Для завантаження оболонки програмування екран достатньо запустити на виконання файл turbo.exe, що знаходиться у вашій Паскаль директорії. Екран ПЕОМ набуває після завантаження такого вигляду:
Рис. 1.
|
Головне меню оболонки програмування знаходиться у верхньому рядку екрану і викликаються за допомогою клавіша F10. У головному меню є підменю:
n File – команди для роботи з файлами;
n Edit – режим редагування або створення програми;
n Run – режими виконання програми;
n Compile – режими компіляції програми;
n Options – опції для конфігурації середовища;
n Debug – команди відладки програми;
n Break/wath – команди переривання і перегляду.
Розглянемо коротко основні команди верхніх підменю. Якщо ми викличемо підменю File, то відкриється нове вікно, такого виду, як зображено на рис. 2. Ми маємо змогу виконати команди:
Рис. 2
|
n Load – зчитати файл з диску;
n Pick – викликати Pick–таблицю, в якій міститься список з 8 файлів, з якими ми працювали під час даного сеансу роботи;
n New – створити новий файл;
n Save – записати файл з текстом програми на диск;
n Write to – записати файл з текстом програми на диск і задати йому при цьому нове ім’я;
n Directory – створити робочу директорію для розміщення файлів;
n Change dir – вибрати робочу директорію;
n Os shell – виконати сеанс MS DOS, для повернення в середовище програмування слід ввести команду Exit;
n Quit – закінчити роботи в середовищі програмування.
Якщо ви уважно подивитесь на приведений рисунок, то біля деяких команд побачите поруч написані назви клавіш або комбінацій клавіш. Такі клавіші або їх комбінації прийнято називати «гарячими».
Команда Edit викликає екранний редактор середовища програмування.
Рис. 3.
|
Підменю Run (рис. 3) дає можливість виконати команди:
n Run – виконати програму;
n Program reset – відміняє поточний сеанс відладки програми;
n Go to cursor – виконання програми до положення курсора у вікні редагування;
n Trace info – трасування програми – виконання по крокам;
n Step over – виконання по крокам – схоже до попередньої команди, але коли викликається процедура або функція користувача, то вона виконується повністю (за один крок);
n User screen – показує екран з вихідною інформацією роботи програми.
Рис. 4.
|
Підменю Compile (рис. 4):
n Compile – компіляція тексту програми;
n Make – виклик послідовності Make Turbo Pascal (більш детально див. технічну документацію);
n Build – нова трансляція всіх файлів;
n Destination – вказівка, де зберігати скомпільовану програму – у пам’яті (Memory), чи у вигляді ЕХЕ-файлу (Disk);
n Find error – знайти місце розміщення помилки, що виникла на етапі виконання програми;
n Primary file – вибір головного файлу;
n Get info – отримання інформації про файл програми.
Рис. 5.
|
Підменю Options (рис. 5) містить установки середовища програмування пов’язані з засобами компілятора, каталогами модулів, об’єктних та include-файлів і т.д.:
n Compiler – дана команда встановлює параметри компіляції, у тому числі (рис. 6):
Þ Range checking – перевірка діапазонів (on – включено, off – виключено);
Þ Stack checking – перевірка стеку;
Þ I/O checking – перевірка вводу – виводу;
Þ Force for calls – використання дальнього типу викликів;
Þ Overlay allowd – дозволити оверлеї;
Þ Align date – вирівнювання даних;
Þ Var-string checking – перевірка рядків – змінних;
Þ Boolean evaluation – обчислення булівських виразів;
Þ Numeric processing – числове опрацювання;
Þ Emulation – емуляція роботи сопроцесора 8087 у випадку його відсутності;
Þ Debug information – генерація інформації для відладки;
Þ Local symbols – генерація інформації про локальні символи;
Þ Conditional defines – умовні визначення;
Þ Memory Sizes – розміри пам’яті.
