Психологічна характеристика розкрадачів майна.

Особливе місце серед злочинців по своїх психологічних властивостях займають розкрадачі, які істотно відрізняються від всіх інших категорій злочинців набором особистісних рис і ступенем їхньої виразності. У порівнянні з іншими злочинцями розкрадачі є більше адаптованими, тобто більше пристосованими до різних соціальних ситуацій і їхніх змін; краще орієнтуються в соціальних нормах і вимогах. Їм не властиві такі риси як агресивність і імпульсивність поведінки, які присутні у насильницьких злочинців. Вони більш товариські, більшість із них не випробовують труднощів у встановленні соціальних контактів, відрізняються більшою стриманістю поведінки, а їх активність має цільову спрямованості тобто служить для досягнення певних усвідомлюваних ними цілей.

Основні типи розкрадачів майна:

I тип: "корисливий" - становлять розкрадачі, основним мотивом злочинних дій яких є користь, прагнення до придбання матеріальних цінностей, веденню забезпеченого способу життя. Серед них часто зустрічаються особи, у яких провідної характерологічною рисою є застрягання, тобто стійкість емоцій і відносин, стійкість у досягненні цілей, поглядів і світогляду, поведінки й життєвих позицій. Вони відображають прихильність до певного способу дії, визначають лінію поведінки. Все залежить від системи цінностей даного суб'єкта, у число яких входять і способи досягнення цілей. застрягання породжує високий рівень домагань і завищену самооцінку. Можна говорити про наявність у них підвищеної суб'єктивної сензитивності (сприйнятливості) у всіх випадках, що затрачає їхні особисті інтереси. У них часто виникає відчуття, що їх недостатньо оцінили в житті, обійшли. Тому вони люблять говорити, що менш гідні користуються більше високими правами й більш матеріально забезпечені. Ці особи страждають підозрілістю й одночасно мають схильність до ризику, але тільки виправданому. Для них може бути скрутним лише момент включення в ту або іншу діяльність у фазі ухвалення рішення по життєво важливому питанню, але, прийнявши рішення, вони послідовно доводять справу до кінця. Вони відрізняються гарною соціальною пристосовністю й адаптацією, тому що орієнтуються в соціальних нормах і вимогах, мають соціальну активність і можуть контролювати свою поведінку. Для них розкрадання не гра, і вони намагаються зробити все, щоб їхня злочинна діяльність не була розкрита.

Іншим різновидом цього типу розкрадачів є злочинці, у яких дуже сильно виражена загальна активність поведінки, що сполучається зі зневагою до соціальних норм і підкресленою демонстрацією своїх ділових якостей. Їм так само властиво цілеспрямованість, честолюбство й рішучість у досягненні мети, але на відміну від попередньої категорії їхня злочинна діяльність носить як би епізодичний характер. Епізодичність тут умовна й проявляється у тому, що вони, викрадаючи державне й громадське майно, довго не затримуються там, де вчинили злочин, і часто міняють місце роботи. Тому їхня злочинна діяльність здійснюється досить широко й у різних сферах. Вони так сказати не мають спеціалізації, але використовують будь-які засоби й області діяльності для вилучення матеріальної вигоди. Для розкрадачів цього підтипу на відміну від перших характерні - бравада, іноді - схильність до ризику й авантюр. У той же час вони надзвичайно товариські, легко налагоджують ділові контакти, прагнуть жити собі на втіху й не приховують це.

II тип: "престижний" або " престижно-виробничий" представляють розкрадачі, які в кримінологічному аспекті можуть бути віднесені до таких частково, оскільки викрадені цінності вони привласнюють не завжди, а обертають на оплату "лівих" робітників, використовують як хабарі для одержання будматеріалів, запчастин і т.д., у цілому – на виробничі потреби.

