Словотворення за допомогою латинських числівників

Латинський словотворчий елемент	Значення	Грецький словотворчий елемент
1.uni- universĭtas, ātis, f – сукупність, університет unĭcus, a, um – єдиний у своєму роді, унікум	одно-, перший, первинний	mono-, proto- monocrystallus, i, f – монокристал protozoa, ōrum, n – найпростіші тваринні організми
2.bi- biquadrātus, a, um – біквад­ратний, четвертого ступеня bimetallum, i, n – біметал, металевий виріб із двох сплавів	дво-	di-, dicho- dichloretānum, i, n – ди­хлоретан dichroismus, i, m – дво­ барвність
3.tri- trigonālis, e – трикутний trimestris, e – тримісячний trisectio, ōnis, f – трисекція, поділ на три частини	три-	tri- trigonometria, ae, f – тригонометрія
4.quadri- (a)- quadrātum, і, n – чотирикутник, квадрат	чотири-	tetra- tetramĕter, tri, m – тетраметр
5.quint- quinta essentia – п’ята сутність, квінтесенція quinta – квінта	п’ять-	pent- pentoxylum, i, n – пентоксил
6.sex- sextans, antis, m – секстант, кутомірний прилад	шість-	hex- (-a) hexachlorānum, i, n – гексахлоран
8.octo- october, bris, e – восьмий, жовтень	вісім-	octo- octoestrōlum, i, n – октоестрол
9.dec- (-em) december, bris, bre – десятий, грудень decimĕter, tri, m – дециметр, десята частина метра	десять-	dec- (-a) decas, decados, f – декада, десятиденний проміжок часу
10.mill- (-i) millenium, ii, n – тисячоліття milligramma, ătis, n – міліграм	тисяча-

Римський календар

У Стародавньому Римі з початку республіки (510–509 рр. до н.е.) аж до часу Октавіана Авґуста (16 р. до н.е.) літочислення велося за списками консулів – fasti consulāres. З епохи Авґуста (16 р. до н.е.) поряд з датуванням за вибраними консулами, приймається літочислення від часу заснування Риму (ab Urbe condĭta), тобто від 753 р. до н.е.

Після падіння Римської імперії, з поширенням християнства в Європі, церква запровадила літочислення від народження Христа. Так виникло поняття наша ера – aera nostra у християнському світі.

Рік, місяці

Спочатку римляни ділили рік на десять місяців, і першим місяцем року був березень (mensis Martius), присвячений Марсові, богові війни. Свідченням того, що Martius був першим місяцем року, є назви місяців, які походять від числівників: вересень – September (від septem – сім), жовтень – Octōber (від octo – вісім), листопад – November (від novem – дев’ять), грудень – December (від decem – десять). З кінця VII – початку VI ст.до н.е. з Етрурії був запозичений календар, в якому рік ділився на 12 місяців. У 46 р. до н.е. Юлій Цезар з допомогою грецьких і єгипетських астрономів та александрійського математика Сосігена провів реформу календаря. Це так званий юліанський календар. В основу реформи був покладений чотирирічний цикл (365-365-365-366=1461 день). Кількість днів кожного місяця збереглася досі (30 і 31день, у лютому – 28 днів протягом трьох років і 29 – у високосному). Ця система почала діяти з 1 січня 45 р. до н.е. Першим місяцем року став січень. Початок року Цезар переніс на 1 січня тому, що з цього дня консули вступали на свою посаду і починався римський господарський рік. У римо-католиць­кій церкві 1582 року юліанський календар був витіснений так званим григоріанським календарем папи Григорія ХІІІ.

Назви перших шести місяців походять від імен богів або релігійних обрядів, а далі – від назв числівників:

1. Mensis Ianuarius – січень, від імені бога початку і входу Януса.

2. Mensis Februarius – лютий, від februa – очищення, релігійного свята.

3. Mensis Martius – березень, від імені бога війни Марса.

4. Mensis Aprīlis – квітень, місяць Венери.

5. Mensis Maius – травень, від імені богині родючості Майї.

6. Mensis Iunius – червень, від імені Юнони.

7. Mensis Quintīlis – липень, п’ятий, а з 44 р. до н.е. Iulius, від імені Гая Юлія Цезаря.

8. Mensis Sextīlis – серпень, шостий, з 8 р. до н.е. – Augustus, від імені імператора Авґуста.

9. Mensis September – вересень, сьомий місяць.

10. Mensis Octōber – жовтень, восьмий місяць.

11. Mensis November – листопад, дев’ятий місяць.

12. Mensis December – грудень, десятий місяць.

У кожному місяці римляни виділяли три головні дні, які були встановлені відповідно до фаз місяця:

1. Kalendae, ārum, f – Календи, перше число місяця, «день плати».

2. Nonae, ārum, f – Нони, 5 або 7-е число місяця (сьомий день – у березні, травні, липні, жовтні і п’ятий день в інших місяцях). Свою назву цей день одержав від порядкового числівника nonus, a, um – дев’ятий, тому що Нони були дев’ятим днем перед наступною основною датою.