Рис. 6.
|
n Linker – встановлення опцій компоновщика, у тому числі:
Þ Map file – визначення кількості інформації, що буде розміщено в табличному файлі;
Þ Link buffer – вказівка компілятору, що використовувати для буферу зв’язку – оперативну пам’ять чи диск.
Рис. 7.
|
n Environment – настройки операційного середовища (рис.7), в тому числі:
Þ Config auto save – автоматичне збереження конфігурації;
Þ Edit auto save – автоматичне збереження файлу, що редагується;
Þ Backup source files – збереження резервних копій вхідних файлів;
Þ Tab size – розмір табулювання для редактора;
Þ Zoom window – зміна розмірів вікон;
Þ Screen size – розмір екрану.
n Directories – даний пункт задає робочий каталог, а також каталоги для інший файлів системи програмування (рис. 8), у тому числі:
Рис. 8.
|
Þ Turbo directory – місце знаходження файлу конфігурації і файлу допомоги;
Þ EXE & TPU directory – місце знаходження виконуваних файлів і модулів;
Þ Include directories – місце знаходження вкладених (Include) файлів;
Þ Unit directories – каталоги, в яких містяться модулі Turbo Pascal;
Þ Object directories – каталоги, які містять об’єктні файли;
Þ Pick file name – місце знаходження файлу вказівки;
Þ Current pick file – ім’я і місце знаходження поточного файлу вказівки.
n Parameters – основні параметри;
n Save options – збереження опцій у файлі конфігурації turbo.tp;
n Retrieve options – відновлення опцій, збережених раніше командою Save options;
Рис. 9.
|
Підменю Debug – налагодження (рис. 9), у тому числі:
n Evaluate – виклик вікна обчислень значень змінних і виразів;
n Call stack – вікно стану стека;
n Find procedure – пошук процедури або функції;
n Integrated debugging – інтегроване налагодження;
n Standalone debugging – автономне налагодження;
n Display swapping – переключення екрану;
n Refresh display – відновлення екрану.
Рис. 10.
|
Підменю Break/watch (рис. 10) дозволяє при встановленні опції команди Debug / Integrated debugging в on додати і видалити записи з вікна перегляду. У тому числі доступні такі команди:
n Add watch – додати змінну або вираз у вікно перегляду;
n Delete watch – видалити з вікна перегляду;
n Edit watch – редагування у вікні перегляду;
n Remove all watches – видалення всіх елементів з вікна перегляду;
n Toggle breakpoint – встановлення точки зупинки;
n Clear all breakpoints – відмінити всі точки зупинки;
n View next breakpoints – перейти до наступної точки зупинки.
Список рекомендованої літератури
1. Абрамов С.А., Гнездилова Г.Г., Капустина Е.Н., Селюн М.И. Задачи по программированию. – М.: Наука, 1988. – 224 с.
2. Абрамов С.А., Зима Е.В. Начала информатики – М.: Наука, 1990. – 256 с.
3. Абрамов С.А., Зима Е.В. Начала программирования на языке паскаль. – М:, Наука, 1987
4. Агафонов В.Н., Поттосин И.В., Бежанова Л.М., Сабельфельд В.К. Сборник упражнений по программированию на языке ПАСКАЛЬ. – Новосибирск: Изд–во Новосиб. ун–та, 1985.
5. Арсак Ж. Программирование игр и головоломок. – М.: Наука, 1990.
6. Бородич Ю.С., Вальвачев А.Н., Кузьмин А.И. Паскаль для персональных компьютеров. – Мн.: Вышэйшая школа, 1991. – 365 с.
7. Брудно А.Л., Каплан Л.И. Московские олимпиады по программированию. – М.: Наука, 1990.
8. Вирт Н. Алгоритмы + структуры данных = программы. – М.: Мир, 1985.
9. Вирт Н. Систематическое программирование. Введение. – М., Мир, 1977.