Основний мотив їхніх злочинних дій - придбання або збереження певного соціального статусу за всяку ціну, у тому числі шляхом здійснення злочинів. Не досягнення такого статусу, так само як і "падіння долілиць" для них справжня життєва катастрофа. Престижний мотив являє собою не що інше, як самоствердження, що є одним із самих потужних стимулів людської активності, причому його соціальне фарбування залежить від морально-психологічних особливостей людини. Для них характерні підкоряємість, комфортність, прагнення виконувати вказівки за всяку ціну, як наслідок виховання, усього життєвого шляху. Більшість були слухняними дітьми, рідко порушували (або не порушували зовсім) дисципліну в школі, армії, на роботі, заслуговували похвалу за свою працю й навчання, завжди прагнули виконати вказівки, доручення, бути на очах. Стосовно вищестоящих - підлегла позиція, до нижчестоящих - домінантна, лідерська. Їм властива непевність у собі, тривожність, острах втратити місце, виявитися неспроможним в очах інших і власних. Як і представники першого типу, вони заповзятливі, діловиті й енергійні.

III тип: "дезадаптивний" або "асоціальний" - представлений особами, що перебувають за рамками нормальних зв'язків і відносин. Це, як правило, злочинці, що роблять розкрадання в невеликих розмірах; багато хто з них раніше залучалися до кримінальної відповідальності. Серед них значна маса звичних п'яниць і алкоголіків, але основна їхня риса - виключеність із соціально корисного спілкування, слабкі контакти із середовищем, вони як би пливуть за течією, і належать до того типу злочинця, що одержав у кримінології назву "асоціального". До погрози покарання найчастіше байдужі.

Для більшості з них основним змістом, мотивом здійснення розкрадань є збереження або придбання необхідних для них відносин з іншими людьми, подолання свого відчуження, самотності, дезадаптацію. Користь - додатковий, але не основний мотив. Він може виникати не відразу, на початку довірене майно просто роздається, розбазарюється безкорисно, для зав'язування й закріплення знайомств.

Розкрадачам цього типу властива аутизація (відгородженість і замкнутість), нестійкість поведінки, що стимулюється в першу чергу актуальними ситуаціями, що безпосередньо впливають на них. Вони легко піддаються впливу, підпорядковуються, їхня активність знижена, а соціальна адаптація порушена, у зв'язку, із чим такі люди прагнуть до включення в соціальні взаємини.

Як засіб дезадаптації й тим самим психічного типу дискомфорту розкрадачі даного типу використовують довірене їм майно або перебувають у їхньому розпорядженні послуги й пільги, зловживаючи своїм службовим становищем. Розбазарюючи майно або незаконно надаючи послуги, вони прагнуть установити дружні контакти в мікросередовищі, але при цьому мало думають про наслідки, у тому числі для себе, своїх злочинних дій. Вони часто є учасниками групових розкрадань, які були ними зроблені "за компанію".

IV тип: "алкогольний" - близький до попереднього, але не збігається з ним. Його складають не тільки саме алкоголіки (незважаючи на назву), але всі ті, які ще не є такими, але по частоті й тривалості вживання спиртних напоїв близькі до них. Вони викрадають державне й громадське майно для придбання коштів на випивку, що є головним мотивом їхньої злочинної діяльності. Їх десоціализація й дезадаптація часткова й умовна. Вона, як правило, виражається у відчуженні від офіційних організацій і інститутів -трудових колективів, адміністрацій організацій і установ, до деякої міри від родини. Однак у групі своїх приятелів вони адаптовані ховаю й користуються там визнанням, маючи певний соціальний статус. Таким чином, у розкрадачів даного типу порушена соціальна адаптація, але психологічна може бути досить гарної. Для них характерна наявність внутрішньої напруженості, відчуття своєї ізоляції й відгородженості від суспільства, імпульсивність і невпевність поведінки, а також високий рівень тривоги й депресії. Алкоголь виступає для них як засіб зняття тривоги, негативних емоцій, дискомфорту. За допомогою алкоголю вони намагаються дозволити скрутні соціальні ситуації, у які попадають у зв'язку зі своєю необачністю й невмінням прогнозувати поведінку. Серед розкрадачів "алкогольного" типу часто зустрічаються збудливі особистості примітивного складу. Важливою ознакою їхньої поведінки є те, що вони реалізують викрадене за ціною, що набагато нижче роздрібної, або задовольняються безпосереднім задоволенням потреби в алкоголі.