3. Idus, uum, f – Іди, «повний місяць», тринадцяте або п’ятнад­цяте число місяця (15-й день у березні, травні, липні, жовтні і 13-й день в інших місяцях).

Для визначення головної дати назви днів ставили в аblatīvus tempŏris:

Kalendis Ianuariis – 1 січня;

Nonis Februariis – 5 лютого;

Idĭbus Martiis – 15 березня.

День, який передував Календам, Нонам, Ідам позначався за допомогою слова pridie (напередодні) з accusatīvus tempŏris цих дат:

pridie Kalendas Ianuarias – 31 грудня;

pridie Nonas Martias – 6 березня;

pridie Idus Aprīles – 12 квітня.

Інші дати визначались залежно від того, скільки днів залишалось до найближчої головної дати. Ставилось словосполучення ante diem з порядковим числівником і accusatīvus tempŏris головного дня. Відповідний порядковий числівник рахувався від головного дня назад, причому зараховувався головний день і день, який визначався:

21 січня (31–21+2)=12–й день перед лютневими Календами – ante diem duodecĭmum Kalendas Februarias.

3 березня (7–3+1)=5–й день перед березневими Нонами – ante diem quintum Nonas Martias.

11 травня (15–11+1)=5–й день перед травневими Ідами – ante diem quintum Idus Maias.

Дати позначались скорочено: a.d.V.Id.Mai, тобто 11 травня.

Високосного року, коли у лютому 29 днів, після 24 лютого (a.d.VI. Kal. Mart.) вставляли ще один день (bis sextus) і позначали так: ante diem bissextum Kalendas Martias – повторний день перед березневими Календами.

Дні тижня

Староримський тиждень налічував вісім днів. Дев’ятий день називався nundīnae, ārum, f. Цього дня відбувався торг, налагоджувались урядові справи. З часів Авґуста було запроваджено семиденний, так званий планетний тиждень, його узаконив імператор Констянтин 321 р. Імператор Констянтин Великий узаконив вільний від праці день – dies Solis (неділя).

Назви днів тижня.

1. Dies Solis – день Сонця, неділя. Неділю за часів християнства називали dies dominĭca, що означає «господній день».

2. Dies Lunae – день Місяця, понеділок.

3. Dies Martis – день Марса, вівторок.

4. Dies Mercurii – день Меркурія, середа.

5. Dies Iovis – день Юпітера, четвер.

6. Dies Venĕris – день Венери, п’ятниця.

7. Dies Saturni – день Сатурна, субота.

Доба ділилась на 24 години (hora): 12 годин день і 12 годин ніч. Тривалість години була різною, залежно від пори року, тому що день вважався від сходу і до заходу сонця, а ніч – відповідно від заходу до сходу сонця.

Ніч ділилась на чотири варти (vigilia). Кожна варта складалась із трьох годин:

prima vigilia – з 6 до 9 години вечора

secunda vigilia – з 9 до 12 години ночі

tertia vigilia – з 12 години ночі до 3 години ранку

quarta vigilia – з 3 до 6 години ранку.

Pимський календар

березень травень липень жовтень	січень серпень грудень	квітень червень вересень листопад	лютий
				Kalendis
				a.d.VI Nonas
				a.d.V Nonas
				a.d.IV Nonas
				a.d.III Nonas
				pridie Nonas
				Nonis
				a.d. VIII Idus
				a.d. VII Idus
				a.d. VI Idus
				a.d. V Idus
				a.d. IV Idus
				a.d. III Idus
				рridie Idus
				Idibus
				a.d. XIX Kalendas
				a.d. XVIII Kalendas
				a.d. XVII Kalendas
				a.d. XVI Kalendas
				a.d. XV Kalendas
				a.d. XIV Kalendas
				a.d. XIII Kalendas
				a.d. XII Kalendas
				a.d. XI Kalendas
				a.d. X Kalendas
				a.d. IX Kalendas
				a.d. VIII Kalendas
				a.d. VII Kalendas
				a.d. VI Kalendas
				a.d. V Kalendas
				a.d. IV Kalendas
				a.d. III Kalendas
				pridie Kalendas