В останні роки уявлення про чоловічих і жіночих статевих ролях піддаються критиці з боку ряду авторів. Представники нової точки зору вважають, що традиційні статеві ролі обмежують і стримують розвиток не тільки жінок, а й чоловіків. Вони служать джерелом психічної напруженості чоловіків і непридатні для виховання хлопчиків. Вказується, що ці стереотипи не підходять більшості чоловіків. Більше того, вони шкідливі, тому що чоловіки, які не беруть їх, піддаються громадському осуду; ті ж, хто намагається їх дотримуватися, здійснюють над собою насильство. Дж. Плек (J. Pleck, 1978) навіть дотримується думки, що, за винятком агресивності, чоловіки і жінки схожі один на одного в своїй поведінці, і їх не слід диференціювати за характером статевих ролей.
Треба визнати, що існуючі в суспільстві гендерні стереотипи дійсно можуть відігравати негативну роль, багато в чому спотворюючи дійсну картину.
Перший негативний ефект полягає в тому, що існуючі стереотипи образів чоловіків і жінок діють як збільшувальне скло, і відмінності між чоловіками і жінками підкреслюються в набагато більшій мірі, ніж є насправді.
Другий негативний ефект статевих стереотипів - це різна інтерпретація та оцінка одного і того ж події в залежності від того, до якої статі належить учасник цієї події. Це наочно виявилося при сприйнятті дорослими дітей різної статі.
Дж. Кондри і С. Кондри (J. Condry, S. Condry, 1976) виконали цікавий експеримент: випробуваним показували фільм про дев'ятимісячному дитину, при цьому одній половині глядачів говорилося, що ця дитина - хлопчик, а іншій половині - що дівчинка. В одному з показаних епізодів дитина починала кричати після того, як з коробки раптово вистрибував стрибунець. Ті, хто вважав дитини хлопчиком, сприймали його «розлюченим», а ті, хто вважав дитини дівчинкою, сприймали її «злякалася».
Опитування батьків, проведений через добу після народження дитини, показав, що дівчатка сприймалися більш м'якими, миловидними, більш схожими на матір; при цьому батьки були більш стереотипними в таких оцінках (J. Rubin et al., 1974).
Характерно, що вже п'ятирічні діти мають стереотипним сприйняттям дітей різної статі. К. Сміт і Л. Барклай (K. Smith, L. Barclay, 1979) показали, що одного і того ж дитину п'ятирічні діти описували як великого, некрасивого, галасливого і сильного, якщо вважали його хлопчиком, і як гарну, спокійну, слабку, якщо вважали його дівчинкою.
Подібний ефект виявлено і при оцінці батьками здібностей своїх дітей. Екклз (Eccles, 1984) показала, що батьки, виходячи з існуючого стереотипу, оцінювали здібності сина до математики як більш високі, ніж дочки, навіть у тому випадку, коли їх успішність була однаковою.
У дослідженнях ряду авторів показано, що батьки пояснюють гарну успішність з математики хлопчиків їх здібностями, а таку ж успішність дівчаток - їх старанням. Ймовірно, це дійсно може мати місце, але не завжди.
Цей ефект гендерних стереотипів проявляється і в тому, що з одиничного випадку робляться далекосяжні узагальнення. Наприклад, варто жінці-водієві порушити правила дорожнього руху, як чоловіки відразу вигукують: «Я ж казав, що жінки не вміють водити машину!» Тут проявляється ефект прискіпливого ставлення до тієї групи, до якої належить оцінюючий. Вільямс і Бест (Williams, Best, 1986) встановили, що жінки незмінно демонстрували більш позитивне ставлення до жінок, ніж те, яке демонстрували по відношенню до жінок чоловіки, а чоловіки в свою чергу також незмінно демонстрували більш позитивне, ніж жінки, ставлення до чоловіків.
Третій негативний ефект гендерних стереотипів полягає в гальмуванні розвитку тих якостей, які не відповідають даним статеворольових стереотипів.
Вважається, наприклад, пише Н. Н. Обозов 3, що чоловік повинен бути витриманим, врівноваженим, неупередженим у взаєминах з іншими людьми. Жінка ж може дозволити собі каприз, а коли її образять, вона може і поплакати. Велика емоційність жінок є одним із стійких гендерних стереотипів.
Для особи чоловічої статі розплакатися - означає порушити норму мужності. В результаті у хлопчиків може розвинутися феміфобія, тобтострах перед проявом у себе жіночності. У дорослих чоловіків поява цього страху може бути обумовлено уявленнями про те, що гомосексуалізмпритаманний чоловікам з рисами жіночності (J. O'Neil, 1990). Тому чоловіки з вираженим традиційним підходом до чоловічої ролі можуть вважати, що раз чоловік не повинен бути емоційним, то немає чого вдосконалювати експресивні здібності та здатність розуміти емоції інших. В результатіприродні відмінності між чоловіками і жінками ще більше збільшуються.