V тип: "ігровий" - тут основною особистісною рисою є схильність до гри, ризику, постійна потреба брати участь у різного роду операціях, контактах і т.д. Конкретні спонукання звичайно присутні, але як провідний мотив виступає прагнення випробувати гострі відчуття, ризикнути, увімкнутися в емоційно збудливі ситуації. Особливість здійснення ними розкрадань полягає в тому, що вони організують різного роду складні комбінації з більшим ризиком для себе, іноді їхньої дії важко пророчити й логічно пояснити. Якщо їхня злочинна діяльність триває тривалий час, то неї характеризує безліч епізодів і значне число контактів з іншими людьми. Вони майже завжди проявляють активність і ініціативність або вміло створюють таке враження в інших. Наявність ігрової мотивизації дозволяє пояснити здійснення деяких розкрадань протягом тривалого часу, коли, здавалося б, злочинець викрав уже досить багато й міг би задовольнитися незаконно придбаними матеріальними благами, однак продовжує брати участь у розкраданнях. Це звичайно викликає подив, тим більше, що постійно зростає ризик бути викритим. Ми думаємо, що в подібних випадках злочинна діяльність стимулюється вже не стільки користю, скільки потребою брати участь у грі.

Виходячи з характерологичних особливостей "гравців" можна виділити два основних підтипи: ігровий активний і ігровий демонстративний.

Для ігрового активного підтипу характерне сполучення здатності до тривалої активності й імпульсивність. З'єднання цих властивостей народжує тип особистості з постійним потягом до "гострого" відчуттям, переживанням. Їм властиві активний пошук збудливих ситуацій і постійна потреба зовнішньої стимуляції, що сполучається зі зневагою соціальними нормами, правилами, звичаями. Це люди, які живуть своїми потягами і бажаннями, у них часто зустрічається схильність до зловживання алкоголем, нескінченного ледарства, легкого життя. Вони надзвичайно товариські, легко встановлюють контакт із іншими людьми, всією душею віддаються іграм. Роблячи розкрадання ці особи переслідують не стільки ціль збагачення, скільки задоволення своєї потреби в гострих відпущеннях, ризику, емоційно збудливих ситуаціях.

Для ігрового демонстративного підтипу характерно, насамперед, сполучення високої активності з демонстративними рисами. Це особистості артистичного складу, що прагнуть до демонстрації соціального благополуччя, удачливості, своїх необмежених можливостей. Вони мають добре розвинений захисний механізм витиснення й тому ігнорують труднощі й невдачі, з якими зустрічаються. Тому їхня поведінка необачна, ситуативна й непродумана. Головне для них -це зробити сильне враження на навколишнім. За рахунок своєї артистичності вони добре пристосовуються до змін ситуації, легко міняють прийняту на себе роль. У їхньої поведінці зберігається гра в потрібну, корисну для всіх людину, причому часто вони більше говорять, чим роблять.

VI тип: "сімейний" або "сімейно-побутовий" - характеризується тим, що розкрадання відбуваються не скільки для самого розкрадача, а для забезпечення необхідного, на його думку, рівня забезпеченості матеріальними й духовними благами родини й окремих її членів. Дуже часто такі особи ведуть скромний спосіб життя, не допускають ніяких надмірностей, по роботі характеризуються позитивно й дуже прив'язаний до родини, особливо до дітей.

Можна виділити підтип цього типу злочинців залежно від психологічних особливостей їх особистої, сімейної ситуації. Для першого з них характерна наявність психологічних рис, тобто підвищеної відповідальності, легко виникаючого почуття провини, непевності в собі й тривожності. Психологічні риси сполучаються з деякою імпульсивністю у вчинках. Психологічно - це дуже суперечливе сполучення. Ці люди легко підпадають під вплив більше авторитетних і рішучих осіб, які використовуючи легко виникаюче в них почуття провини, можуть повністю направляти їхню поведінку. Особи цього типу мають комплекс наступних психологічних рис: підвищена підпорядкованість, комформність, прагненням бути опікуваними, що сполучається з високим честолюбством, застряганням й цілеспрямованістю.

Інший підтип розкрадача з "сімейною" мотивацією характеризується сполученням тої ж самої підпорядкованості й поступливості із замкнутістю, наявністю своєї внутрішньої шкали цінностей. Вони роблять злочини, виходячи в основному зі своїх внутрішніх спонукань і прагнення забезпечити необхідний матеріальний рівень родини й самого собі. Моментом, що сприяє здійсненню розкрадання, є їхній високий ступінь ідентифікації з родиною. У той же час вони мають своє подання про необхідний рівень матеріального статку, до досягнення якого прагнуть.