки Дунаю, а також водно-болотних угідь міжнародного та загальнодержавного значення.	Сертифікат ЮНЕСКО, 1999 р.
Чорноморський	Херсон­ська область	89129,0	Створений у 1927 р. як біосферний заповідник, затверджений Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. на основі сертифіката, виданого у 1985 р. сесією координаційної Ради ЮНЕСКО. Мета створення - охорона гніздових і перелітних птахів, а також ландшафтів типчаково-ковилових причорноморських степів.	Сертифікат ЮНЕСКО, 1985 р.

За оцінками вітчизняних фахівців одночасна місткість територій та об'єктів рекреаційного характеру з урахуванням можливих навантажень і екологічних вимог становить майже 50 млн осіб, при цьому рівень використання внутрішніх рекреаційних ресурсів - 6-8% [7]. Проте туристично-рекреаційні ресурси України недостатньо досліджені та використовуються неефективно.

Виставки є важливою і необхідною складовою інфраструктури ринкової економіки, ланцюгом між виробниками та споживачами товарів, відображенням розвитку окремих галузей господарства та галузевої структури економіки.

Авторитет кожної держави, її місце на світових ринках, як свідчить досвід, значною мірою визначається рейтингом міжнародних виставок і ярмарків, які проводять на її території. Успішна діяльність з організації виставкових заходів міжнародного рівня сприяє розвитку зовнішньої торгівлі, просуванню товарів і послуг національних товаровиробників на ринки інших країн, підвищенню іміджу країни.

Серед найбільш поширених тематичних напрямів виставкових заходів туристичний бізнес представлений важливими його сегментами -готельним і ресторанним. Він за кількістю заходів займає в рейтингу другу позицію після медицини й охорони здоров'я (10% загальної кількості); харчова промисловість і готельно-ресторанна діяль­ність (7,8%); видавництво, поліграфія, реклама, канцтовари (6,7%); будівництво та реконструкція (6%); меблі та побутова техніка (5%); товари легкої промисловості близько (4%) [188].

Розробка ефективних способів просування туристичного про­дукту та формування попиту на ринку туристичних послуг є однією з найважливіших функцій туристичних виставкових заходів у сучасних умовах.

Відсутність розробленої системи маркетингових комунікацій у сфері туризму, як на макро-, так і на мікрорівні спричиняє ситуацію, коли при потужному потенціалі туристично-рекреаційних ресурсів держава й окремі туристичні підприємства не отримують бажаного ефекту від реалізації туристичного продукту. Крім того, у турис­тичній сфері велике значення має безпосередня поінформованість споживачів про туристичний продукт.

Однією з ефективних форм маркетингових комунікацій в туризмі слід визнати виставково-ярмаркові заходи. Виставкова діяльність знаходиться в нашій країні на початковому етапі розвитку і з наукової точки зору мало досліджена. Разом з тим світова практика вико­ристовує значну кількість форм і видів таких заходів, які активно використовуються у туристичному бізнесі. Характеристику найбільш поширених для туристичних фірм-експонентів видів і форм виставкової діяльності наведено у табл. 2.9 [309].

Таблиця 2.9

Види та характеристика основних виставково-ярмаркових заходів у туризмі

 

 

Види та форми заходів	Характеристика
Основна мета	Шляхи досягнення основної мети	Періодичність, час і тривалість проведення	Приклади найбільших за обсягами діяльності заходів у світі
Виставка туристична демонстраційний захід - ілюстрація туристичного продукту	Оповіщення потенційних споживачів з туристичною пропозицією, оптовий (роздрібний) продаж туристичного продукту	Демонстрація пропозиції у туристичній сфері	Проводиться періодично: 1-2 рази на рік терміном 2- 3 дні	Московська міжнародна виставка «МІТТ» (Москва, Росія)
Ярмарок туристичний- туристична виставка у поєднанні з торговельною діяльністю зразками туристичних продуктів	Представлення широкого асортименту туристичних товарів і послуг; оптовий продаж туристичного продукту	Представлення зразків туристичного продукту для підписання комерційних угод національного та міжнародного масштабу	Діє у визначений термін упродовж визначеного періоду часу в постійному місці	Міжнародний туристичний ярмарок «Fitur» (Мадрид, Іспанія)
Салон туристичний- демонстраційний захід туристичного продукту (туристичний фестиваль~ різновид туристичного салону)	Представлення виробниками широкого асорти­менту спеціалізо­ваних туристичних товарів і послуг оптовим посеред­никам у туризмі; налагодження зв'язків між вироб­никами і продавцями туристичного продукту	Представлення друкованої реклами, каталогів пропозицій і підписання угод	Проводиться періодично: 1 раз на рік	Міжнародний туристичний Salon Mondial du Tourisme (Париж, Франція)
Біржа туристична- презентація і реалізація туристичного продукту	Рекламування туристичної пропозиції, активна робота з установлення контактів і підписання угод між виробниками та продавцями туристичного продукту	Широкий спектр засобів комунікації, реклама турис-тично'іпропозиції, представлення зразків продукції і підписання угод як з постачальниками (готелями, транспортними підприємствами і т.д.) так і з про­давцями туристич­ного продукту (турагенствами, туроператорами)	Зазвичай відкривається або закінчується період активної реклами турів, оголошених на наступний рік	Міжнародна туристична біржа «ГТВ» (Берлін, Німеччина); Всесвітня туристична біржа «London Travel Market» (Лондон, Великобританія)