10. Гейн А.Г., Житомирский В.Г., Основы информатики и вычислительной техники, – М.: Просвещение, 1993.
11. Грогоно П. Программирование на языке Паскаль. – М.: Мир, 1982.
12. Дал У., Дейкстра Э., Хоор К. Структурное программирование. – М.: Мир, 1975.
13. Довгаль С.И., Сбитнева А.И. Паскаль, Турбо-Паскаль, многооконная среда на персональных ЭВМ. – К.: Информсистемасервис, 1992.
14. Епашников А., Епашников В. Программирование в среде TURBO PASCAL 7.0. – М.: Диалог МИФИ, 1993.
15. Йенсен К., Вирт Н. Паскаль. Руководство для пользователя и описание языка. – М.: Финансы и статистика, 1982.
16. Касаткин В.Н. Логическое программирование в занимательных задачах. – К.: Технiка, 1980.
17. Касьянов В.Н., Сабельфельд В.К. Сборник заданий по практикуму на ЭВМ. – М.: Наука, 1986.
18. Кнут Д. Искусство программирования для ЭВМ. – Т.1, 1976, Т.2, 1977, Т.3, 1978.
19. Липский В. Комбинаторика для программистов. – М.: Мир, 1988.
20. Мейер Б., Бодуэн К. Методы программирования. Т.1, Т.2, – М.: Мир. 1982.
21. Пильщиков В.Н. Упражнения по языку паскаль. – М.: Изд–во МГУ, 1986.
22. Поляков Д.Б., Круглов Л.Ю. Программирование в среде Турбо Паскаль (версия 5.5). – М.: Изд–во МАИ А/О Росвузнаука, 1992.
23. Прайс Д. Программирование на языке Паскаль: практическое руководство. – М.: Мир, 1987.
24. Присяжнюк А.В., Вітюк А.В., Лисогор І.А. Олімпіади Житомирської області (до 2000 року). – Житомир: Соляріс, 1999. – 173 с.
25. Решение задач с помощью ЭВМ: Методические рекомендации. М.И.Жалдак, Н.В.Морзе, А.Г.Олейник и др. – К.: Радянська школа 1991.
26. Рюттен Т., Франкен Г. Турбо Пскаль 6.0. Основы языка программирования. – К.: Торгово–издательское бюро BYV, 1992.
27. Савченко В.С. Разработка алгоритмов: от простого к сложному. –Донецк, 1966. – 320 с.
[1] Якщо ви були уважні, і самостійно порахували кількість спецсимволів, то мабуть помітили, що їх 21! А де ж 22-й? Це символ, що не відображається не екрані монітору, він називається «пропуск». Надалі, якщо у цьому буде необхідність, будемо зображати пропуск як «ë¾û».
[2] Для даних операцій є невизначеними операції «попередній для першого» та «наступний для останнього». У більшості компіляторів вони просто залишають значення змінної незмінним.
[3] Число називається «досконалим», якщо воно дорівнює сумі всіх своїх дільників, за винятком самого себе.
[4] У всіх задачах даного розділу при розв’язуванні забороняється використовувати операції з літерними величинами.
[5] «Поліндромом» називають число або слово, яке в прямому і зворотньому порядку читаються однаково.
[6] Ідентифікатором у мові програмування прийнято називати зарезервовані мовою слова (стандартні ідентифікатори) та назви міток, сталих, змінних, процедур і функцій (ідентифікатори користувача).
[7] Повною поверхнею піраміди називається сума площ всіх її граней.
[8] 9! - читається «9 факторіал». Ця математична дія позначає добуток всіх натуральних чисел від 1 до 9, тобто n! = 1 · 2 · 3 ·... · (n-1) · n
[9] У словнику приведено і слова з вищих версій Turbo Pascal. Зроблено це для того, щоб ви могли зрозуміти їх значення в текстах програм, які зустрічаються на сторінках різноманітних видань.