Закінчення табл. 2.9

 

Види та форми заходів	Характеристика
Основна мета	Шляхи досягнення основної мети	Періодичність, час і тривалість проведення	Приклади найбільших за обсягами діяльності заходів у світі
Магазин туристичний (турмаркет; телемаркет) - спеціалізованій магазин для продажу туристичного продукту	Оптово-роздрібний продаж; Підвищення ступеня інформування потенційних споживачів про туристичну пропозицію підприємств регіону (міста)	Продаж власного туристичного продукту й інших туроператорів на агентських засадах; зосередження туристичної пропозиції і надання довідкової інформації про туристичний продукт	Постійні або періодичні
Конференція туристична- Демонстраційний захід передового досвіду в туристичній діяльності (конгрес туристичнийрізновид -туристичної конференції")	Визначення проблемних питань і шляхів їх вирішення в туристичній діяльності	Конференції з питань інформа­ційних і комуніка­ційних технологій, економічної діяльності у сфері туризму; круглі столи; науково-практичні конференції, (можуть проводитися під час ярмарків, виставок та інших заходів)	Періодичні; щорічні; раз на 2-4 роки	Міжнародна конференція з питань інформаційних і комунікаційних технологій у туризмі (Інсбрук, Австрія)
Презентація туристична- рекламний захід, шо проводиться окремим туристичним підприємством	Демонстрація окремого туристичного продукту або всього асортименту	Пропозиції, демонстрація зразків туристичного продукту зацікавленим партнерам і покупцям	Уразі необхідності

З метою підвищення ефективності участі у визначених вистав­ково-ярмаркових заходах здійснена їх класифікація, в основу якої покладено підходи фахівців торговельної сфери [80] та доповнено нами з урахуванням специфіки таких заходів у туристичному бізнесі (табл. 2.10).

Завдання створення сучасної інформаційної системи туристич­ної індустрії є актуальним у системі заходів формування інфраструк­тури туристичного ринку. Серед першочергових - розробка націо­нальної системи бронювання та резервування туристичних послуг, збір і обробка статистичної інформації про виставкові заходи, рекламна та безпосередньо виставково-ярмаркова діяльність на міжнародному, регіональному та національному рівнях.

Таблиця 2.10

Класифікація виставково-ярмаркових заходів у туризмі

 

Ознака класифікації	Види виставкових заходів
За територіально-просторовим масштабом	1.1. Регіональні (міжрегіональні); 1.2. Зональні; 1.3. Національні; 1.4. Міжнародні
За періодичністю	2.3. Періодичні; 2.2. Щорічні; 2.3. Сезонні
За типами	3.1. Виставка; 3.2. Ярмарок; 3.3. Салон; 3.4. Біржа; 3.5. Туристичний магазин; 3.6. Конференція; 3.7. Презентація
За рівнем видової диференціації презентації туристичного продукту	4.1. Універсальні; 4.2. Багатогалузеві; 4.3. Галузеві; 4.4. Спеціалізовані; 4.5. Комбіновані
За об'єктом попиту на туристичному ринку	5.1. Туристичних послуг (турів); 5.2. Туристичних товарів (специфічних і неспецифічних); 5.3. Інформаційних технологій у туристичній індустрії; 5.4. Техніки і технології у туристичній індустрії; 5.5. Інвестиційних ресурсів у туристичній індустрії
За ступенем охоплення туристичного ринку	6.1. Спеціалізовані салони (по окремих видах туризму); 6.2. Повномасштабні; 6.3. Багатогалузеві експозиції

З метою формування і розвитку інфраструктури туризму як цілісної системи в економіці України, здійснення стратегічного аналізу, обгрунтування заходів і прогнозування її розвитку потребує розв'язання питання уніфікації розуміння терміна та його складових, вирішення проблем шляхом удосконалення правових, організаційно-економічних і матеріально-технічних важелів механізму регулювання інфраструктури ринку туристичних послуг із урахуванням при-роднокліматичного, рекреаційного, соціально-економічного й історико-культурного потенціалу України та особливостей соціально-економічного розвитку окремих її регіонів.

Ефект, отриманий від комплексного розвитку та максимального використання усіх можливостей інфраструктури ринку туристичних послуг, може стати головним засобом подальшого розвитку туризму в країні.